Рішення № 137299376, 11.06.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 130/638/26

2/152/582/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 червня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Роздорожної А.Г.

за участі секретаря судового засідання Бабиної І.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Шаргород цивільну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області

вимоги позивача: про визнання, що одноразове стягнення моральної шкоди за бездіяльність відповідачів до 2024 року не означає, що після цього вони мають право порушувати статтю 2 КПК України про швидке, неупереджене слідство, яке призвело до того, що боржник знову припинив сплачувати аліменти,

учасники справи в судове засідання не викликалися,

після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідачів.

1. Позивач звернувся до суду з цим позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000 грн та зазначив, що за його заявою відкрито кримінальне провадження №4201602113000020 від 12 серпня 2016 року за частиною першою статті 165 КК України, яке триває по цей день. На час звернення до суду з цим позовом боржник умисно ухиляється від виконання покладеного на нього обов`язку зі сплати аліментів. На думку заявника, саме бездіяльність уповноважених органів після 2024 року під час здійснення вищевказаного кримінального провадження знову призвела до тривалого невиконання боржником обов`язку зі сплати аліментів, чим йому спричинено моральні страждання, які він оцінює у 70000 грн. Позивач просить зобов`язати відповідачів припинити бездіяльність після 18 січня 2024 року та збільшити розмір стягнутої за рішенням Вінницького апеляційного суду моральної шкоди з 7000 грн до 70000 грн (а.с.1).

2. На підтвердження позовних вимог позивач надав копію ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 8 червня 2022 року по справі №130/932/22.

3. 3 квітня 2026 року від представника Головного управління Національної поліції України надійшов відзив на позов, у якому вона зазначає, що Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не визнає даної позовної заяви, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі. У відзиві представник зазначає, що порядок здійснення досудового розслідування, а також порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора врегульований нормами КПК України, а тому незгода позивача з процесуальними рішеннями або ходом досудового розслідування не є підставою для покладення цивільно-правової відповідальності на органи державної влади. Відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування, прокуратури чи суду, здійснюється лише за наявності підстав, визначених статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». При цьому, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів незаконності дій чи бездіяльності працівників поліції, а також судових рішень, якими б така незаконність була встановлена. Крім того, представник відповідача зазначав, що позивачем не доведено наявності усіх елементів цивільно-правової відповідальності, необхідних для відшкодування шкоди, а саме: протиправної поведінки відповідача, факту завдання шкоди, причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та заявленою шкодою. Також у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження заподіяння позивачу моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань, а заявлений розмір відшкодування належним чином не обґрунтований (а.с.31-34).

4. 20 квітня 2026 року від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, у якій він зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Представник відповідача вказує на те, що позовна заява подана з порушеннями статті 175 ЦПК України та статті 177 ЦПК України, оскільки позивачем належним чином не визначено відповідачів, не конкретизовано зміст позовних вимог щодо кожного з них, не наведено обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та не зазначено, які саме дії чи бездіяльність кожного з відповідачів спричинили завдання моральної шкоди. Також представник відповідача вказував, що Державна казначейська служба України не є належним відповідачем у справі, оскільки є окремою юридичною особою та не несе відповідальності за дії чи бездіяльність інших органів державної влади. При цьому поняття «Держава Україна», «Державний бюджет України» та «Державна казначейська служба України» не є тотожними. Крім того, представник зазначив, що позивачем не наведено правових підстав для відшкодування шкоди та не доведено наявності передбачених законом умов цивільно-правової відповідальності, а саме протиправності поведінки відповідачів, факту заподіяння шкоди, причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідачів та заявленою шкодою. Будь-які належні та допустимі докази на підтвердження заподіяння позивачу моральної шкоди, її характеру, обсягу та розміру відсутні. Представник відповідача також звертав увагу на те, що сам по собі факт незгоди позивача з діями або рішеннями органів державної влади не свідчить про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, а заявлений розмір компенсації у сумі 70000 грн є необґрунтованим та не підтверджений належними доказами. З урахуванням наведеного представник Державної казначейської служби України вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.46-49).

5. 20 квітня 2026 року від представника Вінницької обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги не визнає в повному обсязі з огляду на їх безпідставність. У відзиві представник вказує на те, що кримінальне провадження № 42016021130000020 від 12 серпня 2016 року розпочато за фактом злісного ухилення ОСОБА_2 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання батька (позивача) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165 КК України. У ході досудового розслідування неодноразово проводились слідчі та процесуальні дії, допитувались свідки, витребовувались документи, отримувались відомості від органів державної виконавчої служби, досліджувались відомості щодо сплати аліментів та наявності заборгованості. За результатами розслідування неодноразово приймались рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, які в подальшому скасовувались слідчими суддями або прокурорами, після чого досудове розслідування продовжувалось та виконувались додаткові процесуальні дії. Станом на час подання відзиву досудове розслідування у кримінальному провадженні триває. Представник відповідача зазначає, що сам по собі факт скасування постанов про закриття кримінального провадження не свідчить про незаконність дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора та не є доказом завдання моральної шкоди. Задоволення скарг учасників кримінального провадження або здійснення судового контролю під час досудового розслідування не є безумовною підставою для покладення на державу обов`язку з відшкодування моральної шкоди. Питання законності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора в межах кримінального провадження можуть оскаржуватись виключно в порядку, встановленому КПК України. Водночас у передбаченому законом порядку факт протиправної бездіяльності органів прокуратури чи порушення ними розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016021130000020 не встановлювався. Рішень суду або прокурора вищого рівня, якими було б констатовано порушення розумних строків чи інші порушення з боку прокурора, не існує. Представник відповідача також зазначає, що оцінка ефективності досудового розслідування належить до повноважень прокурора в межах кримінального провадження. При цьому сам факт тривалого розслідування не свідчить про його неефективність, оскільки тривалість провадження має оцінюватися з урахуванням його складності, поведінки учасників та обсягу необхідних процесуальних дій. На думку представника прокуратури, позивачем не доведено наявності жодного з необхідних елементів цивільно-правової відповідальності держави, а саме: протиправності поведінки відповідачів, факту заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідачів та заявленою шкодою. Позивач не навів, які саме його цивільні права були порушені, у чому конкретно полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується та з яких міркувань визначено її розмір. Також, представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач реалізовував свої права потерпілого шляхом подання скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого і прокурора у порядку, передбаченому КПК України, а його незгода з процесуальними рішеннями органів досудового розслідування сама по собі не свідчить про порушення його прав та не утворює підстав для відшкодування моральної шкоди. Крім того, питання відшкодування моральної шкоди у зв`язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження № 42016021130000020 вже неодноразово були предметом судового розгляду. Зокрема, постановою Вінницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року у справі № 130/1537/23 позивачу вже було присуджено відшкодування моральної шкоди у зв`язку із зазначеним кримінальним провадженням. Також, представник відповідача посилається на наявність інших судових рішень, якими у задоволенні аналогічних позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

У зв`язку з викладеним, представник вважає, що позивачем не доведено наявності підстав для покладення на державу цивільно-правової відповідальності та просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.57-73).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

6. В прохальній частині позовної заяви позивач просив витребувати матеріали кримінального провадження №42016021130000020 від 12 серпня 2016 року (а.с.1).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 5 березня 2026 року заяву про самовідвід задоволено та відведено суддю Шепеля К.А. від розгляду даної справи (а.с.6-7).

8. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 6 березня 2026 року заяву про самовідвід задоволено та відведено суддю Грушковську Л.Ю. від розгляду даної справи (а.с.10).

9. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року заяву про самовідвід задоволено та відведено суддю Заярного А.М. від розгляду даної справи (а.с.13).

10. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 березня 2026 року заяву про самовідвід задоволено та відведено суддю Порощука П.П. від розгляду даної справи (а.с.16).

11. На підставі розпорядження Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 березня 2026 року направлено вказану цивільну справу до Шаргородського районного суду Вінницької області у зв`язку із неможливістю утворити новий склад суду (а.с.19).

12. Ухвалою судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року заяву про самовідвід задоволено та відведено суддю Войнаровського І.В. від розгляду даної справи (а.с.24).

13. Ухвалою судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк до 20 квітня 2026 року для надання відзиву на позов; встановлено позивачу та відповідачам строк до 11 травня 2026 року для подання відповіді на відзив та заперечень, а також зобов`язано Жмеринський районний відділ поліції ГУНП у Вінницькій області в строк до 20 квітня 2026 року надати Шаргородському районному суду матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР №42016021130000020 12 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165 КК України (а.с.28).

14. Ухвалою суду від 11 травня 2026 року розгляд справи відкладено на 8 червня 2026 року та повторно зобов`язано Жмеринський районний відділ поліції ГУНП у Вінницькій області в строк до 5 червня 2026 року надати Шаргородському районному суду матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР №42016021130000020 12 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165 КК України(а.с.88).

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом.

15. Відповідно до копії ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 8 червня 2022 року по справі №130/932/22, у задоволенні клопотання прокурора Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Прокопчука Д.В. про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016021130000020 від 12 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165 КК України, у зв`язку із тим, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відмовлено (а.с.2-3).

