Ухвала суду № 137299559, 10.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

10.06.26 Справа № 917/1125/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Семчук О.С., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (код ЄДРПОУ 42223804, вул. Панянка, 65-Б, м. Полтава, 36022)

до боржника Громадської організації "Міська організація ветеранів" (код ЄДРПОУ 24827098, вул.Соборна, буд.8/18, м. Кременчук, Полтавської області, 39600)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 1 026,43 грн,

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з боржника, Громадської організації "Міська організація ветеранів", заборгованості в розмірі 1 026,43 грн, зокрема: 988,01 грн - основної заборгованості за спожиту активну електричну енергію, згідно Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21500723/2025 від 29.11.2025 за період жовтень-грудень 2025, 38,42 грн - інфляційних втрат за період з 01.01.2026 по 30.04.2026, а також витрат на відшкодування судового збору в сумі 266,24 грн.

10.06.2026 за вказаною заявою Господарським судом Полтавської області був виданий судовий наказ за вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" про стягнення з Громадської організації "Міська організація ветеранів" 988,01 грн - основної заборгованості за спожиту активну електричну енергію, згідно Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21500723/2025 від 29.11.2025 за період жовтень-грудень 2025, а також витрати на відшкодування судового збору в сумі 266,24 грн.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу в іншій частині, щодо вимог про стягнення з боржника нарахованих 38,42 грн - інфляційних втрат за період з 01.01.2026 по 30.04.2026, суд дійшов висновку, що у цій частині заява про видачу судового наказу задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно частини 1, 2 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Отже, законодавцем запроваджена можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статтей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Назва статті 625 ЦК України "відповідальність за порушення грошового зобов`язання", частиною 2 якої визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, визначене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а відтак не є заборгованістю за договором.

Отже, вимоги про сплату інфляційних втрат у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням та не є заборгованістю у розумінні приписів ст. 625 ЦК України та 148 ГПК України.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення з Громадської організації "Міська організація ветеранів" 38,42 грн - інфляційних втрат за порушення боржником грошового зобов`язання за Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21500723/2025 від 29.11.2025 за період з 01.01.2026 по 30.04.2026 не відповідають вимогам статті 148 ГПК України.

Частиною 3 статті 152 ГПК України передбачено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Відповідно до частини 2 статті 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Частина 2 статті 153 ГПК України передбачає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 147, 150, 152, 153, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" у видачі судового наказу за вимогою до Громадської організації "Міська організація ветеранів" в частині стягнення 38,42 грн - інфляційних втрат за порушення боржником грошового зобов`язання за Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21500723/2025 від 29.11.2025 за період з 01.01.2026 по 30.04.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів у порядку, визначеному статтею 257 ГПК України.

Суддя Олена СЕМЧУК