Рішення № 137303339, 11.06.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 396/2353/25

Номер провадження 2/404/4865/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року представник позивача звернувся до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані інші платежі за кредитним договором. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Ухвалою судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2025 року цивільну справу направлено за підсудністю до Фортечного районного суду міста Кропивницького.

Ухвалою судді від 09 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 29 грудня 2025 року прийнято до розгляду матеріали справи, відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання. Задоволено клопотання про витребування доказів.

27 січня 2026 року від представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В. надійшов відзив на позовну заяву. Вказано, що позивачем не надано до позовної заяви доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Профітгід» та ТОВ «Макс Кредит», яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені первісного кредитора, за договором, а саме договору №ПГ-714 від 28 липня 2023 на який посилаються в Підтвердженні щодо здійснення переказу грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору.

Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим.

Самі по собі «Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів» ТОВ «Профітгід» від 24 квітня 2025 р. та додаток до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від 24 квітня 2025 р. не є документами первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджував факт переказу коштів на рахунок відповідача.

Спірний кредитний договір було укладено в інший день, а саме 14 жовтня 2024 р., а не 22 вересня 2025 р.

Позивач не довів факту надання коштів позичальнику, оскільки не надав відповідних доказів (зокрема виписки за картковими рахунками позичальника).

Додаток до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від 24 квітня 2025 р., який наданий позивачем ніби то на підтвердження належності платіжної картки ОСОБА_1 не є належним доказом. Він є внутрішнім документом компанії, який підготовлений її працівником без погодження з відповідачкою. Саме номер картки не є конфіденційною інформацією, яку варто приховувати.

Надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації.

Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. Отже відсутні правові підстави для стягнення коштів.

Вказано, що 16 квітня 2025 р. ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №16042025- МК/ЮнітКапітал.

На виконання умов договору факторингу здійснено повний розрахунок, що підтверджується наданими суду платіжними інструкціями. Однак, долучені до матеріалів справи реєстри боржників не є належним чином оформленими. Реєстр боржників Б\Н до Договору факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал складається з трьох аркушів, який належним чином не оформлений.

У даному документі відсутній фрагмент тексту, інформація щодо відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором, жодним чином не засвідчена підписами та печатками сторін, печатки з підписами сторін договору факторингу містяться на окремому аркуші.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, позивачем не доведено факт передачі прав вимоги первісним кредитором щодо боржника ОСОБА_1 .

Зазначено, що предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права. Позовна заява є досить шаблонною з урахуванням кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору. Для цього адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини.

30 січня 2026 року представником позивача направлено до суду відповідь на відзив. Вказано, що повний номер банківської платіжної картки належить до конфіденційної інформації та є персональними даними фізичної особи доступ до яких є обмеженим.

Позивач обґрунтовано використовує маскування номеру платіжної картки. Зазначення номера платіжної картки у замаскованому вигляді є достатнім для ідентифікації платіжного інструменту та підтвердження факту здійснення відповідних фінансових операцій, не порушує прав відповідача та не впливає на належність і допустимість поданих доказів у розумінні Цивільного процесуального кодексу України.

Кредитний договір укладено 24 жовтня 2024 року, тому посилання представника відповідача на дату 22 вересня 2025 є незрозумілими та необґрунтованим, оскільки з матеріалів справи не вбачається, до яких дій сторін вона відноситься.

14 жовтня 2024 ТОВ «ПРОФІТГІД» в ролі посередника (не на правах кредитора) перерахувало кошти ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у сумі 5000 грн. на рахунок зазначений відповідачем, який було верифікований Первісним Кредитором у спосіб передбачений Постановою НБУ № 107 від 28 липня 2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу».

Фінансова компанія може користуватись послугами іншої фінансової компанії для здійснення певних операцій, включаючи перерахування коштів фізичній чи юридичній особі. Це дозволяється законодавством України та регулюється договірними відносинами між компаніями, зокрема питання договірних відносин між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ПРОФІТГІД» не стосуються предмету даного спору.

ТОВ «ПРОФІТГІД» є лише оператором платіжної системи та внесений до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури, затверджений Національним банком України, та відомості про якого є у відкритому доступі на сайті НБУ.

14 жовтня 2024 ТОВ «ПРОФІТГІД» надіслало повідомлення з додатком, які підтверджують перерахування коштів на рахунок відповідача.

З даних документів вбачається, що 14 жовтня 2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціювало переказ коштів у сумі 5000 грн. згідно договору № 00-10015990 від 14 жовтня 2024 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № 5168-74XX-XXXX-4557, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «МАКС КРЕДИТ».

Вказано, що долучено виписку з особового рахунку боржника, яка є належним та допустимим доказом.

Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань відсотків, що свідчить про його сумлінне ставлення до своїх прав та обов`язків як нового кредитора.

Наданий витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал від 16 квітня 2026 року підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Даний документ долучений разом з позовною заявою. Цей документ містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.

Реєстри прав вимоги в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Це положення закріплене в статті 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», де зазначено, що конфіденційна інформація, яка стосується фінансових послуг, не підлягає розголошенню без згоди відповідних осіб, крім випадків, прямо передбачених законом. У контексті договорів факторингу така інформація включає деталі щодо боржників, їхніх зобов`язань.

Надання копій документів або витягів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб`єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання. З матеріалів справи вбачається, що подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України.

Витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо клієнтом та фактором, тобто сторонами договору факторингу.

Позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Його роль обмежується отриманням документів, які передаються йому у зв`язку з виконанням договору факторингу.

Право вимоги за кредитним договором № 00-10015990 передано ТОВ «МАКС КРЕДИТ» на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі Реєстру Боржників, який оформлений належним чином.

Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Вважає стягнення правничої допомоги з ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у розмірі 8000 грн., є необґрунтованими та завищені відносно складності справи.

30 березня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Вказано, що у доданому документі відсутній фрагмент тексту, інформація щодо відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором жодним чином не засвідчена підписами та печатками сторін, печатки з підписами сторін договору факторингу містяться на окремому аркуші.

Таким чином, позивачем не доведено факт передачі прав вимоги первісним кредитором щодо боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 17 березня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №61. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_3 ».

ОСОБА_2 з 27 лютого 2022 року проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, що підтверджується наступними документами: довідка форми 5 від 21 січня 2026 р. №1599 відповідно до якої з 13 березня 2025 року перебуває на військовій службі за призовом у військовій частині НОМЕР_2 . Військовий квиток серія НОМЕР_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі загалом з 27 лютого 2022 року.

Відповідачка є дружиною військовослужбовця, який проходить службу, а тому на неї поширюються пільги, встановлені Законом та їй не повинні нараховуватися проценти за користування кредитами та неустойка, які були нараховані в цей період.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише фактично отримана сума кредиту 5000 грн.

Вважає, що відшкодування заявлених представником позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

Просила суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та її представник, адвокат Скользнєва В.В. у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Судом установлено, що 14 жовтня 2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-10015990 на суму 6 000 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач приєдналась до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 56361, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину.

Після вчинення акцепту Позичальником, Кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Зазначений порядок підтверджується положеннями кредитного договору та довідкою про ідентифікацію.

З огляду на викладене, позивачем доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем.

На виконання умов кредитного договору, 14 жовтня 2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № НОМЕР_4 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» з відміткою та додатком до нього.

16 квітня 2025 між Первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 16 квітня 2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі (Додаток №11, № 12), до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

При укладенні кредитного договору між Первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У період відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором між кредиторами, розмір заборгованості за цим договором на момент кожного відступлення права вимоги зазначався у Реєстрі боржників. Витяги з кожного відповідного Реєстру боржників, на підставі якого здійснювалося відступлення права вимоги за кредитним договором, додано до позовної заяви.

Розрахунок заборгованості, підготовлений Первісним кредитором за кредитним договором додано до позовної заяви.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 12 542 грн., яка складається з: 6 000,0 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4 042 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 2 500 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача.

Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

При цьому слід ураховувати, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору вчинення відповідного правочину у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2)зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним но момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2664-III), факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III, договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання для фізичної особи, найменування та місцезнаходження для юридичної особи; 5)найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г)за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

За договором факторингу фактор має надавати фінансову послугу, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеною в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Водночас грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право в разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Отже, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Верховний суд у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17 дійшов висновку, що передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Згідно з матеріалами справи право вимоги до відповідача перейшло від первісного кредитора на підставі договору факторингу.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин справи, суд вважає доведеним факт набуття позивачем права грошової вимоги за зобов`язаннями відповідача за кредитним договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, з досліджених судом доказів вбачається, що відповідач згідно укладеного кредитного договору отримала від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» кредитні кошти.

На підтвердження заперечень щодо нарахування відсотків відповідач надала суду документи, які свідчать про проходження чоловіком відповідача військової служби та участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією РФ.

Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які брали або беруть участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, та їхнім дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Дана норма має імперативний характер.

Оскільки відповідач є дружиною військовослужбовця, що підтверджено належними доказами, нарахування позивачем відсотків є безпідставним та суперечить вимогам закону.

Тому суд відхиляє розрахунок заборгованості в частині відсотків, оскільки він суперечить чинному законодавству, що захищає права родин військовослужбовців у період дії особливого періоду.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір заборгованості, що становить 5 000 грн.

При зверненні до суду з позовною заявою, представником заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу. Також, відповідачем заявлено клопотання про стягнення з позивача на її користь витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 тієї ж статті ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплачених витрат на правову допомогу у розмірі 1 500 грн. та з позивача на користь відповідача 1 500 грн. сплачених витрат на правову допомогу.

У відповідності до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви.

На підставі викладеного керуючись ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 00-10015990 від 14 жовтня 2024 року у розмірі 5 000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 500 грн. та 1206,11 грн. витрат по сплаті

судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 11.06.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова