Рішення № 137301684, 10.06.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/13853/25

Провадження № 2/175/2742/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" червня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., представника позивача адвоката Бердніченко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське цивільну справу № 175/13853/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно, у якій просить суд: визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, що за життя належало її чоловіку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: житловий будинок загальною площею 77,9 м2, житловою площею 56,1 м2, господарчих будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні позовної заяви зазначено про те, що ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_3 ) у грудні 1975 року уклала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище із ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Згідно рішенням про відвід земельної ділянки для забудови житлового будинку № 15 від 24.03.1982 року подружжя побудували будинок за адресою: АДРЕСА_1 та проживали у ньому до смерті чоловіка і були зареєстровані за цією ж адресою. Але вказаний будинок не був зареєстрований належним чином та відсутній правовстановлюючий документ на нього. Чоловік позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку загальною площею 77,9 м2, житловою площею 56,1 м2, господарчих будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки позивачка зареєстрована та проживала з чоловіком за однією адресою, то вона фактично прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном. На теперішній час с. Озерне Краматорського району Донецької області перебуває у прифронтовій зоні. В результаті збройної агресії рф щодо України, позивачка була змушена покинути своє житло у с. Озерне Краматорського району Донецької області та переміститися у більш безпечне місце у Полтавській області.

Згідно з інформацією Лиманської міської ради № До3276-02-13 від 29.07.2025 року до 01.01.2013 року інвентаризаційна справа на вказаний житловий будинок відсутня і за ОСОБА_2 право власності не зареєстроване.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (№ інформаційної довідки: 440673984) вказано, що будинок за цією адресою не був зареєстрований на інших осіб після 01.01.2013 року.

У теперішній час позивачка має статус внутрішньо-переміщеної особи. У липні 2025 року позивачка звернулася до Кобеляцької державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого чоловіка. Але постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 572/02-31 від 30.07.2025 року їй було відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючого документа на право приватної власності на житловий будинок та не проведення первісної реєстрації права власності на будинок.

За життя померлий не встиг оформити в бюро технічної інвентаризації первісну реєстрацію права власності на будинок, так як раніше в сільській місцевості таких документів не було, право власності підтверджувалось записом в погосподарській книзі сільської ради.

Згідно з архівною довідкою Лиманської міської ради Донецької області від 26.08.2025 року № 05-07-04/395 у погосподарських книгах с. Іллічівка Криволуцької сільської ради Краснолиманського району Донецької області ОСОБА_2 є головою домогосподарства за адресою: с. Іллічівка Криволуцької сільської ради Краснолиманського району Донецької області.

Згідно з Постановою Верховної Ради «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» 4 лютого 2016 року № 984-VIII село Іллічівка Криволуцької сільської ради Краснолиманського району перейменоване на село Озерне.

Згідно з рішенням Криволуцької сільської ради №6/41-518 від 22 жовтня 2015 року вулиця Радянська у с. Іллічівка Криволуцької сільської ради Краснолиманського району Донецької області перейменована на вулицю Миру с. Озерне Краматорського району Донецької області

Отримати наразі правовстановлюючий документ в позасудовому порядку неможливо, бо власник будинку помер, тому й успадкувати вказаний будинок без належних правовстановлюючих документів позивачка не має можливості.

Таким чином, на підставі вищеперерахованого позивачка звернулася до суду з позовною заявою з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

28.10.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття загального позовного провадження та цією ж ухвалою справу було призначено до підготовчого розгляду, ухвалою про відкриття провадження також було витребувано матеріали спадкової справи.

04.03.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та цією ж ухвалою справу було призначено до безпосереднього судового розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання з`явилася представник позивача адвокат Бердніченко О.П., надала суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача на розгляд справи не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, жодних заяв стосовно розгляду справи не надав, процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Суд, заслухавши аргументи представника позивача, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з положень ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України про обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доведенню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і по яким у сторін і інших осіб, які приймають участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами являються будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних у якості свідків, пояснень свідків, письмових доказів, речових доказів, тощо.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні фактичні обставини справи.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.12.1975 року, позивачка з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до виписки з рішення № 15 від 24.03.1982 року, ОСОБА_2 було відведено земельну ділянку для будівництва житлового будинку за адресою: с. Іллічівка, Криволуцької сільської ради Краснолиманського району.

Відповідно до технічного паспорту земельної ділянки, вона знаходиться за адресою: с. Іллічівка, Криволуцької сільської ради Краснолиманського району.

