Рішення № 137310006, 11.06.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/242/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Маслеников О.А.

за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3

заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про

встановлення факту родинних відносин,

В С Т А Н О В И В :

Представник заявників ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з заявою заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту родинних відносин.

В обґрунтування поданої заяви, зазначено, що заявники є рідними братом і сестрою. Бабусею заявників по маминій лінії є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Одеська область, Болградський район, село Жовтневе, болгарка за національністю, про що складено актовий запис про народження за №10 від 14.03.1960 року Виконавчим комітетом Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області. Батьками бабусі були ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Жовтневе Одеської області, болгарин за національністю, та ОСОБА_6 . У свідоцтві про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 20.01.1997 року зазначено, що його батько, ОСОБА_7 , за національністю є болгарином.

21.04.1979 року бабуся зявників ОСОБА_8 одружилася з ОСОБА_9 . Шлюб був укладений Білгород Дністровським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Одеської області, про що був складений актовий запис за №99. Після укладення шлюбу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження, змінила прізвище на « ОСОБА_4 ». Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ОСОБА_10 та ОСОБА_9 народилася донька ОСОБА_11 (актовий запис №1 від 01 лютого 1980 року, складений Виконавчим комітетом Миколаївка-Новоросійської сільської ради Саратського району Одеської області).

26.10.1997 року Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , про що був складений актовий запис за №47. ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_13 ».

22.10.1999 року Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , батьком заявників, про що був складений актовий запис за №35. Мати заявників, ОСОБА_14 , змінила прізвище на « ОСОБА_16 ».

Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 , у ОСОБА_17 народився син - ОСОБА_2 , а у ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася донька - ОСОБА_3 .

Наразі, у заявників є необхідність у встановленні факту родинних зв`язків, а саме, що ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Підтвердження необхідного для них юридичного факту родинних відносин із бабусею, ОСОБА_19 , отримати в адміністративному порядку є об`єктивно неможливим. Первинні свідоцтва про народження зразка СРСР, які містили відомості про національність батьків та слугували безпосереднім документальним підтвердженням етнічного походження по родинній лінії, на сьогодні втрачені та не збереглися. При цьому у заявників наявне лише свідоцтво про народження зразка СРСР прадіда ОСОБА_5 , у якому зазначено національність його батька «болгарин», що є єдиним збереженим документальним підтвердженням болгарського етнічного походження по родинній лінії. Чинне законодавство України не передбачає можливості отримання повторних свідоцтв про народження з відображенням графи «національність», а органи державної реєстрації актів цивільного стану не наділені повноваженнями видавати дублікати свідоцтв про народження, що підтверджують національність осіб у ланцюгу спорідненості.

Звернення представника заявників до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з відповідним запитом не призвело до отримання необхідного документа, оскільки відсутні правові підстави для його видачі в позасудовому порядку.

Для заявників, які мають підтверджене родове коріння болгарського етносу, юридичне визнання цього факту є визначальним для подальшої реалізації їхнього права на набуття громадянства Республіки Болгарія відповідно до її національного законодавства. Підтвердження походження від особи болгарської національності по прямій лінії є обов`язковою умовою для отримання посвідчення про болгарське походження, що, у свою чергу, є складовою процедурного шляху до громадянства. Крім того, встановлення даного факту спрямоване на належне документальне збереження сімейної спадщини, безперервності родоводу та історично підтвердженого етнічного походження сім`ї заявників, що в умовах втрати первинних документів не може бути забезпечено жодним іншим способом.

На підставі вищезазначеного, представник заявників просить суд:

-встановити факт родинних відносин між фізичними особами, яким визнати, що ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Жовтневе Болградського району, Одеської області, болгарка за національністю, є бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Вилкове Кілійського району Одеської області, а ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_20 ;

- встановити факт родинних відносин між фізичними особами, яким визнати, що ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Жовтневе Болградського району, Одеської області, болгарка за національністю, є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки міста Вилкове Кілійського району Одеської області, а ОСОБА_3 є онукою ОСОБА_20 .

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась.

Представник заявників - адвокат Арабаджи Ірина Михайлівна в судове засідання не з`явилась, на адресу суду надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та відсутності заявників, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, на адресу суду надав письмові пояснення по справі, згідно яких зазначив, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Згідно чинного законодавства, рішення суду про встановлення факту родинних відносин не може бути підставою для внесення виправлень, змін або доповнень до актових записів цивільного стану. Враховуючи зазначене представник відділу просив врахувати надані пояснення, ухвалити рішення на розсуд суду та розглянути справу за відсутності представника.

В зв`язку з тим, що розгляд справи проведено за відсутності всіх учасників справи, фіксування ходу судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснювалось, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 України.

Дослідивши подану заяву та надані докази по справі, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованого 01.10.1917 року та виданого повторно 20.01.1977 року Одеська область с. Жовтневе Різд. Богородична цер. встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 . Батьками зазначені ОСОБА_7 , болгарін, та ОСОБА_21 , албанка, актовий запис № 31 від 01.10.1917 року /а.с. 10/.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , зареєстрованого 14.03.1960 року Виконавчим комітетом Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області та виданого повторно 18.10.2025 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що було складено відповідний актовий запис №10 від 14.03.1960 року. Батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /а.с.10/.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 21.04.1979 року Білгород-Дністровським міськ. Відділом ЗАГС Одеської області встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб 21.04.1979 року, про що було складено відповідний актовий запис №99. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_4 » /а.с. 10/.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , зареєстрованого 01.02.1980 року Виконавчим комітетом Миколаївка-Новоросійської сільської ради Саратського району Одеської області та виданого повторно 27.09.2025 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що ОСОБА_11 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що було складено відповідний актовий запис №1 від 01.02.1980 року. Батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 /а.с.8/.

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00053862635 від 27.09.2025 року виданого Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що 26.10.1997 року Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області був складений актовий запис про шлюб №47, відповідно до якого ОСОБА_12 та ОСОБА_11 уклали шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_13 » /а.с.9/.

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00053862384 від 27.09.2025 року виданого Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що 22.10.1999 року Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області був складений актовий запис про шлюб №35, відповідно до якого ОСОБА_15 та ОСОБА_14 уклали шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_16 » /а.с.9/.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , зареєстрованого 25.01.2000 року Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області та виданого повторно 28.08.2025 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що було складено відповідний актовий запис №7 від 25.01.2000 року. Батьками записані ОСОБА_15 та ОСОБА_17 /а.с.8/.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , зареєстрованого 23.11.2005 року Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області та виданого повторно 28.08.2025 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що було складено відповідний актовий запис №77 від 23.11.2005 року. Батьками записані ОСОБА_15 та ОСОБА_17 /а.с.8/.

При вирішенні справи судом застосовано наступні норми права.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо. Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

Таким чином, родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).

В постанові Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі №737/120/18 зазначено про те, що в порядку окремого провадження може бути встановлений факт родинних відносин лише між кровно спорідненими родичами.

Згідно роз`яснень, викладених в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з роз`ясненнями п. 7 Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Отже суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Викладене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18.

Суд звертає увагу на те, що факт родинних відносин, між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_22 , як між онуками та бабусею, повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не потребує додаткового встановлення рішенням суду у даній справі. Більш того, в матеріалах справи відсутні відомості, що вказаний факт кимось не визнаний.

Разом з тим, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність. Це було передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року за №2494-ХІІ який діяв у період з 16.07.1992 по 01.07.2023.

В подальшому, частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про національні меншини (спільноти) в Україні» від 13 грудня 2022 року за №2827-ІХ, який діє з 01.07.2023 по теперішній час, визначено, що кожний громадянин України має право вільно вирішувати, чи вважатися належним до національної меншини (спільноти) (кількох національних меншин (спільнот). Таке рішення або здійснення прав у зв`язку з цим не повинно завдавати шкоди такій особі. Ніхто не може бути примушений декларувати свій статус особи, яка належить до національної меншини (спільноти). У разі якщо в особи є потреба у користуванні правами, які гарантуються особам, які належать до національних меншин (спільнот), достатнім є висловлення бажання користуватися такими правами. Примушення громадянина України у будь-якій формі до визнання своєї належності, відмови або зміни своєї належності до національної меншини (спільноти) забороняється. Громадянин України має право на власне ім`я, по батькові та прізвище з урахуванням звичаїв національної меншини (спільноти), до якої він належить. Якщо за звичаями національної меншини (спільноти), до якої належить особа, прізвище або по батькові не є складовими імені, то у документах, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, спеціальний статус особи, на підставі письмової заяви особи зазначаються лише складові імені, а у свідоцтві про народження - імен батька і матері.

Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року №703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року за №2494-ХІІ який діяв у період з 16.07.1992 по 01.07.2023, а в подальшому статті 6 Закону України «Про національні меншини (спільноти) в Україні» від 13 грудня 2022 року за №2827-ІХ, який діє з 01.07.2023 по теперішній час. Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №810/2732/18, провадження № 11-381апп19 зроблено висновок, що «відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу» (пункти 34, 35).

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18, провадження № 14-215цс19 та неодноразово підтриманою Верховним Судому постановах: від 30 січня 2020 року у справі № 754/7901/19 (провадження № 61-16791св19), від 18 березня 2020 року у справі № 761/36561/19 (провадження № 61-21818св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 759/13784/19 (провадження № 61-1024св20), від 30 березня 2022 року у справі № 458/1176/20 (провадження № 61-15907св21). Указане свідчить про сталість практики з розгляду подібних справ.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у аналізі судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищезазначене, суд звертає увагу, що від встановлення факту національності не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявників, а тому відсутні підстави для встановлення такого юридичного факту судом та вказана справа не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й судовому розгляду взагалі, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 293, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту родинних відносин - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников