Рішення № 137308476, 11.06.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/452/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 69 625,76 грн, посилаючись на те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 16.04.2021 було укладено кредитний договір №241480620, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 5400 грн, яку в подальшому збільшив до 22 000 грн, однак всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує. Зазначив, що є правонаступником прав вимоги до відповідача за цим договором на підставі договору факторингу.

Ухвалою судді від 03.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Когута О.В. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього заборгованості по несплаті відсотків у сумі 48 645.34 грн. Посилається на те, що згідно п. 1.2 кредитного договору, паспорта споживача кредитного продукту до вказаного договору, графіку розрахунку, він був укладений на строк 10 днів, а саме з 16 квітня по 26 квітня 2021 року. Тому проценти за користування даним кредитом можуть бути стягнуті лише за 10 днів, що згідно графіку розрахунків (додаток № 1 до договору) становить 918,00 грн. Надалі в межах десятиденного строку дії договору, а саме 22.04.2021 відповідач збільшив суму кредиту та отримав ще 4 900 грн, і відповідно до графіку розрахунків (додаток № 1 до додаткової угоди від 22.04.2021) до 26.04.2021 повинен був повернути тіло кредиту - 10 300 грн. і відсотки у сумі 1 251,20 грн. Надалі позивач надав суду додаткову угоду від 23.04.2021 до договору № 241480620 від 16.04.2021, однак самого тексту угоди немає, такий відсутній взагалі, а тому не можна зробити висновок про те, яку ж угоду було укладено між сторонами. Відповідно вказана угода і додані до неї інші матеріали не можуть бути належними та допустимими доказами у вказаній справі. Очевидно мова йде за збільшення суми кредиту на 5 050 грн., проте докази, які базуються на припущеннях, не можуть братись судом до уваги.

Надалі, 27.04.2021 відповідач збільшив суму кредиту та отримав ще 6 650 грн., що передбачено додатковою угодою і відповідно до графіку розрахунків (додаток № 1 до додаткової угоди від 27.04.2021) до 22.05.2021 року повинен був повернути тіло кредиту - 21 929 грн. (куди входить сума 5 050 грн., отримання якої не доведено) і відсотки у сумі 10 359.29 грн. (куди також входять відсотки за 5 050 грн., що є незаконним). Оскільки відповідач 27.04.2021 збільшив суму кредиту на 6 650 грн., а відповідно до умов договору строк дії такого 10 днів, то обов`язок повернення кредиту становить до 06 травня 2021 року. Тому відповідач визнає наступні позовні вимоги: тіло кредиту - 15 930,42 грн. (20 980,42 - 5 050 = 15 930.42), заборгованість по несплачених відсотках -10 359.29 грн. Нарахування решти суми відсотків відповідач не визнає, так як вони нараховані поза межами строку дії кредитного договору. Вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. З огляду на вказане аргументи позивача про те, що він має право нараховувати передбачені договором проценти після спливу визначеного договором строку кредитування, є неспроможними. Посеред іншого позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомоги в сумі 7 000 грн. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Вважає, що заявлена сума на відшкодування правничої допомоги не відповідає вказаним критеріям, а тому позовні вимоги про стягнення коштів саме у сумі 7 000 грн. не можуть бути задоволеними в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.

Належно повідомлений відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 16.04.2021 укладено кредитний договір № 241480620 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Договір підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором MNV65AH2, який було відправлено 16.04.2021 о 19:24:55 на номер 0987539634 та введено 16.04.2021 о 19:25:35. (довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА").

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 5400 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Згідно п.1.2. договору кредит надається строком на 10 (десять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»).

П.1.4. договору передбачено, що за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються, зокрема, в наступному порядку: 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

У Додатку № 1 до Договору № 241480620 від 16.04.2021 сторони погодили наступний Графік розрахунків: термін платежу - 26.04.2021; сума кредиту 5400,00 грн; нараховані проценти 918,00 грн; до сплати (разом) - 6318, 00 грн.

16.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 5400,00 грн на банківську карту відповідача № 4731-21XX-XXXX-9019, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 241480620 від 16.04.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, що підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 35524fed-62b3-4391-a226-3b6fc6c0bb20 від 16.04.2021, довідкою та письмовими поясненнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

22.04.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 241480620 від 16.04.2021, згідно якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 4900,00 грн з 22.04.2021 на строк дії Договору № 241480620 від 16.04.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.

Сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди.

У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 22.04.2021 до Договору № 241480620 від 16.04.2021 сторони погодили наступний Графік розрахунків: термін платежу - 26.04.2021; загальна сума кредиту 10300,00 грн; нараховані проценти 1251,20 грн; до сплати (разом) - 11551,20 грн.

22.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 4900,00 грн на банківську карту відповідача № 4731-21XX-XXXX-9019, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 241480620 від 16.04.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, що підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № b7cd02d4-3ec7-488b-9ab4-aae007fe0ca4 від 22.04.2021, довідкою та письмовими поясненнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" ОСОБА_1 було вчинено дії, з метою продовження Дисконтного періоду, а саме: 22.04.2021 сплачено нараховані проценти в сумі 796,00 грн. Кількість днів на які продовжено строк кредитування 26. Кінцева дата оплати - 22.05.2021. Процентна ставка, яка застосовується на період продовження строку кредитування - 1,70% в день.

Позивач також надав суду додаткову угоду від 23.04.2021 до договору № 241480620 від 16.04.2021 з відсутнім у ньому текстом угоди щодо умов угоди, узгоджених сторонами.

У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 23.04.2021 до Договору № 241480620 від 16.04.2021 сторони погодили наступний Графік розрахунків: термін платежу - 22.05.2021; загальна сума кредиту 15279,00 грн; нараховані проценти 7533,04 грн; до сплати (разом) - 22812, 94 грн.

23.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 5050,00 грн на банківську карту відповідача № 4731-21XX-XXXX-9019, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 241480620 від 16.04.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, що підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № b2a1d216-0170-455a-83ab-285c4ebe716b від 23.04.2021, довідкою та письмовими поясненнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

27.04.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 241480620 від 16.04.2021, згідно якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 6650,00 грн з 27.04.2021 на строк дії Договору № 241480620 від 16.04.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.

Сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди.

У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 27.04.2021 до Договору № 241480620 від 16.04.2021 сторони погодили наступний Графік розрахунків: термін платежу 22.05.2021; загальна сума кредиту 21929,00 грн; нараховані проценти 10359, 29 грн; до сплати (разом) - 32289, 19 грн.

27.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6650,00 грн на банківську карту відповідачки № 4731-21XX-XXXX-9019, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 241480620 від 16.04.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, що підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 73db458b-b3ba-40e4-b6b1-61f9426a07b3 від 27.04.2021, довідкою та письмовими поясненнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 241480620 від 16.04.2021 на суму 5400 гривень, що підтверджується змістом договору. Також ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали ряд додаткових угод, якими продовжили строк кредитування та збільшили суму кредиту, а саме: 16.04.2021 - 5 400,00 грн; 22.04.2021 - 4 900,00 грн; 23.04.2021 - 5 050,00 грн; 27.04.2021 - 6 650,00 грн, а всього 22 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту 22.05.2021.

Відтак посилання сторони відповідача, що додаткова угода від 23.04.2021 до договору № 241480620 від 16.04.2021 з відсутнім у ній текстом угоди і доданими до неї матеріалами не можуть бути належними та допустимими доказами у вказаній справі, зокрема щодо збільшення суми кредиту на 5 050 грн., оскільки базуються на припущеннях, суд не бере до уваги, оскільки позивач довів суду, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови Договору та надало відповідачу кредит у загальній сумі 22 000 грн.

Факт перерахунку коштів на загальну суму 22 000 грн (в тому числі в сумі 5050 грн) підтверджується платіжними дорученнями, довідками та письмовими поясненнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога, а також не заперечується відповідачем.

28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 241480620 від 16.04.2021.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31.12.2024.

Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в договорі.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 139 від 22.06.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги, а саме на загальну суму 41 637,86 грн, з яких: 20 980,42 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 20 657,44 заборгованість по відсоткам.

Позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за реєстром боржників 22.06.2021.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в додатку.

В подальшому між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткові угоди №2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору до 31.12.2024, включно.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги, а , а саме на загальну суму 69625,76 грн, з яких: 20 980,42 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 48645,34 грн заборгованість по відсоткам.

На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги до Договору факторингу позивачем надана Платіжна інструкція та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за реєстром боржників 31.07.2023.

В подальшому, 10.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е.

Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до акту приймання передачі реєстру боржників від 10.07.2025, Реєстру Боржників № б/н від 10.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за договором № 241480620 від 16.04.2021.

На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу позивачем надана Платіжні інструкції.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 10.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 69625,76 грн, з яких: 20 980,42 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 48645,34 грн заборгованість по відсотках.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 241480620 від 16.04.2021 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 26.12.2025 (включно) становить 69 625,76 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 20 980,42 гривень, прострочена заборгованість за процентами становить: 48 645,34 гривень.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 241480620 від 16.04.2021 на суму 5400 гривень, що підтверджується змістом договору.

Також ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали ряд додаткових угод, якими продовжили строк кредитування та збільшили суму кредиту, а саме: 16.04.2021 - 5 400,00 грн; 22.04.2021 - 4 900,00 грн; 23.04.2021 - 5 050,00 грн; 27.04.2021 - 6 650,00 грн, а всього 22 000,00 грн, з кінцевим терміном повернення кредиту 22.05.2021.

Факт перерахунку коштів підтверджується платіжними дорученнями, довідками та письмовими поясненнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога, а також не заперечується відповідачем.

Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори факторингу, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, акти прийому-передачі реєстру боржників, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Як встановлено судом, право вимоги по Кредитному договору № 241480620 від 16.04.2021 на підставі договорів факторингу було відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон плюс», ТОВ «Таліон плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс», що підтверджується змістом договорів, реєстрами прав вимог, актами приймання передачі, актами звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями, протоколами узгодження, які долучені до позовної заяви та є належними та допустимими доказами переходу права вимоги і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача.

