Ухвала суду № 137302720, 11.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8426/25

4-с/214/15/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м.Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Сіденко С. І.,

за участю секретаря судового засідання Розстальної К.В.,

розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , поданої його представником ОСОБА_2 , на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач ОСОБА_3 ,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року від ОСОБА_1 , поданої його представником ОСОБА_2 звернулися до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зі скаргою, в якій просили:

- Визнати неправомірною бездіяльність Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 ;

- Зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 5044806 від 30.05.2007 року на підставі постанови серії АЕ №986346, АА №767342 від 23.03.2007 року

- Стягнути з Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної скарги (як таких, що передують зверненню до суду, так і з процесуальних питань після відкриття провадження).

Скаржник, ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Частину вказаної квартири Скаржник успадкував, а частина належала йому на праві спільної сумісної власності, згідно свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 12.04.2002 року. У відповідності до свідоцтва на право на спадщину видане 16.06.2020 року ОСОБА_4 став спадкоємцем частки майна ОСОБА_5 (за заповітом). Тобто, станом на 16.06.2020 року ОСОБА_4 належало 2/3 частини квартири, а ОСОБА_1 належала 1/3 частини. (після смерті свого батька у 2003 році, його діти та дружина успадкували майно в рівних частинах).

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем майна, який в свою чергу вчасно прийняв спадщину та номінально вже є власником спадкового майна. Під час оформлення спадщини після смерті брата Скаржника, ОСОБА_4 , стороні Скаржника стало відомо про наявність арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка від 02.06.2025 № 429503853 та архівні витяги), щодо Скаржника наявний наступний запис про обтяження: Реєстраційний номер обтяження: 5044806. Дата реєстрації: 30.05.2007. Підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ №986346, АА №767342 від 23.03.2007 року. Видавець: Державний виконавець Саксаганського ВДВС м. Кривий Ріг Лавриненко Н.М. Об`єкт обтяження: усе нерухоме майно. Зазначений арешт був накладений в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 12-449, виданого у листопаді 1998 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 .

На запит представника Скаржника до Саксаганського відділу ДВС було надано відповідь від 19.06.2025 № 28.11-34/179426, в якій зазначено, що виконавчі провадження, які перебували на виконанні до 2021 року, знищені за закінченням терміну зберігання. У зв`язку з цим, відділ ДВС повідомив про неможливість надання детальної інформації або вчинення дій щодо зняття арешту без рішення суду. 09 грудня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу постановив Ухвалу у справі № 214/8426/25, якою закрив провадження за позовом Скаржника про зняття арешту з цього майна, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні,

Станом на сьогоднішній день: виконавче провадження, в межах якого накладено арешт, знищено (підтверджено листом ДВС від 19.06.2025), Виконавчий документ (лист від 1998 року) на виконанні не перебуває, дані про наявність у Скаржника заборгованості за виконавчим документом в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні, стягувач ( ОСОБА_3 ) протягом майже 20 років не вчиняла дій щодо поновлення виконавчого провадження, що свідчить про відсутність претензій.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року скарга була призначена до розгляду.

06.04.2026 року від представника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, надійшов відзив, в якому категорично не погоджується з доводами скаржника з огляду на наступне. Так, дійсно згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 30.05.2007 зареєстровано арешт всього нерухомого майна за № 5044806 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 986346, АА 767342 від 23.03.2007, , Саксаганський ВДВС м. Кривий Ріг, постанова від 23.03.2007р., вих.№ В-8-36, держвиконавець Лавриненко Н.М., проте у відділі станом на сьогоднішній день всі матеріали виконавчих проваджень, які перебували на виконанні і були завершені до 2022 року включно знищено у зв`язку зі спливом терміну зберігання в архіві відділу, і з`ясувати з яких саме підстав державним виконавцем Лавриненко Н.М. здійснено арешт майна боржника є неможливим, при цьому суд має право самостійно витребувати з архіву Сьомої криворізької державної нотаріальної контори постанову державного виконавця від 23.03.2007р.

Звертаємо увагу суду, що позивачем до відділу ДВС станом на сьогоднішній день не надано документів підтверджуючих повне виконання рішення суду, сплату виконавчого збору на користь держави та витрат виконавчого провадження, а отже керуючись ст.ст. 40, 59 ЗУ «Про виконавче провадження» та ч.16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень скасування арешту з майна боржника державним виконавцем не можливе. Додатково зауважуємо, що паперові копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 986346, АА 767342 від 23.03.2007 винесені державним виконавцем Лавриненко Н.М, які безпосередньо являються підставами для внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зберігаються реєстратором: Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою і скаржник мав змогу для вирішення питання скасування арешту з майна звернутись з відповідним запитом до вищезазначеної нотаріальної контори для отримання копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 986346, АА 767342 від 23.03.2007. З огляду на вищевикладене, жодних доказів бездіяльності державного виконавця скаржником не надано та не доведено.

Скаржник та його представник в судове засідання не зявився, подав суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання, був належним чином повідомлений по не з`явилися, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд повідомлено не було, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не надали, однак це не є перешкодою для розгляду даної скарги.

Вивчивши матеріали справи та доводи скарги, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.4 Постанови пленуму ВССУ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Частину вказаної квартири Скаржник успадкував, а частина належала йому на праві спільної сумісної власності, згідно свідоцтва на право власності на житло №С-249 від 12.04.2002 року.

Відповідно до свідоцтва на право на спадщину видане 16.06.2020 року ОСОБА_4 став спадкоємцем частки майна ОСОБА_5 (за заповітом). Тобто, станом на 16.06.2020 року ОСОБА_4 належало 2/3 частини квартири, а ОСОБА_1 належала 1/3 частини. (після смерті свого батька у 2003 році, його діти та дружина успадкували майно в рівних частинах).

Згідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 є спадкоємцем майна.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка від 02.06.2025 № 429503853 та архівні витяги), щодо Скаржника наявний наступний запис про обтяження: Реєстраційний номер обтяження: 5044806. Дата реєстрації: 30.05.2007. Підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ №986346, АА №767342 від 23.03.2007 року. Видавець: Державний виконавець Саксаганського ВДВС м. Кривий Ріг Лавриненко Н.М. Об`єкт обтяження: усе нерухоме майно.

В Саксаганському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на примусовому виконанні на підставі виконавчого листа № 12-449, виданого у листопаді 1998 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 перебуває виконавче провадження.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 30.05.2007 зареєстровано арешт всього нерухомого майна за № 5044806 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 986346, АА 767342 від 23.03.2007, Саксаганський ВДВС м. Кривий Ріг, постанова від 23.03.2007р., вих.№ В-8-36, держвиконавець ОСОБА_6 , проте у відділі станом на сьогоднішній день всі матеріали виконавчих проваджень, які перебували на виконанні і були завершені до 2022 року включно знищено у зв`язку зі сплином терміну зберігання в архіві відділу. Однак зазначено виконавцем, що скаржником не надано доказів сплати виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в межах виконавчого провадження.

Як слідує з матеріалів справи арешт на нерухоме майно накладено постановою органу ДВС від 23.03.2007 року.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Суд констатує, що матеріали виконавчого провадження знищені за закінчення терміну зберігання, шляхом доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження інформацію про арешт майна отримати було неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження були знищені до 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скаржником, який був боржником у виконавчому провадженні, обґрунтовано відсутність у нього можливостей своєчасно отримати інформацію про наявність арешту, оскілки з моменту його накладення сплило понад 20 років, матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання, що, в силу приписів закону, було можливим лише у завершених виконавче провадженнях..

Інформація про завершення виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт, відсутня, проте згідно з п.1. розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 р. за № 699/30567, завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року, а відповідно до розділу XI Правил роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України No1829/5 від 07.06.2017 року, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить З (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Згідно з п.1 розділу IX вказаних Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Пунктом 8.19 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року N 2274/5, чинного на момент винесення постанови про накладення арешту, було передбачено, що завершені виконавчі провадження в архів органу юстиції не передаються і підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання. Згідно п. 9.9 вказаного Порядку строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Крім того, суд бере до уваги, що згідно п. 9.9 наказу Міністерства юстиції України № 2392/5 від 08.12.2009 року «Про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби» строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки, по рішеннях в адміністративних справах один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець не має підстав самостійно зняти арешт з майна, який накладений за постановою ДВС, оскільки ВП знищено.

В даному випадку виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт на майно, не існує, матеріали провадження знищено за закінченням терміну зберігання.

За змістом частини першої статті першої розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 р. за № 699/30567 до архіву органу державної виконавчої служби підлягають передачі лише завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання.

Арешт майна має тимчасовий характер і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким завершується розгляд справи. Після припинення вказаної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно з частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема, є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на скаржника.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 зроблено висновок, який полягає в наступному: арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Збереження дії арешту на майно боржника після виконання рішення суду спрямоване на забезпечення виконання боржником обов`язку зі сплати виконавчого збору, передбаченого законом.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 759/4943/16-ц, провадження № 61-10062св20.

Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 не сплатив виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Відтак, заходи примусового виконання рішення у вигляді арешту на майно боржника відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII мають діяти до повного виконання боржником обов`язку зі сплати виконавчого збору.

Водночас суд звертає увагу, що після відкриття виконавчих проваджень державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б доводили факт сплати боржником ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із примусовим виконанням виконавчого, то підстави для збереження чинності арешту майна боржника не відпали та продовжують існувати.

Керуючись статтями 259, 260, 268, 447-453 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 , поданої його представником ОСОБА_2 , на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 11 червня 2026 року.

Суддя Сіденко С.І.