Ухвала суду № 137304571, 10.06.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/8053/25 Провадження 2-п/636/42/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

Головуючої судді Золотоверхої О. О.,

за участі секретаря судового засідання Романової А.О.,

заявника адвоката Тамазликар Л.Й.,

представника ТОВ «ФК «ЕЙС» Бурого Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві заяву адвоката Тамазликар Леоніда Йосиповича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 Чугуївським міським судом Харківської області постановлено заочне рішення по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 780511985 від 31.08.2021 у розмірі 32397.92 грн. та судові витрати у розмірі 2422.40 грн. - судовий збір, та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000.00 грн.

На адресу суду 01.06.2026 надійшла заява адвоката Тамазликар Л.Й. про перегляд заочного рішення.

В заяві представник відповідача посилається на ті обставини, що 02.03.2026 Чугуївським міським судом Харківської області ухвалено заочне рішення у справі № 636/8053/25, яким позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено в повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 780511985 від 31.08.2021 у розмірі 32 397,92 грн.; судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422.40 грн.; витрати на правничу допомогу в розмірі 7000.00 грн.

09.04.2026 Чугуївським міським судом Харківської області на виконання заочного рішення видано виконавчий лист. За даними АСВП на підставі виконавчого листа від 09.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. 12.05.2026 відкрито виконавче провадження № 80983413. Згідно вказаного виконавчого провадження стягувач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», боржник: ОСОБА_1 .

Саме з 12.05.2026, після накладення приватним виконавцем арешту на карткові рахунки, ОСОБА_1 довідався про існування цивільної справи № 636/8053/25 адже з 09.09.2024 є переселенцем, що підтверджується довідкою переселенця № 6333-7501792155, виданої УСЗНА Основ`янського району ХМР. Відповідно до довідки переселенця ОСОБА_1 з 09.09.2024 постійно мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином фактичне місце проживання ОСОБА_1 відмінне від зареєстрованого місця проживання, яке зазначено у позовній заяві. Тобто, на час звернення до суду з цим позовом та вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду у вересні 2025 року, ОСОБА_1 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , проте суду не було відомо про ці обставини.

13.05.2026 представником ОСОБА_1 адвокатом Тамазликар Л.Й. подано до Чугуївського міського суду Харківської області заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи). 14.05.2026 заява представника ОСОБА_1 про ознайомлення зі справою була зареєстрована в суді. Відповідно до даних кабінету Електронного Суду, доступ до матеріалів справи № 636/8053/25 представнику ОСОБА_1 було надано 16.05.2026. Таким чином лише 16.05.2026 сторона Відповідача ознайомилася із заочним рішенням від 02.03.2026. Додаткові матеріали по справі № 636/8035/25 для ознайомлення були надані представнику ОСОБА_1 18.05.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 1, 2 ст. 4 Закону). Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну: відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Згідно з пунктом 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, зі змінами, з метою обліку внутрішньо переміщених осіб уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики, до якої вноситься така інформація: прізвище, ім`я, по батькові, громадянство; дата, місце народження; стать; документ, що посвідчує особу; номер довідки, дата її видачі та назва органу, що її видав; відомості про останнє зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 Закону, та її фактичне місце проживання/перебування; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону. У зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру». Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською редерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/ зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від від 24 червня 2024 року у справі № №554/7669/21, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України. У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Отже, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є належним документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування Відповідача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі №607/5535/22 (провадження №61-17499св23).

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 на час пред`явлення позову був внутрішньо переміщеною особою, зареєстрований у місті Харкові, а позовну заяву подано за загальними правилами підсудності, тому позовну заяву прийнято до розгляду з порушенням правил підсудності, що потягнуло за собою неналежне сповіщення судом ОСОБА_1 . У пункті 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін. Порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності) є безумовною підставою для скасування рішення суду у зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На момент розгляду справи Відповідач фактично не проживав за адресою своєї реєстрації, оскільки є внутрішньо переміщеною особою у зв`язку із збройною агресією проти України та був вимушений змінити місце проживання. Відповідач не отримував ухвал суду, копії позовної заяви, судових повісток та інших процесуальних документів, а тому об`єктивно не був обізнаний про відкриття провадження та призначення справи до розгляду. У матеріалах справи відсутні належні та беззаперечні докази фактичного вручення Відповідачу процесуальних документів, що свідчить про неналежне повідомлення сторони про розгляд справи. Таким чином, Відповідач був позбавлений можливості реалізувати гарантовані процесуальні права, зокрема: подати відзив на позов; надати докази на підтвердження своїх заперечень; заявити клопотання; надати пояснення по суті спору; брати участь у судових засіданнях. Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився у судове засідання та/або не повідомив про причини неявки з поважних причин, а також не подав відзив з причин, які суд визнає поважними, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Неповідомлення Відповідача про розгляд справи та відсутність реальної можливості подати відзив є поважними причинами у розумінні ст. 288 ЦПК України. Крім того, ухвалення рішення за відсутності належного повідомлення сторони порушує принципи змагальності сторін, рівності учасників процесу та право особи на справедливий суд, гарантовані ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідач має заперечення проти позовних вимог та докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, однак був позбавлений можливості подати їх суду першої інстанції у зв`язку з неналежним повідомленням про розгляд справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження. Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22). Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21.

Виконавчий лист виданий 09.04.2026 по справі № 636/8035/25 фактично ґрунтується на судовому рішенні, ухваленому за відсутності належного повідомлення Відповідача та з істотним порушенням фундаментального права особи на участь у судовому процесі, що ставить під сумнів саму процесуальну легітимність такого рішення. Існує обґрунтований сумнів у законності процесуального механізму ухвалення рішення, який прямо впливає на допустимість подальшого примусового виконання. Примусове виконання судового рішення, ухваленого за відсутності належного повідомлення відповідача та фактичного позбавлення його права на участь у справі, до вирішення питання про скасування такого рішення, суперечитиме принципам справедливого судочинства, правової визначеності та ефективного судового захисту. У зв`язку з поданням обґрунтованої заяви про перегляд заочного рішення та наявністю істотних порушень права Відповідача на участь у справі, подальше примусове виконання рішення є передчасним та таким, що може спричинити невиправне порушення прав Відповідача. Крім того, у разі подальшого скасування заочного рішення виникне необхідність у здійсненні повороту виконання, що суперечить принципу процесуальної економії та може призвести до додаткового порушення прав сторін. З огляду на викладене, подальше виконання виконавчого листа є передчасним.

У зв`язку з викладеним просив: визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі № 636/8053/25; поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі № 636/8053/25; скасувати заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі № 636/8053/25; призначити справу до розгляду за правилами загального (або спрощеного) позовного провадження з викликом сторін; надати Відповідачу можливість подати відзив на позовну заяву та реалізувати процесуальні права, передбачені ЦПК України; зупинити виконання заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі № 636/8053/25 до розгляду заяви про перегляд (скасування) заочного рішення; зупинити виконання за виконавчим листом, виданим на підставі заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі № 636/8053/25; визнати виконавчий лист від 09.04.2026, виданий Чугуївським міським судом Харківської області від 02.03.2026 у справі № 636/8053/25, таким, що не підлягає виконанню до вирішення питання щодо перегляду та скасування заочного рішення.

01.06.2026 від представника ТОВ ФК «Ейс» надійшли заперечення на заяву, в яких зазначено наступне. У провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебувала справа № 636/8053/25 за позовною заявою ТОВ ФК "ЕЙС" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. 27.05.2026 Позивач через систему «Електронний суд » отримав заяву про перегляд заочного рішення по справі, тому вважає за необхідне надати заперечення.

Щодо підстав для відмови в перегляді заочного рішення. У застосунку Дія українці також можуть отримувати сповіщення про призначені судові засідання, у яких вони є учасниками справи. Послуга реалізована Мінцифрою спільно з Державною судовою адміністрацією України, ДП «Центр судових сервісів» та ДП «Інформаційні судові системи». Таким чином, Відповідач мав можливість належним чином ознайомитись з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 8 с. 128 Цивільного процесуального кодексу України, Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При заповненні заявки на отримання кредиту Позичальник зазначив свою дійсну адресу реєстрації: АДРЕСА_2 . Саме за цією адресою Позивачем було направлено позовну заяву та інші документи, пов`язані з розглядом справи. Таким чином, Відповідач вважається належним чином повідомлений, а тому, заява про перегляд заочного рішення являється необґрунтованою.

Просив відмовити в задоволенні заяви представника Відповідача про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02.03.2026 по справі № 636/8053/25; рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02.03.2026 по справі № 636/8053/25- залишити без змін.

У судовому засіданні адвоката Тамазликар Л.Й. заяву про перегляд заочного рішення підтримав, та посилаючись на вищевикалдене, просив її задовольнити.

Представник ТОВ ФК «Ейс» Бурий Д.В. у судовому засіданні проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення заперечував, наполягав на тому, що відповідач мав технгічну можливість отримувати сповіщення про судові засідання та прийняті судові рішення , наприклад через застосунок "Дія".

Суд, дослідивши матеріали зазначеної справи, та докази, надані відповідачем, встановив наступне.

18.09.2025 через систему «Електронний суд» до суду представник позивача звернувся до суд з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №780511985 від 31.08.2021, укладеного між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у розмірі 32397.92 грн. та судові витрати (а.с.1-8).

Згідно відповіді щодо адреси реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13/2).

30.09.2025 ухвалою провадження по справі відкрито, призначено судове засідання на 09.12.2025 (а.с.14).

Відповідачу на адресу реєстрації ( АДРЕСА_2 ) надсилалися повістки про виклик, які повернуто без вручення (а.с.18, 24).

02.03.2026 у справі постановлено заочне рішення (а.с.27-38) згідно положень ст. 280-282 ЦПК України.

09.04.2026 Чугуївським міським судом Харківської області в електронному вигляді видано виконавчий лист №636/8053/25 на підставі рішення від 02.03.2026.

16.05.2026 адвокату Тамазликар Л.Й., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надано доступ до електронної справи №636/8053/25 (а.с.53).

01.06.2026 поштовим зв`язком на адресу суду надійшла заява адвоката Тамазликар Л.Й. про перегляд заочного рішення від 02.03.2026 у справі №636/8053/25 (а.с.54-57) . До заяви додано скрин-шот з додатку «Дія» щодо довідки переселенця на ім`я ОСОБА_1 від 09.09.2024 щодо фактичної адреси проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У постанові Великої палати Верховного суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) зазначено наступне.

Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи.

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи. З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України). Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

ЄСПЛ, висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, параграфи 53, 55, від 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України). Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Так судом встановлено, що посилання адвоката Тамазликар Л.Й. на те, що відповідачем повістки та інші процесуальні документи не отримувалися у зв`язку з тим, що останній фактично за адресою реєстрації не мешкає, підтверджені належним чином, проте зі змісту заяви про перегляд заочного рішення не вбачається посилання на твердження або докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та не були подані до розгляду позовної заяви по суті.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що наявні підстави для поновлення строку для звернення з заявою про перегляд заочного рішення, в той же час відсутні підстави для скасування заочного рішення суду та, відповідно, задоволення похідних вимог про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 287-288, 260,261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Тамазликар Л.Й. строк для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення та вважати поважними причини пропуску вказаного строку.

Заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Згідно ч.4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Золотоверха