Рішення № 137299940, 11.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. Справа № 924/390/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційний Торговий Дім Україна", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 247 196,17 грн. боргу, 66 137,11 грн. пені, 11 249,77 грн. інфляційного збільшення, 6 445,23 грн. 3% річних,

представники сторін: не викликались;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 247 196,17 грн. боргу, 66 137,11 грн. пені, 11 249,77 грн. інфляційного збільшення, 6 445,23 грн. 3% річних. Вимоги мотивує неналежним виконанням ТОВ "Дистрибуційний Торговий Дім Україна" своїх зобов`язань з своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №3009/1 від 20.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.04.2026 відкрито провадження у справі №924/390/26 для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Ухвала суду від 15.04.2026 надіслана сторонам в Електронні кабінети останніх в ЄСІТС та отримана ними 16.04.2026, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку. Проте, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов, жодних клопотань від нього не надходило.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, відтак суд доходить висновку про розгляд справи №924/390/26 за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

20.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортеця" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційний Торговий Дім Україна" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 3009/1 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукти харчування (надалі - продукція), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

За положеннями п.2.2. договору, постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені у накладній постачальника і які погоджені з покупцем.

Згідно з п.2.4. договору продукція відвантажується покупцю на умовах DDP склад покупця у відповідності до правил Incoterms 2000.

Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що здача-прийом товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця. Датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного покупцем (дата оформлення квитанції й штемпеля вантажоодержувача в товарній накладній).

За умовами п. 7.1. договору, оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

У п. 8.2. договору погоджено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому, але не більше ніж до « 31» грудня 2026 (п.10.1. договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

У Генеральній довіреності до договору передбачено, що від постачальника мають право приймати товарно-матеріальні цінності по договору Дорощук Варвара Вікторівна та Косовський Олександр Володимирович.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 66249,24 грн. згідно видаткової накладної №3426 від 14.04.2026, на суму 76280,63 грн. згідно видаткової накладної №4616 від 05.05.2025, на суму 62624,34 грн. згідно видаткової накладної №4675 від 16.05.2025, на суму 81853,81 грн. згідно видаткової накладної №7572 від 28.08.2025.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за товар 20000,00 грн. 11.12.2025 та 20000,00 грн. 25.03.2026.

Позивач звернувся до відповідача із претензією щодо необхідності сплатити 317196,17 грн. заборгованості за договором від 20.09.2024.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом на підставі підписаних сторонами видаткових накладних встановлено, що на виконання умов договору від 20.09.2024 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 287 008,02 грн.

Отже, з вищевказаних доказів вбачається, що позивачем в повному обсязі були виконані зобов`язання за договором щодо поставки товару, який, в свою чергу, був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, за умовами договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, відповідач на виконання умов договору здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 40 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 11.12.2025 та від 25.03.2026.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в тому числі, станом на час розгляду справи в суді, матеріали справи не містять.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 247196,17 грн. (з врахуванням того, що, за змістом позовної заяви, у відповідача існувала заборгованість за попередні періоди в розмірі 188,15 грн., що також не заперечено останнім).

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6445,23 грн., інфляційні втрати в сумі 11249,77 грн. та 66137,11 грн. пені.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 8.2. договору погоджено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Водночас у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16 зазначено наступне: «В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних».

Крім того, в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/13064/17 вказано: «Верховний Суд зазначає, що з огляду на відсутність підстав нарахування пені в періоди до укладення додаткових договорів та наявність прострочення сплати процентів за частину місяців, охоплених додатковими договорами підлягає з`ясуванню розмір пені та правильність розрахунку, оскільки позивачем у розрахунки включено в періоди простроченого платежу і день фактичної сплати заборгованості. Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо розміру пені є передчасними».

Судом здійснено перевірку проведених позивачем нарахувань в ІПС "Законодавство" та встановлено правомірність нарахування втрат від інфляції, відтак 11249,77 грн. відповідних втрат підлягають стягненню з відповідача.

Проте, при здійсненні перерахунку 3% річних та пені в межах визначених позивачем періодів встановлено, що останнім всупереч вищевикладеним позиціям Верховного Суду включено дні фактичної сплати в нарахування пені та 3% річних. Відтак, судом здійснено наступний перерахунок: за накладною від 14.04.2025: за період з 06.05.2025 по 10.12.2025 на суму 66249,24 грн. = 12322,36 грн. пені та 1192,49 грн. 3% річних; за період з 12.12.2025 по 24.03.2025 на суму 46437,39 грн. (з врахуванням сплати 11.12.2025 також залишку боргу в розмірі 188,15 грн.) = 3993,62 грн. пені та 393,13 грн. 3% річних; за період з 26.03.2026 по 03.04.2026 на суму 26437,39 грн. = 195,56 грн. пені та 19,56 грн. 3% річних; за накладною від 05.05.2026: за період з 27.05.2026 по 03.04.2026 на суму 76280,63 грн. = 1956,13 грн. 3% річних та 10079,57 грн. пені; за накладною від 16.05.2025: за період з 07.06.2025 по 03.04.2026 на суму 62624,34 грн. = 15 899,72 грн. пені та 1549,31 грн. 3% річних; за накладною від 28.08.2026: за період з 19.09.2025 по 03.04.2026 на суму 81853,81 грн. = 1325,36 грн. 3% річних та 13551,85 грн. пені.

Таким чином, загальна суму пені та 3% річних складає 66042,68 грн. та 6435,98 грн. відповідно. В стягненні 94,43 грн. пені та 9,25 грн. 3% річних суд відмовляє.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортеця" та стягнення з відповідача на користь позивача 247196,17 грн. боргу, 66042,68 грн. пені, 6435,98 грн. 3% річних та 11249,77 грн. втрат від інфляції. В стягненні 94,43 грн. пені та 9,25 грн. 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційний Торговий Дім Україна" (30400, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Шепетівка, вул. Максима Залізняка, буд. 25Д, код ЄДР 45628907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортеця" (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 18, офіс 9, код ЄДР 35369318) 247 196,17 грн. боргу, 66 042,68 грн. пені та 6 435,98 грн. 3% річних, 11 249,77 грн. втрат від інфляції, 4 963,87 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 94,43 грн. пені та 9,25 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, сторонам в ел. кабінети