Рішення № 137310780, 11.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 червня 2026 р. Справа № 120/16600/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ГУ ДПС у Вінницькій області проведено нарахування транспортного податку за 2025 рік та винесено ППР від 31.07.2025 за № 1107553-2412-0223-UA05120070000075759 на загальну суму 18750,00 грн.

04.12.2025 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.12.2025 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до суду із відзивом на позовну заяву.

Представник відповідача зазначив, що належний позивачу транспортний засіб MERCEDES-BENZ EQS 580, 2022 року випуску, відповідно до Переліку легкових автомобілів, які є об`єктами оподаткування транспортним податком у 2025 році, затвердженого Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України, відноситься до транспортних засобів, що підлягають оподаткуванню транспортним податком.

Вказав, що середньоринкова вартість автомобіля для цілей оподаткування визначається виключно Мінекономіки відповідно до вимог Податкового кодексу України та Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016, а не на підставі договорів купівлі-продажу чи інших документів про фактичну вартість транспортного засобу.

Зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 31.07.2025 №1107553-2412-0223-UA05120070000075759 прийняте на підставі відомостей про належний позивачу транспортний засіб та інформації Мінекономіки про включення відповідної моделі автомобіля до переліку об`єктів оподаткування транспортним податком.

З огляду на наведене відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

17.12.2025 року представник позивача звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача заперечив доводи відповідача та зазначив, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на офіційному вебсайті Мінекономіки був розміщений перелік легкових автомобілів, який відрізнявся від редакції, на яку посилається відповідач. На думку позивача, належний йому автомобіль Mercedes-Benz EQS 580 4MATIC у переліку, чинному на дату прийняття податкового повідомлення-рішення, підлягав оподаткуванню лише до двох років з дати випуску, а тому не був об`єктом оподаткування транспортним податком у 2025 році.

Позивач також зазначив, що після отримання податкового повідомлення-рішення неодноразово звертався до контролюючого органу із заявами та скаргами щодо його скасування і проведення перерахунку податку, однак отримав відмову. У зв`язку з цим вважає безпідставними доводи відповідача про невикористання ним механізму досудового врегулювання спору.

Позивач стверджує, що середньоринкова вартість належного йому автомобіля становить 2 349 656,06 грн., що є меншою за встановлений законодавством поріг, а тому транспортний засіб не є об`єктом оподаткування.

У запереченнях на відповідь на відзив, які представником відповідача подані до суду через підсистему "Електронний суд" 19.12.2025 відповідач не погодився з аргументами позивача та підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

19.12.2025 до суду надійшло клопотання про долучення доказів від представника позивача, у якому останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 21486,96.

Не погодившись із зазначеною сумою судових витрат відповідач подав до суду клопотання, у якому заперечив проти задоволення даної вимоги.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz EQS 580 4MATIC, 2022 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 .

31.07.2025 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №1107553-2412-0223-UA05120070000075759, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з транспортного податку у сумі 18 750 грн. за 2025 рік.

Непогоджуючись із вказаними податковими повідомлення-рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Визначаюсь щодо заявлених позовних вимог суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01 січня 2016 року, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно із положеннями підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Абзацом другим зазначеного підпункту встановлено, що така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального".

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац третій підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із підпунктом 267.6.1. пункту 167.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об`єкт оподаткування.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів, зокрема, але не виключно, інформацію про транспортний засіб: марка, модель, об`єм циліндрів двигуна (куб. см), рік випуску та розмір ставки податку.

Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 14.09.2024 №12000 встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 8000 гривні. Так, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2025 року складали 3000000,00 грн.

Отже, власники транспортних засобів з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 3000000,00 грн, є платниками транспортного податку.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об`єктів оподаткування транспортним податком встановлений Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (далі - Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів).

Відповідно до пункту 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 за №403.

Пунктом 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів передбачено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДПС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів).

Відповідно Переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2025 (звітного) року, що розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, оподаткуванню підлягає автомобіль MERCEDES-BENZ EQS 580 4MATIC, тип палива - електро, з року випуску якого минуло не більше 3 років.

За змістом положень підпункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 ПК України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 за ОСОБА_1 02.04.2025 року зареєстровано легковий хетчбек марки MERCEDES-BENZ, 2022 року випуску, НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , тип джерела енергії Е, максимальна потужність 394 кВт.

Зі змісту Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 встановлено, що рік випуску транспортного засобу MERCEDES-BENZ EQS 580 4MATIC - 2022 рік, встановити точну календарну дату виготовлення автомобіля не вбачається можливим, а тому датою його виготовлення для цілей оподаткування вважається 01 січня 2022 року. Тобто, під критерій "рік випуску - до 1 року включно" цей автомобіль підпадав до 31 грудня 2022 року включно, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно даний автомобіль підпадав під критерій "рік випуску - до 2 років включно", а з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року підпадав під критерій "рік випуску - до 3 років включно", тоді як у Переліку значиться транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ EQS 580 4MATIC, рік випуску (включно) - до 3 років, тип пального електро.

Відповідно до інформації Мінекономрозвитку об`єктом оподаткування у 2025 році є, зокрема, MERCEDES-BENZ EQS 580 4MATIC до 3 років.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі №0340/1781/18, у якій останній дійшов висновку, що автомобіль 2017 року випуску з датою його виготовлення для цілей оподаткування 01 січня 2017 року підпадає з 01 січня 2018 року під критерій "рік випуску - до 2 років включно" та не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.

Враховуючи встановлені обставини, автомобіль марки MERCEDES-BENZ EQS 580 4MATIC, тип пального електро, рік випуску - 2022 (до 3 років) не був включений до Переліку легкових автомобілів, яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2023 (звітного) року, що міститься на офіційному веб-сайті Мінекономіки, а отже не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2025 році.

Крім того, вирішуючи спір, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.02.2024 у справі №803/1087/18 та від 15.02.2024 у справі №200/1936/21-а.

У зазначених рішеннях Верховний Суд звернув увагу, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування транспортним податком є лише той легковий автомобіль, щодо якого одночасно наявні дві обов`язкові умови: з року його випуску минуло не більше п`яти років (включно), а середньоринкова вартість такого транспортного засобу становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного податкового року.

Верховний Суд наголосив, що відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість віднесення транспортного засобу до об`єктів оподаткування транспортним податком та, відповідно, виключає виникнення у власника такого автомобіля обов`язку зі сплати транспортного податку.

Згідно інформації Мінекономрозвитку, середньоринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZ EQS 580 4MATIC 2020 року становить 2349656,06 грн, що менше 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2025 року.

Суд зазначає, що сам факт включення транспортного засобу до Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком, не може бути достатньою підставою для нарахування податку у разі відсутності передбачених законом умов оподаткування, оскільки перелік є похідним від критеріїв, установлених Податковим кодексом України, а не підміняє їх.

Таким чином, належний ОСОБА_1 транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ EQS 580 4MATIC, 2022 року випуску, тип пального електро - не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2025 році відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2025 року № 1107553-2412-0223-UA05120070000075759 та визначення позивачу по даному автомобілю грошового зобов`язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб за 2025 рік в розмірі 18750,00 грн.

Відповідно до частини першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1, 4 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частиною 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших понесених стороною витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Такі документи повинні бути оформлені у визначеному законом порядку та відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності.

При цьому, покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень ст. 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 18.11.2025, яким визначено, що гонорар адвоката складає 20000 грн., згодом, за доводами представника позивача, згодом сума була скоригована до 20500 грн. А також надано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №б/н від 18.11.2025 , який датований 23.12.2025.

У клопотанні про збільшення суми витрат на правничу допомогу позивачем зазначено що згідно договору сума гонорару сплачується протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення суду.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже акті прийому передачі надання правничої допомоги від 20.07.2023 року сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом одного року з дати виставлення та отримання клієнтом відповідного рахунку".

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На переконання суду заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із спором, що розглядався, оскільки предмет спору не є складним, містить лише один епізод спірних відносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. Більш того, адвокат вже зверталася з аналогічним позовом до суду з тих самих підстав та між тими самими сторонами.

Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20500 гривень, а тому слід дійти висновку, що такий розмір є значно завищеним.

За таких обставин суд за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, керуючись принципом справедливості та виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатами послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 5000 грн. Суд вважає, що така сума компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №1107553-2412-0223-UA05120070000075759 від 31.07.2025 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з транспортного податку за 2025 рік у сумі 18 750,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 86 копійок) сплаченого судового збору та 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Рішення суду сформовано: 11.06.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна