Рішення № 137305225, 02.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5328/26

Справа №754/2103/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» через систему «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 71232118, відповідно до умов якого позикодавець надав позичальникові грошові кошти у розмірі 1500,00 грн. строком 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,00 % в день. Також, 04.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 8987186, відповідно до умов якого позикодавець надав позичальникові грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. строком 360 днів, зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % в день. Договори відповідачкою підписано електронним підписом, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачкою електронну адресу, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №16/10/25, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідачки за договором кредиту №7376238 та №8987186. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, у відповідачки наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

15.04.2026 від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Брадарської Н.В. до суду надійшов відзив, відповідно до якого остання заперечує проти позовних вимог, вказує, що позивачем не надано належних, допустимих і достовірних доказів про наявність кредитної заборгованості та не доведено законність нарахування відсотків. Надані позивачем розрахунки заборгованості не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Щодо передачі права вимоги TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» для ТОВ «Фінпром Маркет», то позивачем не надано належних доказів передачі права вимоги за кредитним договором. У матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі кредитної справи (первинних документів) щодо ОСОБА_1 від первісного кредитора до позивача. Вказані обставини викликають сумніви щодо правомірності ТОВ «Фінпром Маркет» здійснювати право вимоги за кредитним договором, тому просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог. Також, цим відзивом відповідачка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

21.04.2026 від представника позивача ТОВ «Фінпром Маркет» - адвоката Ткаченко Ю.О. до суду надійшла відповідь на відзив. Вказує на те, що в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачці, а посилання представника відповідачки стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме відповідачка має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і вона має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Також, вказує, що відповідачка повідомлена про відступлення права грошової вимоги шляхом звернення з даним позовом до суду, так як в матеріалах справи наявні докази переходу права грошової вимоги від позикодавця до позивача. Зокрема зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для позивача, а відповідачкою не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв`язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Крім того, від представника позивача надішла заява про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги в частині заборгованості за кредитними договорами.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 04.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 8987186.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що сума кредиту становить 1000,00 грн., строк кредиту 360 днів, процентна ставка 0,95 % в день (фіксована).

Позичальник також підтвердила, що до моменту підписання договору вона вивчила договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті позикодавця, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, їй зрозумілі.

Даний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

До матеріалів справи долучено копію зазначених «Правил», які розміщені на сайті товариства у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою товариства до укладення договору.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором кредиту № 8987186 виконало, надало відповідачці кредитні кошти, що підтверджується квитанцією про переказ коштів 04.05.2025 у розмірі 1000,00 грн., отримувачем яких є ОСОБА_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією №85ccb27a-9a93- 4fbc-84ad-f29bb54b6166 від 04.05.2025.

24.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 71232118.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що сума кредиту становить 1500,00 грн., строк кредиту 30 днів, процентна ставка 1,00 % в день (фіксована).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором кредиту № 81232118 виконало, надало відповідачці кредитні кошти, що підтверджується квитанцією про переказ коштів 24.05.2025 у розмірі 1500,00 грн., отримувачем яких є ОСОБА_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією №f5910b4a-9d1a4f1d-abb2-f5f4cd616dff від 24.05.2025.

16.10.2025 ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №16/10/25, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до боржників в тому числі і щодо договорів кредиту № 8987186 від 04.05.2025, №71232118 від 24.05.2025, що підтверджується витягом з Реєстру прав вимог від 16/10/25 та платіжною інструкцією від 16.10.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 Кредитодавець відступив Фактору у право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 71232118 від 24.05.2025 в сумі 4950,00 грн. з яких 1500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 450,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 3000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 Кредитодавець відступив Фактору право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 8987186 від 04.05.2025 року в сумі 3864,50 грн. з яких 1000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 864,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

У зв`язку з отриманням заперечень на позовну заяву, позивач скористався своїм правом, та просить зменшити розмір позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суму заборгованості за Договором позики №71232118 в розмірі 1950,00 грн., з яких: 1500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 450,00 грн. - сума заборгованості за процентами; за Договором позики №8987186 в розмірі 1 864,50 грн., з яких: 1000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 864,50 грн. - сума заборгованості за процентами та стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексі сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, вказані договори укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачкою за допомогою одноразових ідентифікаторів (електронного підпису), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачкою не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049,1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої обов`язки за договором від 04.05.2025 та 24.05.2025 виконало у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідачки кошти, проте відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останньою не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник могла отримати кредитні кошти.

Таким чином відповідачка, як позичальник, погодилась на укладення договору саме на таких умовах і не відмовилась від його укладення, тобто взяла на себе обов`язок сплатити позичальнику саме такий розмір відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Щодо доводів відповідачки про відсутність доказів перерахування коштів, то суду зазначає, що відповідачка жодним чином не спростувала факт отримання нею в борг коштів та факт укладення договору, не надала розрахунку заборгованості або підтвердження погашення нею боргу за вказаним договором.

Інші заперечення відповідачки в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження та не взяті судом до уваги.

Відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитними договорами ні перед первісним кредитором (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»), ні перед новим кредитором - ТОВ «Фінпром Маркет», борг по тілу кредиту та відсотках не погасила.

З огляду на те, що в матеріалах справи містяться копії кредитних договорів, які підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також відсутність доказів повернення отриманого кредиту, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення суми заборгованості у загальному розмірі 3814,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу

Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 25.08/25/ФП та витяг з а Акту №5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги договору №25-08/25/ФП від 25.08.2025.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4500,00 грн є завищеними, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Фінпром Маркет» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 206, 211, 258, 259 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором кредиту № 71232118 від 24.05.2025 у розмірі 1950,00 грн, за договором позики №8987186 від 04.05.2025 у розмірі 1864,50 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ - 43311346, адреса - м. Ірпінь, вул. Садова,31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено - 10.06.2026.

Суддя: В.О.Сенюта