Ухвала суду № 137298336, 11.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/443/23

УХВАЛА

11.06.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за вх. № 4671/26 від 19.05.2026 на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни та з урахуванням заяви про уточнення вх. № 10972/26 від 10.06.2026 по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

про стягнення 20 206 429,58 грн

за участю:

від позивача: Яковенко Павло Антонович,

від відповідача (скаржника): Біян Богдан Романович,

від відповідача (скаржника): Дикун Ірина Олександрівна,

від ДВС: Леськів Людмила Зіновіївна,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла скарга Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за вх. № 4671/26 від 19.05.2026 на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни, в якій просить суд:

- поновити ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» строк на оскарження дій ДВС щодо винесення постанов про відкриття ВП № 80757566 та стягнення виконавчого збору від 15.04.2026 у виконавчому провадженні;

- визнати протиправним та скасувати п.3 постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни про відкриття виконавчого провадження № 80757566 від 15.04.2026;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни від 15.04.2026 у виконавчому провадженні № 80757566 про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни про відкриття виконавчого провадження № 80943899 від 07.05.2026.

Ухвалою суду від 25.05.2026 Господарський суд Івано-Франківської області призначив розгляд скарги в судовому засіданні на 10.06.2026.

Заявою за вх. № 10972/26 від 10.06.2026 про уточнення позовних вимог (так зазначено в заяві) представником відповідача (скаржника) повідомлено, що при написанні скарги ним допущено технічну описку в пунктах 3 та 4 прохальної частини.

На підставі викладеного, просить суд вважати правильними такі вимоги скарги у вищезазаначених пунктах:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Барабаш Наталії Володимирівни від 17.04.2026 року у виконавчому провадженні № 80757566 про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Барабаш Наталії Володимирівни від 15.04.2026 року у виконавчому провадженні № 80757566 про стягнення виконавчого збору

В судовому засіданні представники відповідача (скаржника) вимоги скарги підтримали у повному обсязі, а представники позивача та ДВС щодо поданої скарги заперечували з підстав викладених у письмових запереченнях.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2025 у справі № 909/443/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Державного міського підприємства «Івано- Франківськтеплокомуненерго» задоволені позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 20 206 429,58 грн, в тому числі: 15 190 501,07 грн основного боргу, 568 083,12 грн три проценти річних, 4 447 845,39 грн інфляційних втрат та 303 096,44 грн судового збору. На виконання даного рішення судом 21.03.2024 було видано наказ.

06.04.2026 на примусове виконання до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано- Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлено вищезазначений наказ суду.

15.04.2026 державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано- Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Того ж дня державним виконавцем винесено постанову і про стягнення виконавчого збору.

23.04.2026 виконавче провадження передано на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

В подальшому 06.05.2026 наказ суду повернуто без виконання за письмовою заявою стягувача.

07.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 15.04.2026 ВП № 80757566.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас , статтею 341 ГПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права.

Так, згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Одночасно підпунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

З огляду на встановлений статтею 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

Щодо змісту термінів дізнався та повинен був дізнатися, що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20.

Так само, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г вказано, що:" За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, Суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

З наведеного слідує презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому, про що наголошує Верховний Суд у своїх постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

Оскаржувані постанови винесені 15.04.2026; 07.05.2026 про що було відомо ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго, і що встановлено в судовому засіданні та визнається представником скаржника. Скаргу подано 19.05.2026, тобто вже після закінчення строку оскарження зазначених постанов. При цьому жодних поважних причин, щоб поновити строк для звернення із скаргою відповідачем не доведено.

Що стосується поновлення строку на оскарження дій державного виконавця, то суд звертає увагу на те, що згідно частини 1 ст.119 ГПК України суд поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, тобто такими , що унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом. Слід зазначити, що законодавство не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Заявником не зазначено будь-яких підстав та не надано будь-яких доказів, які заважали йому, звернутися до суду протягом часу, встановленого процесуальними нормами із скаргою , а також не наведено поважні обставини, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк звернення з скаргою на дії державного виконавця.

У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) вказано, що:"під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу".

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г вказано, що:" За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, Суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законодавством або призначеного судом строку.

Відповідно до ч.2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги та документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків передбачених, передбачених цим кодексом.

Вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 19.03.2019 по справі № 920/149/18.

З урахуванням встановлених обставин та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про залишення скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за вх. № 4671/26 від 19.05.2026 на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни та з урахуванням заяви про уточнення вх. № 10972/26 від 10.06.2026 - без розгляду.

Керуючись ст. 119, 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

відмовити Державному міському підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку.

скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за вх. № 4671/26 від 19.05.2026 на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни та з урахуванням заяви про уточнення вх. № 10972/26 від 10.06.2026 у справі № 909/443/23 залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 11.06.2026 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст. 255-257 ГПК України.

Суддя С.М. Кобецька