Рішення № 137298994, 11.06.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/250/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участю секретаря судового засідання Кагляк С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах яких діє представник - адвокат Чабан І.В. звернулися до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що 29 червня 2025 року близько 20 год 23 хв, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи автомобілем марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Р02 Київ-Овруч від с.Красятичі в напрямку с.Термахівка у Вишгородському р-ні Київської області, не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення з автомобілем марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок цієї ДТП водій автомобіля Volkswagen Golf ОСОБА_5 та його пасажир ОСОБА_6 (військовослужбовець ЗСУ, в/ч НОМЕР_3 ) від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події. За фактом вказаної ДТП 30.06.2025 були внесені відомості до ЄРДР за №12025110000000566 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України. 30.09.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження та спричинило загибель двох осіб. Постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Київській області від 07.11.2025 року за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні, розслідування кримінального правопорушення зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.280 КПК України. Позивачі вказують, що внаслідок вищевказаної ДТП, їм було завдано моральної шкоди. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №226760459 чинного на дату ДТП. 21.07.2025 представником позивачів ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду та подано заяви про виплату страхового відшкодування з доданими документами, в яких заявлено вимогу про виплату страхового відшкодування за моральну шкоду по 50 000 грн кожному з позивачів. При цьому позивачі зазначили, що крім них право на отримання страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого має його мати - ОСОБА_7 , частку якої було враховано при визначенні розміру заявленого до виплати страхового відшкодування. Батько загиблого ОСОБА_6 помер. Станом на час звернення до суду страхове відшкодування позивачам не виплачено.

Враховуючи наведене, позивачі просили стягнути з відповідача на користь кожного з них по 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, а також по 7 570 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 23.04.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводиться за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.05.2026 року.

01.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Посилаючись на те, що відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок страховика щодо виплати страхового відшкодування виникає лише за наявності страхового випадку, тоді як вина водія забезпеченого транспортного засобу у вчиненні ДТП на час розгляду справи не встановлена. Крім того, зазначив про відсутність підстав для висновку про порушення прав позивачів, оскільки вони не подавали Страховику заяву про страхове відшкодування (доказів цього не надано), що у свою чергу унеможливлює прийняття Страховиком рішення щодо виплати або відмову у виплаті страхового відшкодування. Також навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого очікує понести 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору у разі оскарження судового рішення.

08.05.2026 року представник позивачів подала відповідь на відзив в якій заперечила проти доводів відповідача та просила позов задовольнити. Зазначила, що відсутність обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні не виключає обов`язку страховика здійснити страхове відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини її заподіювача. Посилаючись на практику Верховного Суду, вказала, що відсутність остаточного рішення у кримінальному провадженні не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування потерпілим.

Крім того, представник позивачів зазначила, що матеріалами кримінального провадження підтверджуються обставини дорожньо-транспортної пригоди та причетність до неї водія забезпеченого транспортного засобу. Також заперечила доводи відповідача щодо неподання заяв про виплату страхового відшкодування, посилаючись на наявні у матеріалах справи копії відповідних заяв, повідомлення про ДТП та поштових документів, що підтверджують їх направлення страховикові.

Ухвалою суду від 20.05.2026 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивачі не з`явилися, їх представник ще 18.05.2026 року подала заяву в якій просила справу розглянути без її участі та участі позивачів. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять задоволити. (а.с.64).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без його участі (зворот а.с.50).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 29 червня 2025 року близько 20 год 23 хв на автодорозі Р-02 «Київ Овруч» у Вишгородському районі Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , рухаючись автодорогою Р-02 «Київ - Овруч» від с. Красятичі в напрямку с. Термахівка Вишгородського району Київської області, не впорався з керуванням транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Golf», який рухався у зустрічному напрямку.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Volkswagen Golf» ОСОБА_5 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинули на місці пригоди.

Відповідно до висновку експерта №227тр-2025 від 15.08.2025 смерть ОСОБА_6 настала внаслідок закритої травми грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів. У потерпілого виявлено множинні тілесні ушкодження, які могли виникнути від дії тупих предметів або при ударі об такі та є характерними для автомобільної травми особи, яка перебувала в салоні транспортного засобу під час зіткнення. Зазначені тілесні ушкодження у своїй сукупності належать до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12025110000000566 та розпочато досудове розслідування.

30 вересня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило загибель двох осіб.

Постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Київській області від 07 листопада 2025 року, погодженою процесуальним керівником, розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України (а.с. 10).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 04 липня 2025 року Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).

На час смерті ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 25.05.1997, та був батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_6 від 17.09.1998 та НОМЕР_7 від 18.05.2005 (зворот а.с.13,14).

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226760459, чинного на дату ДТП (а.с. 15).

21 липня 2025 року представником позивачів відповідача було повідомлено про настання дорожньо-транспортної пригоди та подано заяви про виплату страхового відшкодування з доданими документами (а.с.16,17).

Станом на час розгляду справи відповідачем рішення щодо виплати страхового відшкодування не прийнято.

Отже, між сторонами виник спір щодо права позивачів на отримання страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та батька внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Одним із способів захисту цивільних прав, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За приписами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Отже, у деліктних правовідносинах за участю джерела підвищеної небезпеки з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, отже, шкода була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки. При цьому, під час розгляду даної справи відповідачем не доведено, що шкоду, яка пов`язана із смертю потерпілого, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ОСОБА_6 .

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З копії витягу Централізованої бази даних МТСБУ слідує, що на дату ДТП 29.06.2025 року Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №226760459 був чинний (а.с.15), а тому при вирішенні спору підлягає застосуванню ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21.05.2024, який набрав чинності 01.01.2025 (далі Закон №3720-ІХ)

Згідно із ч.2 ст. 4 Закону №3720-ІХ, об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Відповідно до ст.5 Закону №3720-ІХ,страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

У разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з смертю потерпілої фізичної особи (п.5 ч.1 ст. 20 Закону №3720-ІХ)

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача, а смерть ОСОБА_6 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу, суд дійшов висновку про настання страхового випадку у розумінні статті 5 Закону №3720-ІХ.

За таких обставин саме на відповідача як страховика покладається обов`язок здійснити страхове відшкодування особам, які мають право на його отримання відповідно до закону.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні не ухвалено обвинувальний вирок.

Вирішення питання щодо наявності у страховика обов`язку здійснити страхове відшкодування не ставиться законом у залежність від ухвалення вироку у кримінальному провадженні.

Відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не позбавляє потерпілих осіб права на звернення до страховика із вимогою про виплату страхового відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 208/4598/21.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, визначено у ст. 25 Закону.

Страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком (пункт 25.1 Закону № 3720-ІХ).

За частиною 3 ст. 25 Закону № 3720-ІХ, страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на день настання страхового випадку розмір мінімальної заробітної плати становив 8 000,00 грн.

Отже, гарантований загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди у даному випадку становить 200000,00 гривень, який розподіляється рівними частинами між особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Судом установлено, що на момент смерті ОСОБА_6 право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону №3720-ІХ мали його дружина ОСОБА_1 , діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також мати ОСОБА_7 .

При цьому батько загиблого ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується листом Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові № 277/23.22-16 від 27.05.2026, а тому не належав до кола осіб, які мали право на відповідне відшкодування на момент настання страхового випадку.

Разом із тим із даним позовом до суду звернулися лише дружина та діти загиблого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Мати загиблого ОСОБА_7 самостійних вимог у межах даної справи не заявляла та до суду не зверталася.

При цьому заявлений позивачами розмір страхового відшкодування визначено з урахуванням кількості осіб, які відповідно до закону мають право на таке відшкодування. З огляду на те, що право на отримання страхового відшкодування мають чотири особи, частка кожної становить 50 000 грн із загального гарантованого законом розміру страхового відшкодування 200 000 грн.

Таким чином, заявлені позивачами вимоги про стягнення по 50 000 грн кожному відповідають вимогам закону та не порушують прав інших осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування.

Доводи відповідача про неподання позивачами заяв про виплату страхового відшкодування спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, зокрема копіями заяв про виплату страхового відшкодування від 21.07.2025 року, повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, списком згрупованих поштових відправлень, описом вкладення та документами, що підтверджують направлення вказаних документів відповідачу.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування факту направлення вказаних документів відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхового відшкодування моральної шкоди є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Представником позивачів до матеріалів справи долучено договори про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж1341 від 11.07.2025, укладені між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , відповідно до умов яких обсяг та вартість правничих послуг визначаються додатками до зазначених договорів (а.с. 1920, 2122, 2324).

Також до матеріалів справи долучено детальні розрахунки виконаних робіт (наданих послуг) з надання професійної правничої (правової) допомоги від 20.04.2026 (а.с. 30, 31, 32), з яких убачається перелік наданих правничих послуг, витрачений час та їх вартість, а саме: консультація - 30 хв., вартістю 1 514,00 грн; підготовчі дії, спрямовані на подання позовної заяви до суду, - 1 год., вартістю 3 028,00 грн; підготовка та подання позовної заяви до суду - 1 год., вартістю 3 028,00 грн. Загальна вартість наданих правничих послуг становить 7 570,00 грн щодо кожного з позивачів.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 002738 виданого 20 вересня 2024 року Чабан Ірині Володимирівні та ордер (а.с. 33).

Суд виходить із того, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладений ОП ВС у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Оцінюючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, підготовлених процесуальних документів, а також значення справи для позивачів.

Представником відповідача клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявлено, доказів неспівмірності заявлених витрат суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачами витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, звільняються від сплати судового збору.

Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3194 грн 88 коп (1331,20 грн х 0,8 = 1064,96 грн х3).

На підставі ст. ст. 1167, 1168, 1187 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ХІ, керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 81, 133, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник - адвокат Чабан Ірина Володимирівна, до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь держави судовий збір у розмірі 3194 (три тисячі сто дев`яноста чотири) гривні 88 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ЄДРПОУ: 24175269, місцезнаходження: вул. Глибочицька, 44, м.Київ, 04050.

Суддя: