Ухвала суду № 137305163, 05.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12396/26

провадження № 1-кс/753/1793/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

слідчої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні, внесеному 13 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000001296, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 149 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого як фізична особа - підприємець, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшло вищевказане клопотання.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 05 червня 2026 року матеріали клопотання передано судді ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що у провадженні слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100000001296 від 13 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 149 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням день час та місці, дізнавшись від невстановленої досудовим розслідуванням особи, що на території Житомирської області наявні агропромислові підприємства, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯРЕН», код ЄДРПОУ: 39366944, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 11555, Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське, вул. Зарічна, буд. 1, керівник ОСОБА_8 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖАГЕР ПЛЕЙВУД», код ЄДРПОУ: 44109994, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 03680, м. Київ, вул. Святошинська, будинок 34, фактична адреса: Україна, 11555, Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське, вул. Зарічна, буд. 1, керівник ОСОБА_8 , які здійснюють діяльність зокрема в області лісопильного та стругального виробництва, виробництва фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону, виробництва інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, де займаючись вказаним видом діяльності можливо отримувати стабільні прибутки, вирішив джерелом отримання доходів і засобів для існування на постійній основі обрати злочинний шлях та грубо порушуючи конституційні права та свободи громадян, посягаючи на їх волю, честь та гідність, використовуючи обман та уразливий стан людей, здійснювати їх трудову експлуатацію на території земельних ділянок та наявних на них нежилих та житлових об`єктах нерухомості, що перебувають у користуванні вищевказаних товариств.

Усвідомлюючи, що зайняття таким видом злочинної діяльності самотужки не принесе бажаного злочинного результату та кримінальних прибутків, оскільки потребуватиме підшукання осіб, які були безробітні, перебували у скрутному матеріальному становищі та потребували роботи, їх схиляння до нібито високооплачуваної роботи, перевезення з місць постійного проживання на територію земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , трудову безоплатну експлуатацію, організацію їх діяльності, постійний контроль та нагляд за ними, їх переховування, у невстановлений досудовим розслідуванням день, місяць та рік, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 домовився із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спільно вчиняти злочини, пов`язані з вербуванням, переміщенням, переховуванням людей з метою трудової експлуатації з використанням обману та уразливого стану.

Таким чином, отримавши згоду учасників на участь в спільній протиправній діяльності, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , перебуваючи на території залізничного вокзалу м. Києва, повинні були здійснювати пошук осіб без постійного місця проживання, які займалися жебрацтвом, зловживали спиртними напоями, не мали постійного місця роботи, були матеріально незабезпеченими, перебували в уразливому стані, викликаному певними зовнішніми факторами, обманним шляхом, повідомляючи неправдиві відомості про вигідні умови праці і щомісячну заробітну плату, в окремих випадках повідомляючи неправдиві відомості про вид діяльності та її оплату, замовчуючи дійсні умови праці та її характер, який полягав у безоплатній понаднормовій трудовій експлуатації на території товариств, а саме на їх земельних ділянках та наявних на них нежилих та житлових об`єктах нерухомості, що знаходиться на території Житомирської області, а навпаки, пропонуючи нібито легальну роботу в цих товариствах, або ж добре оплачувану та неважку роботу на території виробництва, обіцяючи при цьому вигідні умови праці і високі заробітки, використовуючи уразливий стан вказаних осіб, зумовлений скрутним матеріальним становищем, збігом тяжких особистих, сімейних та інших обставин, схиляти їх до поїздки на територію виробництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та шляхом оплати власними коштами проїзду до місця роботи, вводити людей у боргову кабалу, таким чином ставлячи їх в положення неможливості відмови від примусової праці на товариствах. Домігшись згоди таких людей, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , а в окремих випадках невстановлені досудовим розслідуванням особи, як окремо так і разом, повинні переміщати їх до вищевказаного села, де ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 разом мали переховувати їх, шляхом обмеження фізичних контактів потерпілих з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролювати їх дії та спілкування під час виконання роботи і вільного часу, обмежувати свободу пересування цих осіб, а також надавати приміщення для їх перебування (переховування) та організовувати безоплатну працю людей на земельних ділянках та наявних на них нежилих та житлових об`єктах нерухомості, що перебували у користуванні вищевказаних товариств, що на їх думку, мало приносити значні кримінальні прибутки. Крім того, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 було прийнято рішення систематично споювати підшуканих та залучених до примусової праці осіб, дешевими алкогольними напоями, що на їх думку повинно було призвести до психологічного злому особистості потерпілих та подоланні у них будь-якого опору та супротиву до їх трудової безоплатної експлуатації, понаднормово та за будь-яких погодних умов.

Усі співучасники усвідомлювали суспільно-небезпечний характер своїх протиправних діянь, передбачали настання наслідків і бажали досягнення єдиного злочинного результату, тобто діяли з прямим умислом.

Таким чином, в період 2025-2026 років, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, за попередньою змовою ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 здійснили вербування, переміщення, переховування щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, з метою їх експлуатації (примусової праці), з використанням обману та уразливого стану цих осіб, щодо кількох осіб, повторно, особами від якої потерпілі були у матеріальній залежності, поєднані з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров`я потерпілих.

Зокрема, у травні місяці 2025 року, ОСОБА_7 , з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи на центральному залізничному вокзалі м. Києва, який розташований за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, підшукав та обрав предметом злочинного посягання громадянку ОСОБА_12 , знаючи про те, що остання ніде не працювала і не має постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто була матеріально незабезпеченою, не мала власного місця проживання у вказаному населеному пункті, у зв`язку із втратою документів та відсутністю коштів змушена була безоплатно працювати на ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , проживаючи разом з ними тривалий час.

Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_7 , з відома і згоди, шляхом обману, що полягав у переконані вигідності пропозиції праці на виробництві, що знаходиться на території Житомирської області, обіцяючи хороші умови проживання та харчування, виплату щомісячної заробітної плати та можливість скорого повернення до її місця постійного проживання, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжким матеріальним становищем ОСОБА_12 , домігся її згоди на вказану роботу, чим здійснив вербування з використанням обману та уразливого стану громадянки ОСОБА_12 з метою її трудової експлуатації.

Схиливши ОСОБА_12 до поїздки в село Поліське, Коростенського р-ну, Житомирської обл., ОСОБА_7 , викликав таксі та, сівши в автомобіль разом ОСОБА_12 , а також 2 невстановленими досудовим розслідуванням особами чоловічої статті, завербованих ОСОБА_7 , останній перемістив ОСОБА_12 до території виробництва, яке знаходиться на земельних ділянках, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 переховували ОСОБА_12 , що виразилося у обмеженні фізичних контактів її з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), з метою трудової експлуатації, в період часу з травня до листопада місяця 2025, використовуючи факт відсутності у останньої документів та грошових коштів та не даючи можливості в будь-який час повернутися додому, систематично споюючи дешевими алкогольними напоями, що призвело до злому особистості потерпілої та пригнічення її волі до опору, примушували останню за будь-яких погодних умов безоплатно працювати на виробництві, на території товариства. Отримані від примусової праці ОСОБА_12 та інших осіб грошові кошти привласнювались ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , та в подальшому розподілялися між ними.

Крім того, у липні місяці 2025 року, ОСОБА_7 , з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи на центральному залізничному вокзалі м. Києва, який розташований за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, підшукав та обрав предметом злочинного посягання громадянина ОСОБА_11 , знаючи про те, що останній ніде не працював і не має постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто був матеріально незабезпеченим, не мав власного місця проживання у вказаному населеному пункті, у зв`язку із втратою документів та відсутністю коштів змушений був безоплатно працювати на ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , проживаючи разом з ними тривалий час.

Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_7 , з відома і згоди, шляхом обману, що полягав у переконані вигідності пропозиції праці на виробництві, що знаходиться на території Житомирської області, обіцяючи хороші умови проживання та харчування, виплату щомісячної заробітної плати та можливість скорого повернення до його місця постійного проживання, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжким матеріальним становищем ОСОБА_11 , домігся його згоди на вказану роботу, чим здійснив вербування з використанням обману та уразливого стану громадянина ОСОБА_11 з метою його трудової експлуатації.

Схиливши ОСОБА_11 до поїздки в село Поліське, Коростенського р-ну, Житомирської обл., ОСОБА_7 викликав таксі та, сівши в автомобіль разом ОСОБА_11 , а також 2 невстановленими досудовим розслідуванням особами чоловічої статті, завербованих ОСОБА_7 , останній перемістив ОСОБА_11 до території виробництва, яке знаходиться на земельних ділянках, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 переховували ОСОБА_11 , що виразилося у обмеженні фізичних контактів його з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), та використовуючи погрози застосування фізичного насильства, які протягом тривалого часу виражалися в усній формі, з метою трудової експлуатації, а також застосуванням ОСОБА_5 насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, на протязі 3-х тижнів в період часу з липня місяця 2025 (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), використовуючи факт відсутності у останнього документів та грошових коштів та не даючи можливості в будь-який час повернутися додому, систематично споюючи дешевими алкогольними напоями, що призвело до злому особистості потерпілого та пригнічення його волі до опору, примушували останнього за будь-яких погодних умов безоплатно працювати на виробництві, на території товариства. Отримані від примусової праці ОСОБА_11 та інших осіб грошові кошти привласнювались ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , та в подальшому розподілялися між ними.

Крім того, у вересні місяці 2025 року, невстановлена досудовим розслідуванням особа, з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи на центральному залізничному вокзалі м. Києва, який розташований за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, підшукала та обрала предметом злочинного посягання громадянина ОСОБА_13 , знаючи про те, що останній ніде не працював і не має постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто був матеріально незабезпеченим, не мав власного місця проживання у вказаному населеному пункті, у зв' язку із втратою документів та відсутністю коштів змушений був безоплатно працювати на ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , проживаючи разом з ними тривалий час.

Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, невстановлена досудовим розслідуванням особа, з відома і згоди, шляхом обману, що полягав у переконані вигідності пропозиції праці на виробництві, що знаходиться на території Житомирської області, обіцяючи хороші умови проживання та харчування, виплату щомісячної заробітної плати та можливість скорого повернення до його місця постійного проживання, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжким матеріальним становищем ОСОБА_13 , домоглась його згоди на вказану роботу, чим здійснила вербування з використанням обману та уразливого стану громадянина ОСОБА_13 з метою його трудової експлуатації.

Схиливши ОСОБА_13 до поїздки в село Поліське, Коростенського р-ну, Житомирської обл., невстановлена досудовим розслідуванням особа викликала таксі та, сівши в автомобіль разом ОСОБА_13 , а також 2 невстановленими досудовим розслідуванням особами чоловічої статті, завербованих останньою, та перемістила ОСОБА_13 до території виробництва, яке знаходиться на земельних ділянках, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_5 та ОСОБА_9 переховували ОСОБА_13 , що виразилося у обмеженні фізичних контактів його з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), та використовуючи погрози застосування фізичного насильства, які протягом тривалого часу виражалися в усній формі, з метою трудової експлуатації, а також застосуванням ОСОБА_5 насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, на протязі одного місяця в період часу з вересня місяця 2025 (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), використовуючи факт відсутності у останнього документів та грошових коштів та не даючи можливості в будь-який час повернутися додому, систематично споюючи дешевими алкогольними напоями, що призвело до злому особистості потерпілої та пригнічення його волі до опору, примушував останнього за будь-яких погодних умов безоплатно працювати на виробництві, на території товариства. Отримані від примусової праці ОСОБА_13 та інших осіб грошові кошти привласнювались ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , та в подальшому розподілялися між ними.

Крім того, всередині квітня місяця 2026 року, ОСОБА_10 , з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи на центральному залізничному вокзалі м. Києва, який розташований за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, підшукала та обрала предметом злочинного посягання громадянина ОСОБА_15 , знаючи про те, що останній ніде не працював і не має постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто був матеріально незабезпеченим, не мав власного місця проживання у вказаному населеному пункті, у зв`язку із втратою документів та відсутністю коштів змушений був безоплатно працювати на ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , проживаючи разом з ними тривалий час.

Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_10 , з відома і згоди, шляхом обману, що полягав у переконані вигідності пропозиції праці на виробництві, що знаходиться на території Житомирської області, обіцяючи хороші умови проживання та харчування, виплату щомісячної заробітної плати та можливість скорого повернення до його місця постійного проживання, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжким матеріальним становищем ОСОБА_15 , домоглась його згоди на вказану роботу, чим здійснила вербування з використанням обману та уразливого стану громадянина ОСОБА_15 з метою його трудової експлуатації.

Схиливши ОСОБА_15 до поїздки в село Поліське, Коростенського р-ну, Житомирської обл., ОСОБА_10 разом з ОСОБА_15 в подальшому направились та сіли в міжміську електричку з направленням до м. Коростень, Житомирської області. Прибувши на кінцеву станцію, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_15 сіли до автомобілю, який на них очікував на місці, а саме до автомобілю марки «LAND ROVER», моделі «FREELANDER», д.н.з. НОМЕР_1 , який був під керуванням та в якому знаходився ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_10 перемістили ОСОБА_15 до території виробництва, яке знаходиться на земельних ділянках, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 переховували ОСОБА_15 , що виразилося у обмеженні фізичних контактів його з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), з метою трудової експлуатації, на протязі 2-х місяців, використовуючи факт відсутності у останнього документів та грошових коштів та не даючи можливості в будь-який час повернутися додому, систематично споюючи дешевими алкогольними напоями, що призвело до злому особистості потерпілого та пригнічення його волі до опору, примушували останнього за будь-яких погодних умов безоплатно працювати на виробництві, на території товариства, а саме в період часу з середини квітня місяця 2026 року до моменту його звільнення 03.06.2026 працівниками поліції. Отримані від примусової праці ОСОБА_15 та інших осіб грошові кошти привласнювались ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та в подальшому розподілялися між ними.

Крім того, 22 квітня 2026 року, ОСОБА_10 , з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи на центральному залізничному вокзалі м. Києва, який розташований за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, підшукала та обрала предметом злочинного посягання громадянина ОСОБА_16 , знаючи про те, що останній ніде не працював і не має постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто був матеріально незабезпеченим, не мав власного місця проживання у вказаному населеному пункті, у зв`язку із втратою документів та відсутністю коштів змушений був безоплатно працювати на ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , проживаючи разом з ними тривалий час.

Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_10 , з відома і згоди, шляхом обману, що полягав у переконані вигідності пропозиції праці на виробництві, що знаходиться на території Житомирської області, обіцяючи хороші умови проживання та харчування, виплату щомісячної заробітної плати та можливість скорого повернення до його місця постійного проживання, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжким матеріальним становищем ОСОБА_16 , домоглась його згоди на вказану роботу, чим здійснила вербування з використанням обману та уразливого стану громадянина ОСОБА_16 з метою його трудової експлуатації.

Схиливши ОСОБА_16 до поїздки в село Поліське, Коростенського р-ну, Житомирської обл., ОСОБА_10 , разом з ОСОБА_16 в подальшому направились та сіли в міжміську електричку з направленням до м. Коростень, Житомирської області. Прибувши на кінцеву станцію, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_16 сіли до автомобілю, який на них очікував на місці, а саме до автомобілю марки «LAND ROVER», моделі «FREELANDER», д.н.з. НОМЕР_1 , який був під керуванням та в якому знаходився ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_10 перемістили ОСОБА_16 до території виробництва, яке знаходиться на земельних ділянках, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 переховували ОСОБА_16 , що виразилося у обмеженні фізичних контактів його з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), з метою трудової експлуатації, а також погрозою застосуванням ОСОБА_5 та ОСОБА_7 насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, на протязі 2-х місяців, використовуючи факт відсутності у останнього документів та грошових коштів та не даючи можливості в будь-який час повернутися додому, систематично споюючи дешевими алкогольними напоями, що призвело до злому особистості потерпілого та пригнічення його волі до опору, примушували останнього за будь-яких погодних умов безоплатно працювати на виробництві, на території товаривства, а саме в період часу з 22.04.2026 до моменту його звільнення 03.06.2026 працівниками поліції. Отримані від примусової праці ОСОБА_16 та інших осіб грошові кошти привласнювались ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та в подальшому розподілялися між ними.

Крім того, 20 травня 2026 року, ОСОБА_10 , з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи на центральному залізничному вокзалі м. Києва, який розташований за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, підшукала та обрала предметом злочинного посягання громадянина ОСОБА_14 , знаючи про те, що останній ніде не працював і не має постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто був матеріально незабезпеченим, не мав власного місця проживання у вказаному населеному пункті, у зв`язку із втратою документів та відсутністю коштів змушений був безоплатно працювати на ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , проживаючи разом з ними тривалий час.

Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_10 , з відома і згоди, шляхом обману, що полягав у переконані вигідності пропозиції праці на виробництві, що знаходиться на території Житомирської області, обіцяючи хороші умови проживання та харчування, виплату щомісячної заробітної плати та можливість скорого повернення до його місця постійного проживання, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжким матеріальним становищем ОСОБА_14 , домоглась його згоди на вказану роботу, чим здійснила вербування з використанням обману та уразливого стану громадянина ОСОБА_14 з метою його трудової експлуатації.

Схиливши ОСОБА_14 до поїздки в село Поліське, Коростенського р-ну, Житомирської обл., ОСОБА_10 , сівши до вагону потягу на станції метро «Вокзальна» разом з ОСОБА_14 направились до станції метро «Святошино», де сіли в приміський поїзд зі сполученням «Святошин-Коростень» з виїздом о 14:05 год. зі станції метро «Святошин» та прибуттям до м. Коростень, Житомирської області о 17:29 год. Прибувши на кінцеву станцію, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_14 сіли до автомобілю, який на них очікував на місці, а саме до автомобілю марки «LAND ROVER», моделі «FREELANDER», д.н.з. НОМЕР_1 , який був під керуванням та в якому знаходився ОСОБА_5 а також невстановлена досудовим розслідуванням особа, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_10 перемістили ОСОБА_14 до території виробництва, яке знаходиться на земельних ділянках, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 переховували ОСОБА_14 , що виразилося у обмеженні фізичних контактів його з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), з метою трудової експлуатації, на протязі 6-ти днів в період часу з 19.05.2026 по 25.05.2026, використовуючи факт відсутності у останнього документів та грошових коштів та не даючи можливості в будь-який час повернутися додому, систематично споюючи дешевими алкогольними напоями, що призвело до злому особистості потерпілого та пригнічення його волі до опору, примушували останнього за будь-яких погодних умов безоплатно працювати на виробництві, на території товариства. Отримані від примусової праці ОСОБА_14 та інших осіб грошові кошти привласнювались ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та в подальшому розподілялися між ними.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вербуванні, переміщенні, переховуванні людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, обману, матеріальної залежності потерпілого, його уразливого стану, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Слідчий посилається на те, що підставою звернення з клопотанням про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 184 КПК України, є встановлення під час досудового розслідування наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з чим, у своєму клопотанні слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просив суд клопотання задовольнити, посилаючись на доводи вказані у ньому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

В обґрунтування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, для запобігання яких до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що ризиком того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового слідства та/або суду є те, що він, усвідомлюючи те, що вчинений ним злочин є тяжким, розуміє міру покарання та можливість призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, може навмисно ухилятись від явки до органу досудового слідства та суду, тобто переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності. Окрім того, прокурор зазначив, що підозрюваний може впливати на свідків у кримінальному провадженні та на інших підозрюваних, а також продовжувати вчиняти аналогічні злочини. Прокурор наполягав на застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ризики, про які зазначає прокурор є необґрунтованими. Вказав, що підозрюваний має позитивну характеристику та міцні соціальні зв`язки, одружений, має 4 дітей, а також має постійне місце проживання у м. Коростені Житомирської області, відтак просив суд обрати для ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Крім того, захисником на електронну пошту суду були надані копії документів, як характеризуючи дані на особу підозрюваного (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей, характеристика, посвідчення багатодітного батька).

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що просить суд визначити відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, просив надати можливість бути з дітьми , зазначив, що все сказане потерпілими у його бік є наклепом.

Вислухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Дарницького УП ГУНП у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 12024100000001296 від 13 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 149 КК України КК України.

03 червня 2026 року в рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_5 було затримано.

04 червня 2026 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 149 КК України. В якості підтвердження обґрунтованості підозри органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано наступні докази: рапорт про виявлення кримінального правопорушення; протокол затримання ОСОБА_5 ; протокол обшуку; протоколи проведення негласної слідчої (розшукової дії) - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за місцем; протокол огляду; протоколи допитів свідків; протоколи допитів потерпілих; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому; допити потерпілих в судовому засіданні під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України; інші матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у пункті 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку суду, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення статті 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, слідчий суддя дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованому злочині, так як надані слідчим докази свідчать про те, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані дії при зазначених у клопотанні обставинах.

Отже, слідчий суддя вважає, що має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 149 КК України. При цьому, злочин, передбачений частиною другою статті 149 КК України відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог частини першої статті 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із частиною другою статті 177 КПК України окрім обґрунтованої підозри підставою застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, потерпілих чи інших підозрюваних, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Досліджуючи матеріали клопотання, надані докази, пояснення прокурора, беручи до уваги пояснення підозрюваного в судовому засіданні, а також особистість ОСОБА_5 , його відношення до вчиненого, слідчий суддя погоджується з тим, що на даний час наявні ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Він повністю усвідомлював свої дії та те, що вони є незаконними. Крім того, санкція частини другої статті 149 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Поруч з тим, слідчий суддя враховує, що на даний час до обставин, які підвищують ступінь встановлених ризиків, належить військова агресія Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.

Слідчий суддя враховує той факт, що діючий на території України режим обмеження виїзду за кордон військовозобов`язаних чоловіків жодним чином не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки стосується обмеження виїзду за кордон у законний спосіб та не виключає можливості здійснення спроб перетнути кордон незаконно, з огляду на те, що наразі частина державного кордону України не контролюється, а тому такий спосіб не може виключатися, як неможливий.

Також на думку слідчого судді обґрунтованим є ризик впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний усвідомлюючи міру покарання, яка може бути до нього застосовано за вироком суду, може вчинити дії, які призведуть до зміни потерпілими чи свідками їх показань.

До того ж, слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Також слідчий суддя вважає доведеним ризик можливості вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або ж продовженню вже існуючого, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 .

Варто додати, що ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно із частиною першою статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наведені, на думку слідчого судді, обставини свідчать, що прокурор довів обставини, передбачені пунктом 1 частиною першою статті 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, як і обставини, передбачені пунктами 1,3,5 тобто існування ризиків та наявність достатніх підстав для застосування запобіжного заходу як тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, і що інший більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобіганню встановлених у судовому засіданні ризиків.

Встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що застосування до підозрюваного лише такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою є, наразі, необхідним для запобігання встановленим у судовому засіданні ризикам, як встановлено і неможливість застосування іншого, більш м`якого, запобіжного заходу. А отже, стосовно підозрюваного підлягає застосуванню запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Серед іншого, слідчим суддею при визначенні запобіжного заходу підозрюваному враховано, що він одружений, має 4-х дітей, офіційно непрацевлаштований, раніше не судимий, має постійне місце проживання в м. Коростень Житомирської області.

Під час судового засідання не встановлено обставин можливості застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як домашній арешт, оскільки враховуючи особистість підозрюваного, кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, спосіб його вчинення, такий запобіжний захід на цей час не буде дієвим.

Отже, клопотання слідчого, подане у кримінальному провадженні № 12024100000001296 від 13 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 149 КК України КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на шістдесят днів - підлягає задоволенню.

При цьому слідчий суддя зазначає, що строк тримання під вартою 60 днів рахується з моменту фактичного затримання підозрюваного, а саме з 3 червня 2026 року з 16:25 год.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (частини третя статті 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 КПК України).

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи зазначене, з огляду на майновий стан підозрюваного, враховуючи позицію прокурора та адвоката, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, з огляду на те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків, зважаючи на приписи пункту 3 частини п`ятої статті 182 КПК України, слідчий суддя визначає підозрюваному заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Слідчий суддя бере до уваги надані захисником у судовому засіданні та зазначені вище дані про особу підозрюваного, але зваживши на усі обставини справи, вважає на цьому етапі досудового розслідування ці дані є такими, що не переважують встановлені у судовому засіданні ризики того, що підозрюваний може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підстави, які унеможливлюють перебування підозрюваного ОСОБА_5 в умовах ізоляції за станом здоров`я, слідчим суддею не встановлено.

При цьому, слідчим суддею також перевірено, що підозрюваному ОСОБА_5 04 червня 2026 року було відповідно до вимог статей 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 149 КК України, що свідчить про відсутність порушень прав підозрюваного.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193-197, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ "Київський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, тобто до 1 серпня 2026 року до 16:25 год.

Визначити ОСОБА_5 , 1990 року народження заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832000 грн.

В разі внесення застави заставодавцем (підозрюваним, або іншою фізичною чи юридичною особою) негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити до 1 серпня 2026 року включно.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали до 1 серпня 2026 року до 16:25 год.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали суду проголошено 11 червня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1