Ухвала суду № 137298007, 11.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

11.06.2026м. ДніпроСправа № 904/3448/26

За заявою Дніпровської міської ради

про забезпечення позову у справі

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича, м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів

Суддя Назаренко Н.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2022 - 22.01.2026 у розмірі 969 918 гривень 02 копійок набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому на праві власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме автостоянка: Літ А-1 - будівля вартової площею 6,0 кв. м; літ № 1 - огорожа площею 205,5 кв. м; Літ І - замощення площею 1199,0 кв. м за період з 01.01.2022 - 22.01.2026 за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшив свої доходи, а Дніпровська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).

Разом із позовом Дніпровська міська рада надала заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно Білого Євгена Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме автостоянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 799797212101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Білого Євгена Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах суми стягнення в розмірі 969 918,02 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.

Свою заяву Дніпровська міська рада обґрунтовує тим, що за наслідками обстеження земельної ділянки встановлено, доступ до земельної ділянки вільний. Земельна стоянка використовується як автостоянка. На ділянці розташовані: сторожка охоронця, зарядна станція для електромобілів. На земельній ділянці під час обстеження були припарковані автомобілі, розмітка місць для паркування відсутня, автомобілі розміщуються рядами по території автостоянки. Під час обстеження в сторожці перебував охоронець. Заїзд на територію автостоянки здійснюється зі сторони бульв. Слави. Покриття земельної ділянки - асфальт, пісок та каміння; місцями поросло травою. Площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,1247 га.

Вищезазначена інформація міститься в акті обстеження департаменту державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 16.10.2025.

У свою чергу, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташована автостоянка, а саме: Літ А-1 - будівля вартової площею 6,0 кв. м; літ № 1 - огорожа площею 205,5 кв. м; Літ І - замощення площею 1199,0 кв. м, власником якої з 04.03.2016 є Білий Є.В. на підставі свідоцтва, серія та номер: реєстр № 417, виданого 04.03.2016, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л. В.

Заявник стврджує, що ФОП Білий Є. В. з 2016 року по теперішній час користується земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, бульв. Слави, 1 Ж, на якій знаходяться належні йому на праві власності об`єкти нерухомості.

Дніпровською міською радою встановлено, що Відповідач безпідставно користувався земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, останнім безпідставно збережено кошти в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, внаслідок чого вбачається спір між Дніпровською міською радою та ФОП Білим Євгеном Володимировичем.

Предметом позову є вимога Дніпровської міської ради про стягнення з ФОП Білого Євгена Володимировича коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Ураховуючи викладене, Дніпровська міська рада вважає за доцільне застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та кошти на рахунках відповідача в межах суми стягнення, до набрання рішенням по справі законної сили в межах суми стягнення, до набрання рішенням по справі законної сили.

Заявник зазначає, що сума коштів підтверджується розрахунком, який затверджений протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок № 1 від 22.01.2026 року та складається з суми орендної плати, яка не сплачена відповідачем за відповідний період.

Даний розрахунок Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок здійснений на підставі:акта департаменту державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 16.10.2025 року № 0559, складеного за результатами обстеження земельної ділянки за адресою: бульв. Слави, 1 Ж; звіту щодо визначення конфігурації меж, площі та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади; інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.08.2025 № 38964/5/04-36-24-04-10.

Позивач зазначає, що ціна забезпечення позову складається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки в розмірі 969 918 грн. 02 коп.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з частиною 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частини 3 ст. 13 ГПК України ).

Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, і на нього послався суд апеляційної інстанцій у цій справі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2024 у справі 910/6287/23, від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Суд враховує, що обраний заявником вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав майбутнього відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (майбутнього відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.

За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява Дніпровської міської ради підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Однак накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 969 918,02 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать майбутньому відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 969 918,02 грн. доцільно буде накласти арешт на майно майбутнього відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Верховний Суд у постанові № 918/124/23 від 29.06.2023 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06). У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідачів та баланс інтересів будуть порушені.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

При цьому, суд звертає увагу на наступне.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги необхідність дотримання співмірності та пропорційності заходів забезпечення позову, за умови неможливості станом на дату розгляду заяви встановити достатність грошових коштів, що належать майбутньому боржнику і знаходяться на його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах для задоволення вимог про стягнення 969 918,02 грн., суд вважає за доцільне накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича, в межах суми стягнення в розмірі 969 918,02 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статті 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ) , в межах суми стягнення в розмірі 969 918,02 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.

Стягувачем за даною ухвалою є: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514).

Боржником за даною ухвалою є: Фізична особа-підприємець Білий Євген Володимирович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття 11.06.2026.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 12.06.2029.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Назаренко