Рішення № 137298660, 02.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2026Справа № 910/4433/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" (відповідач 1);

Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач 2);

про визнання недійсним патенту України на корисну модель.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Григоренко С. В.

Представники:

Від позивача: Кабанець К.С., адвокат, ордер серії АА №1416696 від 04.03.2026;

Від відповідача 1: Григорчук І.О., адвокат, ордер серії АІ № 2153999 від 17.03.2026;

Від відповідача 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить суд:

- визнати повністю недійсним патент України на корисну модель №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" (далі також - відповідач 1), від дати публікації відомостей про його видачу;

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести запис стосовно визнання недійсним патенту України на корисну модель № 150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" до Державного реєстру патентів України та опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним патенту України на корисну модель №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4433/24 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

29.04.2024 Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі також - відповідач 2, УКРНОІВІ) подала до господарського суду відзив на позовну заяву, за змістом якого просить здійснювати розгляд справи без участі його представника та з врахуванням правової позиції, викладеної у цьому відзиві.

17.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" подало до господарського суду відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркана 7 на позовну заяву.

12.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" подало до суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якій виклало свої позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати повністю недійсним патент України на корисну модель №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Беркана 7", від дати публікації відомостей про його видачу;

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести запис стосовно визнання недійсним патенту України на корисну модель № 150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" до Державного реєстру України корисних моделей та опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним патенту України на корисну модель №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем".

У підготовчому засіданні 18.06.2024 заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" про уточнення позовних вимог була прийнята судом, а розгляд справи здійснюються з її врахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024, зокрема, частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" про призначення у справі № 910/4433/24 експертизи об`єктів інтелектуальної власності, призначено експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, а також зупинено провадження у справі на час проведення експертизи та отримання висновку експерта.

26.08.2024 до суду з Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України надійшов висновок експертів № 535/1/24 від 09.08.2024 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності, а також матеріали судової справи № 910/4433/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 поновлено провадження у справі № 910/4433/24, а підготовче засідання призначено на 17.09.2024.

17.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" подало до господарського суду заяву про поновлення пропущеного строку на подання висновку експертизи від 18.06.2024 № 7717/ЗУ/24, який був поданий до господарського суду 24.06.2024.

У підготовчому засіданні 17.09.2024 судом розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" про поновлення пропущеного строку на подання висновку експертизи від 18.06.2024 № 7717/ЗУ/24, який був поданий до господарського суду 24.06.2024, за наслідком розгляду якого, суд ухвалив поновити строк на подання вказаного висновку та залучити його до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 викликано у підготовче засідання, призначене на 08.10.2024, судових експертів Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Фою Оксану Анатоліївну (свідоцтво № 222-24/Д від 23.04.2024, видане за рішенням Кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України № 4 від 23.04.2024; адреса: 01133, б-р Лесі Українки, 26) та Чабанець Тетяну Миколаївну (свідоцтво № 186-21/Д від 15.07.2021, видане за рішенням Кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України № 13 від 15.07.2021, продовжене рішенням Кваліфікаційна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 01.08.2024 № 6; адреса: 01133, б-р Лесі Українки, 26), для роз`яснення висновку експертів № 535/1/24 від 09.08.2024 і надання відповідей на питання суду та учасників справи щодо зазначеного висновку.

У підготовчому засіданні 08.10.2024 судові експерти Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Фоя Оксана Анатоліївна та Чабанець Тетяна Миколаївна надали відповіді щодо висновку експертів № 535/1/24 від 09.08.2024.

04.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" подало до господарського суду клопотання про призначення повторної експертизи.

22.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" подало до господарського суду заяву про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучити до матеріалів подані разом з заявою докази.

25.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" подало до господарського суду клопотання про призначення у справі експертизи об`єктів інтелектуальної власності.

У підготовчому засіданні 10.12.2024 судом розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" про поновлення процесуального строку на подання доказів, за наслідком розгляду якої, судом, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено її задовольнити та долучити до матеріалів справи подані разом з нею докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 вирішено призначити у справі № 910/4433/24 повторну експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; зупинено провадження у справі № 910/4433/24 на час проведення експертизи та отримання висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 вирішено погодити строк проведення повторної експертизи об`єктів інтелектуальної власності у справі № 910/4433/24, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024, до 60 календарних днів.

19.02.2026 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/4433/24 разом із висновком експерта від 28.01.2026 № СЕ-19-25/3749-ІВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 поновлено провадження у справі № 910/14799/22, а підготовче засідання призначено на 17.03.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/4433/24 до судового розгляду по суті.

08.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" подало до господарського суду заяву про розмір судових витрат, в якій просило, в разі задоволення позову стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" судові витрати у розмірі 196 956, 92 грн.

14.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" подало до господарського суду заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" про розмір судових витрат.

11.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" подало до господарського суду заяву про розмір судових витрат, в якій просило, в разі задоволення позову стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" судові витрати у розмірі 204 956, 92 грн.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 02.06.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 02.06.2026 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Представники відповідача 2 у судове засідання 02.06.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судових засідань повідомлялися належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

02.06.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" (далі також - відповідач 1, ТОВ "Беркана 7") є власником патенту України на корисну модель № 150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", заявка № u202102480 від 11.05.2021, дата публікації відомостей про державну реєстрацію патенту та номер бюлетеня 09.02.2022, бюл. № 6/2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" (далі також - позивач, ТОВ "Лігнум Пласт") вказує, що недобросовісне патентування відповідачем 1 упаковки для рулонної продукції з безпечним ножем є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача виготовляти, користуватись і розпоряджатись продукцією аналогічною продукції відповідача 1 та вести господарську діяльність в умовах економічної конкуренції, оскільки останнім подано до Господарського суду Київської області позовну заяву, в якій ТОВ "Беркана 7" просить: визнати за ТОВ "Беркана 7" виключне право власності на корисну модель "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", право власності на яку охороняється патентом на корисну модель №150372, який зареєстровано в державному реєстрі патентів України на корисні моделі 09.02.2022; зобов`язати ТОВ "Лігнум Пласт" припинити дії з використання корисної моделі "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", право власності на яку охороняється патентом на корисну модель № 150372, який зареєстровано в державному реєстрі патентів України на корисні моделі 09.02.2022, в тому числі виготовляти продукти із застосуванням запатентованої корисної моделі, а саме: "Плівка харчова", професійна упаковка з ножем-слайдером, пропонувати такі продукти для продажу, рекламувати, продавати та іншим способом вводити їх в цивільний обіг або зберігати такі продукти з метою їх продажу; зобов`язати ТОВ "Лігнум Пласт" вилучити з цивільного обігу та знищити за власний рахунок всю продукцію: "Плівка харчова", професійна упаковка з ножем-слайдером, у якій використана корисна модель "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", право власності на яку охороняється патентом на корисну модель № 150372, який зареєстровано в державному реєстрі патентів України на корисні моделі 09.02.2022.

Позивач вважає, що патент України на корисну модель №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" (далі також - Патент) не відповідає вимогам патентоздатності, у зв`язку з чим має бути визнаним судом повністю недійсним від дати публікації відомостей про його видачу.

Відповідач 1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що запатентована корисна модель "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" пройшла відповідну експертизу згідно вимог чинного законодавства та підтвердила відповідність умовам патентоздатності для проведення її реєстрації.

А відтак, на думку відповідача 1, проведення формальної експертизи заявки № u 202102480 та видача патенту України № 150372 на корисну модель були здійснені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством про охорону прав на корисні моделі.

Крім того, відповідач 1 зауважує, що позивачем не доведено та не надано суду належних доказів, які б підтверджували невідповідність корисної моделі за патентом №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" умовам патентоздатності та того, що на момент подання заявки станом на 11.05.2021 для реєстрації корисної моделі за патентом України № 150372, корисна модель за патентом СN 2665088Y "різак плівки" була загальнодоступною у світі.

Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі також - відповідач 2, УКРНОІВІ) вказує, що приймаючи рішення про видачу оспорюваного патенту України на корисну модель № 150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" Укрпатентом, як закладом експертизи та органом, який, на той час, виконував функції НОІВ, не було порушено жодної з вимог законодавства України, всі дії здійснені у відповідності до законів та принципів, встановлених статтею 19 Конституції України, а саме: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.

Судом встановлено, що відповідачем 1 подано до Господарського суду Київської області позовну заяву, в якій ТОВ "Беркана 7" просить: визнати за ТОВ "Беркана 7" виключне право власності на корисну модель "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", право власності на яку охороняється патентом на корисну модель №150372, який зареєстровано в державному реєстрі патентів України на корисні моделі 09.02.2022; зобов`язати ТОВ "Лігнум Пласт" припинити дії з використання корисної моделі "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", право власності на яку охороняється патентом на корисну модель № 150372, який зареєстровано в державному реєстрі патентів України на корисні моделі 09.02.2022, в тому числі виготовляти продукти із застосуванням запатентованої корисної моделі, а саме: "Плівка харчова", професійна упаковка з ножем-слайдером, пропонувати такі продукти для продажу, рекламувати, продавати та іншим способом вводити їх в цивільний обіг або зберігати такі продукти з метою їх продажу; зобов`язати ТОВ "Лігнум Пласт" вилучити з цивільного обігу та знищити за власний рахунок всю продукцію: "Плівка харчова", професійна упаковка з ножем-слайдером, у якій використана корисна модель "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", право власності на яку охороняється патентом на корисну модель № 150372, який зареєстровано в державному реєстрі патентів України на корисні моделі 09.02.2022.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів існування у нього інтересу щодо предмету спору, а отже і наявність підстав для звернення до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать корисні моделі.

Статтею 460 ЦК України встановлено, що корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об`єктом корисної моделі може бути пристрій або процес у будь-якій сфері технології. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. (ст.462 ЦК України).

Згідно з ст. 469 ЦК України, права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 464 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту (свідоцтва), якщо інше не встановлено договором чи законом.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Як передбачено ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", права на винахід (корисну модель) можуть бути визнані в судовому порядку недійсними повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону; б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону; г) державної реєстрації винаходу (корисної моделі) внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Враховуючи предмет спору у даній справі, суд вказує, що до предмету доказування у справі входять обставини щодо того, чи відповідає патент України на корисну модель № 150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" умові патентоздатності "новизна".

Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи долучено висновок експерта №186-01 від 10 квітня 2024 року, в якому судовим експертом Петренком С. А. зроблено висновок, що корисна модель за патентом України №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" не відповідає умовам патентноздатності "новизна".

В свою чергу, відповідач 1 не погоджувався з вказаним висновком експерта, оскільки висновок, на його думку, є неповним, корисні моделі, які надані на дослідження експерту не є тотожними та ідентичними. Експертом не було досліджено всіх ознак корисної моделі за патентом України №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", враховуючи не лише незалежний пункт формули, але й опис до патенту на корисну модель. У висновку експерта досліджено лише незалежний пункт формули корисної моделі, проте не враховано залежні пункти формули, які доповнюють та розкривають незалежний пункт формули корисної моделі.

При цьому УКРНОІВІ також не заперечувало проти призначення у справі експертизи та висловило свою позицію щодо переліку питань.

Таким чином, учасниками судового процесу поставлений під сумнів висновок експерта №186-01 від 10 квітня 2024 року.

При цьому суд зазначає, що при складенні вказаного висновку, не досліджувалися усі документи, які наявні, станом на день винесення даної ухвали, в матеріалах справи.

А відтак, суд не може прийняти вказаний висновок в якості належного та допустимого доказу та не може оцінюватися судом разом із іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.

У зв`язку з наведеним вище, судом, ухвалою від 18.06.2024 було частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРКАНА 7" про призначення у справі № 910/4433/24 експертизи об`єктів інтелектуальної власності, призначено експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

26.08.2024 до суду з Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України надійшов висновок експертів № 535/1/24 від 09.08.2024 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності, а також матеріали судової справи № 910/4433/24.

У вказаному висновку, судові експерти Фоя Оксана Анатоліївна та Чабанець Тетяна Миколаївна дійшли висновку, що корисна модель за патентом України №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" відповідає умові патентоздатності "новизна" відповідно до матеріалів справи №910/4433/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 викликано у підготовче засідання, призначене на 08.10.2024, судових експертів Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Фою Оксану Анатоліївну (свідоцтво № 222-24/Д від 23.04.2024, видане за рішенням Кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції Україн?и № 4 від 23.04.2024; адреса: 01133, б-р Лесі Українки, 26) та Чабанець Тетяну Миколаївну (свідоцтво № 186-21/Д від 15.07.2021, видане за рішенням Кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції Україн?и № 13 від 15.07.2021, продовжене рішенням Кваліфікаційна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції Україн?и від 01.08.2024 № 6; адреса: 01133, б-р Лесі Українки, 26), для роз`яснення висновку експертів № 535/1/24 від 09.08.2024 і надання відповідей на питання суду та учасників справи щодо зазначеного висновку.

У підготовчому засіданні 08.10.2024 судові експерти Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Фоя Оксана Анатоліївна та Чабанець Тетяна Миколаївна надали відповіді щодо висновку експертів № 535/1/24 від 09.08.2024.

За наслідками проведення вказаного підготовчого засідання, суд дійшов висновку, що пояснення та відповіді на запитання учасників справи та суду, які були надані судовими експертами Фоєю Оксаною Анатоліївною та Чабанець Тетяною Миколаївною не усунули сумніви у правильності вказаного висновку, як у сторін, так і у суду.

Таким чином, суд не може прийняти висновок експертів № 535/1/24 від 09.08.2024, в якості належного та допустимого доказу та не може оцінюватися судом разом із іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи були наявні два висновки експертів:

- висновок експерта №186-01 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання в судочинстві 10.04.2024 судовим експертом Петренко С.А.;

- висновок експертів Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України № 535/1/24 від 09.08.2024 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності, виконаний судовими експертами Т. Чабанець, О. Фоя.

Проте, вказані висновки суперечили один одному.

В свою чергу, позивач не погоджувався з висновком експертів Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України № 535/1/24 від 09.08.2024 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності та вважає за необхідне звернутися до суду із заявою про проведення нової судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Відповідач 1 також не погоджувався з висновком експерта Петренко С.А., оскільки такий висновок, на його думку, є неповним, корисні моделі, які надані на дослідження експерту не є тотожними та ідентичними, а експертом не було досліджено всіх ознак корисної моделі за патентом України №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", враховуючи не лише незалежний пункт формули, але й опис до патенту на корисну модель. У висновку експерта досліджено лише незалежний пункт формули корисної моделі, проте не враховано залежні пункти формули, які доповнюють та розкривають незалежний пункт формули корисної моделі.

Таким чином, учасниками судового процесу поставлений під сумнів як висновок експерта №186-01 від 10.04.2024 так і висновок експертів № 535/1/24 від 09.08.2024.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРКАНА 7" подало до господарського суду клопотання про призначення повторної експертизи, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" подало клопотання про призначення у справі експертизи об`єктів інтелектуальної власності.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що для об`єктивного та правильного вирішення спору необхідним є призначення у справі повторної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої, з врахуванням ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та про що судом було винесено ухвалу від 10.12.2024.

19.02.2026 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/4433/24 разом із висновком експертів від 28.01.2026 № СЕ-19-25/3749-ІВ (далі також - висновок № СЕ-19-25/3749-ІВ), відповідно до якого: Корисна модель "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" за патентом України № 150372, правовласником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркана 7", не відповідає умові патентоздатності "новизна" відповідно до матеріалів справи № 910/4433/24.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Висновок № СЕ-19-25/3749-ІВ, за результатами проведення повторної експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/4433/24, складений:

- завідувачем лабораторії науково-організаційного забезпечення судово-експертної діяльності ДНДЕКЦ МВС Ковальовим Костянтином Миколайовичем, який має вищу юридичну освіту, вищу спеціальну освіту в сфері інтелектуальної власності, кваліфікацію експерта-криміналіста та судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі, за експертною спеціальністю 13.3 "Дослідження, пов`язані з винаходами та корисними моделями", присвоєну ЕКК МВС України (свідоцтво від 12.03.2014 № 12586 згідно Рішення ЕКК МВС від 12.03.2014 № 1399), підтверджено підвищення кваліфікації судового експерта рішенням ЕКК МВС від 19.12.2024 № 3135, вищий кваліфікаційний клас; загальний стаж експертної роботи з 1993 року, стаж експертної роботи у сфері інтелектуальної власності з 2005 року;

- завідувачем сектора організаційно-методичного забезпечення лабораторії досліджень у сфері інформаційних технологій ДНДЕКЦ МВС Черненко Людмилою Анатоліївною, яка має вищу юридичну освіту, вищу спеціальну освіту в сфері інтелектуальної власності, кваліфікацію судового експерта у сфері інтелектуальної власності, у тому числі, за експертною спеціальністю 13.3 "Дослідження, пов`язані з винаходами та корисними моделями" (свідоцтво експерта № 18471 згідно Рішення ЕКК МВС України від 17.02.2022 № 2485; підтверджено підвищення кваліфікації судового експерта рішенням ЕКК при МВС від 18.09.2025 № 3340), перший кваліфікаційний клас, стаж експертної роботи у сфері інтелектуальної власності з 2005 року, загальний стаж експертної роботи з 1998 року.

Оцінюючи висновок № СЕ-19-25/3749-ІВ, складений судовими експертами Ковальовим Костянтином Миколайовичем та Черненко Людмилою Анатоліївною, суд вважає, що зазначений висновок містить відповідь на порушене питання, яке є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України експерти обізнані про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України.

За таких обставин висновок № СЕ-19-25/3749-ІВ приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

В свою чергу суд вказує, що позивачем також було долучено до матеріалів справи висновок УКРНОІВІ щодо умов патентоздатності від 18.06.2024 № 7717/ЗУ/24, за результатами експертизи запатентованої корисної моделі за патентом України № 150372 встановлено, що:

- за пунктом (ами) 1 - 4 формули корисної моделі не відповідає вимогам частини восьмої статті 12 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

Крім того, у вказаному висновку зазначено, що за результатами експерти запатентованої корисної моделі встановлено, що запатентована корисна модель за патентом України на корисну модель № 150372, не відповідає умовам патентоздатності корисної моделі, визначеним для неї частиною другою статті 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", а саме:

- за пунктом (ами) 1 - 4 формули не є новою.

Суд вказує, що за змістом ч. 1, 5 ст. 332 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", будь-яка особа може подати до НОІВ мотивоване клопотання про проведення експертизи корисної моделі на відповідність умовам патентоздатності. За подання клопотання сплачується збір. Висновок НОІВ щодо відповідності умовам патентоздатності може бути залучено особою, яка подавала клопотання, у разі звернення до суду або до Апеляційної палати з метою визнання недійсними прав на корисну модель.

Таким чином, суд, дослідивши вказаний висновок в сукупності з іншими матеріалами справи, прийшов до висновку, що він є належним та більш вірогідним доказом тої обставини, що корисна модель за патентом України № 150372 не відповідає умові патентоздатності "новизна", аніж ті, що надані відповідачем 1.

Щодо дослідження спеціаліста Панасюк Інни Костянтинівни, яке надане позивачем до матеріалів справи, суд вказує, що вказане дослідження не може замінити висновок експерта та не є таким в силу приписів Господарського процесуального кодексу та Закону України "Про судову експертизу", а відтак не може бути прийняте як належний та допустимий доказ у справі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що корисна модель за патентом України № 150372 не відповідає умові патентоздатності "новизна", що в силу приписів ч. 2 ст. 7 та ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" є підставою для визнання прав на вказану корисну модель недійсними повністю.

Як передбачено абз. ч. 4 ст. ст. 332 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", права на винахід (корисну модель), визнані недійсними повністю або частково в судовому порядку, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу (корисної моделі).

А відтак, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про визнання недійсним патент України на корисну модель №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" (21007, м. Вінниця, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, ідентифікаційний код 38782894), від дати публікації відомостей про його видачу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання УКРНОІВІ внести запис стосовно визнання недійсним патенту України на корисну модель № 150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" до Державного реєстру України корисних моделей та опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним патенту України на корисну модель №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" суд вказує наступне.

Як перебачено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", Національний орган інтелектуальної власності (далі - НОІВ) - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях. Реєстр - Державний реєстр України винаходів, Державний реєстр України секретних винаходів, Державний реєстр України корисних моделей, Державний реєстр України секретних корисних моделей, що ведуться в електронній формі.

За змістом абз. 4 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", до владних повноважень, делегованих НОІВ, належить, зокрема, опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі у Бюлетені, ведення Реєстру, внесення до нього відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності", Національний орган інтелектуальної власності є функціональним правонаступником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, щодо окремих функцій та повноважень з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, визначених цим Законом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 №943-р "Про деякі питання Національного органу інтелектуальної власності" було визначено, що Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.

За наведених обставин, у зв`язку з задоволенням вимог в частині визнання недійсними повністю патенту України на корисну модель № 150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести запис стосовно визнання недійсним патенту України на корисну модель № 150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" до Державного реєстру України корисних моделей та опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним патенту України на корисну модель №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" є обґрунтованими, а тому позов у даній частині вимог також підлягає задоволенню.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (Seryavin others vs. Ukraine) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду у справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача 1.

Також позивач просив стягнути з відповідача 1 витрати пов`язані з розглядом справи у загальному розмірі 204 956,92 грн, з яких 124 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 68 921,92 грн - витрати на проведення експертиз, 12 035,00 грн - витрати на переклади доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020.

15.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" (далі також - КЛІЄНТ) та адвокатським об`єднанням "Артур Рєзнік та партнери" (далі також - АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ) укладено договір про надання правової допомоги № 60 (далі також - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги КЛІЄНТУ на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору. Види правової допомоги визначено у розділі 5 цього Договору.

Як передбачено п. 6.1. Договору, вартість правової допомоги, за цим Договором оплачується виходячи з розміру витраченого часу та погодинних ставок: - 2000,00 (дві тисячі) грн./година для юриста, що еквівалентно 50 (п`ятдесят) дол. США, - 4000,00 (чотири тисячі) грн./година для адвокатів, що еквівалентно 100 (сто) дол. США, - 6 000,00 (шість тисяч) грн./година для партнера/радника, що еквівалентно 150 (сто п`ятдесят) дол. США За виконання окремих доручень КЛІЄНТА, вартість правової допомоги може визначатися за попередньою домовленістю Сторін.

Оплата послуг здійснюється КЛІЄНТОМ на підставі виставлених АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ рахунків, протягом п`яти днів з моменту отримання рахунку. Рахунок на оплату надсилається на електронну пошту КЛІЄНТА, після прийняття звіту, а оригінал передається одночасно з Актом здачі-приймання наданих послуг (п. 6.3. Договору).

04.03.2024 між сторонами Договору було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої, КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ бере на себе зобов`язання по наданню правової допомоги пов`язаної з підготовкою та подачею позовної заяви до Господарського суду міста Києва про визнання повністю недійсним патенту України на корисну модель №150372 «УПАКОВКА ДЛЯ РУЛОННОЇ ПРОДУКЦІЇ З БЕЗПЕЧНИМ НОЖЕМ», який належить ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕРКАНА 7", код ЄДРПОУ 44010966, від дати публікації відомостей про його видачу та зобов`язання Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", код ЄДРПОУ 44673629, внести запис стосовно визнання його недійсним до Державного реєстру України корисних моделей та опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомості про визнання недійсним патенту України на корисну модель №150372 «УПАКОВКА ДЛЯ РУЛОННОЇ ПРОДУКЦІЇ З БЕЗПЕЧНИМ НОЖЕМ» та подальше супроводження судової справи в Господарському суді міста Києва. Оплата послуг АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ по наданню правової допомоги згідно пункту 1 даної Додаткової угоди здійснюється виходячи з розміру витраченого адвокатом часу та погодинної ставки, а саме: - 4000,00 (чотири тисячі) гривень 00 коп. за 1 (одну) годину роботи адвоката. Сторони домовились, що оплата наданої правової допомоги та витрат, які пов`язані із господарською справою, що зазначена в п. 1 цієї Додаткової угоди, здійснюється КЛІЄНТОМ протягом 5-ти робочих днів після набрання законної сили рішення суду по відповідній справі.

В якості доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- договір про надання правової допомоги №60 від 15.02.2024 та додаткова угода №1 від 04.03.2024;

- звіт від 06.04.2026 про надані юридичні послуги;

- рахунки на оплату правової допомоги на загальну суму 124 000,00 грн;

- платіжні інструкції по оплачених рахунках на загальну суму 124 000,00 грн;

- акт наданих послуг №85 від 31.12.2024;

- звіт про надані юридичні послуги від 07.05.2026;

- акт наданих послуг №43 від 07.05.2026.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В свою чергу суд вказує, що відповідач 1 подав до господарського суду заперечення щодо розміру судових витрат, в якій просило у разі задоволення позовних вимог зменшити їх розмір.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, а надані послуги вказаною вартістю, на думку суду, не були неминучими.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року).

Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу із складністю даної справи, критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору та з врахуванням заперечення відповідача 1 щодо розміру судових витрат, суд вважає за можливе покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000, 00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що висновок № СЕ-19-25/3749-ІВ прийнятий судом як належний та допустимий доказ у справі.

Також суд вказує, що як вбачається з матеріалів справи, а саме копії платіжної інструкції № 3968 від 24.04.2025 та копії акту наданих послуг) від 11.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" понесено витрати, пов`язані з оплатою вартості проведення повторної експертизи та складенням висновка № СЕ-19-25/3749-ІВ у розмірі 22 921,92 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" понесених витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт", пов`язаних з оплатою вартості проведення повторної експертизи та складенням висновка № СЕ-19-25/3749-ІВ у розмірі 22 921,92 грн.

Щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" витрат понесених у зв`язку з замовленням висновку експерта №186-01 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання в судочинстві 10.04.2024 судовим експертом Петренко С.А., суд вказує, що вказаний висновок не був прийнятий в якості належного та допустимого доказу, у зв`язку з чим було призначено експертизу об`єктів інтелектуальної власності ухвалою суду від 18.06.2024.

А відтак, у суду відсутні правові підстави для покладення вказаних витрат на відповідача 1.

Також у суду відсутні правові підстави для покладення витрат зі сплати збору за клопотання про проведення експертизи УКРНОІВІ на відповідача 1, оскільки подання такої експертизи до матеріалів справи не було необхідним, та позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження понесення таких витрат, як-то платіжне доручення, акт виконаних робіт, тощо на підставі яких суд міг би дійти висновку, що позивач чи адвокатське об`єднання сплатило вказані кошти на користь УКРНОІВІ.

При цьому суд відмовляє у покладенні на відповідача 1 витрат на здійснення перекладів документів, які були надані позивачем до матеріалів справи, оскільки такі дії позивача не були неминучими чи необхідними, навпаки, подання доказів з перекладом українською мовою є процесуальним обов`язком сторони, який визначений Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати повністю недійсним патент України на корисну модель №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем", який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" (21007, м. Вінниця, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, ідентифікаційний код 38782894), від дати публікації відомостей про його видачу.

3. Зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1, ідентифікаційний код 44673629) внести запис стосовно визнання недійсним патенту України на корисну модель № 150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем" до Державного реєстру України корисних моделей та опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним патенту України на корисну модель №150372 "Упаковка для рулонної продукції з безпечним ножем".

4. Стягнути з Товариству з обмеженою відповідальністю "Беркана 7" (21007, м. Вінниця, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, ідентифікаційний код 38782894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігнум Пласт" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, ідентифікаційний код 44010966) судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп., витрати з проведення додаткової експертизи у розмірі 22 921 (двадцять дві тисячі дев`ятсот двадцять одна) грн 92 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.06.2026.

Суддя О.В. Мандриченко