Рішення № 137302105, 10.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11569/24

Провадження № 2/202/2747/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8225380292 від 27 квітня 2021 року у розмірі 30 612,62 грн, з яких: 12 933,19 грн заборгованість за тілом кредиту; 1,35 грн заборгованість за процентами; 17 678,08 грн заборгованість за комісією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі ТОВ «ФК «ЦФР») було укладено кредитний договір № 8225380292, за умовами якого позичальнику надано кредит, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від ТОВ «ФК «ЦФР» до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, а від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу № НІ/11/17-Ф від 04 квітня 2024 року, унаслідок чого позивач набув статусу кредитора за вказаним кредитним договором. Позивач вказував, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на час звернення до суду не погашена.

08.10.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження.

11.12.2024 у справі ухвалене заочне рішення.

06.02.2026 заочне рішення скасоване за заявою відповідача.

16.04.2026 відповідач, в особі представника, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначала, що позивачем не доведено факт надання та отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки до позову не додано належних первинних документів, які підтверджують перерахування коштів, а наданий розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Окремо відповідач заперечувала проти стягнення комісії у розмірі 17 678,08 грн, вказуючи, що за умовами пункту 1.3 кредитного договору позичальник сплачує лише проценти за користування кредитом, а Паспорт кредиту інформації про комісію не містить, із посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.

Позивач подав відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких наполягав на задоволенні позову, посилаючись на презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), чинність договорів відступлення права вимоги та факторингу, які недійсними не визнавалися, а також на можливість відступлення майбутніх вимог (стаття 1078 ЦК України). На підтвердження надання кредитних коштів та розміру заборгованості позивач надав суду виписку по особових рахунках за кредитним договором № 8225380292 та копію договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, заявивши клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.

Відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримала раніше викладену правову позицію.

Повідомлені належним чином учасники справи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 27 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8225380292, підписаний сторонами, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, встановлених договором. Факт укладення кредитного договору підтверджується наявними у справі копіями кредитного договору, Паспорта кредиту № 5380292 та заяви-анкети і відповідачем по суті не спростований.

Факт надання позичальнику кредитних коштів підтверджується наданою позивачем випискою по особових рахунках за кредитним договором № 8225380292 за період з 27.04.2021 по 04.04.2024, з якої вбачається, що 28.04.2021 здійснено оприбуткування (видачу) тіла кредиту в сумі 14 799,00 грн. Виписка з особового рахунку є документом, що відображає рух коштів за рахунком клієнта та операції з виконання кредитного договору, у зв`язку з чим доводи відповідача про ненадання позивачем первинних документів на підтвердження надання кредиту спростовуються наявними у справі доказами.

Із зазначеної виписки також вбачається, що позичальник частково виконувала зобов`язання за договором: 01.06.2021, 01.07.2021 та 02.08.2021 здійснено погашення заборгованості за тілом кредиту на загальну суму 1 865,81 грн, унаслідок чого залишок заборгованості за тілом кредиту становить 12 933,19 грн (14 799,00 грн 1 865,81 грн), що узгоджується із заявленим позивачем розміром позовних вимог у цій частині.

Судом також встановлено, що право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача в результаті послідовного відступлення: від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року та від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу № НІ/11/17-Ф від 04 квітня 2024 року, що підтверджується наявними у справі копіями зазначених договорів, витягом з Реєстру прав вимог та повідомленням про відступлення права вимоги.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтями 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, а його невиконання або виконання з порушенням умов є порушенням зобов`язання.

Згідно з частинами першою, третьою статті 512, статтею 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори про відступлення права вимоги та факторингу у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а отже в силу презумпції правомірності правочину є чинними, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що позивач є належним кредитором за кредитним договором № 8225380292 від 27 квітня 2021 року та має право вимоги до відповідача.

Суд враховує, що згідно з наведеною випискою 29.03.2023 за кредитним договором № 8225380292 здійснено списання заборгованості на підставі протокольного рішення № 280323 від 28.03.2023. Разом з тим списання кредитором (фінансовою установою) заборгованості за рахунок сформованих резервів є обліковою (внутрішньобанківською) операцією, яка сама по собі не припиняє зобов`язання боржника в розумінні глави 50 ЦК України та не позбавляє кредитора права вимоги. Доказів прощення боргу в порядку статті 605 ЦК України матеріали справи не містять. Крім того, після зазначеного списання право вимоги за кредитним договором було відступлено за договором факторингу № НІ/11/17-Ф від 04.04.2024, що додатково свідчить про збереження зобов`язання. За таких обставин зазначене списання не перешкоджає стягненню заборгованості.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розмір заборгованості за тілом кредиту 12 933,19 грн та за процентами 1,35 грн підтверджується умовами кредитного договору, наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою по особових рахунках, які узгоджуються між собою. Часткове виконання позичальником зобов`язань за договором (сплата коштів у червні серпні 2021 року) свідчить про отримання кредитних коштів та визнання нею договірних зобов`язань. Доказів повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів або іншого розміру заборгованості, а так само власного контррозрахунку відповідач суду не надала, наявність та розмір цієї частини заборгованості належними та допустимими доказами не спростувала.

За таких обставин суд вважає доведеними вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 933,19 грн та за процентами у розмірі 1,35 грн, а всього 12 934,54 грн, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією.

Вимоги про стягнення комісії у розмірі 17 678,08 грн суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

За умовами пункту 1.3 кредитного договору № 8225380292 від 27 квітня 2021 року протягом строку дії договору позичальник сплачує проценти за користування кредитом; обов`язку зі сплати комісії умовами договору не передбачено. Інформація про комісію відсутня й у Паспорті кредиту № 5380292, який містить дані про загальну вартість кредиту.

Суд вирішує справу в межах заявлених позивачем вимог та визначеної ним підстави позову (стаття 13 ЦПК України), а правову природу цієї частини заборгованості позивач самостійно визначив як комісію.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, банк (інша фінансова установа) не може стягувати з позичальника платежі (комісію) за дії, які він вчиняє на власну користь, зокрема за управління кредитом, оскільки такі дії не є окремою банківською послугою, замовленою позичальником; покладення на позичальника обов`язку сплачувати такі платежі суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Оскільки умовами кредитного договору та Паспорта кредиту сплата комісії не передбачена, а правових підстав для стягнення комісії немає, вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 17 678,08 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Інші доводи учасників справи висновків суду по суті спору не спростовують та на результат вирішення справи не впливають.

З урахуванням викладеного позов підлягає частковому задоволенню: на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 12 934,54 грн (тіло кредиту 12 933,19 грн та проценти 1,35 грн); у задоволенні решти позовних вимог (про стягнення комісії у розмірі 17 678,08 грн) слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Позовні вимоги задоволено на 12 934,54 грн із заявлених 30 612,62 грн, що становить 42,25 % від ціни позову. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 279,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, статтями 204, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 605, 610, 612, 625, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код юридичної особи 35625014; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором № 8225380292 від 27 квітня 2021 року у розмірі 12 934,54 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири гривні 54 копійки), з яких: 12 933,19 грн заборгованість за тілом кредиту, 1,35 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 17 678,08 грн) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код юридичної особи 35625014) судовий збір у розмірі 1 279,40 грн (одна тисяча двісті сімдесят дев`ять гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суддя склала 10.06.2026

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО