Вирок № 137301392, 10.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 233/7868/23

Провадження № 1-кп/932/659/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 22023020000000173 від 18.08.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, уродженця м. Костянтинівка Донецької області, розлученого, зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 .

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за участі сторін кримінального провадження, які брали участь у судовому провадженні:

прокурора ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення визнане судом доведеним

ОСОБА_5 не пізніше березня 2014 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, приймав участь у терористичній організації та сприяв діяльності такої організації, поняття якої визначено ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», під назвою «Донецька народна республіка» (в подальшому - днр) - тобто стійкого об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації.

Терористичну організацію «ДНР» організовано навесні 2014 року на території Донецької області, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України. На території України учасники даної терористичної організації займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, захопленням адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, збройне протистояння правоохоронним органам і Збройним силам України, фізичним знищенням їх особового складу та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Вказана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподілу ролей між її учасниками. Зокрема, на учасників силового блоку терористичної організації «ДНР» покладаються наступні обов`язки:

???організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджанню виконання службових обов`язків працівниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;

???вербування нових учасників до складу силового блоку «днр» та керівництва їх діями;

???захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області;

?скоєння терактів та диверсій на території України;

???захоплення зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки, транспортних засобів та будівництва укріплень, з метою протидії діяльності осіб задіяних у проведенні антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;

???викрадення осіб, з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

???організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації «днр».

Вказане свідчить про те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» - «днр» є терористичною організацією, яка здійснює цілеспрямовану суспільно-небезпечну діяльність.

Усвідомлюючи всі вказані обставини, ОСОБА_5 , діючи умисно, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи громадянином України, не пізніше березня 2014 року, добровільно вступив до терористичної організації «Донецька народна республіка». Перебуваючи у складі вказаного незаконного збройного формування, ОСОБА_5 виконував обов`язки, пов`язані із здійсненням контрольно-пропускного режиму (перевірка документів, що посвідчують особу, здійснення огляду транспортних засобів, особистих речей громадян тощо) на блокпості, розташованому на виїзді/в?їзді у м. Костянтинівка Донецької області у напрямку м. Донецьк, що перебував під координуванням представників Російської Федерації.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 258-3 КК, тобто участь у терористичній організації, сприяння діяльності терористичної організації.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що він постійно проживав у м. Костянтинівка, яка у 2014 році була під окупацією. У зв`язку з подіями люди почали ходити на блокпости, до міськради тощо. Він дійсно перебував на блокпості, але не виконував покладені на нього завдання. У місті було два блокпости, він обрав блокпост, що знаходився на виїзді з м. Костянтинівка, на розв`язці в напрямку м. Покровськ та м. Донецьк, тому що це правобережжя міста та йому туди було ближче їздити на особистому авто. Під час перебування на блокпості зброї при собі не мав. В інших осіб, які перебували там разом з ним, один раз бачив людей у зеленій військовій формі без розпізнавальних знаків, які мали при собі автоматичну зброю автомати Калашникова (АК-47 та АК-74). На тому блокпості було майже все місто приблизно 80% населення. Не зупиняв та не оглядав нікого, документи не перевіряв. Тільки спілкувався з водіями, міг передати інформацію, яку почув. Водії були з міста Костянтинівка, його батько був власником підприємства та його сім`я була відома для мешканців міста. На той час у м. Костянтинівка здійснювався значний інформаційний вплив (пропаганда). Водночас він не може охарактеризувати свою позицію на той момент як таку, що була на підтримку або проти так званої «днр». Позиція була нейтральною, оскільки неповною мірою розумів, що саме відбувається. Можливо, у той період міг висловлювати окремі припущення чи думки, однак здійснювати будь-яку пропаганду не міг, оскільки не мав чіткого розуміння ситуації та не володів повним обсягом інформації щодо подій, які відбувалися. Слід також зазначити, що це був березень початковий етап розвитку подій, коли значна кількість людей не усвідомлювала повною мірою їх характеру та наслідків. На блок пости з`їзжались всі з міста, щоб бути ближчим до людей, до подій, до інформації, всі спілкувались, ділились інформацією. Хтось приїжджав випити, хтось - покурити, хтось для того, щоб дізнатись більше інформації. Також на початку березня на цьому ж блокпості була зупинена вантажна фура, і водієві представники днр почали погрожувати, що якщо він не зніме абревіатуру «Ukraine», буде розправа. Він заступився за водія, тому його закрили в підвалі, нібито під цивільний арешт, де пробув орієнтовно місяць. У підвал поміщали всіх, хто не погоджувався з режимом. Усіх, хто перебував у підвалі, змушували виконувати важку фізичну працю: завантаження мішків із піском, копання окопів і ям, прибирання території блокпоста. Разом з ним перебувало багато людей приблизно 3040 осіб. Коли його відпустили, на підтвердження їх «гуманізму», його сфотографували з якимось представником днр. На світлині видно, що він стоїть у цивільному одязі та невдоволений тим, що відбувається. Він вважає, що його зараз утримують під вартою через цей знімок. Також вважає, що обставини, викладені в обвинувальному акті, суперечать одна одній. Не вступав у таке збройне формування, як Слов`янський полк, жодних інтерв`ю не давав. 25.05.2015 був мобілізований до лав Збройних Сил України, де проходив перевірку особистості та документів. Проходив військову службу до лютого 2016 року. Факт перебування у СЗЧ мав місце, однак це сталося не з його вини. У 2019 році переїхав до м. Полтава у зв`язку з відкриттям нової церкви, де обіймав посаду заступника пастора. У 2022 році проходив перевірку СБУ, поліграф, перевірку особистості та документів. У мережі "Вконтакте" був обліковий запис під ніком ОСОБА_8 . Стосовно сторінки "Вконтакте" ОСОБА_9 - це не його сторінка. Зі своєї сторінки ОСОБА_8 міг заходити в групи «Константиновский новорос» чи «Самооборона Константиновка», щоб моніторити обстановку, але ніяких публікацій там не робив. Був у соцмережі до 2015 року. Якщо б він знав, що це набуде такого масштабу, то б виїхав з міста та не їздив би на блокпост. Відчуває провину за те, що дійсно перебував на тому блокпості.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитании? у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 вказав, що знав ОСОБА_5 , який працював у Ощадбанку, їх батьки спілкувались між собою. У березні 2014 він їздив до міста Донецьк, по дорозі був блокпост, на якому приблизно 10-12 чоловік, у камуфляжному та цивільному одязі, без пояснень зупиняли авто та перевіряли документи і транспорт. Ці особи не представлялись хто вони, але всім і так було зрозуміло, що це банда Новоросії. Люди побоювались за своє життя, тому і виконували їх вказівки. Там він бачив ОСОБА_5 у цивільному одязі, який оглядав машини та декілька разів оглядав його машину. В цей час декілька разів спілкувались. Під час спілкування ОСОБА_11 пропонував вступити до рядів банди Новоросія(днр) та надавати їм допомогу, зокрема, казав: «Давайте до нас».

Допитании? у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 зазначив, що був депутатом міської ради міста Костянтинівка. У 2014 році він лікував зуби та потрібно було їздити до Донецька, хоча йому радили не їздити через блокпост на виїзді з Костянтинівки у напрямку Донецька/Покровська, на якому перевіряли документи, оскільки це може бути небезпечно для нього. На блокпосту було приблизно 10-20 людей переважно у цивільному одязі, представлялись як представники днр, хоча він вважав їх терористами. Наприкінці березня 2014 року їхав з Донецька в Костянтинівку разом з ОСОБА_13 , на блокпосту його зупинив ОСОБА_11 та інші особи, в руках яких були палки та дубинки. ОСОБА_11 був одягнений у цивільний одяг. Підкорювався їх вимогам, бо їх було багато, не хотів, щоб був силовий конфлікт. Після зупинки попросили вийти, показати документи та здійснили поверхневий огляд. Думає, що ОСОБА_11 його впізнав, тому й пропонував приєднатись до них, створити нову республіку, країну. Знає особисто, що ОСОБА_11 у 2014 році захопив хлопця на ім`я ОСОБА_14 в полон та посадив його у підвал у виконкомі, де його катували.

Допитании? у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що проживав у невеликому м. Костянтинівка, де всі знали один одного, зокрема, знав батька обвинуваченого ОСОБА_16 . Бачив у квітні-травні 2014 року ОСОБА_5 , як мінімум два рази, на блокпосту в районі розв`язки на Донецьк та Красноармійськ. На цих блокпостах було багато людей, покришок, навпроти був пост. До блокпосту не доїжджав орієнтовно метрів за 50, тому його машину не перевіряли, приїжджав до друзів поліцейських. Всі машини, які проїжджали через блокпост перевіряли люди, які там знаходились.

11.02.2026 у судовому засіданні прокурор повідомив, що свідок ОСОБА_17 відомості про якого зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, залишився недопитаним, оскільки згідно з інформацією Управління Інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Вінницькій області ОСОБА_17 оголошений у розшук, як безвісті зниклий у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 115 КК України, а тому у судовому засіданні було переглянуто відеозапис його допиту, який був здійснений в порядку ст. 615 КПК України.

Свідок ОСОБА_17 під час відеозапису допиту надав показання, що він проживав у м. Костянтинівка, познайомився з ОСОБА_18 орієнтовано у березні-квітні 2014 року на блокпосту, який знаходився на виїзді з м. Костянтинівка у напрямку Покровська, де вони знаходились близько 7-10 днів. На блокпосту було приблизно чоловік 20, режим несення служби зранку до вечора, були у цивільному одязі, зброю їм не давали. Зі зброєю були люди в камуфляжній формі та балаклавах. У їх обов`язки (його та обвинуваченого) входило зупиняти авто, перевіряти документи та транспорт. Примус чи тиск з боку представників ополчення на них не здійснювався.

