Рішення № 137298242, 11.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/49/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 Справа №908/900/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ДЕПАРТАМЕНТУ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (просп. Соборний 206, м. Запоріжжя, 69126; ідентифікаційний код юридичної особи 37573068)

до відповідача: Громадської організації «Вознесенівське районне товариство інвалідів» (вул. Сталеварів, 7, кв.19, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 20514422)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГРАДПРОЕКТ» (вул. Зелінського, буд.3, м. Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний код юридичної особи 20504731).

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (пр. Металургів, 11, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код юридичної особи 05478717)

про виселення з нежитлового приміщення,

без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

10.04.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ДЕПАРТАМЕНТУ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ до відповідача Громадської організації «Вознесенівське районне товариство інвалідів» (скорочене найменування ГО «ВРТІ»), про звільнення нежитлового приміщення №19 (літ. А-4,5) цокольного поверху загальною площею 18,9 кв.м по вул. Сталеварів, 7 шляхом виселення Громадської організації «Вознесенівське районне товариство інвалідів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 7, кв. 19, код ЄДРПОУ: 20514422). Судові витрати у справі зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 справу №908/900/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 15.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/900/26; присвоєно справі номер провадження 3/49/26.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГРАДПРОЕКТ» (вул. Зелінського, буд.3, м. Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний код юридичної особи 20504731);

2) КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (пр. Металургів, 11, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код юридичної особи 05478717).

Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалу суду від 15.04.2026 доставлено позивачу та третім особам до їх електронних кабінетів, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи (а.с.32-35).

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вул. Сталеварів, буд. 7, кв. 19, м. Запоріжжя, 69035.

Копія ухвали суду від 15.04.2026, надіслана відповідачу поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача, 05.05.2026 повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів в обґрунтування своєї позиції, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

У позовній заяві позивач зазначив, що 26.12.2000 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі Орендодавець) та Відповідачем укладено договір оренди державного нерухомого майна № 639.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: вбудоване в цокольний поверх нежитлове приміщення в житловому будинку, розташованому за адресою: Запоріжжя, вулиця Сталеварів, 7, яке знаходиться на балансі ВАТ «Запоріжкокс» та не ввійшло до його статутного фонду, а саме: вбудоване в цокольний поверх нежитлове приміщення в житловому будинку загальною площею 41,10 кв.м (приміщення з 1 по 6 включно).

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що строк дії договору укладений з 26 грудня 2000 року по 26 грудня 2003 року строком на три роки.

Додатковою угодою № 1 від 01 лютого 2002 року змінено в частині «Орендодавець» з «Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області..» на «Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне об`єднання № 12».

Додатковою угодою від 01 листопада 2002 року змінено в преамбулі договору «Орендодавець» з КП «ВРЕЖО №13» на Управління житлового господарства міської ради, доповнено в преамбулі договору КП «ВРЕЖО» у подальшому «Балансоутримувач» КП «ВРЕЖО №13».

Додатковою угодою від 01 жовтня 2005 згідно з рішенням Запорізької міської ради №345/39 від 22.09.2005: «Змінено площу приміщення в будинку №7 по вул. Сталеварів з 41,10 кв.м на 19,66 кв.м».

Додатковою угодою від 01 червня 2011 року змінено Орендодавця з управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 2018 року змінено балансоутримувача на КП «Наше місто» Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 01 жовтня 2018 року змінено балансоутримувача на КП «ВРЕЖО №7»

Додатковою угодою від 14 березня 2019 року Договір оренди від 26.12.2000 №639 викладено у новій редакції, термін дії Договору продовжено на 2 роки 11 місяців до 26.11.2021.

У п.1.1. Договору внесено зміни до характеристики орендованого приміщення з нежитлового приміщення цокольного поверху (літ.А-5) площею 19,66 кв.м на нежитлове приміщення №19 цокольного поверху (літ.А-4,5) площею 18,9 кв.м

Термін дії Договору припинився 26.11.2021.

У зв`язку з закінченням терміну дії договору та не поверненням відповідачем орендованого приміщення позивач просить винести рішення про звільнення нежитлового приміщення №19 (літ.А-4,5) цокольного поверху загальною площею 18,9 кв.м, по вул. Сталеварів, 7 у м. Запоріжжі шляхом виселення Громадської організації «Вознесенівське районне товариство інвалідів» (вул. Сталеварів, 7, кв.19, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 20514422).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЯСНЕНЬ ТРЕТІХ ОСІБ.

23.04.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшли пояснення третьої особи Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7». В своїх поясненнях третя особа зазначила, що на підставі рішення Запорізької міської ради від 05.10.2023 №9 «Про припинення комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» шляхом приєднання до комунального підприємства КП «ГРАДПРОЕКТ», останній є правонаступником усіх прав, обов`язків та майна КП «ВРЕЖО №7».

Згідно акту приймання-передачі №21 від 31.05.2024 (пункт 183) нежитлове приміщення №19 (літ. А-4,5) цокольного поверху загальною площею 18,9 кв.м по вул. Сталеварів, 7 передано з господарського відання КП «ВРЕЖО №7» в господарське відання КП «ГРАДПРОЕКТ».

КП «ВРЕЖО №7» вважає, що є всі підстави для повернення об`єкту оренди шляхом виселення з нього в судовому порядку Громадської організації «Вознесенівське районне товариство інвалідів».

Також 23.04.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшли пояснення третьої особи КП «ГРАДПРОЕКТ».

У своїх поясненнях КП «ГРАДПРОЕКТ» зазначає, що є всі підстави для повернення об`єкту оренди шляхом виселення з нього в судовому порядку, оскільки на час розгляду справи нежитлове приміщення №19 (літ. А-4,5) цокольного поверху загальною площею 18,9 кв.м по вул. Сталеварів, 7 продовжує перебувати в користуванні відповідача без законних підстав, оскільки договір оренди нерухомого майна №639 від 26.12.2000 припинився за закінченням терму його дії, орендоване майно з орендного користування в порядку п. 2.4. Договору в редакції від 14.03.2019 за актом приймання-передачі орендарем не поверталося до КП «Градпроект».

КП «Градпроект» вважає, що є всі підстави для повернення об`єкту оренди шляхом виселення з нього в судовому порядку Громадської організації «Вознесенівське районне товариство інвалідів».

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача виселення орендаря з нежитлового приміщення.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, на який строк, чи було передано майно в оренду), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи було повернуто майно після закінчення строк оренди), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

26.12.2000 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі Орендодавець) та Громадською організацією «Вознесенівське районне товариство інвалідів» (далі Орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ «Запоріжкокс» №639 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: вбудоване в цокольний поверх нежитлове приміщення в житловому будинку, розташованому за адресою: Запоріжжя, вулиця Сталеварів, 7, яке знаходиться на балансі ВАТ «Запоріжкокс» та не ввійшло до його статутного фонду, а саме: вбудоване в цокольний поверх нежитлове приміщення в житловому будинку загальною площею 41,10 кв.м (приміщення з 1 по 6 включно).

Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних його умов, підписання сторонами тексту договору. Цей договір є підставою для укладення угоди з балансоутримувачем орендованого майна щодо його утримання та експлуатації (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору вступ відповідача у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі, який підписано 26.12.2000. Строк дії Договору відповідно до п. 10.1. становить 3 роки та діє до 26.12.2003.

В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (пункт 10.6 Договору).

Додатковою угодою №1 від 01.02.2002 змінено в частині «Орендодавець» з «Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області..» на «Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне об`єднання № 12»; в п.1.1 змінено «.. які (яке) знаходяться (знаходиться) на балансі ВАТ «Запоріжкокс» та не ввійшли (ввійшло) до статутного фонду» на «…. Які (яке) знаходяться (знаходиться) на балансі КП «ВРЕЖО №12»; в п. 2.2 змінено «… державної власності» на «комунальної власності»; п. 10.6 викладено в наступній редакції: «За місяць до закінчення строку договору оренди «Орендар» повинен звернутись до міськвиконкому з заявою про перезаключення договору оренди на новий термін». При відсутності такої заяви на момент закінчення строку дії договору оренди, договір оренди буде вважатись закінченим в «Орендар» повинен передати приміщення «Орендодавцеві» за актом прийому-передачі».

Додатковою угодою від 01 листопада 2002 року змінено в преамбулі договору «Орендодавець» з КП «ВРЕЖО №13» на Управління житлового господарства міської ради, доповнено з 01.10.2002 в преамбулі договору КП «ВРЕЖО» у подальшому «Балансоутримувач» КП «ВРЕЖО №13».

Додатковою угодою від 01 жовтня 2005 згідно з рішенням Запорізької міської ради №345/39 від 22.09.2005: «Змінено площу приміщення в будинку № 7 по вул. Сталеварів з 41,10 кв.м на 19,66 кв.м».

Додатковою угодою від 01 червня 2011 року на підставі рішення Запорізької міської ради від 18.02.2011 №6 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради» від 06.04.2011 №20 «Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об`єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя» змінено Орендодавця з управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 2018 року на виконання рішення Запорізької міської ради від 25.05.2016 №25 «Про створення комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради» та рішення Запорізької міської ради від 25.08.2016 №78 «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 №20 «Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об`єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя» змінено балансоутримувача з міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» на комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 01 жовтня 2018 року змінено балансоутримувача з комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради на комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7».

Додатковою угодою від 14 березня 2019 року Договір оренди від 26.12.2000 №639 викладено у новій редакції, термін дії Договору продовжено на 2 роки 11 місяців до 26.11.2021.

У пункті 1.1. Договору внесено зміни до характеристики орендованого приміщення з нежитлового приміщення цокольного поверху (літ.А-5) площею 19,66 кв.м на нежитлове приміщення №19 цокольного поверху (літ.А-4,5) площею 18,9 кв.м.

Заява про продовження терміну дії Договору оренди від орендаря не надходила.

Згідно п. 10.5. Договору його дія припиняється внаслідок, зокрема, але не виключно: закінчення терміну, на який його було укладено.

Термін дії Договору припинився 26.11.2021.

Згідно з п. 2.5. Договору у випадку закінчення дії Договору комунальне майно вважається повернутим з орендного користування з моменту підписання сторонами договору акту приймання-передачі.

Докази повернення відповідачем орендованого майна в матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що майно вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийму-передачі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 10.5. Договору та п. 11.9 Додаткової угоди дія договору припиняється внаслідок: закінчення терміну, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди Орендарем (за участю Орендаря); відчуження власником об`єкта оренди; загибелі об`єкта оренди; дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; відкриття провадження по справі про банкрутство Орендаря; використання Орендарем об`єкта оренди не за призначенням, у тому числі у випадку незаконної передачі об`єкта оренди в суборенду; невнесення Орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд; відмови Орендаря від відшкодування витрат Балансоутримувача щодо утримання та експлуатації будівлі; поява обставин, що виключають використання об`єкта оренди відповідно до цілей Орендаря; ліквідації юридичної особи, яка була Орендарем або Орендодавцем; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

З урахуванням умов договору та норм законодавства України вбачається, що договір оренди від 29.12.2000 №639 є припиненим з 26.11.2021 у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» правовим наслідком припинення договору оренди є обов`язок орендаря протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Враховуючи те, що договір є припиненим відповідач повинен повернути нежитлове приміщення, яке передавалося в оренду позивачу.

Таким чином позов щодо звільнення частини нежитлового приміщення шляхом виселення відповідача підлягає задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором №639 від 26.12.2000 (а.с.11-12), актом приймання передачі (а.с.13), додатковими угодами до договору (а.с.14-25), листом Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 02.05.2025 вих.№320/01/01-07 (а.с.7), актом обстеження майна комунальної власності по вул. Сталеварів, 7 від 20.05.2025.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач у справі доводів позивача не спростував, жодних доказів не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Звільнити нежитлове приміщення №19 (літ. А-4,5) цокольного поверху загальною площею 18,9 кв.м по вул. Сталеварів, 7 шляхом виселення Громадської організації «Вознесенівське районне товариство інвалідів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 7, кв. 19, код ЄДРПОУ: 20514422) на користь ДЕПАРТАМЕНТУ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (просп. Соборний 206, м. Запоріжжя, 69126; ідентифікаційний код юридичної особи 37573068). Видати наказ.

Стягнути з Громадської організації «Вознесенівське районне товариство інвалідів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 7, кв. 19, код ЄДРПОУ: 20514422) на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя на розрахунковий рахунок (IBAN) №UA028201720344280003000078540, отримувач Департамент КВП Запорізької МР/ТГ м. Запоріжжя / 22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37573068, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) суму 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.06.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич