Рішення № 137306127, 17.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15928/25

Провадження № 2/761/2134/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Яцишина А.О.

представника позивача Цибака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з якою позивач просить суд: стягнути із ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої шкоди (вартістю матеріального збитку) та сумою нарахованого страхового відшкодування і розміром франшизи - у розмірі 76 317 грн. 68 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2024 року у справі № 465/9667/24, ОСОБА_2 25 листопада 2024 року о 09:40 год. на перехресті вулиць Котляревського - Нечуя Левицького, керуючи автомобілем Renault Trafic, р. н. НОМЕР_1 , при повороті ліворуч не надав переваги в русі автомобілю BMW X1, р. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі, та скоїв зіткнення, при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 16.13 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Вказана постанова суду набрала законної сили у встановленому порядку та не була оскаржена. Вказаною вище постановою Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У позовній заяві зазначено, що внаслідок описаної ДТП власнику автомобіля «BMW X1», р. н. НОМЕР_2 , завдано значної матеріальної шкоди. Власником цього автомобіля є позивач ОСОБА_1 . Станом на час ДТП - 25 листопада 2024 року - транспортний засіб ОСОБА_2 був забезпечений у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 222412794, що дійсний від 01.08.2024 р. до 31.07.2025 року.

В обґрунтування позову вказано, що висновком транспортно-товарознавчої експертизи № 49/24 від 08 січня 2025 року встановлено, що вартість матеріального збитку автомобіля BMW X1 20i 2.0 xDrive 192 HP (F48), реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-номер НОМЕР_3 , на момент пошкодження у ДТП 25.11.2024 року станом на момент огляду становить 96 032 грн. 68 коп. Експертиза проводилась кваліфікованим судовим експертом у сфері товарознавчих експертиз - Онишком Романом Михайловичем (свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1678, адреса: 79041, м. Львів, вул. Спокійна, 19/1).

Позивачем вказано, що висновком транспортно-товарознавчої експертизи встановлено, що вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП 25.11.2024 року становить 96 023 грн. 68 коп. Однак, позивач отримала повідомлення від відповідача про нарахування суми збитку у розмірі 17 115 гривень (29 листопада 2025 року), що підтверджується знімком екрану із чат-бота відповідача, а також листом про неможливість перегляду суми страхового відшкодування. Загальна сума збитку, нарахована позивачу відповідачем, становить 17 115 гривень. Крім цього, у Полісі ОСЦПВ ОСОБА_2. зазначений розмір франшизи, який становить 2600 гривень. Згідно з п. 77 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством. Відповідно, сума матеріального збитку, що дорівнює розміру франшизи та становить 2600,00 грн. не підлягає стягненню із відповідача. При цьому, винуватець ДТП, ОСОБА_2 добровільно відшкодував суму, що становить вартість франшизи у розмірі 2600 грн., тож така сума не підлягає стягненню із відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач, як страховик не здійснив повної виплати страхового відшкодування на користь позивача, тому до стягнення з відповідача-1 підлягають кошти у розмірі 76 317 грн. 68 коп. як різниця між необхідним розміром страхового відшкодування та фактично виплаченими коштами і франшизою (96 032,68 грн. - 17 115 грн. - 2600,00 грн.).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.04.2025 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

26.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що на підставі Висновку експерта транспортно-товарознавчої експертизи від 13.12.2024 року № 49/24, та керуючись положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і Податкового кодексу України, страховик визначив страхове відшкодування за шкоду завдану власнику автомобіля «BMW Х1», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП, яка мала місце 25.11.2024 року, у розмірі 40 042,25 грн., де: 64 587,25 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу 7 430 грн.; - сума податку на додану вартість; 2 600 грн.; - франшиза. 14 515 грн. - сума попередньо виплаченого страхового відшкодування. Окірм того, у відзиві зазначено, що про проведення виплати страхового відшкодування у розмірі 40 042,25 грн. суду буде додатково надано копію платіжної інструкції.

22.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - адвоката Цибака О.В. про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, як була залишена без розгляду в судовому засіданні протокольною ухвалюю від 17.03.2026 за заявою представника позивача - адвоката Цибака О.В.

28.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про долучення доказів, а саме копію платіжної інструкції на суму 40042,25 грн.

В судовому засіданні 15.10.2025 протокольною ухвалою за ініціативи суду, вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи: ОСОБА_2 .

26.09.2024 до суду надійшли письмові пояснення позивача.

19.12.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - адвоката Цибака О.В. про долучення до матеріалів справи копії постанов Франківського районного суду м. Львова від 27.12.2024 та від 31.12.2024 у справі №465/9667/24. Окрім того у поданому клопотанні зазначено, що беручи до уваги фактичні обставини, зважаючи на засаду диспозитивності цивільного процесу, просимо суд не розглядати заяву про збільшення/зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 22.07.2025 за Вхід. №76262/25-Вх,, залишити її без розгляду та повернути її заявнику. Просить суд не брати вказану заяву до уваги при ухвалення рішення по суті справи та проводити розгляд справи на підставі позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не сповістив.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі третьої особи ОСОБА_2 .

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Так, судом встановлено, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.11.2024 у справі №465/9667/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605 гривень 60 копійок судового збору, зазначена постанова не оскаржена та набрала законної сили.

Вказаною постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.11.2024 у справі №465/9667/24 встановлено, що 25.11.2024 о 09:40, у м. Львові, на перехресті вулиць Котляревського - Нечуя Левицького, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Renault Traffic д.н.з. НОМЕР_1 , при повороті ліворуч не надав переваги в русі автомобілю BMW X1 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначні дорозі та скоїв зіткнення, при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками, своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 16.13 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 31.12.2024 у справі №465/9667/24 виправлено описку, допущену у постанові Франківського районного суду м.Львова від 27.12.2024 по справі №465/9667/24 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 ст.124 КУпАП. У постанові Франківського районного суду м.Львова від 27.12.2024 по справі №465/9667/24, дату ухвалення постанови, правильною вважати «27.12.2024», замість неправильної «27.11.2024».

Згідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП 25.11.2024, а також обставини цієї ДТП не потребують доказування під час розгляду вказаної цивільної справи.

Сторонами не заперечувалося, що власником транспортного засобу «BMW X1», д.р.н. НОМЕР_2 є позивачка ОСОБА_1 .

Водночас, встановлено, що внаслідок зазначеної ДТП 25.11.2024 власнику автомобіля «BMW X1», р. н. НОМЕР_2 , завдано матеріальної шкоди.

Станом на час ДТП - 25 листопада 2024 року - транспортний засіб ОСОБА_2 був забезпечений у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 222412794, що дійсний від 01.08.2024 р. до 31.07.2025 року.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правовідносини, що склались між сторонами регулюються нормами спеціального закону - Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі за текстом - Закон).

Верховний Суд у постанові від 10.06.2020 № 333/2096/17 у своїх висновках наголосив: «Норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон N 1961-IV) є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. страхова компанія під час вирішення питання про виплату страхового відшкодування у першу чергу керується Законом N 1961-IV».

Таким чином, ПАТ «СК «ПЗУ Україна» не є безпосереднім завдавачем шкоди, а виступає стороною у договорі страхування і, виходячи з цього має права та обов`язки передбачені виключно договором та Законом. Порядок визнання випадку страховим, порядок визначення розміру (розрахунок) та сплати страхового відшкодування також визначено Законом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, що позивач отримала повідомлення від відповідача про нарахування суми збитку у розмірі 17 115 гривень (29 листопада 2025 року), що підтверджується знімком екрану із чат-бота Відповідача-1, а також листом відповідача про неможливість перегляду суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що згідно висновку транспортно-товарознавчої експертизи № 49/24 від 08 січня 2025 року встановлено, що:

- вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW X1 201 2.0 xDrive 192HP (F48), реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент огляду, становить: 64587,25 (петдесят нотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім) АЦИЛІКОВОЇ КА ПР гривень 25 коп.;

- вартість матеріального збитку автомобіля BMW X1 20i 2.0 xDrive 192 HP (F48), реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-номер НОМЕР_3 , на момент пошкодження у ДТП 25.11.2024 року станом на момент огляду становить 96 032 грн. 68 коп.

