Рішення № 137307617, 08.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/12173/25

Провадження №: 2/336/1186/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Наумові А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, постачання теплової енергії та гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся з позовом до ОСОБА_1 в якому просять стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, постачання теплової енергії та гарячої води, що надавались за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2014 року по 30.09.2025 року включно в сумі 60614,17 гривень та судовий збір.

Ухвалою суду від 24.12.2025 року відкрите провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.

10.02.2026 року представник відповідача адвокат Батовська Т.І. направила до суду заяву про вступ у справу як представника.

11.02.2026 року представник відповідача адвокат Батовська Т.І. направила до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

16.02.2026 року представником відповідача подана до суду заява про здійснення розгляду цивільної справи з повідомленням (викликом) учасників.

27.02.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову та застосувати строк позовної давності. По суті представник вказувала, що між сторонами не існує укладеного договору, позивачем не надано детального розрахунку суми заборгованості, не надано доказів проведення робіт з обслуговування мереж, також представник просила застосувати строк позовної давності.

16.03.2026 року представник позивача направив до суду письмові пояснення.

26.03.2026 року представник відповідача направила до суду заперечення.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року заву представника відповідача про здійснення розгляду цивільної справи з повідомленням (викликом) учасників залишено без задоволення.

В ході розгляду справи учасниками інші заяви чи клопотання не подавались.

При дослідженні матеріалів справи встановлено наступне.

За відомостями з ЄДДР, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.08.2002 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_3 , з 20.12.2005 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, 4355, посвідченого 30.11.2005 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Савельєвим Є.О.

За розрахунком позивача за період з жовтня 2014 року по вересень 2025 року включно за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , надавались послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії, які оплачувались не в повній мірі та несвоєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 60614,17 гривень.

Згідно з довідкою щодо заборгованості за надані послуги, за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , споживачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заборгованість з 01.10.2014 року по 30.09.2025 року складає 60614,17 гривень, з них заборгованість на 01.11.2021 року складає 26816,78 гривень; заборгованість за послуги з постачання ТЕ та ГВ складає 33797,39 гривень.

До позову також було долучено інформацію щодо нарахувань споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з січня 2016 року по вересень 2025 року послуг з централізованого опалення (в тому числі за період з січня 2016 року по жовтень 2021 року, з листопаду 2021 року по вересень 2025 року) з перерахунками, за послугу з гарячого водопостачання (за період з січня 2016 року по жовтень 2021 року, з листопаду 2021 року по вересень 2025 року) з перерахунком.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 від 09.11.2017 року визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. 7 ч. 2 Закону України № 2189, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору, відповідно до положення ст. 9 ч. 1 Закону України № 2189.

Як передбачено п. 5, 32-39 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 р. № 85, послуги надаються споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуг, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про житлово-комунальні послуги (далі - договір), та вимогами цих Правил.

Вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.

Плата за послуги розраховується виходячи з розмірів затверджених тарифів та обсягу спожитих послуг, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуг з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

плати за послуги, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягу спожитих послуг або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку;

плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідних послуг, яка визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за послуги, абонентське обслуговування та плата за технічне обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та водовідведення багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкової системи централізованого водопостачання та водовідведення, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послуги та плати за абонентське обслуговування.

Плата виконавцю за колективним договором та за договором з колективним споживачем складається із плати за послуги, що розраховуються виходячи з розмірів затверджених тарифів та відповідного обсягу споживання.

Рахунок на оплату спожитих послуг надається споживачу щомісяця на безоплатній основі відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Рахунки на оплату спожитих послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць.

Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статями 150, 156,162 ЖК України встановлено, що власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім`ї зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 712/8733/17 (провадження № 61-1838св18).

Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження проведення робіт з обслуговування мереж суд оцінює критично, адже відповідачем не вказано про наявність будь-якої несправності мереж, а також не надано доказів того, що він звертався до позивача з претензіями щодо ненадання або неналежного надання послуг.

З приводу застосування строку позовної давності, суд зазначає про наступне.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З розрахунку позивача вбачається, що відповідачем протягом усього часу виникнення заборгованості періодично здійснювалась оплата послуг різними сумами, в тому числі і сумами, які перевищують поточні нарахування.

Такі дії, на думку суду, свідчать про визнання відповідачем свого боргу, а отже є підставою для переривання строку позовної давності.

Оплата послуг припинилась з грудня 2019 року.

Водночас відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.

З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року скасовано з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV2.

При цьому відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній на день звернення з позовом), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 року №4434-IX, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено, а після виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, строк позовної давності почав рахуватись з 04.09.2025 року, таким чином позивачем не пропущено строків звернення з позовом, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.

Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені наданими доказами, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 265, 279, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, постачання теплової енергії та гарячої води задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, постачання теплової енергії та гарячої води за період з жовтня 2014 року по вересень 2025 року включно в сумі 60614,17 гривень (шістдесят тисяч шістсот чотирнадцять гривень 17 коп.); судовий збір в сумі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач Концерн «Міські теплові мережі», адреса: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137, код ЄДРПОУ 32121458.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення суду складений 08.06.2026 року

08.06.26