Ухвала суду № 137299267, 01.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.06.2026 Справа № 914/544/25

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, розглянувши матеріали скарги Приватного підприємства Львівметалпласт, місто Львів

на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича, місто Львів

у справі №914/544/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський автонавантажувач, село Коростів, Сколівський район, Львівська область

до відповідача Приватного підприємства Львівметалпласт, місто Львів

за участі третьої особи, що не заявляє смостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1, місто Львів.

про витребування майна із чужого незаконного володіння.

За участі представників:

від скаржника (боржника): Гаврилюк О.Р. - адвокат (довіреність №б/н від 21.06.2025);

від позивача (стягувача): Зубачик В.Р. керівник; Пелих С.З. - адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВО №1108833 від 24.06.2025, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №000573 від 02.05.2025);

від третьої особи: не з`явився;

від приватного виконавця: Мужик Н.Т.- адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВС №1274206 від 01.05.2026).

ВСТАНОВИВ

30.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Львівської області від представника Приватного підприємства Львівметалпласт, надійшла скарга б/н (вх.1987№/26) з вимогами:

1.) Винести ухвалу про призупинення, на час розгляду скарги, виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 29.04.2026 про відкриття виконавчого провадження (ВП № 80881205).

2.) Скасувати повністю постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорена Петра Івановича від 29.04.2026 про відкриття виконавчого провадження (ВП № 80881205).

Ухвалою суду від 06.05.2026 прийнято скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.05.2026.

У судовому засіданні 19.05.2026 протокольною ухвалою суд, в порядку абзацу другого частини 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, продовжив строк розгляду скарги на дії приватного виконавця, оголосив перерву до 01.06.2026. Третю особу повідомив про дату, час наступного судового засідання ухвалою-повідомленням в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

29.05.2026 через систему Електронний суд від представника скаржника (боржника) надійшли додаткові пояснення до скарги (вх. № 15338/26 від 29.05.2026).

Крім того, 29.05.2026 через систему Електронний суд від представника скаржника (боржника) надійшла заява про відвід судді Юлії СУХОВИЧ (вх.№15339/26 від 29.05.2026).

Ухвалою суду від 01.06.2026 суд відмовив у задоволенні заяви Приватного підприємства «Львівметалпласт» про відвід судді Сухович Ю.О. у справі №914/544/25 та продовжив розгляд скарги.

Представник скаржника (боржника) у судовому засіданні 01.06.2026 підтримав скаргу, просив її задовольнити.

Представники стягувача та приватного виконавця проти скарги заперечили, просили суд відмовити у її задоволенні повністю.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання 01.06.2026 не забезпечила. Явка представника третьої особи не визнавалась судом обов`язковою.

У судовому засіданні 01.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Аргументи учасників справи.

Правова позиція скаржника (боржника).

Скарга на дії приватного виконавця мотивована тим, що боржник двічі звертався до стягувача з листами про добровільне виконання рішення суду, які були проігноровані останнім. Боржник добровільно відшкодував стягувачу судовий збір. Вчинені боржником дії, на його думку, свідчать про намір виконати рішення суду в добровільному порядку та неможливість його виконання через бездіяльність стягувача.

При відкритті приватним виконавцем виконавчого провадження була порушена процедура визначення вартості майна, що підлягає передачі; також допущено інші процесуальні порушення.

Скаржник зазначає, що у постанові приватного виконавця від 29.04.2026р. про стягнення з боржника основної винагороди (ВП №80881205) приватний виконавець в обґрунтування визначення розміру своєї основної винагороди покликається на пункт 19 Постанови Кабінету Міністрів України № 643 від 08.09.2016 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», однак в чинній редакції вказано постанови Кабінету Міністрів України пункт 19 відсутній, також відсутній пункт 19 у чинній редакції Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.

Скаржник зазначає, що пред`явлення до виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича про стягнення з боржника основної винагороди та вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження з виконання такої постанови може призвести до невідворотних наслідків для боржника, в тому числі до повної його зупинки, блокування діяльності господарської діяльності як такої, що вкрай негативно відобразиться, зокрема, але не виключно, і на інтересах територіальної громади та Держави Україна.

Своїми діями, а саме винесенніїям постанови від 29.04.2026 про відкриття виконавчого провадження (ВП № 80881205) приватний виконавець, на думку скаржника, порушує його майнові права зокрема, але не тільки шляхом неправомірного завищення розміру основної винагороди виконавця.

У зв`язку з вищевказаним, скаржник (боржник) просить суд скасувати повністю постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 29.04.2026 про відкриття виконавчого провадження (ВП № 80881205).

Правова позиція приватного виконавця.

Приватний виконавець проти скарги заперечив, свою позицію виклав у поясненні, де зазначив наступне.

Скаржник не виконав судове рішення добровільно, а фактично створив виключно видимість добровільного виконання.

Рішення суду набрало законної сили 02.04.2026. Твердження скаржника щодо неодноразового звернення до стягувача з добровільним виконанням рішення суду, та ухилення стягувача від участі в процедурі добровільного виконання, на думку приватного виконавця є безпідставним.

Ці твердження не відповідають дійсності, оскільки листи від 08.04.2026 та від 14.04.2026 направлені скаржником не за місцезнаходженням стягувача.

Відомості про зміну місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» містяться у відкритому державному реєстрі та є загальнодоступними.

Приватне підприємство «Львівметалпласт», виявляючи звичайну пересічну обачність, мало об`єктивну можливість встановити актуальну адресу стягувача станом на квітень 2026 року (за вісім місяців до направлення листів).

Актуальною юридичною адресою стягувача є та сама будівля, в якій знаходиться сам скаржник і яка є предметом витребування у цій справі.

Тобто скаржник, перебуваючи фактично в одній будівлі зі стягувачем, скеровував листи в інший район Львівської області за адресою, що понад 8 місяців до того перестала бути актуальною.

За таких обставин неможливо стверджувати, що скаржник вжив належних заходів для повідомлення стягувача про намір добровільного виконання судового рішення. Є підстави стверджувати, що такі дії скаржника мали виключно характер створення видимості добровільного виконання за відсутності реального наміру забезпечити фактичну передачу майна.

Долучені до скарги проекти акта приймання-передачі нерухомого майна від 13.04.2026 та від 20.04.2026 не містять підпису, ні директора Приватного підприємства «Львівметалпласт» Мацка В.В., ні директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» Зубачика В.Р. Відсутність підпису скаржника на проектах актів, що складалися ним, додатково спростовує тезу про дійсний намір добровільного виконання рішення.

Рішення про витребування майна не вимагає «двосторонньої» згоди воно вимагає односторонньої передачі та не звільняє боржника від обов`язку фактичного виконання судового рішення.

Факт того, що рішення суду не було добровільно виконане скаржником, підтверджується актом приватного виконавця про передачу майна від 04.05.2026, складеного у межах примусового виконання та підписаного особисто директором Приватного підприємства «Львівметалпласт» Мацком В.В. Цим актом виконавець вилучив у боржника спірне майно та передав його стягувачу.

Якби рішення суду було реально виконане добровільно у строки, на які посилається скаржник (13.04.2026 або 20.04.2026), необхідності у складанні такого акту приватним виконавцем не існувало б.

Крім того, приватний виконавець звертає увагу суду на суперечливу поведінку боржника.

Скаржник просить суд скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2026 у ВП № 80881205, проте у скарзі не наведено жодного процесуального порушення, допущеного виконавцем при відкритті виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2026 у ВП № 80881205 винесена з повним дотриманням вимог чинного законодавства та підстав для її скасування немає.

Рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є рішенням майнового характеру, що підлягає виконанню в порядку статті 60 Закону України «Про виконавче провадження». Доводи скарги про необхідність застосування статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковими.

Покликаючись на практику Верховного Суду приватний виконавець зазначає, що спір про витребування із володіння майна та зобов`язання передати його власнику є майновим спором, а відповідне рішення підлягає виконанню, як рішення майнового характеру.

Стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» спеціальна норма для виконання рішень про передачу присуджених предметів. Скаржник безпідставно покликається на статтю 57 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює оцінку майна боржника для реалізації, а не для передачі присудженого майна стягувачу.

Розмір основної винагороди приватного виконавця визначений у точній відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Розрахунок основної винагороди приватного виконавця здійснений на підставі офіційних висновків експерта.

Твердження скаржника про «критичну важливість» підприємства та можливе припинення його діяльності правового значення для оцінки законності дій приватного виконавця не мають жодного стосунку до предмету спору та обставин справи.

Наведене у сукупності свідчить, що дії приватного виконавця Зорени Петра Івановича у межах виконавчого провадження № 80881205 є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Враховуючи викладене, приватний виконавець просить суд відмовити у задоволенні скарги Приватного підприємства «Львівметалпласт» на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича у повному обсязі.

Правова позиція стягувача.

Стягувач категорично не погоджується із скаргою Приватного підприємства «Львівметалпласт» з огляду на наступне.

Зазначає, що боржник створює формальну видимість наміру добровільного виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 у справі №914/544/25.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 набрало законної сили 02.04.2026.

Боржник не повідомляв стягувача за адресою міцезнаходження останнього, а саме: 79069, Україна, Львівська область, місто Львів, вул. Шевченка, будинок 321, яка змінена з 26.08.2025.

Листи від 08.04.2026 та від 14.04.2026 були направлені за адресою: 82630, Львівська область, Сколівський район, село Коростів, вул. Гірська, 3.

Отже, у Приватного підприємства «Львівметалпласт» відсутні належні та допустимі докази повідомлення стягувача про начебто намір добровільно виконати рішення суду.

Незважаючи на декларування наміру добровільного виконання рішення у справі Приватне підприємство «Львівметалпласт» не підписало акти приймання-передачі нерухомого майна від 13.04.2026 та 20.04.2026, які долучались до листів, що на думку стягувача, свідчить про відсутність реальних дій, спрямованих на фактичну передачу спірного майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» в добровільному порядку.

Стабільна попередня поведінка кінцевих бенефіціарних власників Приватного підприємства «Львівметалпласт» свідчить про систематичне невиконання судових рішень щодо витребування нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 року у справі №914/544/25, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню незалежно від волі Приватного підприємства «Львівметалпласт» та його засновників.

На думку стягувача дії приватного виконавця Зорени Петра Івановича є законними, вчиняються у межах наданих законом повноважень та спрямовані на забезпечення реального виконання судового рішення і відновлення порушених майнових прав стягувача.

Дії Приватного підприємства «Львівметалпласт» свідчать про суперечливу процесуальну поведінку, коли декларування наміру добровільного виконання судового рішення поєднується з його оскарженням та вимогами про зупинення виконання рішення.

Така поведінка Приватного підприємства «Львівметалпласт», на думку стягувача, не узгоджується із принципом добросовісності учасників судового процесу та підлягає оцінці судом з урахуванням заборони суперечливої поведінки.

Зазначені обставини, на думку стягувача, свідчать про відсутність послідовної позиції боржника та фактичного наміру добровільного виконання судового рішення, а також про використання процесуальних засобів для його оскарження та можливого затягування виконання.

Представник Приватного підприємства «Львівметалпласт» Гаврилюк О.Р. у скарзі від 30.04.2025 посилається на початкову вартість нерухомого майна, яка була визначена на його ж замовлення та є суттєво заниженою. Такі доводи не відображають реальної ринкової вартості спірного майна та не можуть вважатися об`єктивними.

Стягувач вважає, що загальна ринкова вартість усього оспорюваного нерухомого майна становить 626 025 100,00 грн, що підтверджується висновками експерта Фізичної особи-підприємця Нечаєва Альфреда Сергійовича від 21.04.2026.

Приватним виконавцем не допущено процксуальних порушень при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження у справі.

Попри декларування боржником наміру добровільного виконання судового рішення, фактична передача спірного нерухомого майна відбулася виключно в межах примусового виконання приватним виконавцем Зореною Петром Івановичем рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 у справі №914/544/25, що підтверджується актом приватного виконавця про передачу майна від 04.05.2026, який підписав керівник Приватного підприємства «Львівметалпласт».

Стягувач зазначає, що у скарзі робиться акцент на тому, що Приватне підприємство «Львівметалпласт» начебто має важливе значення для економіки та забезпечення потреб населення в умовах особливого періоду, а також зазначається про значну кількість працівників, які можуть втратити роботу.

Разом з тим, наведені твердження не стосуються предмета розгляду цієї скарги, оскільки при вирішенні питання щодо законності вчинених приватним виконавцем виконавчих дій підлягає оцінці виключно дотримання вимог законодавства під час виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Відтак скарга Приватного підприємства «Львівметалпласт» на дії приватного виконавця у справі №914/544/25 від 30.04.2026 є безпідставною та необґрунтованою, а дії приватного виконавця Зорени Петра Івановича законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим стягувач просить суд відмовити у задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши представників присутніх у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Господарський суд Львівської області у рішенні від 17.11.2025 ухвалив задоволити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»; витребувати з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Львівметалпласт» нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ. А-4, загальною площею 37 017,3 кв.м. за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 321, нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ А-4, загальною площею 12 911,0 кв.м. за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 321 та нежитлову будівлю підстанції під літ.Г-1 загальною площею 194,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321; стягнути з Приватного підприємства «Львівметалпласт» 138 094,17 грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 у справі 914/544/25 залишено без змін.

09.04.2026 боржник на адресу: 82630, Львівська область, Сколівський район, село Коростів, вул. Гірська, 3, надіслав стягувачу лист вих. №б/н від 08.04.2026 щодо добровільного виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/544/25 від 17.11.2025. В листі було зазначено дату та порядок добровільного виконання рішення суду, а саме - 13.04.2026 о 10:00 за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 321, шляхом складання акта приймання-передачі витребуваного нерухомого майна. До листа було долучено акта приймання-передачі нерухомого майна, не підписаний зі сторони боржника.

16.04.2026 боржник повторно надіслав стягувачу лист про добровільне виконання рішення суду. До вказаного листа було долучено проект акта приймання-передачі нерухомого майна, не підписаний зі сторони боржника.

21.04.2026 на виконання рішення суду боржник відшкодував стягувачу суму судового збору за рішенням.

29.04.2026 на виконання додаткового рішення боржник відшкодував стягувачу витрати на професійну правничу допомогу згідно додаткового рішення суду від 04.12.2025.

Стягувач зазначає, що комплекс вчинених ним дій свідчить про намір виконати рішення суду в добровільному порядку та неможливість його виконання через бездіяльність стягувача.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 у справі № 914/544/25 Господарський суд Львівської області видав наказ № 914/544/25 від 28.04.2026.

На підставі заяви стягувача від 28.04.2026 поданої до приватного виконавця, до якої було долучено оригінал наказу суду, висновки експерта Фізичної особи-підприємця Нечаєва Альфреда Сергійовича, 29.04.2026 приватний виконавець відкрив виконавче провадження ВП № 80881205.

У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 62602510,00 гривень, що становить 10 відсотків вартості майна, яка підлягає передачі за виконавчим документом.

Також, 29.04.2026 приватний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

Скаржник вважає, що при відкритті приватним виконавцем виконавчого провадження була порушена процедура визначення вартості майна, що підлягає передачі; у постанові про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець в обґрунтування визначення розміру своєї основної винагороди покликається на відсутній пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України № 643 від 08.09.2016 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця»; стягнення з боржника основної винагороди та вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження з виконання такої постанови може призвести до невідворотних наслідків для боржника; дії приватного виконавця, на думку скаржника, порушують майнові права боржника, зокрема, але не тільки шляхом неправомірного завищення розміру основної винагороди виконавця.

Скаржник вважає дії приватного виконавця Зорена Петра Івановича передчасними, протиправними, у зв`язку з чим просить суд повністю скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 29.04.2026 про відкриття виконавчого провадження (ВП № 80881205).

При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень врегульовано розділом VІ Судовий контроль за виконанням судових рішень Господарського процесуального кодексу України (статті 339-345).

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно частини 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства належить обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Таким чином, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, що визначається сукупністю дій, спрямованих на примусове виконання рішень суду.

В силу норм частини 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до статті 12 Закону України Про виконавче провадження, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 у справі № 914/544/25 Господарський суд Львівської області видав наказ № 914/544/25 від 28.04.2026.

Скаржник просить суд скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2026 у ВП № 80881205.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

На підставі заяви стягувача від 28.04.2026 до якої було долучено оригінал наказу Господарського суду Львівської області № 914/544/25, виданого 28.04.2026 на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025, що набрало законної сили 02.04.2026, поданої до приватного виконавця, 29.04.2026 приватний виконавець відкрив виконавче провадження ВП № 80881205.

Також, до заяви про примусове виконання стягувач долучив висновок експерта Фізичної особи-підприємця Нечаєва А.С. від 21.04.2026 за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (нежитлові приміщення корпусу № 12, літ. А-4, загальною площею 37 017,3 кв.м, реєстраційний номер 1471389746101), висновок експерта Фізичної особи-підприємця Нечаєва А.С. від 21.04.2026 за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (нежитлові приміщення корпусу № 12, літ. А-4, загальною площею 12 911,0 кв.м, реєстраційний номер 1099046946101) та висновок експерта Фізичної особи-підприємця Нечаєва А.С. за результатами проведення будівельно- технічної та оціночно-будівельної експертизи (нежитлова будівля підстанції літ. Г-1, загальною площею 194,3 кв.м, реєстраційний номер 1471342746101), які містили дані про оцінку вартості майна, яке є предметом примусового виконання.

Виконавчий документ відповідав вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», підстав для його повернення без прийняття до виконання, передбачених частиною 4 статті 4 цього Закону, приватним виконавцем не встановлено.

Відповідно за результатами розгляду заяви стягувача приватний виконавець 29.04.2026 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 80881205.

Постанова відповідає вимогам статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», містить усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція № 512/5).

У зазначеній постанові, у відповідності до пункту 23 розділу VIII Інструкції № 512/5, з огляду на наявність у виконавчого документа конкретно визначених предметів та інформації про їх місцезнаходження, приватний виконавець вказав час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів 04.05.2026 об 11:00 за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 321.

Приватне підприємство «Львівметалпласт» в обгрунтування скарги покликається на недотримання приватним виконавцем вимоги статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності.

Проте в даному випадку визначення вартості майна здійснювалось не з метою його реалізації на торгах, а для розрахунку основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні майнового характеру про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є рішенням майнового характеру, що підлягає виконанню в порядку статті 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник у скарзі від 30.04.2026 стверджує, що приватним виконавцем порушено процедуру визначення вартості майна, передбачену статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» не залучено суб`єкта оціночної діяльності, не винесено відповідної постанови, не повідомлено боржника про результати оцінки.

Ці твердження, на думку суду, є помилковими, оскільки скаржник невірно трактує норми Закону України «Про виконавче провадження» та структуру процедури примусового виконання різних категорій рішень.

Так, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує процедури виконання за характером рішень: майнові (розділ VII, статті 48-62) та немайнові (розділ VIII, статті 63-66). У межах майнових процедур, виділено окремі процедури: звернення стягнення на майно боржника з його подальшою реалізацією (статті 48-59, 61), передача стягувачу присуджених предметів (стаття 60), конфіскація майна (стаття 62).

Стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» щодо передачі стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі встановлює, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.

Стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою щодо рішень про передачу присуджених предметів і не передбачає процедури оцінки чи визначення вартості майна як обов`язкової передумови виконання. Виконавець не звертає стягнення на майно боржника та не реалізує його виконавець вилучає вже присуджене стягувачу майно у незаконного володільця і передає законному власнику. Така процедура за своєю природою не передбачає оцінки, оскільки майно не реалізується.

Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження», на яку покликається скаржник, регулює визначення вартості майна боржника у межах процедури звернення стягнення на таке майно з метою його подальшої реалізації.

Системний аналіз положень розділу VII Закону України «Про виконавче провадження», Звернення стягнення на майно боржника у статтях 48-62 дозволяє стверджувати, що передбачена статтею 57 Закону процедура оцінки застосовується тоді, коли необхідно реалізувати майно боржника на електронному аукціоні (стаття 61 Закону) для задоволення майнових вимог стягувача в грошовому виразі.

Відтак процедура, передбачена статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», щодо визначення вартості та оцінки майна боржника, за своїм змістом та призначенням не застосовується до виконання рішень про передачу стягувачу присуджених предметів за статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо твердження скаржника про завищену вартість спірного майна, належна процедура оспорення вартості майна передбачає окреме звернення до суду з оскарженням результатів оцінки, та не може оскаржуватись у скарзі на дії виконавця у частині відкриття виконавчого провадження.

Скаржник на момент подання скарги не подав до суду жодних альтернативних висновків про вартість майна, які б спростовували висновки експерта Нечаєва Альфреда Сергійовича від 21.04.2026.

Твердження Приватного підприємства «Львівметалпласт» про те, що в чинній редакції постанови Кабінету Міністрів України № 643 від 08.09.2016 відсутній пункт 19, на який покликається приватний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження не відповідає дійсності, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 726, яка набула чинності з 01.01.2022, Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (надалі Порядок № 726) було викладено у новій редакції. Внаслідок цих змін відбулася не скасування норми, а її переміщення в межах Порядку № 726 норма про розмір основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, збереглася в чинній редакції Порядку № 726 (пункт 12 нової редакції Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08.09.2016 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 726 від 14.07.2021).

Щодо добровільного виконання боржником рішення суду, суд зазначає наступне.

09.04.2026 боржник надіслав стягувачу лист вих. №б/н від 08.04.2026 щодо добровільного виконання рішення Господарського суду Львівської області в справі №914/544/25 від 17.11.2025. До листа було долучено акт приймання-передачі нерухомого майна.

У зв`язку із відсутністю відповіді від стягувача, боржник 16.04.2026 повторно надіслав стягувачу лист від 14.04.2026 про добровільне виконання рішення суду. До листа було долучено акт приймання-передачі нерухомого майна.

Вказані листи надсилались боржником на адресу стягувача вказану в рішенні суду, а саме: 82630, Львівська область, Сколівський район, село Коростів, вулиця Гірська, 3.

Водночас місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» змінилось 26.08.2025 на: 79069, Україна, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 321.

Відомості щодо місцезнаходження юридичної особи є загальнодоступними та відкритими, містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Приватне підприємство «Львівметалпласт» мало можливість перевірити місцезнаходження стягувача, але не зробило цього.

Отже, Приватне підприємство «Львівметалпласт» не надсилало листи за дійсним місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

До вказаних листів долучалися акти приймання-передачі нерухомого майна від 13.04.2026 та від 20.04.2026, однак не підписані боржником Приватним підприємством «Львівметалпласт», що свідчить про відсутність реальних дій, спрямованих на фактичну передачу спірного майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» в добровільному порядку та спростовує твердження боржника про дійсний намір добровільного виконання рішення.

З огляду на вказане дії боржника не можна розцінювати, як такі, що спрямовані на добровільне виконання рішення суду.

Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 08.10.2019 у справі №19/5009/1481/11.

Установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 30.08.2018 у справі №916/4106/14 та від 25.09.2020 у справі №924/315/17.

Боржник стверджує про намір добровільно виконати рішення суду, водночас подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції. Зокрема, касаційній скарзі просить зупинити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Отже поведінка боржника у межах справи № 914/544/25 є суперечливою, оскільки у скарзі на дії приватного виконавця він декларує намір добровільного виконання рішення суду, водночас подає касаційну скаргу з вимогою його скасування та зупинення виконання.

Зазначені обставини свідчать про відсутність послідовної позиції Приватного підприємства «Львівметалпласт» та фактичного наміру добровільного виконання судового рішення. Дії Приватного підприємства «Львівметалпласт» свідчать про суперечливу процесуальну поведінку, коли декларування наміру добровільного виконання судового рішення поєднується з його оскарженням та вимогами про зупинення виконання. Така поведінка Приватного підприємства «Львівметалпласт» не узгоджується із принципом добросовісності учасників судового процесу.

Факт примусового виконання приватним виконавцем Зореною Петром Івановичем рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 року у справі №914/544/25 підтверджується актом приватного виконавця про передачу майна від 04.05.2026, який підписав керівник Приватного підприємства «Львівметалпласт» ОСОБА_1 .

Таким чином, попри декларування Приватним підприємством «Львівметалпласт» наміру добровільного виконання судового рішення, фактична передача спірного нерухомого майна відбулася виключно в межах примусового виконання приватним виконавцем.

Твердження скаржника про критичну важливість підприємства та можливе припинення його діяльності правового значення для оцінки законності дій приватного виконавця не мають та не входять до предмету доказування при розгляді скарги на дії приватного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.

Наведене у сукупності дає підстави суду зробити висновок, що дії приватного виконавця Зорени Петра Івановича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, на підставі поданої стягувачем заяви та наказу суду є законними, вчинені у межах наданих законом повноважень та спрямовані на забезпечення реального виконання судового рішення і відновлення порушених майнових прав стягувача.

Щодо викладеного у прохальній частині скарги на дії приватного виконавця клопотання скаржника про зупинення дії постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, суд проаналізувавши мотиви скарги не вбачає підстав для його задоволення.

Відповідно до положень статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи скаржника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними або доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З урахуванням наведеного, суд розглянувши подану скаргу дійшов висновку, що приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до закону, тому відсутні правові підстави для задоволення скарги.

Керуючись статтями 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні скарги Приватного підприємства «Львівметалпласт» на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначенні статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено 08.06.2026.

Суддя Сухович Ю.О.