Рішення № 137310879, 11.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 червня 2026 р. Справа № 120/4929/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.12.2025 № 40/с, яким відмовлено у призначенні та виплаті матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 в наслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_3 , в розмірі ? частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, в сумі 930375,00 грн.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, посилається на те, що на відміну від Закону №2011-ХІІ та Постанови № 975, Постанова №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Вказує, що такий розмір допомоги передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення військовослужбовців під час захисту Батьківщини. Зазначає, що оскільки солдат ОСОБА_3 помер внаслідок нещасного випадку, право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Постанови № 975. У спірних правовідносинах вищевказані умови для отримання допомоги згідно п. 2 Постанови № 168 не дотримано, що в свою чергу виключає її призначення. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Також представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у зв`язку з наявністю рішення між тими самими сторонами за аналогічного предмету спору.

Окрім вказаного, в заяві від 23.04.2026 року, представник відповідача зазначає про порушення, на його думку, вимог процесуального закону щодо форми та способу подання позовної заяви в цій справі.

27.04.2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_3 подано до суду пояснення, в яких він вказує про необґрунтованість позовних вимог.

06.05.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив.

20.05.2026 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 19.07.2022 за № 192 ОСОБА_3 вибув у службове відрядження до військової частини НОМЕР_2 , з 20.07.2022.

15 серпня 2022 року у АДРЕСА_1 , сержант резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 отримав вогнепальне поранення, що призвело до його загибелі, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Комісією військової частини НОМЕР_1 проведено спеціальне розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли відкриттю вогню зі своєї штатної зброї о 13:00 год. 15 серпня 2022 року, в районі населеного пункту Мирне Миколаївської області, сержантом резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , що призвело до загибелі сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , а також: з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність, можливо, стали причиною вчинення правопорушення.

По завершенню спеціального розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ від 18.02.2023 № 133, де зазначено наступне: Вважати загибель військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме: сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 та солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , пов`язану із захистом Батьківщини.

Також, Начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 наказано відправити матеріали спеціального розслідування до Військово-клінічного центру Центрального регіону, з метою додаткового встановлення Військово - клінічним центром Центрального регіону причинного зв`язку загибелі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме: сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 та солдата резерву запасної роти військової частин, НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 .

Згідно акту про нещасний випадок (зникнення, смерть) від 28 лютого 2023 року, 15 серпня 2022 року о 13:00 год., солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на позиції ВОП «Пробой» біля населеного пункту Мирне Миколаївської області виконував бойове завдання щодо стримування збройної агресії російської федерації, обов`язки щодо захисту Батьківщини, територіальної цілісності України. Цього ж дня близько 13.00 години під час обстрілу позиції ВОП «Пробой», з не відомих причин, солдат ОСОБА_4 , використовуючи закріплену за ним зброю, здійснив кілька автоматних черг в бік солдата ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_3 , а в подальшому в бік сержанта ОСОБА_6 молодшого сержанта ОСОБА_7 та солдата ОСОБА_8 . В результаті зазначеного, солдат ОСОБА_5 та солдат ОСОБА_3 отримали вогнепальні поранення не сумісні з життям та померли на місці, а також: отримали вогнепальні поранення сержант ОСОБА_6 , молодший сержант ОСОБА_7 та солдат ОСОБА_8

15 серпня 2022 року на підставі постанови слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області капітана поліції Вікторії Мельчуцької призначено судово-медичну експертизу по кримінальному провадженню в приміщенні моргу Миколаївського обласного бюро СМЕ Миколаївської обласної ради проведено судово-медичну експертизу.

За підсумками судово-медичної експертизи (висновок експерта № 3016) смерть ОСОБА_3 настала від множинних-вогнепальних проникаючих наскрізних та сліпих поранень тіла та кінцівок з пошкодженням внутрішніх органів, що супроводжувались масивною внутрішньою та зовнішньою кровотечею. Тілесні ушкодження в області шиї, містять дві рани з рановими каналами з пошкодженням першого шийного хребця, твердого піднебіння, язика, правої щоки; осколковий перелом правої гілки нижньої щелепи. В області тіла та кінцівок: міститься синець на передній поверхні лівого плечового суглоба, наскрізна рана правої кістки, дві рани на передній поверхні лівого стегна, осколковий перелом лівої стегнової кістки в верхній третині, рановий канал з пошкодженням кишківника, шлунку, підшлункової залози, діафрагми, серцевої сорочки, серця в лівій сітці якого знайдена куля. Всі виявленні при судово-медичному дослідженні пошкодження мають ознаки прижиттєвих за що свідчать крововиливи в місцях їх утворення. При цьому, характер, локалізація та механізм утворення виявлених тілесних ушкоджень при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_3 дає можливість стверджувати, що ушкодження спричинені від п`яти кратної пробивної дії твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, що володіє високою кінетичною енергією (не виключено аналогічними кулями кулі знайденої в рановому каналі номер 7).

Характер, локалізація та механізм утворення виявлених тілесних ушкоджень при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_3 дає можливість стверджувати, що наскрізна та сліпі вогнепальні рани мають характерні ознаки самозахисту.

При судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт в концентрації 5,59%, що стосовно до живих осіб може відповідати тяжкому ступені алкогольного сп`яніння.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 травня 2023 року № 150 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу, та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у зв`язку зі смертю (з загибеллю).

Згідно Витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2015 від 16 червня 2023 року, поранення, одержане в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

19 липня 2023 року ОСОБА_1 направлено звернення до Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи щодо надання копії висновку судово-токсикологічної експертизи на наявність в крові ОСОБА_3 метилового, етилового, протилового та інших спиртів, наркотичних речовин та інших отруйних речовин.

Листом-відповіддю від 31 липня 2023 року № 1518 запропоновано звернутись до структурних слідчих підрозділів, які проводять досудове слідство за фактом загибелі ОСОБА_3 щодо отримання копії висновку судово-токсикологічної експертизи та повідомлено, що згідно висновку токсикологічного дослідження № 2524 від 22 серпня 2022 року в крові ОСОБА_3 етилового спирту виявлено не було.

Витягом з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв за № 3028 від 04 вересня 2023 року визначено, що поранення та причина смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини та зазначено щодо скасування постанови про причинний зв`язок поранення та причини смерті згідно протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, контузій, травм, каліцтв № 2015 від 16 червня 2023 року.

Також у витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії за № 3155 від 13 вересня 2023 року визначено, що поранення, одержане в результаті нещасного випадку (навмисне вбивство, заподіяне іншою особою), яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язане з проходженням військової служби та зазначено щодо скасування постанови про причинний зв`язок поранення та причини смерті згідно протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, контузій, травм, каліцтв № 3028 від 04 вересня 2023 року.

06 лютого 2024 року ОСОБА_1 направила повторно звернення до Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи щодо роз`яснення наявності етилового спирту вміст якого в крові ОСОБА_3 , зважаючи на висновок судово-медичної експертизи від 16 серпня 2022 року № 3061, склав 5,59 %, що прямо суперечить листу-відповіді від 31 липня 2023 року № 1518, де зазначалось про відсутність у крові ОСОБА_3 етилового спирту.

Листом-відповіддю від 20 лютого 2024 року № 509 зазначено про то те, що листом-відповіддю від 31 липня 2023 року повідомлялося, про наявність етилового спирту в крові ОСОБА_3 , в концентрації - 5,59 %, а направлений ОСОБА_1 додатком до звернення копія листа-відповіді від 31 липня 2023 року, не відповідає дійсності у зв`язку з наявності у тексті граматичних та орфографічних помилок, неспівпадінням абзаців та підробки підпису ОСОБА_9 , яка на той час, як зазначається з листа-відповіді від 20 лютого 2024 року № 509, виконувала обов`язки начальника Миколаївського бюро судово-медичних експертиз.

В подальшому, витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2024 № 3838 визначено, що поранення, одержане в результаті нещасного випадку (травма заподіяна іншою особою), яке призвело до смерті, та причина смерті, так пов`язані з проходженням військової служби. Постанова за протоколом 11 Регіональної військово-лікарської комісії за № 3155 від 13.09.2023 прийнята вірна, підстав для її перегляду чи скасування немає.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2024 № 940/26374 яка видана ОСОБА_3 про те, що загиблий солдат дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Миколаївській області, с. Мирне.

Також, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 № 5492 ОСОБА_3 дійсно з 25.03.2022 по 05.04.2022, з 05.04.2022 по 29.06.2022 з 30.06.2022 по 02.07.2022, з 12.07.2022 по 19.07.2022, з 20.07.2022 по 15.08.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Так, ОСОБА_1 є матір`ю загиблого, що підтверджується посвідченням члена сім`ї від 06.09.2023 № НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою та доданими документами, в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю (смертю) її сина ОСОБА_3

29.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 листом № 952/9/11731 повідомив про те, що згідно з протоколом № 9 /в від 26.07.2024, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_10 одноразової грошової допомоги.

Вважаючи протиправною таку відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, позивач звернулась до суду з позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року по справі №120/15650/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 року, вказаний позов задоволено частково, зокрема, зобов`язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

На виконання рішення суду в справі №120/15650/24 відповідачем прийнято рішення, яке затверджене протоколом №40/с про призначення одноразової грошової ОСОБА_1 .

Так, протоколом комісії Міністерства оборони України від 18 грудня 2025 року позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі ? частини від 500-кратного прожиткового мінімуму передбаченого п.п. а п.1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що в грошовому еквіваленті становить 930 375 грн.

Не погоджуючись із розміром призначеної одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).

Згідно зі статтею 41 Закону № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2011-ХІІ).

Так, Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до норм статті 1 Закону № 2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень 2 другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до змісту частини 3 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 16-1 Закону № 2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (ч. 6 статті 163 Закону № 2011-XII).

Згідно із п. 8, 9 статті 163 Закону № 2011-XII, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону № 2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Водночас, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Суд зазначає, що у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану питання про виплату соціального забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги в разі загибелі чи смерті військовослужбовця, набули нового правового регулювання і змісту.

Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.

Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).

Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.

Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022, Кабінет Міністрів України зобов`язано невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», положеннями якої оперативно врегулював деякі особливості окремих виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги (далі ОГД), зокрема для військовослужбовців, як осіб, які безпосередньо були залучені до виконання зазначених завдань.

Так, пунктом 1 постанови КМУ № 168 (тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 2 Постанови №168 було установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної упункті 1цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному вабзаці першомуцього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені упункті 1цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Пунктом 2-1 Постанови КМУ № 168 установлено, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29 липня 2022 року № 2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) статтю 16-2 Закону № 2011-XII доповнено частиною 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до пункту п. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2489-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, норма частини 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII, яка передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.

З огляду на зміст наведених норм права, суд підсумовує, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою КМУ № 168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж це було визначено Постановою КМУ № 975.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справа №380/9868/23.

У межах розгляду цієї справи суд встановив, що 15 серпня 2022 року у АДРЕСА_1 , сержант резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 отримав вогнепальне поранення, що призвело до його загибелі, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Комісією військової частини НОМЕР_1 проведено спеціальне розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли відкриттю вогню зі своєї штатної зброї о 13:00 год. 15 серпня 2022 року, в районі населеного пункту Мирне Миколаївської області, сержантом резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , що призвело до загибелі сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , а також: з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність, можливо, стали причиною вчинення правопорушення.

По завершенню спеціального розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ від 18.02.2023 № 133, де зазначено наступне: Вважати загибель військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме: сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 та солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , пов`язану із захистом Батьківщини.

Згідно акту про нещасний випадок (зникнення, смерть) від 28 лютого 2023 року, 15 серпня 2022 року о 13:00 год., солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на позиції ВОП «Пробой» біля населеного пункту Мирне Миколаївської області виконував бойове завдання щодо стримування збройної агресії російської федерації, обов`язки щодо захисту Батьківщини, територіальної цілісності України. Цього ж дня близько 13.00 години під час обстрілу позиції ВОП «Пробой», з не відомих причин, солдат ОСОБА_4 , використовуючи закріплену за ним зброю, здійснив кілька автоматних черг в бік солдата ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_3 , а в подальшому в бік сержанта ОСОБА_6 молодшого сержанта ОСОБА_7 та солдата ОСОБА_8 . В результаті зазначеного, солдат ОСОБА_5 та солдат ОСОБА_3 отримали вогнепальні поранення не сумісні з життям та померли на місці, а також: отримали вогнепальні поранення сержант ОСОБА_6 , молодший сержант ОСОБА_7 та солдат ОСОБА_8

15 серпня 2022 року на підставі постанови слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області капітана поліції Вікторії Мельчуцької призначено судово-медичну експертизу по кримінальному провадженню в приміщенні моргу Миколаївського обласного бюро СМЕ Миколаївської обласної ради проведено судово-медичну експертизу.

За підсумками судово-медичної експертизи (висновок експерта № 3016) смерть ОСОБА_3 настала від множинних-вогнепальних проникаючих наскрізних та сліпих поранень тіла та кінцівок з пошкодженням внутрішніх органів, що супроводжувались масивною внутрішньою та зовнішньою кровотечею. Тілесні ушкодження в області шиї, містять дві рани з рановими каналами з пошкодженням першого шийного хребця, твердого піднебіння, язика, правої щоки; осколковий перелом правої гілки нижньої щелепи. В області тіла та кінцівок: міститься синець на передній поверхні лівого плечового суглоба, наскрізна рана правої кістки, дві рани на передній поверхні лівого стегна, осколковий перелом лівої стегнової кістки в верхній третині, рановий канал з пошкодженням кишківника, шлунку, підшлункової залози, діафрагми, серцевої сорочки, серця в лівій сітці якого знайдена куля. Всі виявленні при судово-медичному дослідженні пошкодження мають ознаки прижиттєвих за що свідчать крововиливи в місцях їх утворення. При цьому, характер, локалізація та механізм утворення виявлених тілесних ушкоджень при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_3 дає можливість стверджувати, що ушкодження спричинені від п`яти кратної пробивної дії твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, що володіє високою кінетичною енергією (не виключено аналогічними кулями кулі знайденої в рановому каналі номер 7).

Характер, локалізація та механізм утворення виявлених тілесних ушкоджень при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_3 дає можливість стверджувати, що наскрізна та сліпі вогнепальні рани мають характерні ознаки самозахисту.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 травня 2023 року № 150 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу, та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у зв`язку зі смертю (з загибеллю).

Витягом з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв за № 3028 від 04 вересня 2023 року визначено, що поранення та причина смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини та зазначено щодо скасування постанови про причинний зв`язок поранення та причини смерті згідно протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, контузій, травм, каліцтв № 2015 від 16 червня 2023 року.

Також у витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії за № 3155 від 13 вересня 2023 року визначено, що поранення, одержане в результаті нещасного випадку (навмисне вбивство, заподіяне іншою особою), яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язане з проходженням військової служби та зазначено щодо скасування постанови про причинний зв`язок поранення та причини смерті згідно протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, контузій, травм, каліцтв № 3028 від 04 вересня 2023 року.

В подальшому, витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2024 № 3838 визначено, що поранення, одержане в результаті нещасного випадку (травма заподіяна іншою особою), яке призвело до смерті, та причина смерті, так пов`язані з проходженням військової служби. Постанова за протоколом 11 Регіональної військово-лікарської комісії за № 3155 від 13.09.2023 прийнята вірна, підстав для її перегляду чи скасування немає.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2024 № 940/26374 яка видана ОСОБА_3 про те, що загиблий солдат дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Миколаївській області, с. Мирне.

Також, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 № 5492 ОСОБА_3 дійсно з 25.03.2022 по 05.04.2022, з 05.04.2022 по 29.06.2022 з 30.06.2022 по 02.07.2022, з 12.07.2022 по 19.07.2022, з 20.07.2022 по 15.08.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 загинув внаслідок поранення одержаного в результаті нещасного випадку (навмисне вбивство, заподіяне іншою особою), яке призвело до смерті безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, під час дії воєнного стану. Причина смерті пов`язана із захистом Батьківщини.

Окрім того, висновки зазначені у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати спеціального службового розслідування від 18 лютого 2023 року, акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) від 28 лютого 2023 року, додатково підтверджують, що загибель солдата ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини

Отже, твердження відповідача про те, ОСОБА_3 не є загиблим (померлим) військовослужбовцем, внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, а тому його мати не має права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому п. 2 Постанови № 168 є помилковим та суперечить нормам чинного законодавства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2024 року по справі №600/548/23-а,10 жовтня 2024 року справа №420/11608/23від 17 липня 2024 року справа №600/548/23-а,від 22 серпня 2024 року справа №380/9868/23, при розгляді подібних правовідносин, тому така, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

В даному випадку позивач мати військовослужбовця, який віддав своє життя під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із з військовою агресією російської федерації проти України, є суб`єктом, який відповідно до законодавства має право на призначення та отримання спірної допомоги, у розмірі, передбаченому п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи обставини настання смерті солдата ОСОБА_3 та з огляду на правове регулювання питання отримання одноразової грошової допомоги членами сімей загиблих військовослужбовців після 24 лютого 2022 року, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи, суд зазначає про необґрунтованість висновку Міністерства оборони України, викладеного у протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 року № 40/с.

Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд бере до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, відтак суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_3 , смерть якого настала внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо порушення стороною позивача вимог процесуального закону щодо форми та способу подання позовної заяви в цій справі, оскільки, звернення до суду із позовом було реалізоване представником позивача через підсистему «Електронний суд», що само собою свідчить про наявність підпису заявника.

Суд зауважує, що застосовуючи процесуальні норми суд має керуватися принципом розумності відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду чи затягування розгляду справи.

В даному випадку, залишення позовної заяви без руху, з підстав, зазначених представником відповідача, призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи та отримання позивачем спірної грошової допомоги, за якою вона звернулася ще в 2024 році.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пункти 50-51, 69, та «Walchli v. France», №35787/03, пункт 29)

Одночасно, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» заява №23805/94, рішення від 04 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» заява №28090/95, пункт 45).

Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

З огляду на викладене, підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача щодо необхідності закриття провадження в справі у зв`язку з наявністю рішення між тими самими сторонами за аналогічного предмету спору, оскільки в справі №120/15650/24 предметом розгляду було рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26 липня 2024 року № 49/в, тоді як в даній справі позивач оскаржує рішення, оформлене протоколом від 18.12.2025 № 40/с.

Окрім вказаного, посилання представника відповідача на практику Верховного Суду в заяві, поданій ним 20.05.2026 року, не можуть братися судом до уваги, оскільки аналіз обставин у вказаних справах не є ідентичним обставинам, які склалися в даному випадку, оскільки вони відрізняються причинами смерті військовослужбовців, місцем їх перебування на момент смерті та доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Разом з тим, твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 не зверталася із належною заявою за пунктом 2 постанови КМУ №168 та не подавала відповідний пакет документів, є необґрунтованим, суперечить фактичним даним справи та спростовується безпосередньо письмовими доказами, долученими до матеріалів.

Так, з аналізу поданих документів вбачається, що звернення позивачки було чітко спрямоване саме на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168. Зокрема, у супровідному листі територіального центру комплектування прямо зазначено, що документи членів сім`ї загиблого направляються «для прийняття рішення щодо направлення їх на комісію МО України для виплати одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» . Це формулювання є однозначним і не допускає подвійного тлумачення: предмет звернення саме виплата за постановою №168, а не будь-яка інша.

Більше того, у витязі з протоколу Комісії Міністерства оборони України прямо зафіксовано, що ОСОБА_1 та інші члени сім`ї «звернулись із заявами про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168». Тобто сам відповідач документально підтверджує факт подання відповідної заяви саме за цією правовою підставою.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

У зв`язку із тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 № 40/с.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_3 , смерть якого настала внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач:

Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022)

Треті особи:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 )

ІНФОРМАЦІЯ_1

( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )

Суддя Чернюк Алла Юріївна