Судом під час судового розгляду досліджені такі процесуальні документи та докази, надані сторонами кримінального провадження:

-витягом з ЄРДР відповідно до якого 18.08.2023 були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 258-3 КК за таких обставин: відділом КР УСБУ у Вінницькій області отримано інформацію про те, що мешканець м. Костянтинівка Донецької області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квітні 2014 року добровільно вступив до терористичної організації «Донецька народна еспубліка» у т.зв. «Славянский полк» та у складі незаконного збройного формування здійснював контрольно-пропускний режим на блок-постах, розташованих на території м. Костянтинівка Донецької області, що перебували під координуванням спецслужб РФ та співробітника ФСБ РФ ОСОБА_19 (т. 2 арк.1);

-протоколом огляду від 18.08.2023 за участю спеціаліста, згідно з яким був здійснений огляд відомостей розміщених у Інтернет-мережі стосовно фігуранта вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та користувачів Інтернет-ресурсу «Вконтакте» з нікнеймом « ОСОБА_20 », « ОСОБА_21 ». З метою перегляду даної сторінки на Інтернет-ресурсі «Вконтакте» у програмному забезпеченні - Інтернет-браузері «Google Chrome» у вкладці пошуку введено посилання https://vk.com/id316630317/. За цим посиланням міститься акаунт під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у вкладці «Подробнее» міститься дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання школа № 13, м. Костянтинівка. У вкладці «Фото» містяться фотознімки на яких зображено особа чоловічої статі схожою на ОСОБА_5 зі зброєю за 2015 рік. За посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходиться сторінка спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Оглядом публікацій вищевказаної спільноти виявлено матеріали антиукраїнського характеру, які належить автору з нікнеймом « ОСОБА_22 ». На сторінці спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 виявлено пост, щодо пошуку особи, яка буде допомогати вести зазначену спільноту, з організаційних питань звертатись в «л.с. ОСОБА_23 ». Повне збереження Web-сторінки за допомогою браузера « ОСОБА_24 » міститься у папці з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », де міститься файл з назвою « ОСОБА_21 » та папка з назвою « ОСОБА_21 », в якій містяться 227 файлів. Також здійснено повне збереження Web-сторінки (« ОСОБА_25 ») за допомогою браузера «Google Chrome» у папці з назвою «web-сторінка 1», де міститься файл з назвою « ОСОБА_25 », а також утворена папка з назвою «Самооборона Константиновки_files», в якій містяться 235 файлів. 3дійснено повне збереження Web-сторінки(« ОСОБА_26 ») за допомогою браузера «Google Chrome» у папку з назвою «web-сторінка 2», де міститься файл з назвою « ОСОБА_26 », а також утворена папка з назвою «Константиновский Новоросс_files», в якій містяться 214 файлів. Дана інформація записана на диск, який долучений до протоколу, та був досліджений у судовому засіданні (т. 2 арк. 29-47);

-протоколом огляду від 18.08.2023 за участю спеціаліста, відповідно до якого оглядались відомості розміщених у Інтернет-мережі стосовно фігуранта вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Об?єктом огляду є інтернет сторінка центру «Миротворець» ІНФОРМАЦІЯ_8 , на якому міститься інформація відносно громадянина України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На сайті міститься посилання https://myrotvorets.center/criminal/bogoudinov-valerij-evgenevich/ під назвою « ОСОБА_27 / ОСОБА_5 / ОСОБА_28 », де міститься такий текст:Сепаратист, боевик НВФ. Бандформирование «Славянский полк». Дата рождения: 17.05.1988. Код ДРФО: 3227922295. Боевик НВФ. Позывной: ВУС: Стажер. № паспорта: ВК886001. Адрес прописки/проживания: АДРЕСА_1 . Адрес родных, близких: Донецкая обл. г.Константиновка ул. Пятигорская д.12. Телефон родных, близких: 050 592 42 72. НВФ: Источник: Сводный реестр боевиков и наемников, мобилизованных т.н. «военкоматами» на временно оккупированной территории Донецкой области (лето 2014 года). Також, оглядом виявлено ряд фото-знімків, де зображений ОСОБА_5 . Здійснено повне збереження Web-сторінки за допомогою браузера «Google Chrome» у папку з назвою «web-сторінка», де міститься файл з назвою « ОСОБА_27 » та розширення «HTML», а також утворена папка з назвою « ОСОБА_27 Центр «Миротворець»_files», в якій містяться 21 файл. Дана інформація записана на диск, який долучений до протоколу, та був досліджений у судовому засіданні (т. 2 арк. 48-56);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 23.08.2023 відповідно до якого свідок ОСОБА_29 зазначила, що ОСОБА_5 на вік приблизно 35 років, середнього зросту, худощавий. Обличчя продовгувате, смагляве, слов`янської зовнішності, чоло високе. Брови дугоподібні, низькі, густі, широкі. Очі темно кольору, примружені. Ніс великий, прямий. Рот великий, кути рота опущені. Губи більше наближені до тонких. Підборіддя звичайної форми, ближче до вузького. Вуха овальні, не прилягаючі. Волосся пряме, темно-русявого кольору, з невираженою лобовою лисиною. Свідку було надано чотири фотознімки, серед яких вона впізнала на фото № 1 ОСОБА_5 (т. 2 арк. 57-60);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 23.08.2023 відповідно до якого свідок ОСОБА_12 зазначив, що ОСОБА_5 на вік приблизно 35 років, середнього зросту, приблизно 175-180 см, сухорлявий, плечі опущені. Обличчя продовгувате, смагляве, слов?янської зовнішності, чоло високе. Брови дугоподібні, низькі, густі. Очі темно кольору, примружені. Ніс великий, прямий. Рот великий, кути рота опущені. Губи середньої товщини, більше наближені до тонких. Підборіддя звичайної форми. Вуха овальні, не прилягаючі. Волосся пряме, темно-русявого кольору, з невираженою лобовою лисиною. Свідку було надано чотири фотознімки, серед яких він впізнав на фото № 1 ОСОБА_5 (т. 2 арк. 61-64);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 23.08.2023 відповідно до якого свідок ОСОБА_15 зазначив, що ОСОБА_5 на вік приблизно 35 років, середнього зросту, приблизно 175-180 см, худорлявий. Обличчя прямокутне, смагляве, слов`янської зовнішності, чоло високе. Брови дугоподібні, низькі, густі. Очі темно кольору, примружені, наближені до великих. Ніс великий, прямий. Рот великий, кути рота опущені. Губи середньої товщини, із рівномірним виступанням обох губ. Підборіддя вертикальне, звичайної форми. Вуха овальні, не прилягаючі. Волосся пряме темно-русявого кольору, з невираженою лобовою лисиною. Голос глухий, вимова без особливостей. Свідку було надано чотири фотознімки, серед яких він впізнав на фото № 1 ОСОБА_5 (т. 2 арк. 65-68);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 23.08.2023 відповідно до якого свідок ОСОБА_10 зазначив, що ОСОБА_5 на вік приблизно 35 років, середнього зросту, приблизно 175-180 см, сухорлявий, плечі опущені. Обличчя прямокутне, смагляве, слов?янської зовнішності, чоло високе. Брови дугоподібні, низькі, густі. Очі темно кольору, примружені. Ніс великий, прямий. Рот великий, кути рота опущені. Губи середньої товщини, із рівномірним виступанням обох губ. Підборіддя вертикальне, звичайної форми. Вуха овальні, не прилягаючі. Волосся пряме темно-русявого кольору, з невираженою лобовою лисиною. Голос глухий, вимова невиразна, без особливостей. Свідку було надано чотири фотознімки, серед яких він впізнав на фото № 1 ОСОБА_5 (т. 2 арк. 69-72);

-протоколом огляду від 27.10.2023 за участю спеціаліста відповідно до якого був здійснений огляд інтернет-ресурсу ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_9 , 13:19 розміщено статтю « ІНФОРМАЦІЯ_10 » /htps://vesti.ua/donbass/49032-opolchency-gotovy-stojat-nasmert). У вказаній статті кореспондент брав інтерв?ю в ОСОБА_5 з наступним текстом: На блокпосту в Константиновке, который находится между Славянском и Донецком, ополченцы готовы стоять насмерть. Об этом они заявили корреспонденту «Вестей». «За последние дни на нас нападали дважды, но мы отбивали атаку», - говорит нам повстанец ОСОБА_31 . Он заверил, что на этом посту готовы отразить атаку украинских войск. Повне збереження вказаних Web-сторінок знаходиться у папці з назвою «web-сторінка». Зображення (скріншоти) та відео файли записані на оптичний диск, який відповідно до ст. 105 КПК України долучено до даного протоколу як невід?ємний додаток(т. 2 арк. 116-126);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 01.11.2023 відповідно до якого свідок ОСОБА_17 повідомив, що він з ОСОБА_5 у квітні 2014 року знаходився на чергуванні на блокпосту м. Костянтинівка на роздоріжжі автомобільних доріг Костянтинівка-Донецьк, Костянтинівка-Покровськ. Разом з ОСОБА_5 був в рядах НЗФ, а саме ополчення самопроголошеної т.зв. «днр». Свідку було надано чотири фотознімки, серед яких він впізнав на фото №1 ОСОБА_5 за такими ознакам: на вік приблизно 30 років, середнього зросту, сухорлявої структури, обличчя прямокутне, смагляве, плечі опущені, чоло високе. Брови дугоподібні, очі карі. Ніс великий, широкий. Губи тонкі. Волосся коротке, пряме, темно-русяве (т. 2 арк. 132-135);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 01.11.2023 відповідно до якого свідок ОСОБА_32 зазначив, що він з ОСОБА_5 знаходився на чергуванні на блокпосту на круговій розв`язці в напрямку м.Донецьк, м.Покровськ. Разом з ОСОБА_5 був в рядах НЗФ, а саме ополчення самопроголошеної т.зв. «днр». Свідку було надано чотири фотознімки, серед яких він впізнав на фото № 1 ОСОБА_5 за такими ознакам: на вік приблизно 30-35 років, середнього зросту, худорлявої структури, обличчя прямокутне, очі карі, примружені. Ніс великий, широкий, основа носа горизонтальна. Губи тонкі, кути опущені. Волосся коротке, пряме, темно-русяве (т. 2 арк. 136-139);

-протоколом огляду від 23.11.2023 за участі головного спеціаліста ІКС ІAB УСБУ у Вінницькій області відповідно до якого був проведений огляд інтернет ресурсів, в яких міститься інформація про започаткування сепаратиського руху на сході України та створення т.зв. «днр/лнр». Предметом огляду є веб-сторінка сайту «Радіо Свобода» ІНФОРМАЦІЯ_11 , a саме посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 ; веб-сторінка сайту «Воля Народу» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_13 /, а саме акаунт за посиланням сайту ІНФОРМАЦІЯ_14 ; веб-сторінка сайту «ШПІОНОПЕДІЯ» ІНФОРМАЦІЯ_15 , a саме акаунт за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_15 ВE%D0%B4%D0%ВD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%BO; веб-сторінка сайту «dn.depo.ua» https://dn.depo.ual, a акаунт за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16 Зображення (скріншоти) та файли записані на оптичний диск як невід?ємний додаток до протоколу. Під час огляду Інтернет-сторінок встановлено, що 6 грудня 2005 року в м. Донецьк було створено міську організацію «Донецька Республіка». Засновниками стали ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 . 9 грудня 2005 року створено Донецьку обласну організацію «Донецька Республіка», де засновниками стали ОСОБА_36 , ОСОБА_37 і ОСОБА_38 (т. 2 арк. 141-157).

Крім того, під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_5 було заявлено низку клопотань про визнання поданих стороною обвинуваченням доказів неналежними та недопустимими.

Зокрема, ОСОБА_5 просить визнати докази щодо впізнання особи неналежними та недопустимими. В обґрунтування заявленого обвинувачений посилається на те, що порушено алгоритм дій, передбачених у ст. 228 КПК України, адже у матеріалах кримінального провадження міститься протокол впізнання не особи, а фотокартки, незрозуміло якого року, адже свідки мали б впізнати особу, яка скоїла злочин, саме у момент його вчинення, тобто десять років тому. Разом із тим, дата протоколу впізнання фотографії та дата затримання ОСОБА_5 мають часовий проміжок, орієнтовно, тиждень. Останній час обвинувачений перебуває під вартою, а тому провести впізнання особи, згідно зі ст. 228 КПК України, прокурору ніщо не заважало. Та сам факт не проведення слідчої дії на досудовому розслідування свідчить тільки про те, що свідки не можуть впізнати обвинуваченого, оскільки останній жодного злочину не вчиняв. Отже, будь-які покази свідків без проведення першочергової досудової слідчої дії впізнання особи не мають жодного юридичного значення, оскільки невідомо, про кого саме свідки говорять. За відсутності протоколу впізнання особи вказані докази, а також похідні докази, є неналежними та недопустимими.

Суд, проаналізувавши доводи обвинуваченого, дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 228 КПК України перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.

За необхідності впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання.

Тому, як впізнання безпосередньо особи, так і впізнання особи за фотознімками, є різновидами вказаної слідчої дії, та Закон не містить норми, згідно з якою орган досудового розслідування зобов`язаний проводити спочатку тільки впізнання особи безпосередньо.

Протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_39 , ОСОБА_17 містять зазначені свідками ознаки, за якими вони впізнали ОСОБА_5 , а також інші необхідні відомості, передбачені ст. 231 КПК України, а також відсутня інформація про те, що вказані докази були отримані з порушенням встановленого порядку, передбаченого КПК України, тому зазначені докази суд вважає належними та допустимими, а клопотання обвинуваченого - необґрунтованим.

Також, ОСОБА_5 просив визнати недопустимими доказами протоколи допиту свідків, оскільки їх допити проводив оперуповноважена особа, яка відповідно до ст. 95 КПК України не має на це повноважень.

Вивчивши доводи обвинуваченого, слід зазначити, що Кримінальним процесуальним кодексом України встановлена певна процедура отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні, відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

В цьому випадку слід зазначити, що, надаючи оцінку дослідженим доказам, суд не бере до уваги показання свідків, надані під час досудового розслідування, а спирається тільки на ту інформацію, яку сприймав особисто під час допиту свідків під час судового розгляду.

Враховуючи наведене, суд вважає клопотання обвинуваченого в цьому випадку є безпідставним.

Щодо твердження сторони захисту про недопустимість протоколів огляду Інтернет-ресурсів від 18.08.2023, 27.10.2023, 23.11.2023, оскільки такі не передбачені ч. 2 ст. 84 КПК України, як допустимі процесуальні засоби доказування, суд зазначає, що згідно з ч. 1, 2 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

Огляд комп`ютерних даних проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі).

У цьому випадку було оглянуто саме комп`ютерні дані, зокрема інформацію з мережі Інтернет, про що й зазначено в протоколі огляду з детальним описом виявленої на електронній сторінці сайту інформації.

На думку суду, оспорювані стороною захисту протоколи огляду електронної сторінки, містить всі необхідні елементи, встановлені ст. 104 КПК України, складені уповноваженою на те особою, а отже є належним та допустимим доказом.

Доводи сторони захисту, що сайт «Миротворець» не містить офіційної інформації, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом, є неспроможними.

Так, інформація зафіксована у вищезазначеному протоколі огляду з відкритих джерел не суперечить іншим зібраним доказам, її огляд здійснено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України, протокол складений уповноваженою особою, а тому підстав для визнання зафіксованих у ньому даних недопустимими або неналежними колегія суддів не вбачає. Відомості щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_5 до діяльності незаконних збройних формувань так званої «днр» зафіксовані на інтернет-сайті «Миротворець» у вигляді світлин, на яких, крім іншого, зображений ОСОБА_5 , який тримає в руках картку «Новоросія» разом з особою у військовій формі.

Крім цього, сторона захисту не надала жодних відомостей щодо спростування цієї інформації і не навела аргументів, які б вказували на те, що інформація, надана органом досудового розслідування, не відповідає дійсності, зокрема, що вона містить ознаки фальсифікації та/або навмисного спотворення даних. Аналогічної думки дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2025 року, справа №490/6113/22, провадження №51-735км23.

Крім цього, сторона захисту на обґрунтування доводів щодо недоведеності вини ОСОБА_5 висловила сумніви щодо правдивості показань свідка ОСОБА_12 .

На думку суду, показання свідка надані під присягою, є логічними, послідовними, стосуються обставин, що підлягають доказуванню, та узгоджуються між собою.

Показання вказаного свідка перебувають в об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим злочином, не спростовані під час судового розгляду, чинним законодавством передбачені як джерела доказування та зібрані з дотриманням процесуальних норм.

За відсутності об`єктивних даних про існування упередженості з боку свідка, твердження захисту не можуть бути прийняті судом як підстава для сумніву у достовірності показань.

Також сторона захисту зазначила, що не можуть покази свідка ОСОБА_17 враховуватись під час ухвалення судового рішення, оскільки були досліджені судом у порядку ст. 615 КПК України, в порушення їх безпосередності дослідження судом.

Суд зазначає, що дійсно, відповідно до вимог ст. 23 КПК України, суд безпосередньо досліджує показання, речі і документи. Однак відповідно до ч. 11 ст. 615 КПК України, показання, отримані під час допиту свідка, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Як вбачається з матеріалів провадження свідок ОСОБА_17 не може з`явитись до суду у зв`язку з тим, що він оголошений у розшук, як безвісті зниклий у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 115 КК України, а тому у судовому засіданні було переглянуто відеозапис його допиту, який був здійснений в порядку ст. 615 КПК України.

Згідно з положеннями ч. 11 ст. 615 КПК України (у редакції Закону України від 14.04.2022 № 2201-ХІ, який набрав чинності 01 травня 2022 року) показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

З протоколу допиту вбачається, що свідок був допитаний 01.11.2023, тобто після набрання чинності вказаними вище приписами ч. 11 ст. 615 КПК України.

Ураховуючи викладене, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 КПК України допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання, суд не вбачає підстав для визнання позасудового показання свідка неналежним чи недопустимим доказом. Крім того, сторона захисту не заперечувала під час судового засідання 11.02.2026 на дослідженні наведеного відеозапису.

Позиція обвинуваченого, щодо того, що його дії неправильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 258-3 КК України, тобто в участі у терористичній організації, оскільки виклад фактичних обставин кримінального провадження у цьому ж обвинувальному акті підпадає під ст. 260 КК України, а саме участь у незаконних збройних формуваннях, суд вважає неспроможними.

Частиною 2 ст. 260 КК України встановлена відповідальність за участь у діяльності непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань, виконання певних зобов`язань по здійсненню діяльності такого формування, при цьому, обсяг та зміст виконуваних завдань на кваліфікацію дій особи за цією статтею не впливають. Деталізація вчинення особою конкретних дій, пов`язаних зі збройним опором чи участю в бойових діях може охоплюватись іншими складами кримінальних правопорушень.

Для кваліфікації за цією нормою закону необхідно встановити факт створення непередбачених законом збройних формувань або участі особи в їх діяльності.

Відповідно до примітки 2 статті 260 КК України встановлено, що під збройними формуванням слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

Так, згідно з ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" у разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтями КК, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до цього Кодексу.

Участь особи у непередбачених законом збройних формуваннях може мати на меті вчинення злочинів, які не охоплюються умислом на здійснення терористичної діяльності у розумінні Закону України "Про боротьбу з тероризмом" та, відповідно, не містять складу злочину, встановленого ч. 1 ст. 258-3 КК, а отже, враховуючи доведеність винуватості ОСОБА_5 в участі безпосередньо у діяльності терористичної організації його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Сторона захисту зазначає, що «Донецька народна республіка» (далі «днр»), станом за інкримінований період (2014 рік) не мала статусу терористичної організації. Офіційно «лнр» та «днр» були визначені як терористичні лише 27.01.2015, отже прокурор не довів під час судового розгляду, що обвинувачений мав прямий умисел та бажав брати безпосередню участь у терористичній організації шляхом чергування на блокпосту в м. Костянтинівка.

Проаналізувавши доводи сторони захисту, суд дійшов такого.

На території Донецької області України створено терористичну організацію «днр», одним із завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, тобто стійке об`єднання невизначеної кількості осіб, що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, діяльність якої поширена на території Донецької області.

Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «днр» або за їх участі, знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «днр» терористичною організацією. Указана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з планом спільних злочинних дій.

На виконання плану функціонування терористичної організації «днр» до її діяльності залучено значну кількість осіб - громадян України, громадян Російської Федерації із числа радикально налаштованих громадян, зокрема колишніх та діючих військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, представників іноземних громадських організацій.

Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організації є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Враховуючи викладене, так звана «днр» є стійким об`єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до п. 16 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.

Статтями 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 25 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.

У порушення Конституції України з метою реалізації злочинного умислу та досягнення зазначених завдань, учасниками терористичної організацій «днр» здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької області, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.

Так, 07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.

У подальшому, 13.04.2014 через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконувач обов`язків Президента України Указом від 14.04.2014 №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Так, 18.01.2018 Верховною радою України прийнято Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", яким визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів Збройних Сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. Вказана збройна агресія та здійснення тимчасової окупації частини території України здійснюється за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Отже, Верховною радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення т.зв. «днр» до терористичної організації, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників вказаної терористичної організації.

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (т.зв. «органи державної влади «днр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

При цьому, кожний учасник політичного та силового блоків «днр» (у т. ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлювали, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії Російської Федерації та насильницька зміна конституційного ладу України.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 04.11.2021 у справі №326/1385/18 вказав, що поняття терористичної організації визначено у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», а також у ст. 28 КК України - це стійке об`єднання трьох і більше осіб, створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснюється розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки та вчинення терористичних актів. Достатнім для визнання організації терористичною є те, що якщо хоча б один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України "Про боротьбу з тероризмом", а також ст. 28 КК України, терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів, підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях, організацію незаконних збройних формувань, злочинних угрупувань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів так само, як і участь у таких актах, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, пропаганду й поширення ідеології тероризму, фінансування та інше сприяння тероризму.

Існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 КК України не є обов`язковим.

Позиція суду про визнання «днр» терористичною організацією узгоджується також із практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який зазначив, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі Донецької та Луганської областей і заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «днр» і «лнр». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція» (рішення від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України»).

Суд зазначає, що обвинувачений є уродженцем м. Костянтинівка Донецької області, де й мешкав до 2019 року, тобто, був обізнаний про політичну ситуацію в країні та фактичну воєнну обстановку на той час, усвідомлював, якою діяльністю займатиметься у вказаній організації.

Протягом всього судового розгляду обвинувачений категорично заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, проте суд сприймає таку позицію обвинуваченого як спробу ухилитися від відповідальності.

Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку, що вказані докази у їх сукупності є достатніми та взаємопов`язаними для доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за стандартом «поза розумним сумнівом» та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 258-3 КК України, при цьому ОСОБА_5 усвідомлював, що так звана «днр» є стійким об`єднанням групи осіб (більше трьох) з розподілом функцій та встановленням правил їх поведінки, яке діє на території України незаконно, саме як терористична організація, а її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні АТО та ООС. Такі ознаки в сукупності є загальновідомими та дають об`єктивні підстави вважати «днр» терористичною організацією.

Участь ОСОБА_5 у зазначеній терористичній організації доводиться діями обвинуваченого, адже, як вбачається з досліджених судом доказів, останній чергував на блокпосту та у певний період часу перебував у компанії інших осіб, діяльність яких пов`язана з терористичною організацією, так званою «днр». Крім того, свідки ОСОБА_40 , ОСОБА_17 та ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_5 зупиняв транспортні засоби на блокпосту, де дислокувались представники «днр», перевіряв авто та документи водіїв, закликав водіїв вступати до лав «днр».

З огляду на принципи диспозитивності та змагальності, закріплені в ст. 22, 26 КПК України, суд розглянув кримінальне провадження на підставі наведених вище доказів, належність, допустимість та достовірність яких у суду сумніву не викликає, адже вони отримані у порядку, встановленому КПК України, без порушення закону, узгоджуються один з одним, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого.

Істотних порушень вимог КПК України, які б були наслідком недопустимості досліджених доказів, судовим розглядом не встановлено.

Провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, проаналізувавши усі докази, за своїм внутрішнім переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 258-3 КК, тобто участь у терористичній організації, сприяння діяльності терористичної організації.

Крім того, ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у тому, що він у період з квітня до травня 2015 року, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, з метою отримання грошової винагороди, здійснював агітаційну діяльність, спрямовану на пошук та залучення осіб до вступу (вербування) до незаконних збройних формувань «днр» шляхом розповсюдження листівок, проведення роз`яснювальних бесід тощо серед мешканців м. Костянтинівка Донецької області та розміщення публікацій у соціальної мережі «Вконтакте» під іменем « ОСОБА_20 » у спільнотах « ОСОБА_25 » (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та « ОСОБА_26 » (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

По даному епізоду умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 258-3 КК України, як участь у терористичній організації, сприяння діяльності терористичної діяльності.

Зазначені вище доводи сторони обвинувачення суд відхиляє, оскільки доказів цьому прокурором не надано.

Так, протокол огляду від 27.10.2023 за участю спеціаліста відповідно до якого був здійснений огляд веб-сторінки у соціальній мережі «Вконтакте» («VK.СОМ»), яка була зареєстрована під нікнеймом « ОСОБА_41 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17 , не сприймається судом як доказ вини ОСОБА_5 , оскільки сторона обвинувачення не довела, що наведена соціальна сторінка належить обвинуваченому.

Крім того, прокурором не надано жодного доказу на підтвердження участі ОСОБА_5 у період з квітня до травня 2015 року у терористичній організації та сприяння терористичній діяльності з метою отримання грошової винагороди, шляхом здійснення агітаційної діяльності, яка спрямована на пошук та залучення осіб до вступу (вербування) до незаконних збройних формувань «днр» шляхом розповсюдження листівок, проведення роз`яснювальних бесід тощо серед мешканців м. Костянтинівка Донецької області та розміщення публікацій.

Відповідно до КПК України, обов`язок доказування лежить виключно на обвинуваченні, а будь-які сумніви трактуються на користь обвинуваченого, а тому суд вважає необхідним виправдати його в цій частині пред`явленого обвинувачення за його недоведеністю.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він не має судимості, неодружений, дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, працездатний, але не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Перебував на військовій службі по мобілізації з 18.07.2015 до 23.11.2015. Також, був мобілізований до лав ЗСУ 29.05.2022 і вже 14.06.2022 самовільно залишив військову частину, повернувся на службу 14.07.2022 та 18.07.2022 був направлений до лікувального закладу, з якого 28.07.2022 на службу не повернувся. 21.11.2022 військова служба була призупинена за станом здоров`я.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

У своїй постанові від 01.02.2024 у справі № 643/2955/23 Верховний Суд звертав увагу на послідовну практику, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд зробив висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним (Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 07 жовтня 2020 року, справа №347/1360/17).

Надаючи оцінку поведінці обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, судом не встановлено підстав для визнання обставинами, що пом`якшують покарання, щирого каяття обвинуваченого та його активного сприяння у розкритті злочину.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання в обвинувальному акті не зазначено, визнання судом самостійно обставин, що обтяжують покарання не узгоджуватиметься з положеннями ст. 337 КПК України.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд виходить із положень ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самими обвинуваченими, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Також судом враховується відсутність будь-якої критичної оцінки своїх дій з боку обвинуваченого.

При цьому суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому неможливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Підстав застосування ст. 69 КК України відносно обвинуваченого судовим розглядом не встановлено.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України суд не знаходить, враховуючи, що покарання за ч. 1 ст. 258-3 КК України передбачено від восьми років позбавлення волі.

Санкція ч. 1 ст. 258-3 КК України у редакції на час вчинення кримінального правопорушення, не передбачала додаткового покарання у виді конфіскації майна, тому суд не вбачає підстав для застосування такого покарання.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17) вказала, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Оскільки кримінальне правопорушення було вчинено не пізніше березня 2014 року, то при зарахуванні йому строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання необхідно застосовувати саме ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII, відповідно до якої зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без зміни.

Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України суд,

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

Визнати ОСОБА_5 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні по епізоду участі в терористичній організації, сприянні діяльності терористичній організації у період з квітня до травня 2015 року за ч. 1 ст. 258-3 КК України та виправдати його в цій частині за недоведеністю пред`явленого обвинувачення.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання законної сили вироком суду.

До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без зміни.

Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання відповідно до ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення, починаючи з 25 серпня 2023 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2023 у справі № 127/33344/23 провадження 1-кс/127/13011/23 (ухвала про виправлення описки слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2023) на майно, що перебуває у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2