Ухвала суду № 137304470, 11.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4686/26

Провадження № 1-в/635/206/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю прокурора ОСОБА_2 ,

секретар судових засідань ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Борова Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого 13.03.2025 року Любомльським районним судом Волинської області за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.70 КК України до 1 року обмеження волі, -

УСТАНОВИВ:

Начальник державної установи «Хролівський виправний центр №140» ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , в обґрунтування якого посилався на те, що засуджений за час відбування покарання у виправному центрі характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має, за сумлінну поведінку і ставлення до праці має два заохочення, працевлаштований, до виконання покладених завдань ставиться сумлінно. Він відбув більше ніж частини призначеного покарання, 06.05.2026 року на засіданні комісії адміністрації установи було прийнято рішення про доцільність внесення матеріалів до суду для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 , оскільки він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Представник ДУ «Хролівський виправний центр (№140)» та засуджений в судове засідання не прибули, подали до суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи за їх відсутності.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував, оскільки засуджений довів своє виправлення.

Суд, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст.81 КК України є правом, а не обов`язком суду.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.

При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.

Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, засуджений 13.03.2025 року Любомльським районним судом Волинської області за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.70 КК України до 1 року обмеження волі.

Початок строку: 23.10.2025 року. Кінець строку: 23.10.2026 року.

Засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ «Хролівський виправний центр (№140)» з 23.10.2025 року. Був працевлаштований у грудні 2025 року і січні 2026 року на контрагентському об`єкті ФОП Водяницький, з лютого 2026 року по теперішній час працює на контрагентському об`єкті ТОВ «БУДТОРГ-КМ» різноробом, згідно ст. 60 КВК України. До виконання поставлених завдань ставиться сумлінно, робітничу норму та поставленні завдання виконує своєчасно та у повному обсязі. Приймає активну участь з благоустрою державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» відноситься з розумною ініціативою, поставлені завдання виконує якісно та у строк. Порушень техніки безпеки не допускає. Виконує передбачені законом вимоги персоналу, при виконанні робіт із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок, порушень техніки безпеки не допускає. Стягнень не має, два рази заохочувався за сумлінну поведінку і ставлення до праці, характеризується позитивно. Приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення». Відповідно до ст. 59 Кримінально-виконавчого кодексу України підтримує зв`язки з рідними. Виконавчі листи на засудженого до державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» не надходили. Термін застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким згідно статті 82 Кримінального кодексу України за відбуттям 1/2 призначеного строку покарання, а саме 23.04.2026 року. Рішенням комісії державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» від 06.05.2026 року постановлено про доцільність внесення матеріалів до суду для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 , оскільки він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Отже, зміст досліджених в ході судового розгляду матеріалів особової справи свідчить, що ОСОБА_5 на час розгляду даного подання довів своє виправлення, мета покарання досягнута в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Любомльського районного суду Волинської області від 13.03.2025 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що засуджений сумлінною поведінкою, ставленням до праці, додержанням ним вимог режиму, довів своє виправлення, на момент розгляду подання відбув понад 1/2 фактичного строку покарання, а тому підлягає звільненню від відбування покарання умовно-достроково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, ст. 154 КВК України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Подання начальника Державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання, призначеного вироком Любомльського районного суду Волинської області від 13.03.2025 року, умовно достроково на невідбутий строк покарання 4 місяці 12 днів.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1