16. Відповідно до копії листів Жмеринської окружної прокуратури від 5 та 30 березня 2026 року до Солом`янського ВДВС у м. Києві, прокурор у кримінальному провадженні № 42016021130000020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165 КК України, просить надати відомості щодо наявності виконавчих проваджень, стану їх виконання, наявності та розміру заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 , а також дати виникнення та суми такої заборгованості (а.с.80-81).

17. Згідно копії письмових вказівок прокурора Жмеринської окружної прокуратури у кримінальному провадженні № 42016021130000020, які адресовані дізнавачу та начальнику сектору дізнання Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, з метою забезпечення ефективного досудового розслідування доручено провести допит ОСОБА_2 , встановити стан виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 3 грудня 2015 року щодо сплати аліментів, доходи боржника, суми здійснених платежів та причини часткової несплати аліментів, а також звернутися до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження (а.с.82).

18. Відповідно до копії клопотання старшого дізнавача сектору дізнання Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області про тимчасовий доступ до речей і документів, що подане в межах кримінального провадження № 42016021130000020, дізнавач просить надати дозвіл на тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження № 50581261, що перебуває на виконанні у Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва, з можливістю ознайомлення та вилучення копій документів для приєднання до матеріалів кримінального провадження (а.с.83).

19. Крім того, з досліджених судом матеріалів кримінального провадження №42016021130000020, вбачається, що 12 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань на виконання ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області внесено відомості за № 42016021130000020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165 КК України, за фактом ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів на користь батька ОСОБА_1 .. У ході досудового розслідування встановлено, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 3 грудня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 3 серпня 2015 року і до припинення такого права. Матеріали кримінального провадження тривалий час перебувають у провадженні органів досудового розслідування, при цьому прокурорами неодноразово надавалися письмові вказівки щодо проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, зокрема, щодо отримання відомостей про стан виконання рішення суду, наявність заборгованості зі сплати аліментів, доходи особи, а також проведення інших слідчих дій для забезпечення повного та неупередженого розслідування. 19 січня 2024 року прокурором Жмеринської окружної прокуратури надано письмові вказівки щодо проведення додаткових слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42016021130000020, цього ж дня отримано інформацію з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень щодо стану виконання рішення суду та вчинених виконавчих дій. 29 січня 2024 року органом досудового розслідування направлено запит до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві про надання довідки-розрахунку заборгованості та копій матеріалів виконавчого провадження. 8 травня 2024 року проведено допит свідка ОСОБА_1 , 21 травня 2024 року до матеріалів кримінального провадження долучено подані ОСОБА_2 копії квитанцій щодо сплати аліментів, а 24 травня 2024 року дізнавачем сектору дізнання Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області прийнято постанову про закриття кримінального провадження, яка скасована ухвалою слідчого судді від 24 червня 2024 року. За заявою ОСОБА_1 від 18 липня 2024 року щодо невиконання ОСОБА_2 рішення суду про сплату аліментів 19 липня 2024 року було розпочато кримінальне провадження № 42024022130000061. Постановою прокурора від 25 грудня 2024 року вказане кримінальне провадження об`єднано з кримінальним провадженням № 42016021130000020, оскільки вони стосувалися однієї особи та одних і тих самих обставин. Під час досудового розслідування прокурорами неодноразово вживалися заходи щодо активізації розслідування. Зокрема, 13 червня 2025 року прокурором надано письмові вказівки про усунення недоліків, зазначених в ухвалі слідчого судді, витребування відомостей про виконавче провадження та доходи ОСОБА_2 , а також проведення інших необхідних слідчих дій. Ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду від 11 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання дізнавача про надання тимчасового доступу до документів у зв`язку з його недостатнім обґрунтуванням. У подальшому матеріали кримінального провадження неодноразово поверталися органу досудового розслідування для належного доопрацювання та проведення необхідних слідчих дій. Крім того, ухвалою слідчого судді від 16 січня 2026 року задоволено скаргу ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою від 24 листопада 2025 року та зобов`язано уповноважених осіб прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР. З матеріалів кримінального провадження також увбачається, що станом на березень 2026 року прокурором надано чергові письмові вказівки щодо допиту ОСОБА_2 , отримання матеріалів виконавчого провадження та встановлення обставин виконання рішення суду про сплату аліментів. Водночас органом досудового розслідування повідомлено про вжиття заходів на виконання зазначених вказівок.

20. Таким чином, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває з 2016 року, крім того, як встановлено судом з досліджених матеріалів кримінального провадження, починаючи з 2024 року органом досудового розслідування та прокурорами також здійснювалися окремі процесуальні дії, надавалися письмові вказівки та вживалися заходи, спрямовані на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та прийняття відповідного процесуального рішення.

V. Оцінка Суду.

21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

23. Згідно із статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

24. Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

25. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

26. На підставі статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

27. У п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

28. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

29. Отже, загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності.

30. В той же час, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

31. Так відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

32. Згідно із статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

33. Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

34. При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статті 21, 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

35. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: - неправомірні дії цього органу, - наявність шкоди, - причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

36. Крім того спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України, які характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.

37. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

38. У даній справі завдання моральної шкоди позивач пов`язує із тривалістю здійснення кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016021130000020 від 12 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165 КК України, зокрема із бездіяльністю, на думку ОСОБА_1 , після одноразового стягення моральної шкоди, відповідачів після 2024 року, що призвело до припинення сплати аліментів, що стягуються на користь позивача, а також з порушенням розумних строків досудового розслідування.

39. Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

40. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Аналогічний правовий висновок був викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 вересня 2019 року по справі № 9901/486/19, від 12 вересня 2019 року по справі № 9901/120/19, а також у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17, від 28 квітня 2020 року у справі № 347/1906/16.

41. Отже, суд вказує, що навіть значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, з урахуванням певних індивідуальних обставин, оскільки слід приділити особливу увагу тому, які саме причини сприяли більш тривалому розгляду справи та пропуску строків, встановлених законодавством.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року по справі № 9901/120/19.

42. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою ($ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92).

43. Аналіз практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродним встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

44. Крім того, суд зазначає, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

45. Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

46. Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

47. Згідно висновків ВП ВС від 27 листопада 2019 року по справі № 242/4741/16-ц вбачається: п. 30.Тлумачення частини другої статті 30 ЦПК України (нині частина друга статті 48 ЦПК України) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.

48. Велика Палата Верховного суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).

49. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

50. Статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

51. За змістом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

52. Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

53. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 81 ЦПК України).

54. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

55. Судом встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження №42016021130000020 від 12 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165 КК України, здійснюється уже понад дев`ять років. Також, як вбачається з відзивів відповідачів, Вінницький апеляційний суд у своїй постанові від 18 січня 2024 року в справі №130/1537/23 вже надав оцінку надмірної тривалості вказаного кримінального провадження та постановив стягнути з держави на користь позивача моральну шкоду в сумі 7000 грн.

56. Станом на час ухвалення цього рішення дане кримінальне провадження не завершене. У відзиві представник відповідача - Вінницької обласної прокуратури послався на дії, які здійснювались в рамках цього кримінального провадження, на підтвердження чого долучив відповідні докази. Також, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що у вказаному провадженні здійснювалися процесуальні дії, надавалися письмові вказівки прокурора, змінювалася правова кваліфікація кримінального правопорушення та вирішувалися питання підслідності й об`єднання кримінальних проваджень. Під час досудового розслідування неодноразово проводились слідчі та процесуальні дії, допитувались свідки, витребовувались документи, отримувались відомості від органів державної виконавчої служби, досліджувались відомості щодо сплати аліментів та наявності заборгованості. У свою чергу позивач не надав суду на підтвердження позовних вимог належних та допустимих доказів. Зокрема, позивач на надав докази про наявність та розмір заборгованості по сплаті аліментів на його користь, а також не конкретизував з якого часу боржник перестав сплачувати аліменти. Окрім цього, позивач не довів, що саме бездіяльність відповідачів в межах кримінального провадження №42016021130000020 від 12 серпня 2016 року призвела до надмірної тривалості досудового розслідування, що у свою чергу призвело до того, що боржник припинив сплачувати аліменти, і саму у зв`язку з такими обставинами позивачу була заподіяна моральна шкода в період після 18 січня 2024 року та саме на суму 70000 грн.

57. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необгрунтованість позову та про необхідність відмовити у його задоволенні.

З цих підстав,

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 258, 259, 263, 264, 265, 279 Цивільного процесуального кодексу, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Вінницькій області про визнання, що одноразове стягнення моральної шкоди за бездіяльність відповідачів до 2024 року не означає, що після цього вони мають право порушувати статтю 2 КПК України про швидке, неупереджене слідство, яке призвело до того, що боржник знову припинив сплачувати аліменти відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 11 червня 2026 року.

Ім`я (найменування) сторін та учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , зареєстрований мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, що знаходиться по вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646. Представники відповідача: Колісник Юлія Сергіївна.

Вінницька обласна прокуратура, що знаходиться по вул. Монастирська, буд. 33, в м. Вінниця Вінницької області, 21050, ЄДРПОУ 02909909. Представники відповідача: за довіреністю від 12 січня 2026 року - Колівошко Світлана Миколаївна;

Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, що знаходиться по вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця Вінницької області, 21050, ЄДРПОУ 40108672. Представник відповідача: Ільяшова Вікторія Василівна, яка діє на підставі довіреності №196 від 1 січня 2026 року.

Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА