Рішення № 137298776, 11.06.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3019/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Саєнко О.Б., при секретарі Поліщук В.О.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-консалтинговий центр» про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення та стягнення морального відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення та стягнення морального відшкодування, який обґрунтував тим, що на адресу відповідача 23.08.2021 рекомендованим листом направлено заяву щодо певних питань його діяльності, пов`язаної з інтересами позивача.

Вказує, що згідно ЗУ «Про звернення громадян», дана заява повинна бути розглянутою і вирішеною в термін від 30 до 45 днів залежно від складності запиту, проте відповіді на заяву дотепер не отримано, чим підтверджується перешкоджання в доступі до запитуваної інформації та допущено порушення чинного законодавства і спричинення моральної шкоди.

У зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до Вінницького районного суду Вінницької області та просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на його звернення; покласти обов`язок на відповідача виконати вимоги чинного законодавства щодо реалізації права позивача на запитуване; стягнути на його користь моральне відшкодування в розмірі десяти тисяч гривень, що являє часткову сатисфакцію за моральні страждання внаслідок неправомірності дій відповідача.

01.12.2021 від представника відповідача ТОВ «Експертно-консалтинговий центр», поштою на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» не отримував і не міг отримати від ОСОБА_1 та від будь-кого, жодних звернень з об`єктивних причин.

Зазначає, що згідно наказу ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» №26-К від 04 березня 2021 року, директором даного товариства з 04.03.2021 по теперішній час є ОСОБА_2 , який згідно наказу ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» №1-к-тр від 17 березня 2021 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 17.03.2021 по день закінчення карантину.

Вказує, що згідно штатного розпису ТОВ «Експертно-консалтинговий центр», у товаристві працевлаштовано одну особу - директора ОСОБА_2 , який з 17 березня 2021 року до закінчення карантину, тобто до 31 грудня 2021 року знаходиться у відпустці, таким чином товариство з об`єктивних причин позбавлено можливості отримувати будь-яку і від будь-кого кореспонденцію.

Щодо моральної шкоди зазначає, що позивачеві ОСОБА_1 не завдана і не могла бути завдана моральна шкода діями ТОВ «Експертно-консалтинговий центр», які не порушують вимоги чинного законодавства.

Тому просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

27.01.2022 позивачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано заяву, в якій останній зазначив, що як вбачається з матеріалів справи представник відповідача достеменно обізнаний, однак по суті позову заперечень надати не спромігся, що видає відсутність для цього правових підстав, погодження з позовними вимогами та нікчемність відзиву.

Вказує, що у відзиві голослівно зазначається, що відповідач не отримував звернення позивача, надісланого йому 23.08.2021 рекомендованим листом, однак документального підтвердження цього факту не надав, тому до уваги братися не може.

Позивач вважає, що у відзиві представник відповідача не спромігся визначитись з питаннями, які оспорюються, зокрема: на підставі яких міркувань стверджується що арештовані офісні речі КС «Злагоди» неробочі, непридатні до використання, цінності не представляють, витрати на проведення оцінки і реалізацію перевищуватимуть їх вартість; якими правовими документами керувались; яка дійсна вартість арештованого майна; яка справжня вартість проведення у даному випадку експертизи; який статус листа ТОВ «ЕКЦ» від 09.10.2018 №09-10-18-01 та чому не долучено акта експертизи, який мав скластися і надати його.

Також вказує, що невідомим залишається зазначена адреса ТОВ «ЕКЦ»: чи то по вул. Жовтнева, 53 «Д», чи то по вул. Жовтнева, 53, що унеможливлює ідентифікацію даної юридичної особи, та наявність дозвільних документів на здійснення діяльності, підсиленої визнанням перебування одноособового представника ТОВ «ЕКЦ» у відпустці з 13.03.2021 по день закінчення карантинних обмежень.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 07.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

02.06.2026 у судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, попередньо через канцелярію суду подав заяву в якій просить судовий розгляд даної справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Окрім того у вищевказаній заяві зазначив, що в судове засідання представник ТОВ «ЕКЦ» жодного разу не з`явився, з пред`явленим позовом повністю обізнаний, оскільки 30.11.2021 надав відзив. Крім того відповідач є юридичною особою, отже має можливість і зобов`язаний направити свого представника для участі в судовому процесі, від чого злісно ухиляється, нехтуючи неодноразово викликами.

Вказує, що Центральним відділом ДВС м. Вінниці виконується обов`язок здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо боржника кредитної спілки «Злагоди», де позивач має статус стягувача. 01.10.2018 державним виконавцем винесено постанову, якою зобов`язав ТОВ «ЕКЦ» надати звіт про вартість арештованого майна, яку направлено в обхід чималої кількості оцінювачів майна обласного центру, за 25 кілометрів від нього, на виконання якої ТОВ «ЕКЦ» надано лист від 09.10.2018 №09-10-18-01, де заочно, без огляду в натурі, повідомлено про недоцільність надання висновку експертизи, так як арештовані речі неробочі, непридатні до використання, цінності не представляють, витрати на проведення оцінки і реалізації перевищуватимуть її вартість.

Зазначає, що оскільки арештоване майно належало найбільшій на той час на Вінниччині КС «Злагоді» і до останнього була діючою, майно не могло бути в тому стані, яким визначило ТОВ «ЕКЦ», що викликало підставний сумнів в достовірності такої інформації і вказувало на змовність.

Вказує, що після ознайомлення із змістом зазначеного листа ТОВ «ЕКЦ», позивач рекомендованим поштовим відправленням від 23.08.2021 звернувся до нього із заявою про роз`яснення від надання чого відповідач ухилився, що стало предметом позову для захисту порушеного права.

Представник відповідача ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» також в судове засідання не з`явився; при цьому у своєму відзиві на позовну заяву, просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Суд, з урахуванням поданих заяв учасниками справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез`явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наявних письмових доказів у справі.

Вивчивши позов, відзив на позов, письмові заяви позивача , дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та такими, що підлягає відмові у задоволені, виходячи з такого.

Судом установлено, що 09.10.2018 на адресу Центрального відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області з ТОВ «Експертно консалтинговий центр» надійшов лист №09-10-18-01 від 09.10.2018, в якому ТОВ «Експертно консалтинговий центр» повідомило що надання висновку експертизи, згідно постанови від 01.10.2018 головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Бондар Н.С., при примусовому виконанні виконавчого листа 127/5707/16-ц від 17.05.2016 Вінницького міського суду Вінницької області про стягнення боргу з КС «Злагода», є недоцільно, так як офісні речі в кількості 106 найменувань, не робочі, не придатні до використання, цінності не представляють та витрати на проведення оцінки та реалізації будуть перевищувати їх вартість (зворотній бік а.с.8).

23.08.2021 позивачем ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Експертно консалтинговий центр», рекомендованим листом надіслано заяву з вимогою повідомити: на підставі яких міркувань дійшли такого висновку викладеного у листі №09-10-18-01 від 09.10.2018 та який статус даного листа; якими правовими документами при цьому керувалися; яка дійсна вартість арештованого майна; яка справжня вартість проведення експертизи майна у даному випадку та чому не долучено до листа акт експертизи, а також надати його, відповідь на яку позивач так і не отримав, про що свідчить копія вищевказаної заяви (а.с.8) та копія фіскального чека АТ «Укрпошта» (а.с.2).

З копій наказів №26-К від 04.03.2021 та №1-к/тр від 13.07.2021, долучених представником відповідача до відзиву на позовну заяву, судом убачається, що ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Експертно консалтинговий центр» з 04.03.2021 та те, що останній з 17.03.2021 по день закінчення карантину перебуває у відпустці без збереження заробітної плати (а.с.21, 22).

Також згідно штатного розпису ТОВ «Експертно консалтинговий центр» у товаристві з 01.04.2021 працевлаштована одна людина директор з посадовим окладом у розрахунку на повну штатну одиницю у розмірі 6 100 грн. (а.с.23).

Відповідно до копії відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за звітний (податковий) період 2 місяця 3 кварталу 2021 року, ОСОБА_2 31 календарний день перебував у відпусті без збереження заробітної плати (а.с.24-25).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

На підставі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В частині 1 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ст.15 вказаного Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтями 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; не оприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Особи, на думку яких їх права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом із тим, необхідною підставою для притягнення підприємства, установи, організації (їх керівників) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Відповідно до роз`яснень у п.п.1 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Як зазначалося судом вище, позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, як на підставу задоволення позову та завдання йому моральної шкоди, посилається на наявність заяви скерованої поштою на адресу відповідача ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» та не отримання на неї відповіді.

В свою чергу, звертаючись із даним позовом, позивачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» поштовим зв`язком заяви щодо певних питань його діяльності, пов`язаної з інтересами позивача.

Окрім цього, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому відповідачем моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., як і не обґрунтовано ним і сам розмір моральної шкоди.

Виходячи з наведеного у задоволені позову слід відмови за необґрунтованістю.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, про що свідчить копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.9), у зв`язку із чим відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому витрати по сплаті судового збору слід компенсувати за рахунок держави.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-консалтинговий центр» про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення та стягнення морального відшкодування, - відмовити.

Витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Олена САЄНКО