Рішення № 137309026, 11.06.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/594/2026

Справа № 688/512/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,

за участі секретаря судового засідання Плазій Н.В.,

сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

представника відповідачки ОСОБА_4 ,

розглянувши у режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нетішинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення відомостей про батька з актового запису про народження,-

ВСТАНОВИВ:

І.Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в обґрунтування якого зазначив, що у період з 07.04.2022 по 21.11.2024 перебував з відповідачкою ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі.

Скориставшись щирим бажанням позивача створити сім`ю відповідачка маніпуляціями та обманом змусила його визнати своє батьківство щодо її сина від першого шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом подання спільної заяви матері і батька до органу реєстрації актів цивільного стану. Після внесення змін до актового запису про народження дитини прізвище та по батькові дитини змінено на « ОСОБА_8 ».

Позивач зазначає, що має підстави вважати, що відповідачка, діючи свідомо та не маючи бажання проживати з ним у шлюбі, визнала його батьківство щодо дитини лише для того аби у подальшому звернутися до суду з позовом про стягнення з нього, як батька, аліментів на утримання сина.

При цьому до отримання витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дитини позивач вважав себе усиновителем дитини.

Зважаючи на те, що він не є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 просить суд визнати правочин про внесення, відповідно до ст. ст. 129, 130 СК України, змін до актового запису про народження дитини недійсним, виключити відомості про нього як батька з актового запису про народження ОСОБА_8 , внести зміни до актового запиту про народження дитини в частині зазначення батьком ОСОБА_9 .

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

30.03.2026 до суду надійшов відзив представника відповідачки ОСОБА_6 - адвоката Плакси В.А. на позовну заяву у якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що відповідачка та позивач протягом трьох років до реєстрації шлюбу проживали однією сім`єю. Позивач достовірно знаючи про те, що він не є біологічним батьком народженої нею дитини запропонував визнати своє батьківство щодо малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки біологічний батько дитини із сином не спілкується, має іншу сім`ю і місце його перебування їм не відомо, після розірвання шлюбу позивач запропонував відповідачці звернутися до суду з позовом про стягнення з аліментів на утримання сина ОСОБА_10 саме з нього.

Зважаючи на те, що на час подання спільної заяви матері і батька про визнання батьківства до органу державної реєстрації актів цивільного стану позивачу було достовірно відомо, що він не є біологічним батьком народженої відповідачкою дитини, звернення його до суду з позову, який є предметом розгляду не має на меті захист порушених прав позивача, а фактично є способом ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема від сплати аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21.04.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін викладені в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_11 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив що перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Від першого шлюбу відповідачка мала сина ОСОБА_10 , з яким у нього склалися хороші відносини, дитина називала його татом, а тому ним було прийнято рішення про усиновлення дитини. Позивач зазначив, що мав намір саме усиновити дитину, а не визнати своє батьківство щодо неї, оскільки йому було достовірно відомо про те, що він не є його біологічним батьком ОСОБА_10 . Дії які він вчиняв для визнання свого батьківства щодо дитини відповідачки, сформулювали у нього уявлення про те, що такі за своєю суттю відповідають процедурі усиновлення. Зважаючи на те, що шлюб з відповідачкою розірвано, дитина віддалилася від нього, ним прийнято рішення про звернення до суду з позовом, що є предметом розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кордій Н.Г. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що звертаючись із спільною заявою до органів державної реєстрації актів цивільного стану про визнання свого батьківства щодо малолітнього сина відповідачки позивач був введений в оману та не усвідомлював значення своїх дій, оскільки вважав, що проводиться процедура усиновлення, а не визнання батьківства. Не був обізнаний у тому що усиновлення проводиться лише за рішенням суду. Правові наслідки заяви про визнання батьківства стали зрозумілими йому лише після розірвання шлюбу з відповідачкою та звернення останньої до суду із заявою про стягнення з нього аліментів. При цьому позивач має намір і надалі підтримувати зв`язок із дитиною та сплачувати аліменти на його утримання.

Представник відповідачки ОСОБА_6 - адвокат Плакса В.А. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що позивач достовірно знаючи, що він не є біологічним батьком народженої відповідачкою 11.06.2016 дитини, виявив бажання визнати себе батьком ОСОБА_7 , у зв`язку з чим подав спільну з матір`ю дитини заяву до органів державної реєстрації актів цивільного стану про визнання свого батьківства. Зважаючи на те, що у момент реєстрації себе батьком дитини позивач знав, що не є батьком ОСОБА_7 , він, відповідно до вимог ч.5 ст. 136 СК України, позбавлений права оспорювати своє батьківство.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нетішинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився. 01.06.2026 до суду надійшла заява представника про розгляд справи у відсутності сторони.

ІV. Фактичні обставини у справі встановлені судом.

Судом встановлено, що 07.04.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області 21.11.2024.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 28.01.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00056171632 від 28.01.2026, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Нетішинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 24.05.2016 складено актовий запис № 150. У графі відомості про батька зазначено « ОСОБА_9 ». Відомості про батька зазначено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. 04.08.2022, на підставі заяви матері та батька про визнання батьківства № 14/23.12-48 від 04.08.2022, внесено відомості про зміни до актового запису, у відомостях про дитину: прізвище « ОСОБА_12 » змінено на « ОСОБА_13 », по батькові « ОСОБА_14 » змінено на « ОСОБА_15 »; у відомостях про батька: « ОСОБА_9 » змінено на « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ». У графі державна реєстрація народження проводиться «відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері)» змінено на «відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України».

Судовим наказом Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19.11.2024 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 31.10.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні сторони не заперечували того факту, що позивач не є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і про вказаний факт йому було відомо при написанні заяви про визнання свого батьківства щодо дитини.

Оскільки вказаний факт визнавався сторонами, останні не ставили питання про призначення судом експертизи на предмет встановлення біологічного батьківства позивача щодо малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана в якості свідка відповідачка ОСОБА_6 дала суду показання в яких зазначила, що у 2019 році познайомилася з позивачем у соціальній мережі, після чого вони почали проживати як одна сім`я, а у 2022 році зареєстрували шлюб офіційно. Позивач наполягав на визнанні свого батьківства щодо її сина ОСОБА_10 від першого шлюбу, на що вона погодилась і вони звернулися із спільною заявою до органів реєстрації актів цивільного стану де їм було роз`яснено наслідки визнання батьківства. Крім того, до звернення із такою заявою позивач вивчав питання визнання батьківства з інформації розміщеної в Інтернет ресурсах. ОСОБА_1 піклувався про її сина, після розлучення виявив бажання сплачувати аліменти на його утримання добровільно, а в подальшому через виконавчу службу. Вважає, що саме стягнення з позивача аліментів на утримання дитини спонукало його звернутися до суду з позовом про оспорювання батьківства.

Свідок ОСОБА_16 дала показання в яких зазначила, що познайомилась з відповідачкою у 2018 року коли їх діти спільно відвідували дошкільний навчальний заклад. З 2019 року позивачка та відповідач почали проживати як одна сім`я, а вже у 2022 році офіційно зареєстрували шлюб. Зі слів ОСОБА_6 їй відомо, що ОСОБА_1 наполягав на тому щоб усиновити сина відповідачки ОСОБА_10 , у зв`язку з чим звернувся до органів реєстрації актів цивільного стану із заявою про визнання батьківства, оскільки попередньо вивчив це питання за інформацією розміщеною в мережі Інтернет.

Позивач ОСОБА_1 відмовився бути допитаним у якості свідка, як про те, клопотала сторона відповідача.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 СК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

У статті 7 СК України закріплено загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

За вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена

у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

За змістом положень статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною першою статті 135 СК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою..

У частинах першій-другій статті 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частина п`ята статті 136 СК України).

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини.

Вважається, що під час прийняття рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Водночас законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду 19 червня 2024 року

у справі № 940/919/22, від 10 січня 2024 року у справі № 332/1618/22, від 29 січня 2025 року у справі № 216/3526/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 17 березня 2020 року в справі № 606/2142/18 виснував, що під час вирішення справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, в момент реєстрації себе батьком дитини знала, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

ЄСПЛ визнає існування сімейного життя з урахуванням біологічного та фактичного сімейного зв`язку. Існують випадки, коли наявність «сімейного життя» встановлювалася навіть попри відсутність біологічного споріднення. Наприклад у тих випадках, коли відсутність біологічного зв`язку встановлювалася після тривалого фактичного контакту батьків і дітей.

Тривалість стосунків з дитиною є ключовим фактором у визнанні ЄСПЛ наявності сімейного життя. Так у справі Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg (no. 76240/01, § 117, 28 червня 2007) співжиття тривало більше десяти років; у справі Nazarenko проти росії § 58), в якій одружений чоловік взяв на себе батьківські обов`язки до того, як дізнався, що він не є біологічним батьком дитини, період, проведений разом, тривав більше п`яти років (пункт 153 рішення).

Поняття сімейного життя є автономним (Marckx проти Бельгії, § 31). Відповідь на питання, існує чи ні «сімейне життя», залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків (Paradiso і Campanelli проти Італії [ВП], § 140).

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що врахування інтересів дитини може і має здійснюватися винятково в тому випадку, коли встановлені ознаки сімейного життя. За умови відсутності таких критеріїв особа, яка оспорює батьківство, має право на відповідний захист своїх прав.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

З урахуванням вищезазначеного у справі, яка є предметом розгляду на позивача покладається тягар доведення, що заява про встановлення батьківства від 04.08.2022 була подана ним під впливом погрози, насильства тощо, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати, та цілком розумів наслідки таких дій.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 у момент реєстрації народження дитини знав, що не є біологічним батьком дитини, обставин, які б свідчили про те, що заява про встановлення батьківства від 04.08.2022 була подана ним під впливом погрози, насильства тощо, судом не встановлено, при цьому тривалість стосунків ОСОБА_1 з дитиною, період яких становить понад 5 років з моменту початку спільного проживання однією сім`є із матір`ю дитини, дає підстави для висновку про наявність de facto сімейного життя між дитиною і позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, що відповідатиме найкращими інтересами дитини, забезпечить баланс між інтересами дитини та позивачем, і таке рішення суду узгоджуються з чинним законодавством та сталою практикою ЄСПЛ.

VI. Розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, ч.1 ст. 133 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для відшкодування відповідачкою понесених позивачем судових витрат та судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 76-81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нетішинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оспорювання батьківства - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 11 червня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Нетішинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 33183295, юридична адреса: вул. Шевченка, 3, м. Нетішин, Шепетівський район, Хмельницька область.

Суддя Р.М.Стасюк