Ухвала суду № 137298071, 09.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

09 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/626/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Макаревича В.А., за участю секретаря судового засідання Підгаєцької М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,

за участю:

від заявника: ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Андрушівським РВ УМВС України в Житомирській області 04.01.2000;

Сисак В.Т. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №001232 від 29.06.2021, ордер серії АА №1714456 від 22.05.2026;

ВСТАНОВИВ:

22.05.2026 на електронну пошту Господарського суду Житомирської області, через систему "Електронний суд", надійшла заява від ОСОБА_1 №б/н від 22.05.2026 про неплатоспроможність з додатками.

Ухвалою суду від 26.05.2026 прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні; прийнято заяву арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни №01-13/20 від 11.05.2026 про участь у справі; призначено підготовче судове засідання на 09 червня 2026 р. о 09:30 год.

03.06.2026 до суду від заявника надійшли додаткові пояснення у справі №б/н від 02.06.2026 з доданими матеріалами.

Ураховуючи, що за формою та змістом зазначені додаткові пояснення у справі №б/н від 02.06.2026 з доданими матеріалами відповідають вимогам ГПК України, суд приймає та долучає їх для розгляду у справі.

У судовому засіданні заявник та його представник заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підтримали; заявник надав усні пояснення у справі з підстав, які йому відомі. Представник заявника повідомив, що до матеріалів справи надані всі наявні докази у боржника та проінформував, що на даний час до суду з клопотанням про витребування доказів від кредиторів не звертався. Вважає, що суд має врахувати судову практику місцевих господарських судів та апеляційного суду, на які він посилався при вирішенні даної справи.

Розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За приписами частини першої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до абзацу сімнадцятого частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.

Стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (частина третя статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства).

Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).

Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).

Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.

Відповідно до частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:

1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;

2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;

3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;

5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;

6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;

7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;

9) копія трудової книжки (за наявності);

10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;

11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;

12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;

13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;

14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Отже, наявність підстав, передбачених статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справах про неплатоспроможність боржника, має засвідчити перелік документів, наведений в частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, що має додаватися до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2021 у справі №916/1176/20.

Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) (частина 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

У своїй заяві заявник зазначає, що з 2015 року і до даного часу перебував і перебуває у кредитних відносинах з банківськими установами України та фінансовими установами, що видають населенню мікрокредити. Він укладав правочини, за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб. Крім того, пізніше отримані кредитні кошти боржник спрямовував на погашення раніше отриманих кредитів та відсотків за ними.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, фізична особа ОСОБА_1 у поданій до суду заяві зазначає про наявність невиконаних прострочених зобов`язань перед: ТОВ "Оптимальні кредити", ТОВ "Таліон плюс", ТОВ "Укр кредит фінанс", ТОВ "Авентус Україна", ТОВ «Споживчий Центр», ТОВ "Бізнес позика", ТОВ "Лінеура Україна", ТОВ "Мілоан", ТОВ "ФК"Незалежні фінанси", ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів", ТОВ "ФК "Є гроші", ТОВ "Сіроко фінанс", ТОВ "ФК "ТОП 1", ТОВ "ФК "Фінмаркет", АТ «ПУМБ», АТ "А-Банк", АТ "Ідея Банк".

Зазначає, що на момент подачі даної заяви до суду, загальна сума заборгованості перед всіма кредиторами, на його думку, складає 583 722,93 грн; з них прострочених - 567 470,27 грн та неустойка (штраф, пеня) - 113 772,24 грн.

Повне припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань, упродовж двох місяців є однією з підстав для звернення боржником до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Невиконання боржником зобов`язань перед кредиторами, на погляд заявника, підтверджується копією кредитної історії станом на 07.05.2026, складеної Українським бюро кредитних історій та копіями укладених кредитних договорів, платіжних документів, виписок по картах та рахунках, довідок банків та фінансових установ (а.с.43-78, т.1).

Щодо наведених боржником підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначає, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

На відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження. Застосування судам принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Схожий за змістом висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.

Згідно з частинами першою-третьою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

З урахуванням викладеного та положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з`ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 902/227/20, від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20 та від 18.01.2024 у справі № 911/2308/23.

Обов`язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов`язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов`язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.

Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.

Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб`єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов`язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.

Первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", є належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір. Згідно вказаної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Боржник зобов`язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів з а к о ж н и м з к р е д и т н и х т а і н ш и х з о б о в ' я з а н ь упродовж двох місяців, зокрема:

- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);

- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (з усіма складовими, зокрема, датою останнього платежу)).

Перевіряючи обставини, наявності визначеної фізичною особою ОСОБА_1 підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, судом було досліджено виписки з банківських рахунків боржника. З отриманих від банківських установ виписок судом встановлено наступне.

По кредитору - АТ "ПУМБ":

- згідно виписки з банківського рахунку НОМЕР_2 за період з 02.12.2024 по 12.05.2026, відкритого боржником у АТ "ПУМБ", містяться відомості про платежі 27.03.2026 та 25.04.2026 на суму 2200 грн з призначенням " Погашення заборгованості за відсотками згідно договору (200336717447 від 02.12.2024) (а.с. 174, т.1);

- згідно виписки з банківського рахунку НОМЕР_3 за період з 02.12.2024 по 12.05.2026, відкритого боржником у АТ "ПУМБ", містяться відомості про платежі 28.03.2026 на суму 1060,40 грн та 25.04.2026 на суму 1037,09 грн з призначенням "Погашення заборгованості за відсотками згідно договору (200336717447 від 02.12.2024) (а.с. 174, т. 1 на звороті).

Заперечення боржника та його представника, що дані обставини не свідчать про припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів саме боржником, а були здійснені банком без згоди боржника, суд відхиляє з огляду на таке.

У судовому засіданні боржник повідомив, що був ознайомлений із умовами кредитного договору, який він особисто підписав. Також боржник не оскаржував у будь який спосіб дії посадових осіб банку. Представник боржника у судовому засіданні повідомив, що боржником не заперечується законність списання (погашення заборгованості за відсотками згідно договору) АТ "ПУМБ".

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що належних, допустимих та достовірних доказів припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кредитним зобов`язанням перед кредитором АТ "ПУМБ" упродовж двох місяців до дати подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство фізична особа ОСОБА_1 не надав. При цьому матеріалами справи підтверджується, що у межах двох місяців до подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником здійснювалося погашення заборгованості за відсотками згідно договору (200336717447 від 02.12.2024) перед АТ "ПУМБ". Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №906/820/24.

За сукупністю матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявником також, не доведено належними та допустимими доказами наявності інших підстав, передбачених статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, загрози неплатоспроможності.

Суд звертає увагу на таке.

Запроваджений із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства новий інститут, який застосовується для врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця, не є тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Як убачається з пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.

Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.

За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Таким чином Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною другою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.

Схожі положення щодо публічного та приватного інтересу підлягають застосуванню і у процедурах неплатоспроможності фізичних осіб.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тому, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

У цьому висновку суд звертається до висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що наведені в постановах від 15.02.2024 у справі 904/7413/21 та від 27.05.2025 у справі № 906/820/24.

До боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої Кодексу України з процедур банкрутства), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 Кодексу України з процедур банкрутства );

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 Кодексу України з процедур банкрутства ).

Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 вказано, що за змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у cправі №911/2140/22, від 15.02.2024 у справі №904/7413/21, від 25.01.2024 у справі №916/1575/21, від 18.04.2024 у справі №920/1398/21, від 27.05.2025 у справі № 906/820/24).

Як убачається з поданої заяви, заявник посилається на те, що він проходив лікування та значну частину коштів направляв на службу в ЗСУ - потреба у амуніції, топливі, розхідних матеріалів; був учасником бойових дій та з лютого 2022 року проходив службу у лавах ЗСУ.

Також заявник у своїй заяві зазначає, що він довірився масштабній рекламній програмі щодо отримання "легких" грошей та короткий час грав в онлайн казино. Намагання погасити борги швидко привели до залежності від азартних ігор. Зазначає, що зараз заявник перестав грати, звернувся до уповноваженого державного органу щодо внесення його даних до реєстру самообмежень.

У додаткових поясненнях заявник повідомив, що він звернувся в Плей Сіті та подав заяву на внесення до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, з метою недопущення повторення помилок та зазначив, що відповідне рішення додано до заяви.

Суд висловлює свою повагу до заявника, як захисника - учасника бойових дій у лавах ЗСУ та приймає до уваги пояснення заявника про проходження ним військової служби та долучені до матеріалів справи Витяг з наказу командира Війської частини НОМЕР_4 Національної Гвардії України від 24.04.2026 №108, згідно якого було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 та наданий Висновок - епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №3250.. Разом з тим звертає увагу заявника та його представника, що посилання в заяві на витрачання кредитних коштів заявником під час служби на амуніцію, топливо, будь - які розхідні матеріали, придбання ліків мають бути підтверджені заявником та його представником будь - якими доказами, на розсуд заявника для їх оцінки та врахування судом.

Суд позбавлений можливості відповідно до вимог чинного законодавства самостійно збирати докази за боржника та його представника для доведення обставин витрачання кредитних коштів заявником під час служби на амуніцію, топливо, будь - які розхідні матеріали, придбання ліків тощо.

При цьому до матеріалів справи заявником взагалі не надано доказів особистих витрат на амуніцію, військове спорядження, засоби індивідуального захисту тощо, на які посилається заявник.

Відповідні обставини неможливості сплати боргових зобов`язань за отриманими кредитами мають бути доведені зібраними заявником та його представником доказами, які мають бути надані до суду разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

Ухвалою суду від 26.05.2026 заявника було зобов`язано, зокрема:

- конкретизувати наявні ознаки загрози неплатоспроможності та надати докази, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов`язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями, а саме: докази існування заборгованості перед кредиторами та припинення її погашення протягом тривалого строку (судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання);

- виписки про рух коштів з усіх рахунків боржника у всіх банківських установах, на які кожним з кредиторів здійснювалося перерахування сум кредитів (позик) за період з дати укладення таких договорів по день подачі заяви до суду (номери банківських карток зазначено в договорах) з зазначенням, зокрема, дат та сум операцій, платників та отримувачів коштів, призначень платежів;

- надати докази на підтвердження письмових пояснень з приводу того, на які потреби були використані боржником отримані кредитні кошти.

Проте, заявник вимоги ухвали суду в частині надання доказів про викладені ним обставини не виконав.

Лише долучений до матеріалів справи наказ військової частини та Висновок - епікриз не можуть свідчити про понесені заявником витрати на амуніцію, військове спорядження, засоби індивідуального захисту, придбання ліків, оплатне (а не безоплатне) лікування тощо.

Окремо слід зазначити, що посилання заявника на витрачання кредитних коштів для отримання "легких" грошей для гри в онлайн казино не може свідчити, що він є добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності.

Суд звертає увагу, що сам боржник у своїй заяві повідомляє, що: "намагання погасити борги швидко привели до залежності від азартних ігор". Зазначає, що зараз заявник перестав грати, звернувся до уповноваженого державного органу щодо внесення його даних до реєстру самообмежень. У додаткових поясненнях заявник повідомив, що він звернувся в ОСОБА_2 та подав заяву на внесення до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, з метою недопущення повторення помилок та зазначив, що відповідне рішення додано до заяви.

Проте, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, суд констатує відсутність відповідного рішення, на яке посилається заявник. Також відсутні будь - які докази, які б свідчили про звернення заявника та проходження лікування для позбавлення від ігрової залежності. Сам представник заявника повідомив у судовому засіданні, що відповідне рішення не було додано до заяви за його відсутності.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до поданих заявником декларацій, доходи заявника за 2023 рік становили 607 131,41 грн, за 2024 рік - 362 531,81 грн, 2025 - 558 741,06 грн за 2026 (станом на 01.04.2026) - 142 772,36 грн. При цьому лише станом на 22 травня 2026 року боржник зазначає наявність, на його думку, 583 722,93 грн боргу (з них прострочених - 567 470,27 грн) та неустойки (штраф, пеня) - 113 772,24 грн.

Тобто, заявник з 2023 року мав достатню фінансову можливість погашати заборгованість, що також не може свідчити, що він є добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності.

У своїй заяві заявник повідомляє, що востаннє він отримав кредит у січні 2025 року та після цього до кредитних установ за отриманням нових кредитів не звертався, а у додаткових поясненнях зазначає, що востаннє заявник отримав кредит у лютому 2026 року та після цього до кредитних установ за отриманням нових кредитів він не звертався.

Проте, зазначене твердження боржника спростовується матеріалами справи . Так, згідно наданої заявником до матеріалів справи у якості доказу інформації УБКІ від 21.05.2026 (т. 1 а.с. 42 - 78) - Реєстрі запитів, заявник лише протягом січня 2026 по березень 2026 року подав 43 заявки на отримання кредитів та онлайн - кредитів від фінустанов; остання заявка згідно інформації УБКІ станом на 21.05.2026 для отримання чергового кредиту боржником подана 27.03.2026 (а.с. 75, т.1), що також не може свідчити, що він є добросовісний боржник, який добросовісно надав суду повну і достовірну інформацію, яка стосується правовідносин з кредиторами стосовно отримання кредитів.

Підсумовуючи викладене, за сукупністю боржником не доведено обставин неможливості сплати боргових зобов`язань за отриманими кредитами зібраними заявником та його представником доказами, які мають бути надані до суду разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та не доведено, що він є добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності.

Відтак, судом встановлено, що боржником не доведена неможливість боржника протягом наступних 12 місяців виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.

Як зазначалась вище, підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, передбачені частиною 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Про наявність таких підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Збирання доказів по справі не є обов`язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами ГПК України.

Системний аналіз положень статей 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що господарський суд, приймає у підготовчому судовому засіданні рішення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність введення процедури реструктуризації боргів боржника чи відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Заявником не доведено наявність, наведених ним підстав, визначених статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та не доведено, що він є добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності.

Встановлені судом при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 обставини, не підтверджують у сукупності доказами у справі, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства підстав для відкриття провадження у цій справі про неплатоспроможність боржника.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв`язку з чим відмовляє у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 .

З огляду на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни №01-13/20 від 11.05.2026 про участь у справі.

З урахуванням частини 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Керуючись статтями 1, 2, 9, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

2. Залишити без розгляду заяву арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни №01-13/20 від 11.05.2026 про участь у справі.

Ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.254- 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5007/.

Дата підписання ухвали: 11.06.2026

Суддя Макаревич В.А.