Ухвала суду № 137297301, 11.06.2026, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2331/26

1-кп/707/558/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026252220000030 від 23.04.2026, відносно

ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2026 року до Черкаського районного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42026252220000030 від 23.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України.

З дотриманням положення ч. 3 ст. 35 КПК України та Розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, вказаний обвинувальний акт передано для розгляду головуючому судді Черкаського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 .

У порядку ст. 314 КПК України судом призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні судом поставлено на обговорення учасників судового процесу питання щодо направлення обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні до Черкаського апеляційного суду для визначення підсудності.

Прокурор заперечував проти направлення справи для визначення підсудності вважав, що справа підсудна Черкаському районному суду Черкаської області, оскільки злочин за ч. 4 ст. 408 КК України є триваючим та його припинено на території Черкаського району в с. Слобода, де обвинуваченого ОСОБА_5 було затримано.

Захисник, думку якого підтримав обвинувачений не заперечували проти направлення справи для визначення підсудності.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення як направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Частиною 1 статті 32 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Відповідно до ч. 9 ст. 615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Як убачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_5 інкримінується вчинення двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України, а саме - пропозиція та обіцянка службовій особі надати їй неправомірну вигоду, наданні такої вигоди за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище та ч. 4 ст. 408 КК України, а саме - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Відповідно до положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України, є більш тяжким кримінальним правопорушенням, ніж кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, у зв`язку з чим питання територіальної підсудності підлягає вирішенню саме за місцем вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 інкримінується, зокрема, самовільне залишення розташування місця тимчасової дислокації підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в АДРЕСА_1 , чим незаконно припинено виконання конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану.

З урахуванням того, що інкриміноване кримінальне правопорушення є закінченим злочином з моменту, коли військовослужбовець умисно самовільно залишив місце служби, а відтак безпосередньо пов`язане з територією с. Ревбинці Золотоніського району Черкаської області, за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 , де проходив службу ОСОБА_5 , що і є місцем вчинення дезертирства, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження не підсудне Черкаському районному суду Черкаської області.

Така правова позиція узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 336/5209/22 зазначено, що дезертирство як кримінальне правопорушення, передбачене ст. 408 КК України, є закінченим злочином з моменту, коли військовослужбовець умисно самовільно залишив місце служби з метою ухилення від проходження військової служби, не приступив до виконання службових обов`язків, не вжив заходів до повернення та не повідомив командування про своє місцезнаходження, що має істотне значення для визначення моменту закінчення злочину та вирішення питання територіальної підсудності відповідно до вимог ст. 32 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що питання визначення територіальної підсудності у даному кримінальному провадженні підлягає вирішенню у порядку, передбаченому ст. 34 КПК України, судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 32, 34, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Направити обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42026252220000030 від 23.04.2026, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України, до Черкаського апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1