Ухвала суду № 137310233, 11.06.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3863/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Кочко В.К., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду заяву представника позивача Бороденко М.С., подану в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі №509/3863/26 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "АРТ ВІЛЛЬ" про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "АРТ ВІЛЛЬ" про стягнення грошових коштів.

Разом з позовом представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» у межах суми позовних вимог 307979,44 грн., посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Перевіривши доводи, викладені у заяві про забезпечення позову суд приходить до висновку про її задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено переляк видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову,з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цьогосудового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Заява про забезпечення позову подана одночасно з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів 307979,44 грн, та мотивована тим, що 31.10.2021 р. між ОСОБА_1 та ОК «АРТ ВІЛЛЬ» був укладений Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу №АВ-20-02/00014.

Позивач зазначає, що станом на день подання даного позову, після сплину 1 (одного) року, відповідачем не було виконано вищевказаний обов`язок у повному або частковому обсязі, у зв`язку з чим позивач і вимушений був звернутись до суду із відповідною позовною заявою.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Посилання у позовній заяві, що відповідач ухиляється від повернення позивачу грошових коштів у погодженому розмірі, а заходи досудового врегулювання спору не призвели до поновлення порушених прав позивача, можуть дійсно свідчити про існування загрози невиконання відповідачем майбутнього рішення суду в разі задоволення позову.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках відповідача, в іншому ж випадку, у разі зняття і витрачання відповідачем грошових коштів та за відсутності у останнього майна, за рахунок якого можливо стягнення, рішення не буде виконано, а права та інтереси позивача не будуть захищеними.

Наразі відповідач володіє беззаперечною можливістю в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного судувід08 жовтня 2024 року у справі № 5026/1357/2012(925/229/24), від 09 червня 2021 року у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року у справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року у справі №916/10/18.

Саме відповідач повинен доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач у справі про стягнення грошової заборгованості. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №905/446/22.

У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Отже накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірним з позовними вимогами, сприятиме позивачу в можливості захистити свої права та інтереси шляхом забезпечення належного виконання рішення в разі задоволення позову.

Суд, забезпечуючи позов, враховує, що між сторонами існує спір, предметом якого є стягнення коштів у значному розмірі, обраний захід забезпечення позову,а саме накладення арешту на грошові кошти є співмірним із заявленими позовними вимогами, адекватним, а невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках у банківських та фінансово-кредитних установах в межах суми, про стягнення якої подано позов, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 149-152 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву представника позивача ОСОБА_2 , подану в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі №509/3863/26 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "АРТ ВІЛЛЬ" про стягнення грошових коштів.

Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (ЄДРПОУ 39803569) у банківських установах України у розмірі 307979,44 грн.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Кочко В.К.