Рішення № 137302506, 11.06.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/340/26

провадження № 2/179/611/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Хорольської І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 10.04.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1092635.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

25.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» права Вимоги до Боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 25072025 від 25.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17 150 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 250 грн. - сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 4 900 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6 000 грн. сума заборгованості за штрафом.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 25.07.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 1092635 від 10.04.2025 в розмірі 17 150 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 250 грн. - сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 4 900 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6 000 грн. сума заборгованості за штрафом.

Позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з ОСОБА_1 вищевказані суми заборгованості в загальному розмірі 17 150 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

Ухвалою суду від 31.03.2026 витребувано у АТ «Державний ощадний банк» інформацію, що становить банківську таємницю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутністю представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог процесуального закону. Заяву про відкладення розгляду справи, про розгляд справи у його відсутність та відзив на позовну заяву не надавав.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним кодексом України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України, передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису(факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Судом встановлено, що 10.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 1092635, за умовами якого (п. 1.1) кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.3 договору кредит надається строком на 345 днів.

Згідно п. 1.4 договору остаточний термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредитту та процентів за користування кредитом 21.03.2026.

Денна процентна ставка становить 0,97 % (п. 1.5).

Згідно п. 1.5.1 комісія за надання кредиту 1 250 грн, яка нараховується за ставкою 25% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно п. 1.5.2 комісія за обслуговування кредиту 15 400 грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 479072хххххх8527. (п. 2.1).

Договір підписаний відповідачем в електронній формі в особистому кабінеті позичальника.

Частинами другою, четвертою, шостою статті 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Статтею 1 Закону України «Про Електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України "Про інформацію" та спеціальний Закон України "Про захист персональних даних".

Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

За змістом договору вбачається здійснення ОСОБА_1 надання персональних даних реєстраційного номеру облікової картки платника податків, електронного платіжного засобу, номерів телефону, адреси місця проживання, паспортних даних.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 провадження № 61-6066 св 23 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 10.04.2025 з відповідачем ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 1092635 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно платіжного доручення № 42178379 вбачається, що 10.04.2025 ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» на рахунок НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 здійснив перерахування грошових коштів на суму 5 000 грн.

Згідно довідки АТ «Ощадбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 .

Згідно виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що 10.04.2025 на рахунок відповідача було зараховано 5 000 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт перерахування кредитних коштів відповідачу у розмірі 5 000 грн за кредитним договором № 1092635 від 10.04.2025.

Відповідно до договору факторингу № 25072025, укладеного 25.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» права Вимоги до Боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 25.07.2025 за договором факторингу № 25072025 від 25.07.2025 фактор ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», з однієї сторони, та клієнт ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси», з іншої сторони, уклали даний акт про те, що на виконання п.1.2. договору факторингу № 25072025 від 25.07.2025, від клієнта до фактору переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 25072025 від 25.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17 150 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 250 грн. - сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 4 900 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6 000 грн. сума заборгованості за штрафом.

Отже, вищенаведені докази підтверджують виникнення у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором № 1092635 від 10.04.2025.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1092635 від 10.04.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить в сумі 17 150 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 250 грн. - сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 4 900 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6 000 грн. сума заборгованості за штрафом.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, отже, позивач має право на стягнення заборгованості за тілом кредиту за договором споживчого кредиту № 1092635 від 10.04.2025, за таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредитом у розмірі 5 000 грн. та комісії у розмірі 1 250 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім заборгованості за тілом кредиту, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 4 900 грн.

Згідно з положеннями договору про споживчий кредит № 1092635 від 10.04.2025, комісія з обслуговування кредиту, встановлена п. 1.5.2 договору, включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема, про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та сплачується позичальником за кожний визначений графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак, вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Як встановлено судом з умов договору, згідно п. 1.5.2. комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15 400 грн, що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що у договорі ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з обслуговуванням кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. п.1.5.2. Договору про споживчий кредит № 1092635 є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 900 грн заборгованості по комісії за обслуговування кредиту не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 6 000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, просив стягнути неустойку в розмірі 6 000 грн., яка відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України підлягає списанню кредитодавцем, суд вважає вказані вимоги необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 1092635 від 10.04.2025 у розмірі 6 250 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованості за комісією 1 250 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 06.02.2026.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 212,82 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 512, 514, 517, 526, 626, 628, 638, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 2,4, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 95, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 274, 280-283 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 1092635 від 10.04.2025 у розмірі 6 250 грн. (шість тисяч двісті п`ятдесят гривень), яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованості за комісією 1 250 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 212,82 гривень (одна тисяча двісті дванадцять гривень 82 коп. )

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Чорна