Рішення № 137303597, 08.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10616/24

Провадження № 2/638/802/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Смирнова В.А.

за участі секретаря судового засідання Євженко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова (після перейменування Шевченківський районний суд м. Харкова) з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що у 2023 році між сторонами розірвана шлюб. Ще до розірвання шлюбу у листопаді 2022 року з відповідачем перестали спільно проживати і з цього часу відповідач не цікавиться життям дитини, з дитиною не спілкується, участі у вихованні сина не приймає, коштів на утримання не надає. Протягом 2022 року відповідач агресивно поводив себе у сім`ї, вчиняв сімейне насилля, за що його Вінницьким міським судом Вінницької області двічі притягнуто до адміністративної відповідальності. Наразі дитина негативно ставиться до свого батька, боїться його та уникає розмов про нього, своїм батьком вважає чоловіка позивачки.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2024 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка та представник позивача, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися, просили розгляд справи здійснювати за відсутності представника, вказавши, що не заперечують проти заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідач, повторно не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не подав.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином. Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ухвали суду від 27 квітня 2026 року, враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх даних про права і взаємовідносини сторін та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, суд вирішує слухати справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 грудня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №450 - розірвано. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 22.11.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , про що зроблений відповідний актовий запис №280 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 . Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

27 квітня 2024 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у Вінницькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 139, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 .

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2022 року у справі №127/12483/22 визнано винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 340 (триста сорок) гривень 00 копійок та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Вказана постанова набрала законної сили 28.06.2022.

Постановою суду від 16 червня 2022 року встановлено, що з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 429368 від 10.06.2022 року вбачається, що 10.06.2022 року близько 20 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_4 .

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року у справі №127/26989/22 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. (триста сорок грн.).

Вказана постанова набрала законної сили 03.12.2022.

Постановою суду від 22 листопада 2022 року встановлено, що 14.11.2022 року о 22:00 год. у м. Вінниці по вул. Київська, 52/13, ОСОБА_2 , повторно протягом року, вчинив домашнє насильство психологічного характеру, виражався нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю своєї дружини ОСОБА_4 . В судовому засіданні ОСОБА_2 , вину визнав.

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13.03.2025 № 01/00/011/16553 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження дитини № 280 від 26.08.2015, складеним відділом ДРАЦС по місту Чугуєву РС Чугуївського МРУЮ у Харківській області. Батьки дитини проживають окремо, шлюб між ними розірваний заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.07.2023. ОСОБА_7 проживає з матір?ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . В червні 2024 року матір ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав щодо дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання ухвали Дзержинского районного суду м. Харкова від 08.01.2025 питання надання відповідного висновку розглядалось 18.02.2025 та 04.03.2025 на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, на яких було заслухано пояснення батьків ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з?ясовано думку дитини ОСОБА_3 та розглянуто документи, які стосуються даної справи. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 0403.2025, мати ОСОБА_1 , пояснила, що всі негативи події в житті сина ОСОБА_8 пов?язані з його біологічним батьком ОСОБА_2 . ОСОБА_9 був свідком того, як батько викрадав гроші. Мати висловила занепокоєння тим, що в разі мобілізації син буде змушений змушений жити з біологічним батьком, який бив її в присутності сина, за що двічі притягувався до адміністративної відповідальності. Заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_2 немає - він сплачує 1500 грн. щомісяця, однак іншої матеріальної допомоги синові не надає. Саме тому, за словами матері ОСОБА_1 , виникла необхідність позбавити батька ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_8 . 04.03.2025 під час засідання комісії з питань захисту прав дитини, батько дитини ОСОБА_2 , у телефонній розмові повідомив, що мати дитини, ОСОБА_1 , чинить перешкоди у його спілкуванні з сином. Батько ОСОБА_2 зазначив, що з метою визначення порядку його участі у спілкуванні та вихованні дитини, до органу опіки та піклування чи до суду не звертався, а намагався врегулювати питання в позасудовому порядку, шляхом переговорів з матір?ю дитини. 18.02.2025 на засіданні комісії дитина ОСОБА_8 розповів, що його батько наразі проживає в місті Чугуєві, Харківської області. Хлопчик зазначив, що час від часу телефонує батькові, і той завжди відповідає, проте сам батько ніколи не телефонує. ОСОБА_8 також розповів, що у 2022 році він разом з батьками переїхав до Вінниці, де вони жили однією сім?єю до 2023 року. З 2023 року батько більше не проживає з ними. Відповідно до інформації, наданої Вінницьким міським центром соціальних служб, в ході психологічної роботи, проведеної з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було з?ясовано, що в нього є біологічний батько, однак під час консультативної зустрічі ігнорував говорити про біологічного батька ОСОБА_10 , чи згадувати про нього. Зі слів дитини, біологічний батько ОСОБА_10 , вже певний час життя не цікавиться ним, його життям, станом здоров?я. В той час коли вони проживали разом, біологічний батько ( ОСОБА_10 ) погано ставився до них, бив маму, крав у неї кошти. Говорить, що без нього жити краще та спокійніше. Серед всіх членів сім?ї дитина найкраще ставиться до «батька» ОСОБА_11 (теперішнім чоловіком мами). На питання: «З ким би йому було краще жити - з мамою і татом ОСОБА_11 , чи біологічним батьком ОСОБА_10 ?», без вагань відповів - з мамою та татом ОСОБА_11 . В виборах здебільш ставить себе біля «тата» ОСОБА_11 та мами. Згідно з інформацією, наданою закладом «Вінницька дитяча школа мистецтв «Вишенька» від 13.02.2025 № 22, ОСОБА_3 , дійсно є учнем даного навчального закладу з 01.09.2024 по теперішній час. З батьком дитини адміністрація та викладачі школи не знайомі, жодного разу не спілкувалися. Відповідно до довідки, виданої приватною організацією (установа, заклад) «Центр позашкільної освіти «Флеш Вінниця» від 05.02.2025 № 05/02, вихованням учня ОСОБА_3 та оплатою за навчання займається виключно матір, ОСОБА_1 . Участі у шкільному житті та оплаті 10 на навчання батько ОСОБА_2 не приймає. Згідно з довідкою, виданою К3 «Вінницька гуманітарна початкова школа № 25» від 07.02.2025 № 01-19/11, ОСОБА_12 навчається у школі з 01.09.2023. Батько, ОСОБА_2 протягом навчання ОСОБА_8 до школи не з?являвся, навчанням та вихованням сина у класного керівника не цікавився. Згідно 3 актом обстеження умов проживання, складеним 13.02.2025 працівниками служби у справах дітей Вінницької міської ради, ОСОБА_12 проживає з матір?ю ОСОБА_13 та вітчимом ОСОБА_5 . У даному помешканні створені належні умови для навчання, проживання та розвитку дитини. Своєю поведінкою ОСОБА_2 порушив вимоги статей 150, 180 Сімейного кодексу України, які покладають на батьків обов?язки по вихованню та утриманню дітей. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер; згідно з частиною 6 статті 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , щодо дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2 ст. 150 СК України).

Згідно з ч.ч.2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ч.1-2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Враховуючи викладене, зібрані докази, те, що відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про належне виконання батьківських обов`язків, суд приходить до висновку, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не бажає піклуватися про дитину, брати участі у її вихованні, а тому суд вважає, що позовні вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, позовні вимоги про позбавлення батьківстьких прав підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263-265, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 1, 24, 150, 155, 164, 166 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмір 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя В.А. Смирнов