Рішення № 137301759, 11.06.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5471/26

Провадження № 2/211/4614/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Н.О. Сарат

за участю секретаря судового засідання С.М. Зоріної

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, а саме позивач просить визнати право власності на будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Позивач), є внутрішньо переміщеною особою, оскільки був змушений покинути населений пункт, у якому постійно проживав у належному йому на праві приватної власності житловому будинку, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією частини території України.

Унаслідок зазначених обставин позивач зміг вивезти лише документи, що підтверджують його право власності на вказаний житловий будинок.

Позивач, на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 10.04.1992 р., виданого виконавчим комітетом Орлівської сільської ради народних депутатів, є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Загальна площа будинку становить 69.7 кв.м., житлова площа - 46.3 кв.м., наявні господарські споруди: сарай, погріб, гараж, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Вказаний будинок зареєстрований за позивачем на праві особистої власності в Донецькому міському бюро технічної інвентаризації 07.05.1998 року № 125. 15.12.2025 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області з заявою про державну реєстрацію права власності на будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, у здійсненні реєстрації його права було відмовлено з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Як зазначено в рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій від 13 січня 2026 року, згідно з відповіддю Донецької обласної державної адміністрації та Державного архіву Донецької області, вся територія Донецького району, включно з м. Донецьк та м. Ясинувата, з 07.04.2014 року є тимчасово окупованою територією України, у зв`язку з чим надати інформацію щодо зареєстрованих до 01.01.2013 року прав власності, що зберігаються в архівних справах, на сьогодні не вбачається можливим.

Відповідно до п. З ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор у разі відсутності необхідних відомостей у державні реєстрах або неподання відповідних документів заявником зобов`язаний запитувати інформацію в орган та організацій, які відповідно до законодавства здійснювали оформлення та/або реєстрацію прав. За таких обставин державний реєстратор позбавлений можливості підтвердити та перевірити інформацію щодо реєстрації права власності на житло шляхом надіслання запиту до Бюро технічної інвентаризації м. Донецька.

Позивачу необхідно підтвердити наявне у нього право власності на вказаний будинок, набуте законних підставах, що є необхідним для отримання компенсаційних виплат у зв`язку з окупації території та військовими діями рф.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідні відомості відсутні.

Водночас отримати інформацію що зареєстрованого права власності на будинок у БТІ, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, на даний час неможливо.

За таких обставин позивач позбавлений можливості повною мірі здійснювати свої права як власник, зокрема користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Ухвалою суду від 15.05.2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просить цивільну справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить ухвалити рішення на розсуд суду за наявними у справі матеріалами, заперечень не мають.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Позивач), є внутрішньо переміщеною особою, оскільки був змушений покинути населений пункт, у якому постійно проживав у належному йому на праві приватної власності житловому будинку, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією частини території України.

Унаслідок зазначених обставин позивач зміг вивезти лише документи, що підтверджують його право власності на вказаний житловий будинок.

Позивач, на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 10.04.1992 р., виданого виконавчим комітетом Орлівської сільської ради народних депутатів, є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Загальна площа будинку становить 69.7 кв.м., житлова площа - 46.3 кв.м., наявні господарські споруди: сарай, погріб, гараж, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Вказаний будинок зареєстрований за позивачем на праві особистої власності в Донецькому міському бюро технічної інвентаризації 07.05.1998 року № 125. 15.12.2025 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області з заявою про державну реєстрацію права власності на будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, у здійсненні реєстрації його права було відмовлено з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Як зазначено в рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій від 13 січня 2026 року, згідно з відповіддю Донецької обласної державної адміністрації та Державного архіву Донецької області, вся територія Донецького району, включно з м. Донецьк та м. Ясинувата, з 07.04.2014 року є тимчасово окупованою територією України, у зв`язку з чим надати інформацію щодо зареєстрованих до 01.01.2013 року прав власності, що зберігаються в архівних справах, на сьогодні не вбачається можливим.

Відповідно до п. З ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор у разі відсутності необхідних відомостей у державні реєстрах або неподання відповідних документів заявником зобов`язаний запитувати інформацію в орган та організацій, які відповідно до законодавства здійснювали оформлення та/або реєстрацію прав. За таких обставин державний реєстратор позбавлений можливості підтвердити та перевірити інформацію щодо реєстрації права власності на житло шляхом надіслання запиту до Бюро технічної інвентаризації м. Донецька.

Позивачу необхідно підтвердити наявне у нього право власності на вказаний будинок, набуте законних підставах, що є необхідним для отримання компенсаційних виплат у зв`язку з окупації території та військовими діями рф.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідні відомості відсутні.

Водночас отримати інформацію що зареєстрованого права власності на будинок у БТІ, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, на даний час неможливо.

За таких обставин позивач позбавлений можливості повною мірі здійснювати свої права як власник, зокрема користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (у редакції станом на час розгляду справи), с-ще. Благодатне, що відноситься до Очеретинської селищної територіальної громади, віднесено до тимчасово окупованої території України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1ст. 328 ЦК України).

У постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою уже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

До 2013 року реєстрація права власності проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі N. 6 1622цс15. Тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Отже, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Позивач у цій позовній заяві про визнання права власності є особою, яка вже є власником майна.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено право власності на будинок, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення судових витрат з відповідача позивачем не заявлено.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69.7 кв.м, житловою площею 46.3 кв.м. означений в плані літерою А-1, та господарські будівлі та споруди: а-сіні, Б-сарай, пд-погріб, В- гараж, Г- вбиральня, №2-огорожа.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11.09.2026 року.

Суддя: Н. О. Сарат