Рішення № 137311769, 11.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1940/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 071750015131 від 18.02.2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ); 2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди роботи; з 27.06.1988 року по 09.07.1993 року прийнятий трактористом в тракторну бригаду №1; з 02.01.1994 року по 12.06.1997 року прийнятий в КСП «Донець» трактористом; з 19.05.2003 року по 18.11.2003 року прийнятий на сезонну роботу комбайнером ООО «Лан» Ізюмський район, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , яка заповнена 04.04.1987 року; 3) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити 0 ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді від 30 березня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 30 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху позивач надав до суду позовну заяву в уточненій редакції, відповідно до якої прохальна частина позовної заяви викладена в наступній редакції:

1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 071750015131 від 18.02.2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 27.06.1988 року по 09.07.1993 року прийнятий трактористом в тракторну бригаду №1; з 02.01.1994 року по 12.06.1997 року прийнятий в КСП «Донець» трактористом; з 19.05.2003 року по 18.11.2003 року прийнятий на сезонну роботу комбайнером ООО «Лан» Ізюмський район, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , яка заповнена 04.04.1987 року;

3) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

20 квітня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій). Однак, рішенням ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 18 лютого 2026 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії, у зв`язку з недостатністю стажу. Так, за до страхового стажу позивача не зараховані періоди згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 , оскільки титульна сторінка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме неповна дата народження (рік) дописана чорнилами іншого кольору, не завірена належним чином. Таке рішення вважає протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Відповідач -1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що з огляду на відсутність необхідного страхового стажу, який необхідний позивачу для призначення пенсії ГУ ПФ в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. При цьому, зазначає, що ГУ ПФ України в Закарпатській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладення на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

Відповідач -2 відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач 10 лютого 2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком на підставі п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18 лютого 2026 року № 071750015131 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Як вбачається із вказаного рішення, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оскільки титульна сторінка заповнена з порушенням вимог «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 року № 58, а саме неповна дата народження (рік) дописана чорнилами іншого кольору, не завірена належним чином.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі також - Закон №1058-IV).

Так, статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Як вже встановлено судом, позивач звернувся до ГУ ПФ України в Закарпатській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, однак рішенням ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 18.02.2026 року № 071750015131 йому відмовлено у призначенні пенсії.

З оскарженого рішення вбачається, що вік заявника становить 58 років 04 місяці 28 днів, страховий стаж 19 років 06 місяців 27 днів.

Крім того, з оскарженого рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оскільки титульна сторінка заповнена з порушенням вимог «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 року № 58, а саме неповна дата народження (рік дописаний) чорнилами іншого кольору, не завірена належним чином.

У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

29.07.1993 наказом Міністерства праці України № 58 затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

За приписами п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Пунктами 2.11.-2.13. передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Відповідно до відомостей у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 , вбачається, що позивач працював:

- у період з 27.06.1988 року по 09.07.1993 року працював трактористом в колгоспі «Донець»;

- у період з 02.01.1994 року по 12.06.1997 року працював трактористом в КСП «Донець»;

- у період з 19.05.2003 року по 18.11.2003 року працював комбайнером у ТОВ «Лан» Ізюмського району.

Відтак, на переконання суду, вищевказані записи у трудовій книжці позивача підтверджують наявність у позивача страхового стажу в спірні періоди.

При цьому, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також суд враховує, що Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17 висловлена позиція, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На переконання суду, виявлені відповідачем недоліки оформлення записів не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного трудового стажу, оскільки не спростовують факту зайнятості позивача протягом такого періоду.

З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку про протиправність незарахування до стажу позивача періодів роботи з 27.06.1988 року по 09.07.1993 року трактористом в колгоспі «Донець»; з 02.01.1994 року по 12.06.1997 року трактористом в КСП «Донець»; у період з 19.05.2003 року по 18.11.2003 року комбайнером у ТОВ «Лан» Ізюмського району.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи.

За таких обставин, суд приходить висновку, що приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 18 лютого 2026 року № 071750015131 відповідач -2 діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, при вирішенні вказаного спору суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною першою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та за результатом її розгляду прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії .

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 наслідком скасування, прийнятого ГУ ПФ України в Дніпропетровській області за результати розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов`язку зарахувати до стажу позивача вищевказані періоди роботи.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФ України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача -1 призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Як вже неодноразово зазначалося судом, заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким і прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.

В той час відповідач-1 (ГУ ПФ України в Закарпатській області) не здійснював розгляд заяви позивача, не приймав оскаржуваного рішення та не вчиняв дій, які б порушували права позивача. За таких обставин підстави для покладення на відповідача-1 обов`язку щодо призначення позивачу пенсії відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В той же час, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відтак, з метою ефективного захисту порушених прав позивача та обрання належного способу їх поновлення суд враховує, що за результатами розгляду цієї справи встановлено обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи.

Оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву позивача та прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання цього органу повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 071750015131 від 18 лютого 2026 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу для обчислення пенсії ОСОБА_1 періоди роботи з 27.06.1988 року по 09.07.1993 року трактористом в колгоспі «Донець»; з 02.01.1994 року по 12.06.1997 року трактористом в КСП «Донець»; з 19.05.2003 року по 18.11.2003 року комбайнером у ТОВ «Лан» Ізюмського району, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 лютого 2026 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та вирішити питання призначення йому пенсії, з урахуванням висновків суду.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька