Ухвала суду № 137311036, 11.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 червня 2026 року Справа 160/33940/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 160/33940/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс" - адвокат Матвієвський Олександр Володимирович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.09.2025 року № 5908-п "Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс";

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17 жовтня 2025 року № 672 "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" в частині припинення дії Ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 25.09.2024 року, реєстраційний номер 04610414202400427, з терміном дії до 27.09.2029 року, та Ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 28.06.2024 року, реєстраційний номер 990614202400665, з терміном дії до 01.07.2029 року.

Також позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 31.12.2025 року.

17.12.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд закрити провадження у справі №160/33940/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газавтосервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.09.2025 року № 5098-п про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Газавтосервіс».

В обгрунтування вказаного клопотання зазначено, що у зв`язку з неможливістю проведення перевірки та складанням відповідного акту про неможливість проведення фактичної перевірки від 29.09.2025 № 2600/04-36-09-02-30172207 у зв`язку з відсутністю суб`єкта господарювання ТОВ«ГАЗАВТОСЕРВІС» за адресою: м.Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Курсантська, 9 на підставі наказу № 5908-п від 24.09.2025 року про її проведення, наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Відтак, просить суд задовольнити вимоги, викладені у клопотанні.

19.12.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові заперечення щодо клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог, в яких він посилається на наступне. Відповідач у своєму клопотанні не обґрунтував, чому позов в частині визнання протиправним і скасування наказу від 24.09.2025 р. № 5908-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗАВТОСЕРВІС» не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Навпаки, зі змісту клопотання витікає, що відповідач фактично просить суд закрити провадження в справі через те, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав. Однак, це не є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 238 КАС України. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подане клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Як убачається із матеріалів справи, позивач оскаржує наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.09.2025 року № 5908-п "Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс", а також рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17 жовтня 2025 року № 672 "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" в частині припинення дії Ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 25.09.2024 року, реєстраційний номер 04610414202400427, з терміном дії до 27.09.2029 року, та Ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 28.06.2024 року, реєстраційний номер 990614202400665, з терміном дії до 01.07.2029 року.

Так, на підставі наказу № 5908-п від 24.09.2025 року було здійснено в проведена фактична перевірка ТОВ «Газавтосервіс» за адресою: м. Дніпро, Дніпропетровська область, вул.Курсантська, 9, ,,Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності,, в частині припинення дії Ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

В ході виходу встановлено факт відсутності суб`єкта господарювання ТОВ «Газавтосервіс» (код ЄДРПОУ 30172207) за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 9, за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, у зв`язку з чим проведення фактичної перевірки неможливо, про що складено акт про неможливість проведення фактичної перевірки від 29.09.2025 року №2600/04-36-09-02/30172207.

У зв`язку з неможливістю проведення перевірки та складанням відповідного акту про неможливість проведення фактичної перевірки від 29.09.2025 року № 2600/04-36-09-02-30172207 у зв`язку з відсутністю суб`єкта господарювання ТОВ «Газавтосервіс» за адресою: м.Дніпро, Дніпропетровська область, вул.Курсантська, 9 на підставі наказу № 5908-п від 24.09.2025 року про її проведення, наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Необхідно зазначити, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 відступила від висновків про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.

Водночас, у зазначеній постанові судова палата сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі №816/228/17 ухвалила постанову від 8 вересня 2021 року, в якій зазначено таке.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Колегія суддів касаційної інстанції також звернула увагу на те, що у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погодилась із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14) та прямо зазначила про неможливість оскарження наказу про проведення перевірки та дій щодо призначення та проведення перевірки, якщо відповідний наказ реалізовано.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами даної справи, фактично за наслідками проведеної перевірки на підставі акта перевірки від 29.09.2025 року № 2600/04-36-09-02-30172207 контролюючим органом прийнято рішення від 17 жовтня 2025 року № 672 "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" в частині припинення дії Ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 25.09.2024 року, реєстраційний номер 04610414202400427, з терміном дії до 27.09.2029 року, та Ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 28.06.2024 року, реєстраційний номер 990614202400665, з терміном дії до 01.07.2029 року. Отже, позивач не позбавлений можливості посилатись на допущені контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки порушення при оскарженні в судовому порядку рішення за результатами такої перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2026 року по справі №640/227/19.

Отже, встановивши факт того, що оскаржуваний позивачем наказ про проведення перевірки реалізований (тобто перевірка проведена, акт складений, прийняте рішення), врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку про необхідність закриття провадження в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.09.2025 року № 5908-п "Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи обставини цієї справи, а також зважаючи на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 та постанові Верховного від 01.04.2026 року по справі №640/227/19, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а провадження в даній справі в частині позовних вимог необхідно закрити.

Керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 160/33940/25 задовольнити.

Закрити провадження у справі № 160/33004/24 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.09.2025 року № 5908-п "Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс".

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна