Рішення № 137298231, 11.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/45/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 Справа №908/779/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРО ЛАЙФ» (49000, м. Дніпро, провулок Добровольців, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 42662856)

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення коштів,

без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

30.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРО ЛАЙФ» (скорочене найменування ТОВ «ДНІПРО ЛАЙФ») до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (скорочене найменування АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ») в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», про стягнення основного боргу у розмірі 65 419,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 43 097,76 грн, 3% річних у розмірі 8 608,45 грн.

Судові витрати у справі зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн просить покласти на відповідача.

Також відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України просить зазначити в рішенні про нарахування 3% річних від простроченої суми до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 справу №908/779/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 06.04.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів надсилання Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» копії позовної заяви з додатками з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме підсистеми «Електронний суд», або на юридичну адресу зазначеного учасника справи у паперовій формі листом з описом вкладення.

05.03.2026 від ТОВ «ДНІПРО ЛАЙФ» надійшла заява про усунення недоліків. До заяви додано докази реєстрації електронного кабінету позивача в ЄСІТС та докази направлення відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення позовної заяви про стягнення 117 125,41 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/779/25 та присвоєний справі номер провадження 3/45/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Сторони належним чином повідомленні про відкриття провадження у справі 908/779/25, про що свідчать довідки про доставку електронних листів від 13.04.2026 до зареєстрованих Електронних кабінетів сторін у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

27.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву викладено, в тому числі твердження відповідача про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.

Вказане твердження обґрунтоване тим, що «…позовна заява не містить посилання на відповідні докази, які підтверджують поставку товару (первинні документи, які підтверджують факт поставки товару по Договору), відсутні такі докази і у переліку документів, доданих до позовної заяви та такі докази Відповідачу не направлялися, що не відповідає вимогам, викладеним у ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України…».

Суд відхиляє вказане твердження як безпідставне, оскільки формування змісту предмету та підстав позову є диспозитивним правом учасника судового процесу, кожен з яких самостійно визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави звернення до суду.

06.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

15.07.2021 між ТОВ «Дніпро Лайф» (далі Позивач) та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі «ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі Відповідач) було укладено договір поставки №53-121-13-21-10466.

На виконання умов Договору з боку Позивача 06.09.2021 поставлено Відповідачу товар на суму 65419,20 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1. Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань, Покупець оплату за Товар поставлений згідно умов укладеного договору не здійснив в повному обсязі.

Через порушення відповідачем умов договору поставки №53-121-13-21-10466 від 15.07.2021 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 65419,20 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 43 097,76 грн та інфляційні втрати в сумі 8 608,45 грн, які позивач просить стягнути разом з основною заборгованістю.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що за Договором Постачальник зобов`язувався у липні-вересні 2021 року поставити Покупцеві товар вартістю 54516,00 грн, крім того ПДВ 20% 10903,20 грн, разом 65419,20 грн.

Оплата Відповідачем/Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Позивачем/Постачальником належним чином оформленої електронної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору).

Позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару Відповідачу, тобто факт здійснення господарської операції поставки товару на суму 65419,20 грн 06.09.2021.

Доказів складання в електронній формі та реєстрування в ЄРПН податкової накладної за Договором Позивачем не надано.

Позивач неправильно визначив строки оплати товару та дійшов неправильного висновку про порушення Відповідачем господарського зобов`язання з оплати частини вартості товару в сумі 10903,20 грн (сума ПДВ).

Відповідач заперечує щодо здійснених Позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат.

Заявляє, що з урахуванням строку позовної давності є безпідставним нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період 05.11.2021 по 25.03.2023.

Зазначає, що АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб визначений законодавством України, що є обставиною яка ускладнює виконання зобов`язань.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ. Стислий виклад.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що Позивач надав докази наявності факту поставки Відповідачу товару за договором №53-121-13-21-10466 від 15.07.2021 та підтвердив факт заборгованості Відповідача.

Також позивач долучив до відзиву на позовну заяву податкову накладну №1 від 06.09.2021, а також фото квитанції №1 від 09.09.2021 про прийняття податкової накладної ДПС України.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що Акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Крім того, подаючи з відповіддю на відзив копію податкової накладної та знімок екрану (який не є належним та допустимим доказом в розумінні норм чинного законодавства України), Позивач, порушуючи норми ГПК України щодо порядку та строків подання доказів, жодним чином не обґрунтовує неможливість їх подання разом з позовом, отже такі докази не повинні прийматися судом.

Стосовно наданих позивачем разом з відповіддю на відзив доказів: податкової накладної №1 від 06.09.2021, а також фото квитанції № 1 від 09.09.2021 про прийняття податкової накладної ДПС України, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, у зв`язку з чим суд констатує, що позивачем порушено строки встановлені ч. 2 ст. 80 ГПК України.

Проте зважаючи на завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, суд вважає за необхідне дослідити подані позивачем докази, оскільки вони мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у справі та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Надмірний процесуальний формалізм (strictissimi juris) при застосуванні процесуальних строків не повинен обмежувати и право сторони на судовий захист та нівелювати завдання судочинства.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованостіза договором поставки товару №53-121-13-21-10466 від 15.07.2021 в розмірі 65 419,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 43 097,76 грн, 3% річних у розмірі 8 608,45 грн.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

15.07.2021 між ТОВ «Дніпро Лайф» (Постачальник, позивач у справі) та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі «ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №53-121-13-21-10466 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити наступний товар, згідно специфікації: згідно ДК 021:2015: 24450000-3 «Агрохімічна продукція» (Гній). Строк поставки товару: липень вересень 2021 (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору сума договору складає 54516 грн 00 коп. (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот шістнадцять грн 00 коп.), крім того ПДВ 20%: 10903 грн 20 коп., загальна вартість договору складає 65419 грн 20 коп. (шістдесят п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять грн 20 коп.).

Відповідно до умов п. 3.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки всього товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до умов п. 3.3. Договору оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що Поставка товару відбувається на умовах на умовах DDP м. Енергодар відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, Вантажоодержувач ВП ЗАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад).

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (п. 4.4 Договору).

29.12.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1420 «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», якою утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); затверджено статут Товариства, Положення про наглядову раду товариства, Положення про принципи формування наглядової ради товариства.

Пунктом 3 цієї постанови встановлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації Товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи Товариства (філії, представництва).

11.01.2024 відбулась державна реєстрація Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Таким чином, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964), відповідач у справі, є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964) Покупця за Договором.

За змістом п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту укладання.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

За твердженням позивача на виконання умов Договору з боку позивача 06.09.2021 було поставлено відповідачу товар на суму 65419,20 грн. Відповідач отримав товар, претензій по кількості та якості не було.

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 06.09.2021 по 16.02.2026, який підписаний сторонами та скріплено печатками підприємств, за бухгалтерського обліку філії «ВП ЗАЕС» заборгованість перед ТОВ «Дніпро лайф» за видатковою накладною від 06.09.2021 складає 65419,20 грн (а.с. 14).

З справи вбачається, що позивач склав та зареєстрував податкову накладну №1 від 06.09.2021 (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 09.09.2021) на загальну суму 65419,20 грн, в тому числі сума ПДВ 10903,20 грн (а.с.56).

16 січня 2026 року позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою сплатити основний борг у розмірі 65419,20 грн, інфляційне збільшення у розмірі 41276,46 грн та 3% річних у розмірі 8226,69 грн.

У відповіді на претензію вих№.21-1229/28 від 17.02.2026 відповідач підтвердив факт укладення договору поставки №53-121-13-21-10466 від 15.07.2021, зазначив, що первинні документи, листування виконання за договором №53-121-13-21-10466 від 15.07.2021 знаходяться на тимчасово окупованій території і доступ до них втрачено, повідомив, що за даними бухгалтерського обліку заборгованість філії «ВП ЗАЕС» за договором №53-121-13-21-10466 від 15.07.2021 в розмірі 114 922,35 грн відсутня.

Доказів погашення заборгованості матеріли справи не містять.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ «Дніпро лайф» (позивач у справі), як на підставу своїх позовних вимог щодо здійснення належної поставки на адресу відповідача товару та відсутності оплати за цього, посилається на:

- укладений договір поставки №53-121-13-21-10466 від 15.07.2021 на поставку товару на суму 65419,20 грн,

- акт звіряння взаємних розрахунків за період з 06.09.2021 по 16.02.2026, який підписаний сторонами та скріплено печатками підприємств, відповідно до якого, за бухгалтерського обліку філії «ВП ЗАЕС» заборгованість перед ТОВ «Дніпро лайф» за видатковою накладною від 06.09.2021 складає 65419,20 грн;

- складену та зареєстровану позивачем податкову накладну №1 від 06.09.2021 (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 09.09.2021) на загальну суму65419,20 грн, в тому числі сума ПДВ 10 903,20 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог з мотивів їх недоведеності, вважає, що позивачем «… не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару Відповідачу, тобто факт здійснення господарської операції - поставки товару на суму 65419,20 грн 06.09.2021…», проте не заперечує, з наданням відповідних доказів, сам факт поставки товару за спірним договором. Не спростовує відповідач і факт підписання ним Акту звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Отже доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження факту поставки товару відповідачу за договором №53-121-13-21-10466 від 15.07.2021 на суму 65419,20 грн 06.09.2021 є більш вірогідними, ніж заперечення (фактично твердження) відповідача про недоведеність такої поставки.

При цьому суд враховує хронологію подій: укладення 15.07.2021 договору №53-121-13-21-10466 на загальну суму 65419,20 грн зі строком поставки липень-вересень 2021 року; складання та реєстрацію позивачем податкової накладної №1 від 06.09.2021, яка зареєстрована 09.09.2021 на загальну суму 65419,20 грн; підписання відповідачем акту звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого наявна заборгованість відповідача за видатковою накладною від 06.09.2021 в розмірі 65419,20 грн.

З урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів» суд висновує, що позивачем був поставлений відповідачеві товар 06.09.2021 на суму 65419,20 грн.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки всього товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Товар поставлено 06.09.2021.

Отже, з моменту поставки останньої партії товару та встановленого п. 3.2 Договору строку оплати кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є 05.11.2021.

Доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлену продукцію у сумі 65419,20 грн відповідачем не надано.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами договору №53-121-13-21-10466 від 15.07.2021 сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку і може завдати покупцю збитків.

Обов`язок реєстрації податкової накладної не перебуває в площині господарських правовідносин та не може слугувати підставою господарської відповідальності сторони договору.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Тобто, відповідач, як покупець товару, має можливість отримати з Єдиного реєстру податкових накладних повідомлення про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Сторонами у пункті 3.1 Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, який був поставлений 06.09.2021.

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкових накладних, а саме склав та зареєстрував податкову накладну №1 від 06.09.2021 (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 09.09.2021) на загальну суму65419,20 грн, в тому числі сума ПДВ 10903,20 грн.

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що статтею 3 Цивільного кодексу України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договору сторони узгодили відстрочку платежу протягом 60 календарних днів з моменту отримання всього обсягу товару.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 65419,20 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 65419,20 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує інфляційні втрати та 3% річних.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 43 097,76 грн та три проценти річних у розмірі 8 608,45 грн, які розраховані за загальний період 05.11.2021 до 25.03.2026.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем, суд вважає наданий позивачем розрахунок неправильним, оскільки як встановлено судом кінцевим строком виконання обов`язку з оплати вартості товару є 05.11.2021 (06.09.2021 дата поставки повного обсягу товару + 60 календарних днів). Тобто першим днем прострочення оплату товару є 06.11.2021, з якого потрібно починати розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, тобто період прострочки заявлений позивачем складає 1601 день, а не 1602, як зазначено позивачем.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що сума інфляційних втрат розрахована позивачем правильно, тоді як обґрунтований розмір 3% річних становить 8 603,07 грн.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 8 603,07 грн.

Заперечення відповідача щодо здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням сум ПДВ судом відхиляються з мотивів, наведених у попередньому розділі цього рішення.

Щодо інших аргументів відповідача.

Стосовно посилань відповідача, щодо того, що оскільки відповідач належить до державного сектору економіки, то це унеможливлює своєчасне виконання ним грошового зобов`язання за договором, то суд зауважує, що зазначена обставина не спростовує факту не виконання відповідачем умов договору та не звільняє АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «ЗАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» від відповідальності за не виконання зобов`язань за договором.

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором.

Щодо застосування позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зауважує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на територіі? Украі?нигостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всіи? територіі? Украі?ни було встановлено карантин.

Законом Украі?ни від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі?ни, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантіи? у зв`язку з поширенням коронавірусноі? хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час діі? карантину, встановленого Кабінетом Міністрів Украі?ни з метою запобігання поширенню коронавірусноі? хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк діі? такого карантину. Цеи? Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібнии? правовии? висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк діі? карантину неодноразово продовжувався, а відмінении? він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів Украі?ни від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всіи? територіі? Украі?ни карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на територіі? Украі?нигостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час діі? карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Украі?ні» було введено воєннии? стан в Украі??ні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з віи?ськовою агресією росіи?ськоі? федераціі? проти Украі?ни. Надалі строк діі? воєнного стану в Украі?ні неодноразово продовжувався Указами Президента Украі?ни, цеи? стан триває до теперішнього часу, а саме до 06.05.2026.

Законом Украі?ни від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 19, згідно з яким у період діі? в Украі?ні воєнного, надзвичаи?ного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк и?огодіі?. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом Украі?ни від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу Украі?ни щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни викладено в новіи? редакціі?, відповідно до якоі? у період діі? воєнного стану в Украі?ні, введеного Указом Президента Украі?ни «Про введення воєнного стану в Украі?ні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента Украі?ни «Про введення воєнного стану в Украі?ні», перебіг позовноі? давності, визначении? цим Кодексом, зупиняється на строк діі? такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах діі? воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся. Відновлено обчислення строків позовноі? давності лише 04.09.2025 року із набуттям чинності Закону Украі??ни «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни щодо поновлення перебігу позовноі? давності» від 14.05.2025 №4434-IX.

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляціи?них втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 06.11.2021 до 25.03.2023, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Щодо нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду.

У позовній заяві позивачем викладено клопотання про зобов`язання органу, що буде виконувати рішення, здійснювати нарахування 3% річних до моменту остаточного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Позивачем розрахована та судом задоволена сума 3% річних до 25.03.2026.

На підставі вказаної норми Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє клопотання позивача та зазначає про нарахування 3% річних на суму основного боргу починаючи з 26.03.3026 і до моменту виконання відповідачем рішення в цій частині з урахуванням приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України за наступною формулою: С х 3 х Д: 365 (або 366 днів, виходячи з фактичної кількості днів у році, за який здійснюється розрахунок): 100, де: С - сума основного боргу, що становить 65 419,20 грн; 3 - розмір процентів; Д - кількість днів прострочення.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, за визначеною вище формулою.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки товару №53-121-13-21-10466 від 15.07.2021 (а.с.8-12), актом звіряння (а.с.14) податковою накладною (а.с.56), товарно-транспортною накладною (а.с.22), претензією від 13.01.2026 (а.с.15-16), відповіддю на претензію від 17.02.2026 (а.с.17).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення основного боргу у розмірі 65 419,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 43 097, 76 грн та трьох процентів річних у розмірі 8 603,07 грн

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, п.п.1, п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2026 року у розмірі 3328,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приймаючи до уваги, що ціна позову становить 117 125,41 грн та позовна заява подана в електронній формі, до сплати за подання цієї позовної належить судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію про сплату суми 3328,00 грн судового збору, тобто в розмірі більшому, ніж визначено законом.

Оскільки позов задоволено частково (у розмірі 99,99% від заявлених позовних вимог), судові витрати зі сплати судового збору слід покласти відповідача у розмірі 2662,13 грн.

Зайво сплачений судовий збір повертається виключно за клопотанням особи, яка його платили. Станом на дату ухвалення рішення відповідне клопотання від позивача не надходило.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРО ЛАЙФ» (49000, м. Дніпро, провулок Добровольців, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 42662856) суму 65 419,20 грн (шістдесят п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 20 коп.) основного боргу, 43 097,76 грн (сорок три тисячі дев`яносто сім гривень 76 коп.) інфляційних втрат та 8 603,07 грн (вісім тисяч шістсот три гривні 07 коп.) трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснити нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 65 419,20 грн (шістдесят п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 20 коп.), починаючи з 26.03.2026 і до моменту остаточного виконання рішення суду (до моменту повної оплати основного боргу), з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: С х 3 х Д: 365 (або 366 днів, виходячи з фактичної кількості днів у році, за який здійснюється розрахунок): 100, де: С - сума основного боргу; 3 - розмір процентів; Д - кількість днів прострочення. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРО ЛАЙФ» (49000, м. Дніпро, провулок Добровольців, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 42662856) суму 2662,13 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні13коп) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.06.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич