Рішення № 137311912, 11.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2026 року Справа № 280/2227/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 084750011862 від 12.11.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення ОСОБА_1 за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період здійснення трудової діяльності з 15.07.1983 по 20.08.1984 та з 01.07.1986 по 05.02.1993;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву від 05.11.2025 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 084750011862 від 12.11.2025, а саме у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним, звертаючи уваги на перелік документів, що був наданий. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 19.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 01.04.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач правом на подання відзиву не скористалась. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 05.11.2025 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначенням пенсії за віком відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1, вищезазначена заява з урахуванням принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.11.2025 №084750011862 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком через нестачу страхового стажу. Розмір набутого страхового стажу склав 22 роки 08 місяців 25 днів. Відповідач зазначив, що ним не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 15.07.1983 по 20.08.1984 та з 01.07.1986 по 05.02.1993, оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), в редакції чинній під час виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.11.2025 №084750011862 вбачається, що страховий стаж заявника складає 22 роки 08 місяців 25 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки), відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком відповідно до статті статті 26 Закону № 1058-IV. До страхового стажу позивача, відповідачем не було зараховано періоди роботи в колгоспі з 15.07.1983 по 20.08.1984 та з 01.07.1986 по 05.02.1993, оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні.

Суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.75 за № 310, та чинних на час розгляду справи (надалі Порядок № 310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Порядку № 310).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 310, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 310, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Таким чином, саме відомостями трудової книжки колгоспника підтверджується трудова участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Судом встановлено трудову книжку колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 20.07.1983. На сторінках 2-5 трудової книжки колгоспника наявні записи про спірні періоди роботи позивача в колгоспі «Путь Леніна».

На сторінках 18-21 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 20.07.1983 містяться відомості щодо виконання визначеного мінімуму трудоднів, а саме:

за 1983 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 120, при встановленому мінімумі 250;

за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 138, при встановленому мінімумі 138;

за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 257, при встановленому мінімумі 250;

за 1988 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 12, при встановленому мінімумі 12;

за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 144, при встановленому мінімумі 144;

за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 253, при встановленому мінімумі 250;

за 1991 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 309, при встановленому мінімумі 250;

за 1992 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 153, при встановленому мінімумі 110.

за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 150, при встановленому мінімумі 153.

Також в матеріалах справи наявна архівна довідка Державного архіву Запорізької області від 12.02.2025 №05-07/Л-99, якою підтверджєуться робота позивача в колгоспі «Путь Леніна».

Окрему увагу слід звернути й на те, що саме на підприємство, установу, організацію покладаються обов`язки щодо складання довідки, якою підтверджується стаж роботи особи, а тому позивач не може нести тягар відповідальності за не зазначення (неповне зазначення) даних у такій довідці.

Суд зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17.

Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі «Путь Леніна».

Отже, трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 від 20.07.1983, видана на ім`я ОСОБА_1 , містить достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують роботу позивача у колгоспі «Путь Леніна» з 15.07.1983 по 20.08.1984 та з 01.07.1986 по 05.02.1993.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.11.2025 №084750011862 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 15.07.1983 по 20.08.1984 та з 01.07.1986 по 05.02.1993, відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.07.1983 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 05.11.2025, з урахуванням висновків суду.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.11.2025 №084750011862 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 15.07.1983 по 20.08.1984 та з 01.07.1986 по 05.02.1993, відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.07.1983 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.11.2025, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні, 96 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова