Рішення № 137304132, 11.06.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 621/597/26

Номер провадження 2/629/1452/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій зазначає що ТОВ «ФК Єврокредит» є правонаступником ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», який в свою чергу є правонаступником АТ «Мегабанк» та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 33714,15 грн., яка складається з 10500 грн. заборгованості за кредитом; 13638,15 грн. заборгованості по сплаті відсотків; 9576 грн. заборгованості по сплаті комісії та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн., витрат на правничу допомогу 11200 грн. Зазначає, що відповідач не виконував в повному обсязі умови договору та допустив утворення заборгованості, яку в добровільному порядку не погашає.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, часткового визнання позовних вимог, а саме в частині тіла кредиту та просив відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог. Відзив на позов із обґрунтуванням своїх заперечень до суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, 11.02.2022 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8-116-864-2-22-Г, відповідно до якого: Кредит надається на строк: з 11.02.2022 по 10.02.2024 включно; Загальний розмір Кредиту, 10500 грн.; Процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 10% річних.

Крім цього, відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту від 11.02.2022 у якому вказані умови кредитування за вказаним кредитним договором.

03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги №GL1N426240, за умовами якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначених цим договором.

27.12.2024 між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №1/12, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступив новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов?язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру в Додатку № l до цього договору. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що відступаються за цим договором належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників - АТ «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став первісний кредитор.

Копіями платіжних інструкцій до кредитового переказу № 1074 від 27 грудня 2024 року, № 1091 від 31 січня 2025 року, № 1822 від 22 вересня 2025 року підтверджується сплата позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» ціни договору, як це передбачено умовами договору.

З копії витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27 грудня 2024 року слідує, що позивач набув право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором №8-116-864-2-22-Г у сумі 33714,15 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

АТ «Мегабанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та наддало відповідачу кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання щодо їх повернення належним чином не виконував, у зв`язку з чим за розрахунком, наданим позивачем, утворилася заборгованість у сумі 33714,15 грн., до якої входить: 10500 грн. заборгованість за основним боргом; 13638,15 грн. заборгованість за процентами; 9576 грн. заборгованість за комісіями.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується виписками по рахунку відповідача, відкритому в Акціонерному товаристві «Мегабанк» та у матеріалах справи знаходиться копія паспорта відповідача, а тому суд вважає, що матеріалами справи підтверджено укладення позивачем кредитного договору з АТ «Мегабанк», перерахування йому коштів та його ідентифікація, тому суд вважає, що клопотання відповідача викладене у відзиві про витребування доказів не підлягає задоволенню. Крім того, з відзиву вбачається, що відповідач заперечує укладення кредитного договору саме із позивачем ТОВ «ФК Єврокредит», але як наведено вище, кредитний договір укладено із АТ «Мегабанк».

Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надав.

За вказаних обставин, враховуючи те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, не повернув у повному обсязі отримані грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними як первісному кредитору, так і позивачу, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісійній винагороді за обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» така інформація надається безоплатно.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Крім того, подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25 січня 2023 року в справі № 752/4008/20.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У договорі №8-116-864-2-22-Г (з ануїтетними платежами) від 11.02.2022 передбачено, що розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,80% від суми кредиту.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому підстав для стягнення з відповідача комісії суд не знаходить.

За вказаних обставин, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, до якої входить заборгованість за тілом кредиту та процентами, що становить 24138,15 грн., у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об`єднання «Альянс ДЛС» на підставі договору №1/07 про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року.

Згідно із копією акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12082862 від 05 січня 2026 року вартість послуг, наданих Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» позивачу (боржник ОСОБА_1 ), становить 11200 грн.

Відповідно до норм частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 4000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.509,526,530,610,625,1054,1055 ЦК України, ст.259,263-265,268,280-284,354,355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за договором №8-116-864-2-22-Г від 11.02.2022 в сумі 24138 (двадцять чотири тисячі сто тридцять вісім) грн. 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1906,28 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 3000 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», юридична адреса: пров.Ушинського, б.1, офіс 105, м.Дніпро, ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО