Рішення № 1373011, 13.02.2008, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" лютого 2008 р.

справа № 5020-5/005

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Територія здоров’я „Гіпократ і К” ( м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, б. 211, кв. 3; 99043 м. Севастополь, вул. Драпушко, 18; 03110 м. Київ, вул. Солом’янська, 5, оф. 606)

до Приватного підприємства „Трайстер” (м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 89, кв. 109)

про стягнення заборгованості в розмірі 37545,42 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач: Басістий О.О., довіреність б/н від 01.10.2007;

Відповідач: не з’явився.

Суть спору:

Позивач, ТОВ „Територія здоров’я „Гіпократ і К”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Трайстер”, про стягнення заборгованості за договором реалізації обладнання від 23.02.2007 в розмірі 37545,42 грн., з яких: 34327,00 грн. –основний борг, 2540,12 грн. –збитки від інфляції, 678,30 грн. – 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого обладнання.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що він не отримував товар від позивача.

Представник відповідача на оголошення вступної та резолютивної частини рішення не з’явився, проте звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Судом до уваги зазначене клопотання позивача не приймається, а причина нез’явлення не вважається поважною на підставі того, що Господарській процесуальний кодекс України не зв’язує представництво підприємства у суді з конкретною особою, а зайнятість представника підприємства в іншому судовому засіданні не перешкоджає керівнику підприємства надати довіреність на представлення інтересів підприємства іншої особі.

Крім того, до вказаного клопотання не додано доказів на участь представника позивача в іншому судовому засіданні (повістка, ухвала та інше).

Представникам сторін в судовому засіданні 05.02.2008 роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2007 між позивачем (Реалізатор) та відповідачем (Покупець) був укладений договір реалізації обладнання.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язується передати на реалізацію відповідачу обладнання –плазмофільтри, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити їх вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору вартість і кількість переданого на реалізацію обладнання визначається видатковими накладними.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на реалізацію обладнання плазмофільтри в кількості 150 шт. на загальну суму 37000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 26.02.2007 та довіреністю серії ЯНТ № 061288 від 26.02.2007, які долучені до матеріалів справи (а.с. 12-13).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору оплата за реалізацію обкладення відбувається протягом двох банківських днів з моменту відображення реалізації обладнання в звіті позивача. Оплата за реалізацію обладнання здійснюється за фіксованою ціною відповідно до п. 2.2 даного договору шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок позивача.

В порушення умов договору відповідач здійснив часткову оплату, перерахувавши 28.03.2007 на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 2673,00 грн., таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 34327,00 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних та збитків від інфляції.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає 678,30 грн., збитків від інфляції –2540,12 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37545,42 грн., з яких: 34327,00 грн. – основний борг, 2540,12 грн. –збитки від інфляції, 678,30 грн. –3% річних.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 375,45 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Трайстер” (м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 89, кв. 109, код ЄДРПОУ 33965710, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Територія здоров’я „Гіпократ і К” ( м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, б. 211, кв. 3; 99043 м. Севастополь, вул. Драпушко, 18; 03110 м. Київ, вул. Солом’янська, 5, оф. 606, код ЄДРПОУ 34713696, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість в сумі 37545,42 грн., з яких: 34327,00 грн. –основний борг, 2540,12 грн. –збитки від інфляції, 678,30 грн. –3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 375,45 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

18.02.2008

Розсилка:

1. ТОВ „Територія здоров’я „Гіпократ і К” ( м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, б. 211, кв. 3)

2. ТОВ „Територія здоров’я „Гіпократ і К” (99043 м. Севастополь, вул. Драпушко, 18)

3. ТОВ „Територія здоров’я „Гіпократ і К” ( 03110 м. Київ, вул. Солом’янська, 5, оф. 606)

4. ПП „Трайстер” (м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 89, кв. 109)

5. Справа

6. наряд