- величина втрати товарної вартості автомобіля BMW X1 201 2.0 xDrive 192HP (F48), реєстраційний номер НОМЕР_5 , станом на момент проведення дослідження становить: 31445,43 (Тридцять одна тисяча чотириста сорок п`ять) гривень 43 коп.

Висновок складений кваліфікованим судовим експертом у сфері товарознавчих експертиз - Онишком Романом Михайловичем (свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1678).

Згідно з вимогами п. 22.1. ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно із п. 36.1. ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

Всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. В зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таким операціям.

Доказів проведення фактичного ремонту пошкодженого автомобіля позивачем не подано.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що на підставі Висновку експерта транспортно-товарознавчої експертизи від 13.12.2024 року № 49/24, та керуючись положеннями Закону і Податкового кодексу України, Страховик визначив доплату страхове відшкодування за шкоду завдану власнику автомобіля «BMW Х1», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП, яка мала місце 25.11.2024 року, у розмірі 40 042,25 грн;, де: - 64 587,25 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу; 7 430 грн. - сума податку на додану вартість; 2 600 грн. - франшиза. 14 515 грн. - сума попередньо виплаченого страхового відшкодування, що підтверджується страховим актом №50435/2 від 23.05.2025, а також розпорядженням №50435/2/1 про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 40 042,25 грн. (а.с.45)

На підтвердження виплати позивачці ОСОБА_1 доплати страхового відшкодування у розмірі 40 4042,25 грн. відповідачем надано до суду копію платіжної інструкції в національній валюті від 27.05.2025 №000142208. з призначенням платежу: страх. відшкод. без ПДВ, дог. ЕР. 222412794 від 29.07.2024 №0142208.

Згідно зазначеного страхового акту №50435/2 від 23.05.2025 відповідачем визначено вартість відновлювального ремонту у розмірі 64 5873,25 грн., як визначено у висновку транспортно-товарознавчої експертизи № 49/24 від 08 січня 2025 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем сплачено на рахунок позивача страхове відшкодування у результаті ДТП від 25.11.2024 у загальному розмірі 57 157,25 грн. (40 042,25+17115,00).

Слід наголосити, що вимоги спеціального Закону №1961-IV, зокрема щодо відшкодування витрат, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а також якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ, є безумовними та підлягають застосуванню при визначенні розміру страхового відшкодування.

Постановою Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17 зроблено висновок, що «у страховика цивільної відповідальності, виник обов`язок здійснити відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, без урахування зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку такі збитки є меншими від ліміту відповідальності, є помилковими, оскільки суперечать статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка прямо визначає, що шкода, яка пов`язана з пошкодженням транспортного засобу і відшкодовується страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, становить вартість витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, оозрахованого у порядку, встановленому законодавством.».

У постанові Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16 вказано, що за змістом статті 29 Закону України № 1961-IV, норми якого є спеціальними у спорах, пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а сам Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством...».

Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19) та від 07 квітня 2021 року у справі № 757/29950/14-ц (провадження № 2/755/1997/23).

Відповідно до Закону страховик відшкодовує лише оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи. Розмір шкоди повинен бути визначений відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України».

Таким чином зобов`язання страховика (відповідача) обмежуються лише тими зобов`язаннями, що - передбачені договором страхування, а відповідальність за шкоду, заподіяну у результаті ДТП, несе володілець джерела підвищеної небезпеки, який є винним у заподіянні шкоди відповідно до положень ст.ст. 1166, 1187 ЦК України.

За договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності умови та порядок виплати страхового відшкодування чітко регламентовані відповідним нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду, ПАТ «СК «ПЗУ Україна» було сплачено страхове відшкодування у розмірі витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) зменшеному на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ, що відповідає вимогам законодавства та не було порушено жодних прав позивача.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За правилами ст. 141 ЦПК України в разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладені на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 28-30, 34, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування», ст.ст. 22, 23, 311, 525-526, 625, 636, 979, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено: 05.06.2026.

Суддя: