Рішення № 137298321, 10.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1332/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коломийської міської ради

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Файнобуд Центральний" (ОК "ГБК "Файнобуд Центральний")

про стягнення 1 454066,76 грн коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, інфляційних втрат та 3% річних

за участю:

від прокуратури: Верешко Мар`ян Іванович,

від позивача: Максим`юк Владислава Ярославівна,

від відповідача: Чеботар Вадим Володимирович,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коломийської міської ради звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Файнобуд Центральний" (ОК "ГБК "Файнобуд Центральний") про стягнення 1 454 066,76 грн , у тому числі : - 771536,50 грн за невиконання зобовязань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту ; - 573394,82 грн інфляційних втрат ; - 109135,44 грн 3% річних.

Прокурор мотивує заявлені позовні вимоги, тим , що відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, посилаючись при цьому на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 5, 11, 172, 256, 257, 261, 625, 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов не погодився з розрахунком суми пайового внеску у розмірі 771536,50 грн , вважає , що позивачем неправильно визначено площу нежитлових та житлових приміщень , а тому помилково застосовано не ті відсотки загальної кошторисної вартості будівництва обєкта , і як наслідок неправомірною є сума пайової участі .Крім того , заперечив проти нарахованої суми інфляційних втрат та 3% річних ,через нарахування за період більший , ніж три роки.

Представник Коломийської міської ради позовні вимоги підтримав в повному обсязі,з доводами відповідача - не погодився , вважає їх такими , що не мають належного правового

підґрунтя.

Одночасно, суд звертає увагу, на розумність строків розгляду справи судом, що є основним із принципів господарського судочинства, передбачений ст.2 ГПК України.Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк,що є обєктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини у справі вказують на те , що відповідачем здійснювалося будівництво багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями на площі Старий ринок, 2 в м. Коломия у період з 24.09.2019 по 02.01.2021, згідно інформації наведеної у відкритому доступі на веб-сайті «Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва».

Рішенням Коломийської міської ради від 06.09.2018р. № 2930-36/2018-36 затверджено Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Коломиї. Рішення втратило чинність на підставі рішення міської ради №423-11/2021 від 25.03.2021р. , проте через 3 місяці і 7 днів після початку будівництва об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями по площі Старий Ринок, 2 в м. Коломия», а починаючи із 01.01.2020, у дію введено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019.Відповідно до внесених змін, у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвиток інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 (ч. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ).

Всупереч статті 40 у чинній редакції ЗаконуУкраїни «Про регулювання містобудівної діяльності» на момент початку будівництва відповідачем об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями по площі Старий Ринок, 2 в м. Коломия», відповідач не звертався до органу місцевого самоврядування для укладення договору про сплату пайової участі і відповідно не уклав відповідний договір і не сплатив пайові внески.

Судом встановлено , що в спірному випадку окрім, нежитлових приміщень (1242,2 м2) , є наявні вбудовані, вбудовано-прибудовані, прибудовані приміщення (206,2 м2), тому в розрахунку врахована вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію на загальну суму 22560 тис грн (зазначено у Реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта). Загальна площа будівлі становить 2256,0 м2, решта приміщень складає 1 448,4 м2 (2256,0 м2 - 807,6 м2 житлової площі = 1 448,4 м2, (що складається із площі вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 206.2 м2 та загальної площа нежитлових будівель об`єкта 1242.2 м2). А отже кошторисна вартість цих приміщень площею 1448,4 м2 від загальної вартості основних фондів, які приймаються в експлуатацію, складає 22 560 000 грн / 2256 м2 * 1 448,4 м2= 14 484 000 грн. Отже 4 відсотки для цієї частини будинку (нежитлових будівель та споруд) складає 14 484 000 грн х 4 : 100= 579360 грн.

При цьому ураховується величина загальної площі квартир об`єкта будівництва та показників опосередкованої вартості спорудження житла в ІваноФранківській області у період з 01.10.2020 по 31.03.2021, згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України №311 від 16.12.2020, відповідно до якого вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку по Івано-Франківській області становила 11 898 грн. Оскільки загальна площа квартир в будинку становить 807,6 м2, то сума безпідставно збережених грошових коштів пайової участі з будівництва житла становить - 4 146 767,27 грн, згідно розрахунку: 807,6 м2, x 11 898 = 9 608 824,80 x 2 : 100 = 192 176, 5 грн.

Предметом спору є стягнення грошових коштів в сумі 1 454 066 грн , у тому числі :-771536,50 грн за невиконання зобовязань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту ; -573394,82 грн інфляційних втрат ; -109135,44 грн за користування коштами із розрахунку 3% річних.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженернотранспортної інфраструктури.

У редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», чинній на момент початку будівництва об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями по площі Старий Ринок, 2 в м. Коломия» 24.09.2019, діяла стаття 40, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно ч. 2 цієї статті замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у ідповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40).

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5 ст. 40).

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (ч. 6 ст. 40).

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь (ч. 8 ст. 40).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9 ст. 40).

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженернотранспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту (ч. 10 ст. 40).

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації (ч. 11 ст. 40).

Отож , як уже зазначалось 20.09.20219 Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні (далі Закон № 132-IX від 20.09.2019/ Закон № 132-IX), який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 10-13 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2020 року (підпункт 2 пункту 1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).

Підпунктом 3 пункту 13 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні виключено статтю 40 у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Відповідно до внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019 (далі Закон № 132-IX) встановлено, що починаючи із 01.01.2020, у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвиток інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 (ч. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих те перехідних положень Закону № 132-ІХ установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

2) для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що

цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте,згодом відпала.

Таким чином, у ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Файнобуд Центральний», незважаючи на неукладення у 2019 році договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, з 01.01.2020 виник обов`язок протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 звернутися до Коломийської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 12.01.2021.

Відповідно до техніко-економічних показників загальна площа квартир об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями по площі Старий Ринок, 2 в м. Коломия» загальна площа будинку складає 2256,0 м2, з яких загальна площа квартир у будинку 807,6 м2, решта приміщень займають площу 1 448,4 м2 площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 206.2 м2, загальна площа нежитлових будівель об`єкта 1242.2 м2 .

Слідує , що ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Файнобуд Центральний», як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберегло у себе кошти, які мало сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язане повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Подібна правова позиція, висвітлена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19, від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21.

Зважаючи на наведене, розрахунки, проведені прокурором, що лягли в основу позовних вимог є обґрунтованими, проведені за правильною формулою вирахування та узгоджуються з правовими висновками постанови Верховного Суду.

Аналогічні правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду України по справі №914/3777/23 від 20.02.2025 року, де у пунктах 85-86 суд дійшов висновку про те, що розрахунок пайової участі у зв`язку з будівництвом другої черги об`єкта здійснений позивачем на підставі абз.2 п.2 р.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", з урахуванням величини загальної площі квартир об`єкта будівництва першої черги та показників опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області станом на 01.10.2021 згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України №337 від 16.12.2021, відповідно до якого вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку у Львівській області становила 15 044 грн. У сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ІУ123220808590 від 10.08.2022 року вказано, що загальна площа квартир 13 782,13 м кв. Відтак, безпідставно збережені грошові кошти пайової участі з будівництва житла становлять - 4 146 767,27 грн, згідно розрахунку: 13 782,13 x 15 044 = 207 338 363,72 x 2 : 100 = 4 146 767,27 грн. У сертифікаті ІУ123220808590 вказано про площу вбудованих нежитлових приміщень (вбудованих, вбудовано-прибудованих, прибудованих) - 1 880,96 м кв. Загальну вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію, визначено у 77 829 013,96 грн. Загальну площу приміщень вказано - 19 937,86 м кв. За пропорцією, вартість 1 880,96 м кв. становить 7 342 476,18 (77 829 013,96 х 1 880,96 : 19 937,86 м кв.). Чотири відсотки з цієї суми становить 293 699,05 грн (7 342 476,18 х 4 : 100). Загальний підсумок позовних вимог: 4 146 767,27 + 293 699,05 = 4 440 466,32 грн.

Саме тому розмір пайової участі, який забудовник зобов`язаний сплатити до здачі об`єкта в експлуатацію (не пізніше 12.01.2021) становить 771 536,5 грн = 579 360 грн. (за нежитлові приміщення) + 192 176,5 грн. (за житлові приміщення).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати .

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником.

Суд перевіривши нарахування інфляційних втрат в сумі 573394,82 грн та 3% річних-109135,44 грн визнав розрахунок арифметично вірним та таким , що узгоджується з нормами закону, якими урегульовано порядок нарахування .

Сказаним спростовуються твердження відповідача , одночасно у відповідь відповідачу , що слід враховувати площі тільки комерційних приміщень (1242,20 кв.м.) і не враховувати площу вбудованих, вбудовано-прибудованих, прибудованих приміщень (206,20 кв.м), які не є комерційними приміщеннями, то такі доводи та міркування відповідача не знаходять свого відображення в нормі закону, а є наслідком суб`єктивного тлумачення законодавства, адже в п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ не має «або», як і немає визначення «комерційні приміщення».

Так само , суд визнає помилковим посилання відповідача стосовно неправомірного нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних , оскільки сталою практикою Верховного Суду , законодавством не обмежено період нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Що стосується строку позовної давності , то відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020. Висновки про відсутність спливу позовної давності, передбаченої статтею 257Цивільного кодексу України, під час дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зокрема, наведено в постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №914/1896/22 та від 25.08.2021 у справі №914/1560/20. За наслідками розгляду справи №910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 дійшла висновку, що початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 зазначеним Законом (про таке зазначено, зокрема, в ухвалі Великої

Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20 та постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №903/877/20(903/932/23)). Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання

поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Однак указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19. Згідно з чинною редакцією вказаного пункту у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Отже, у зв`язку із запровадженням з 12.03.2020 загальнодержавного карантину, який тривав до 30.06.2023, та введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, на момент звернення з позовом у цій справі позовна давність не спливла.Строк позовної давності розпочався з 13.01.2021 року і не є пропущенийм станом на день звернення прокурора в інтересах позивача до суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (подібні за правовим змістом висновки викладено у п. 38 - 40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Коломийською окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 04.06.2025 № 53-1506вих-25 повідомлено Коломийську міську раду про виявлені на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва встановлено факти будівництва об`єктів, серед інших і «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями на площі Старий Ринок, 2 в м. Коломия», та про те, що у розділі «Договір про пайову участь» по об`єкту будівництва дані відсутні.

Одночасно прокуратурою висловлювалося прохання надати відповідні документи по укладенню договору про пайову участь із замовником, або у разі якщо договір було укладено, однак відповідні внески до бюджету замовником (замовниками) будівництва не було сплачено надати інформацію про наявну заборгованість щодо їх сплати, у разі ж неукладення відповідного договору надати інформацію про причини, через які його не було укладено.

Коломийська міська рада листом від 02.07.2025 № 2036-2025/01.5.-29 повідомила, що щодо замовника ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Файнобуд Центральний» , документи щодо пайової участі відсутні. Іншої запитуваної прокуратурою інформації міською радою не надано.

Коломийською окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 05.08.2025 № 53-2021вих-25 повторно повідомлено Коломийську міську раду про виявлені порушення та про необхідність стягнення із замовника будівництва ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Файнобуд Центральний» до місцевого бюджету суми заборгованості за несплачену пайову участь і інфраструктурі міста Коломия.

Коломийська міська рада листом від 15.08.2025 № 2483-2025/01.5.-42/11 зазначила про те, що в Коломийській міській раді відсутня інформація щодо нарахування, сплати та заборгованості пайової участі щодо замовника об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями на площі Старий ринок, 2 в м. Коломия, Івано-Франківської області»

У період з початку будівництва і до введення об`єкта в експлуатацію замовник не звертався до Коломийської міської ради з питання укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Коломиї, як це передбачалось п.2.2 «Положення про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Коломиї», затвердженого рішенням Коломийської міської ради від 06.09.2018 року № 2930-36/2018.

Зважаючи на зазначене , подання Івано-Франківською обласною прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у несплаті коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до бюджету та пред`являвся в інтересах держави в особі Коломийської міської ради, яка є органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд надавши оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному зокрема приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З урахуванням ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору судовий збір праві слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 74-78, 86, 123, 124,126,129,169,233,241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

- ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Файнобуд Центральний» (Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Старий Ринок, буд. 2, ЄДРПОУ 42676277) на користь Коломийської міської ради (UA868999980314030544000009616, отримувач: ГУК в Івано-Франківській області/ТГ м. Коломия/24060300, код ЄДРПОУ 37951998, МФО банку 899998) для зарахування в дохід місцевого бюджету грошові кошти у сумі 1 454 066,76 грн, у тому числі : - 771 536,5 грн за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; - 573 394,82 грн інфляційних втрат; - 109 135,44 грн 3 % річних .

Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Файнобуд Центральний» (Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Старий Ринок, буд. 2, ЄДРПОУ 42676277) судовий збір у сумі 17 448,8 грн на користь Івано-Франківської обласної прокуратури ( ЄДРПОУ 03530483, р/р UA 668201720343120001000003924, в ДКСУ в м. Києві, МФО 820172).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 10.06.2026.

Суддя С.М.Кобецька