Відтак у сторін Договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Позивач довів суду, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови Договору та надало відповідачу кредит у загальній сумі 22 000 грн.

Відповідач покладені Договором № 241480620 від 16.04.2021 зобов`язання не виконав, не повернув в повному обсязі кредитні кошти та не сплатив повністю проценти за користування кредитом. Докази зворотного суду не надані.

Також позивач довів, що унаслідок укладення зазначених вище договорів факторингу кінцевим кредитором з правом вимоги до відповідача за Договором № 241480620 від 16.04.2021 станом на даний час є ТОВ «ФК «Ейс».

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 241480620 від 16.04.2021 у сумі 20 980,42 грн (сума кредиту) доведена позивачем належними та достатніми доказами.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками та тілом кредиту, суд виходить із такого.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Згідно п.1.2 договору кредит надається строком на 10 (десять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту.

У п.1.3 сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена

Згідно пункту 1.4 договору за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

- п.1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

- п. 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

- п.1.4.3. у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Пунктом 1.7. договору передбачено, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

- 1.7.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

- 1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Суд зазначає, що відповідачем ОСОБА_1 укладено ряд додаткових угод з ТОВ «Манівео» щодо збільшення суми кредиту в загальному розмірі 22 000,00 грн та продовження строку дії договору до 22.05.2021.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за період з 16.04.2021 по 22.06.2021 за Договором № 241480620 виникла заборгованість у загальному розмірі 41 155,31 грн, з яких: за тілом кредиту - 22000 грн; за процентами - 25 769,86 грн. Проценти нараховані за період з 16.04.2021 по 22.06.2021. Видачі за договором: 16.04.2021 - 5 400,00 грн; 22.04.2021 - 4 900,00 грн; 23.04.2021 - 5 050,00 грн; 27.04.2021 - 6 650,00 грн, а всього 22 000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео» відповідач ОСОБА_1 вносив кошти на виконання Кредитного договору, здійснивши наступні оплати за договором: 22.04.2021 - 796,00 грн; 05.05.2021 - 4 971,00 грн; 25.05.2021 - 315,00 грн; 02.06.2021 - 35,00 грн; 18.06.2021 - 15,00 грн, а всього 6 132,00 грн.

Судом також встановлено, що ТОВ «Манівео» спрямовано внесені відповідачем кошти на погашення заборгованості по відсотках та тілу кредиту, зокрема, на погашення тіла кредиту спрямовано 70,10 грн 22.04.2021 та 949,48 грн 05.05.2021, а всього погашено тіла кредиту -1019,58 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 241480620 від 16.04.2021 станом на 19.08.2021 становить 69 625,76 грн, з яких: 20 980,42 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 48 645,34 грн заборгованість по відсотках.

З урахуванням строку дії кредитного договору до 22.05.2021 сума процентів за період з 16.04.2021 по 22.05.2021 становить 10359, 29 грн.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами в період з 23.05.2021 здійснено поза межами узгодженого сторонами Договору № 241480620 від 16.04.2021 строку кредитування.

Також відсутні підстави вважати, що у даному випадку мало місце передбачене п. 1.7 Договору № 241480620 від 16.04.2021 продовження строку дисконтного періоду та строку надання кредиту. Докази активації відповідачем в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду суду не надані.

Оскільки ОСОБА_1 частково виконував взяті зобов`язання за кредитним договором, сплатив 6 132,00 грн, з яких 1019,58 грн спрямовано ТОВ «Манівео» на погашення заборгованості по тілу кредиту, а решту 5 112,42 грн на погашення заборгованості за відсотками, тому розмір заборгованості за тілом кредиту, із урахуванням здійснених позичальником платежів становить 20 980,42 грн (22 000,00 грн - 1019,58 грн), а розмір заборгованості за відсотками із урахуванням здійснених позичальником платежів становить 5246,87 грн (10359, 29 грн 5 112,42 грн).

Щодо змісту п. 4.3 кредитного договору, згідно якого сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання позивач не заявляв.

Також суд звертає увагу на те, що умовами договору не було визначено іншого розміру відсотків за прострочення виконання зобов`язання, ніж передбачено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме трьох відсотків річних.

Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідач заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн, оскільки вважає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Вважає, що заявлена сума на відшкодування правничої допомоги не відповідає вказаним критеріям, а тому позовні вимоги про стягнення коштів саме у сумі 7 000 грн. не можуть бути задоволеними в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 7000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 3000,00 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 223, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс" (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки,6/13) заборгованість за кредитним договором № 241480620 від 16.04.2021 в сумі 26 227,29 грн, з яких: 20 980, 42 грн заборгованості за кредитом та 5246,87 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс" понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. та на сплату судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1002,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 11 червня 2026 року.

Головуючий : Г.І.Зушман