Рішення № 137305318, 10.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11030/25

Провадження №: 2/755/3206/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Десята київська державна нотаріальна контора, про зобов`язання вчинити дії та визнання права власності на майно, -

у с т а н о в и в :

16.06.2025 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про зобов`язання вчинити дії та визнання права власності на майно, у якому просить зобов`язати Десяту київську державну нотаріальну контору скасувати заповіт на частину квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований Десятою київською державною нотаріальною конторою та анулювати нотаріальний запис №2-1696, а також визнати за позивачкою право власності на вказане нерухоме майно.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що згідно ордеру №1 позивачка 14.02.10983 року отримала квартиру АДРЕСА_1 . 02.07.1986 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . В грудні 1997 року квартира була приватизована подружжям у рівних долях. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер. Після смерті чоловіка позивачці стало відомо, що за життя ОСОБА_4 склав заповіти на користь своєї двоюрідної сестри ОСОБА_3 щодо земельної ділянки та будинку за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, с. Стрижаків, а також щодо частини квартири АДРЕСА_1 (реєстраційні номери 2-1721, 2-1696). Заповіт ОСОБА_4 був складений 06.12.2019 року, а спадкоємець ОСОБА_3 звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори 28.07.2022 року, тобто з порушенням вимог ст. 1270 ЦК України. Позивачка вказує, що не претендує на земельну ділянку та будинок за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, с. Стрижаків, водночас вважає несправедливим розпорядження стосовно частини квартири АДРЕСА_1 , оскільки квартира була отримана нею 14.02.1983 року, а шлюб із ОСОБА_4 був зареєстрований 02.07.1986 року, тобто через три роки після отримання квартири. Крім того, спадкоємиця ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори із письмовою заявою про відмову від спадщини.

Ухвалою суду від 20.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.07.2025 року відкрите провадження у справі і призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 29.09.2025 року закрите підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року задоволене клопотання сторони позивача про витребування доказів.

Згідно розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №307 від 06.02.2026 року та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 року, справу передано в провадження судді Марфіної Н.В.

За змістом ч. 12 ст. 33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Оскільки новий склад суду не знайшов підстав для повторного проведення підготовчого засідання, розгляд справи у новому складі суду продовжено зі стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року закрите провадження у справі в частині відповідача Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Протокольною ухвалою суду від 27.05.2026 року відмовлено у прийнятті визнана позову відповідачем та продовжено розгляд справи.

В судовому засіданні позивача підтримала вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що після смерті свого чоловіка вона звернулась до органів нотаріату і виявилось, що за життя померлий склав заповіт на користь відповідачки. Позивачка вказує, що не претендує на земельну ділянку та будинок, які відповідачка отримала за заповітом після смерті чоловіка позивачки, водночас, відповідачка відмовилась від спадщини щодо 1/ 2 частини квартири АДРЕСА_1 , а тому позивачка має право успадкувати частину квартири, що належала померлому чоловіку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що спірна квартира була приватизована подружжям на двох і відповідно була їх спільною сумісною власністю. Позивачка доглядала свого чоловіка, а виявилось що за життя він склав заповіт на користь відповідачки. Відповідачка отримала у спадок після смерті чоловіка позивачки земельну ділянок та будинок, а стосовно частини спірної квартири відповідачка відмовилась від прийняття спадщини. Отже, відповідачка не має претензій стосовно квартири, а тому за позивачкою має бути визнане право власності на частину квартири у порядку спадкування за законом, як за спадкоємицею першої черги. Також представник зазначив, що сторона позивача не підтримує своїх вимог щодо повернення депозитного вкладу, оскільки суд закрив провадження щодо відповідача ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Державний ощадний банк України».

Відповідачка та представник третьої особи в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи убачається, що позивачка та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 02.07.1986 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 11).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 03.12.1997 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних долях (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 13).

03.08.2021 року позивачка звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка (а.с. 126).

Згідно заповіту від 23.12.2015 року (№2-1572), ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку, площею 1,06663 га, що розташована за адресою: Вінницька область, Оратівський район, Стрижаківська сільська рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер 0523185300:04:002:0085, заповів ОСОБА_5 (з.б.а.с. 133).

Згідно заповіту від 12.04.2016 року (№2-466), ОСОБА_4 належний йому будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Стрижаків, заповів ОСОБА_6 (з.б.а.с. 134).

Згідно заповіту від 06.12.2019 року (№2-1696), ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_3 (з.б.а.с. 135).

Згідно заповіту від 10.12.2019 року (№2-1721), ОСОБА_4 належний йому будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, село Стрижаків, заповів ОСОБА_3 (з.б.а.с. 137).

05.08.2022 року позивачка звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . Спадкоємцем за законом першої черги є заявниця, дружина померлого ОСОБА_1 . При своєму житті померлий залишив заповіт на ім`я ОСОБА_3 на належні йому житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 київською державною нотаріальною конторою 10.12.2019 року за р. №2-1721. Заявниці відомо, що вона має право на обов`язкову частку у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України як непрацездатна за віком. Цією заявою заявниця повідомляє, що від отримання обов`язкової частки спадкового майна згідно ст. 1241 ЦК України як непрацездатна за віком, вона відмовляється (а.с. 139).

05.08.2021 року до органів нотаріату звернулась ОСОБА_3 із заявою від 28.07.2021 року, у якій зазначила наступне: « ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 і залишив на моє ім`я заповіт від 10.12.2019 року за реєстровим №2-1721. На день його смерті залишилось спадкове майно, яке я приймаю. Одночасно повідомляю, що у спадкодавця є спадкоємець, передбачений ст. 1241 ЦК України, дружина - ОСОБА_1 , непрацездатна за віком» (з.б.а.с. 139).

02.08.2022 року ОСОБА_3 звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою від 28.07.2022 року, у якій вказано наступне: «Я, ОСОБА_3 , повідомляю, що мені відомо про зміст заповіту від 06.12.2019 року (реєстровий №2-1696), за яким мені заповідано все майно гр. ОСОБА_4 . Також мені відомо, що Десятою київською державної нотаріальної конторою посвідчений заповіт 10.12.2019 року за реєстровим номером 2-1721, яким мені заповідано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: село Стрижаків Вінницького району Вінницької області від імені ОСОБА_4 . Цією заявою підтверджую, що відмовляюся від отримання спадщини за заповітом, посвідченим Десятою київською державної нотаріальною конторою 06.12.2019 року за реєстровим номером 2-1696, за яким мені заповідано все майно померлого та бажаю отримати спадщину за заповітом, посвідченим Десятою київською державною нотаріальною конторою 10.12.2029 року за реєстровим номером 2-1721, яким мені заповідано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: с. Стрижаків Вінницького району Вінницької області. До суду звертатись не буду, не заперечую, щоб інше майно померлого отримали спадкоємці за законом» (з.б.а.с. 140).

30.11.2021 року до Десятої київської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_7 від 25.11.2021 року про те, що він відмовляється від права прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 (а.с. 141).

26.11.2021 року у Десятій київській державні нотаріальній конторі було зареєстровано заяву ОСОБА_5 від 21.11.2021 року, у якій остання зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 і цією заявою вона повідомляє, що приймає спадщину (а.с. 145).

Заява аналогічного змісту ОСОБА_5 міститься на зворотному боці аркушу справи №145 від 27.11.2021 року, яка зареєстрована у Десятій київській державній нотаріальній конторі 02.12.2021 року.

07.09.2022 року позивачка звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою в якій зазначила наступне: « ІНФОРМАЦІЯ_1 помер мій чоловік - ОСОБА_4 . На день його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з грошових вкладів, що знаходяться на зберіганні в АТ «ОЩАДБАНК», які були придбані під час шлюбу. Спадщину я прийняла в установлений законом шестимісячний строк фактично, так як мала спільну реєстрацію місця проживання разом з померлим на день його смерті. Згідно ст. 66 СК України, прошу видати свідоцтво про право власності на частину грошових вкладів на моє ім`я» (з.б.а.с. 147).

За вказаним вище зверненням позивачки, 07.09.2022 року державним нотаріусом було видане свідоцтво про право власності щодо частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу стосовно грошових вкладів в АТ «Ощадбанк» (а.с. 149).

Згідно відповіді завідувача Десятої київської державної нотаріальної контори від 03.01.2025 року на ім`я позивачки, ОСОБА_3 заявою від 05.08.2021 року прийняла спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_4 . Оскільки спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 в подальшому було пропущено строк для відмови від спадщини, вона є спадкоємцем за заповітом на все майно померлого (з.б.а.с. 153).

25.02.2025 року представник ОСОБА_3 звернувся до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . На день його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . На це спадкове майно ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом, посвідченим Десятою київською державною нотаріальною конторою 10.12.2019 року за реєстровим №2-1721. Документи необхідні для отримання свідоцтва про право на спадщину подані до нотаріальної контори. Згідно ст. 1296 ЦК України заявник просив видати свідоцтво про право на спадщину на зазначене спадкове майно на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 157).

26.02.2025 року державним нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 стосовно житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (з.б.а.с. 164).

Згідно ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

За змістом ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (ст. 1235 ЦК України).

Статтею 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

За змістом ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом (ст. 1245 ЦК України).

За положеннями ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України).

Згідно ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України , спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Убачається, що позивачка просить визнати за нею право власності на нерухоме майно з тих підстав, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті її чоловіка стосовно частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому. При цьому, позивачка посилається на те, що відповідачка відмовилась від прийняття спадщини щодо зазначеного спадкового майна.

Частиною 1 ст. 13 ЦК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи спір суд зазначає, що позивачка не посилалась у своїх підставах позову на те, що згідно ст. 1241 ЦК України вона має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка як непрацездатна вдова, тому суд розглядає справу в межах заявлених підстав позову.

Із матеріалів справи убачається, що позивачка та відповідачка є такими, що прийняли спадщину за законом та за заповітом відповідно.

При цьому, відповідачка поза межами строку визначеного ст. 1270 ЦК України звернулась до органів нотаріату із заявою про відмову від спадщини щодо іншого належного спадкодавцю майна окрім того, яке було визначено згідно заповіту від 10.12.2019 року за реєстровим номером 2-1721. Оскільки строки передбачені законом для звернення із заявою про відмову від прийняття спадщини відповідачкою пропущено, така заява відповідачки не має жодних правових наслідків.

Крім того, як прийняття спадщини, так і відмова від прийняття спадщини мають бути безумовними і беззастережними, тобто спадкоємець не має права прийняти лише частину спадщини, а від прийняття іншої частини спадщини відмовитись.

Не дивлячись на те, що відповідачка не отримувала свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо частини квартири АДРЕСА_1 , відповідне майно належить останній, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_4 вона прийняла, а її заява про відмову від спадщини подана поза межами строків визначених ст. 1270 ЦК України та стосується часткової відмови від спадкового майна, що є неправозгідним оскільки не відповідає положенням як ч. 2 ст. 1268 ЦК України, так і ч. 5 ст. 1273 ЦК України.

У зв`язку зі складанням заповіту від 10.12.2029 року, попередній заповіт від 06.12.2019 року не втратив чинності, зокрема в частині спадкового майна у вигляді частини квартири АДРЕСА_1 .

Підстав для задоволення позову в частині спадкування позивачкою майна її покійного чоловіка, як спадкоємиці першої черги, у межах заявлених підстав позову суд не вбачає.

Водночас суд зазначає, що позивачка не обмежена у праві звернення до органів нотаріату з питанням видачі їй свідоцтва на обов`язкову частку у спадщині в частині квартири після смерті її чоловіка, а також отримання свідоцтва про право власності щодо іншої частини квартири, як частки у спільному сумісному майні подружжя.

Будь-які законодавчі підстави для скасування заповіту від 06.12.2019 року та анулювання реєстрового запису за ним №2-1696 відсутні. Крім того, позивачка просить зобов`язати Десяту київську державну нотаріальну контору вчинити відповідні дії, при цьому нотаріальна контора не є відповідачем у справі, а заявлена стороною позивача як третя особа, яка не заявляє самостійних.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку у відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1233-1236, 1241, 1245, 1254, 1258, 1261, 1268-1270, 1273, 1296 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Десята київська державна нотаріальна контора, про зобов`язання вчинити дії та визнання права власності на майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 10.06.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа - Десята київська державна нотаріальна контора (м. київ, вул. Сергія Набоки, 13/9).

Суддя -