Ухвала суду № 137307433, 13.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4099/26 1-кс/335/1662/2026

13 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженню № 12025082050002191 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженню № 12025082050002191 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025082050002191 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.11.2025 до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 13.11.2025 о 16 годині 31 хвилину, невстановлена особа із банківської карти «Укргазбанк» № НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, таємно заволоділа грошовими коштами на суму 99 876 гривень, які належать ОСОБА_5 , спричинивши останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Запорізької обласної прокуратури.

Під час досудового розслідування оперативному підрозділу, надано доручення в порядку ст. 40 КПК України, на проведення оперативних заходів направлених на встановлення кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення шахрайських дій.

За результатами виконаного доручення проведено оперативно-розшукові заходи, в ході яких отримана оперативна інформація про те, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетніОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , які фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 причетні до протиправної діяльності злочинної групи, спрямованої на систематичне заволодіння коштами померлих осіб та осіб, що перебувають на тимчасово окупованій території.

Крім того, в ході виконання доручення встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_9 та її помічником ОСОБА_10 видавалися довіреності на представництва у всіх компетентних органах, банківських установах, з усіма відповідними повноваженнями на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Надалі, вказані особи, використовуючи надані підроблені довіреності, зверталися до банківських установ на території України, де відкриті рахунки (в тому числі і депозитні) померлих осіб або осіб, що перебувають на окупованих територіях.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділи грошовими коштами осіб, що перебувають на тимчасово окупованій території, після чого розпорядились ними на власний розсуд, розподіливши між собою відповідно до заздалегідь узгодженого плану.

В ході досудового розслідування було встановлено, що грошові кошти, якими заволоділи злочинним шляхом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в подальшому було переведено на розрахункові рахунки, в тому числі банківських установ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «Універсал Банк», АТ «Райффайзен Банк».

Згідно із ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Разом із тим, арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Разом із тим, відповідно до ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

На підставі викладеного, слідчий просить накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №12025082050002191 від 14.112026, а самена грошові кошти, які знаходяться (обліковуються) на розрахункових рахунках АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «Універсал Банк», АТ «Райффайзен Банк» та на розрахункові рахунки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «Універсал Банк», АТ «Райффайзен Банк», відкриті на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Слідчий в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд клопотання за її відсутністю, клопотання підтримує та просить його задовольнити, а також просила розглянути клопотання без участі ОСОБА_6 з метою забезпечення арешту майна.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважав за можливе розглянути клопотання сторони обвинувачення про арешт майна без повідомлення власника майна.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час його розгляду слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, перевіривши клопотання на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

З клопотання вбачається що, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025082050002191 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Як вбачається з положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 цього Кодексу, а згідно ч.2 цієї статті при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати, крім іншого: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність ; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна.

Крім того, нормами ч. 1 ст. 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 1 ст. 96-2 КК України передбачає випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема, вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Дослідивши зміст клопотання та надані докази, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що майно, зазначене в клопотанні, має доказове значення та може бути використано як доказ, та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Так слідчим не доведено, що кошти, на які слідчий просить накласти арешт, здобуті в результаті злочинної діяльності, а також, що рахунки, на які слідчий просить накласти арешт належать ОСОБА_6 ..

Слідчий суддя враховує також розумність та співрозмірність обмеження права власності та наслідки арешту майна для третіх осіб, оскільки ОСОБА_6 не є підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні.

Тому, слідчий суддя вважає, що слідчим не дотримано всіх передбачених КПК України вимог, необхідних для задоволення клопотання та накладення арешту на майно.

Враховуючи викладене слідчий суддя дійшов до переконання, що клопотання про накладення арешту є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.ст. 170-173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженню № 12025082050002191 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1