Згідно з Постановою Верховної Ради «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» 4 лютого 2016 року № 984-VIII село Іллічівка Криволуцької сільської ради Краснолиманського району перейменоване на село Озерне.

Згідно з архівною довідкою Лиманської міської ради Донецької області від 26.08.2025 року № 05-07-04/395 у погосподарських книгах с. Іллічівка Криволуцької сільської ради Краснолиманського району Донецької області ОСОБА_2 є головою домогосподарства за адресою: с. Іллічівка Криволуцької сільської ради Краснолиманського району Донецької області.

Згідно з інформацією Лиманської міської ради № До3276-02-13 від 29.07.2025 року до 01.01.2013 року інвентаризаційна справа на вказаний житловий будинок відсутня і за ОСОБА_2 право власності не зареєстроване.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (№ інформаційної довідки: 440673984) вказано, що будинок за цією адресою не був зареєстрований на інших осіб після 01.01.2013 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 71 року, актовий запис про смерть 204.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2025/001842156 від 07.02.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована (проживає) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 243/2025, яку було заведено після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з метою реалізації спадкових прав.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яку було видано Кобеляцькою державною нотаріальною конторою від 30.07.2025 року, вих. № 572/02-31 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину) у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які необхідно для вчинення нотаріальної дії.

Таким чином, звернувшись до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, представник позивача надав відповідні докази того, що на сьогоднішній день існують реальні перешкоди у оформленні спадкових прав позивача, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вказане спадкове майно.

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, у відповідності до змісту наведених судом вище норм цивільного законодавства набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, зокрема на нерухоме майно (будівлі, квартири, земельні ділянки тощо). Можливість виникнення права власності безпосередньо на підставі рішення суду передбачено лише у ст.335 (набуття права власності на безхазяйну річ), ст.344 (набувальна давність) та ст.376 (самочинне будівництво) ЦК України, в усіх інших випадках право власності набувається з незаборонених законом підстав, зокрема в порядку спадкування (ст.ст.328, 1216 ЦК України). В свою чергу, рішення суду про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України в контексті ст.1216 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах (тобто позивач вже став власником спірного майна, а не намагається ним стати через пред`явлення позову), у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно в порядку спадкування є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, набуття такого права на законних підставах. Крім того, оскільки цивільні права можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства (ст.11 ч.3 ЦК України), то в такому випадку позивачу необхідно довести перед судом наявність передбачених такими актами законодавства обставин та умов, безпосередньо на підставі яких у нього за законом виникло спірне право власності, за захистом якого він і звертається до суду із позовом про визнання за ним цього права власності. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Тобто метою подання позову про визнання прав власності в порядку спадкування є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою, якщо зробити це іншим шляхом неможливо.

Зазначена абзацом вище правова позиція суду, сформульована при розгляді даної цивільної справи, повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 07 вересня 2016 року по справі №6-727цс16, правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 жовтня 2019 року по справі №344/11473/13-ц, від 31 жовтня 2019 року по справі №447/2434/16-ц, від 18 грудня 2019 року по справі №127/9250/14-ц, від 03 червня 2020 року по справі №159/4837/15-ц, від 03 червня 2020 року по справі №161/12411/17, від 01 липня 2020 року по справі №216/5834/15-ц, від 15 липня 2020 року по справі №175/1765/16, від 19 серпня 2020 по справі №569/6008/19, правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 21 березня 2018 року по справі №760/14438/15-ц, від 07 листопада 2018 року по справі №520/6819/14-ц.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року по справі №265/6868/16-ц, від 19 травня 2020 року по справі №175/1941/16-ц, від 31 березня 2021 року по справі №463/4616/18, від 06 жовтня 2021 року по справі №234/17030/18, від 10 листопада 2021 року по справі №759/19779/18, від 19 січня 2022 року по справі №280/4/18, від 22 червня 2022 року по справі №755/13736/20, від 07 грудня 2022 року по справі №2-21/2010.

При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічні правові висновки містять у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року по справі №925/642/19, а також у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/4406/16, від 08 грудня 2021 року по справі №372/1712/19.

Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вказані норми чинного законодавства, а також на те, що обставин, які б вказували, що спадкодавець за життя набув або володів спірним майном неправомірно в суді не встановлено; позивач оформити право на спадкове майно не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, враховуючи зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 141,142, 247, 258, 263, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, що за життя належало її чоловіку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: житловий будинок загальною площею 77,9м2, житловою площею 56,1м2, господарчих будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено учасниками справи в апеляційному порядку протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. С. Краснокутська