Рішення № 137297027, 14.05.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8019/23

Номер провадження2/711/47/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Демчика Р.В., секретаря Кобилки Є.О., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 представника відповідача Барілова С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 , Приватне підприємство «НАДІЯ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування ,-

встановив:

03.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позивачем було визначене ПП «Надія».

Просив суд стягнути з ПАТ «СК «Вусо» на користь ОСОБА_1 несплачене страхове відшкодування в розмірі 4252,51 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 15701,70 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 3000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП витрати на оплату авто товарознавчого дослідження в розмірі 4000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; стягнути з сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_1 понесені документально підтверджені судові витрати судовий збір в сумі 2147, 20 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.11.2024 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.

05.12.2023 року до суду надійшов відзив ПАТ «СК «Вусо», в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 15.09.2023 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 25 305, 64 грн. на реквізити позивача, виконавши тим самим свій обов`язок про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП.

14.12.2023 року до суду надійшли пояснення третьої особи ПП «Надія», в якому представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

12.12.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив ПрАТ «СК «ВУСО».

11.01.2024 року до суду надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_3 про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, але в судовому засіданні 15.08.2024 року відповідач відмовився від вказаного клопотання.

17.01.2024 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про заміну відповідача на належного. В клопотанні просив суд змінити статус з ПП «Надія» з третьої особи на співвідповідача.

В цей же день, до суду надійшла позовна заява про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та стягнення страхового відшкодування ( викладена у новій редакції у зв`язку з залученням у справу співвідповідача).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.01.2024 року змінено процесуальний статус ПП «Надія» з третьої особи на співвідповідача у справі.

29.01.2024 року до суду надійшла письмова заява представника ПП «Надія» про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, але в судовому засіданні 15.08.2024 року представник відповідач відмовився від вказаного клопотання.

16.02.2024 року до суду надійшов відзив ПП «Надія», в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

26.07.2024 року до суду надійшла заява представника позивача Блізнєцова Є.А. про збільшення позовних вимог. У вказаній заяві просив стягнути ПАТ «СК «Вусо» на користь ОСОБА_1 несплачене страхове відшкодування в розмірі 5443,23 грн.; стягнути з ПП «Надія» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 16684,39 грн.; стягнути з ПП «Надія» на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 3000 грн.; стягнути з ПП «Надія» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП витрати на оплату авто товарознавчого дослідження в розмірі 4000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_1 понесені документально підтверджені судові витрати судовий збір в сумі 2147, 20 грн.; стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_1 понесені документально підтверджені судові витрати за проведення судової експертизи, в розмірі 7000 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.08.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання № 3233224, поновлено представнику позивача процесуальний строк для подання доказів у справі. Долучено до справи висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №33 від 21.07.2024 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.08.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Блізнєцова Є.А. про поновлення строку на подання заяви про збільшення позовних вимог відмовити.

Заяву про збільшення позовних вимог від 25.07.2024 року, подану представником позивача ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 , Приватне підприємство «НАДІЯ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування залишено без розгляду.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 10.10.2024 року скасовано ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.08.2024 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Верховного Суду від 28.07.2025 року постанову Черкаського апеляційного суду від 10.10.2024 року залишено без змін.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю, з урахування заяви про збільшення позовних вимог від 26.07.2024 року.

Представник ПрАТ «СК «ВУСО» в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву виклав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього моральної шкодив розмірі 5000 грн. Також в судовому засіданні пояснив, що у вказаний в позовній заяві день час та місце, він, керуючи автомобілем МАЗ 555102 д.н.з. НОМЕР_1 , не помітив автомобіль позивача, який рухався в попутному напрямку, і при зміні напрямку руху свого автомобіля він пошкодив автомобіль позивача. В подальшому на місце ДТП прибув представник ПП «Надія».

Представник ПП «Надія» адвокат Барілов С.А. позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що вина водія ОСОБА_3 у вчиненні ДТП не доведена належним чином. Також не погодився із висновком експерта, вважаючи його необгрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Судом встановлено, що власником автомобіля ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , а власником автомобіля МАЗ 555102 д.н.з. НОМЕР_1 є Приватне підприємство «Надія»

Згідно наказу (розпорядження) про прийому на роботу ПП «Надія» від 20.04.2023 року, ОСОБА_3 прийнятий на посаду водія МАЗ 555102 КП-8322.

02 серпня 2023 року по вул. Чигиринська, 60/2 в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу МАЗ 555102 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень, а їх власники матеріальних збитків.

Відповідно до ст. 33 Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Учасники дорожньо-транспортної пригоди скористались правом визначеним пунктом 2.11 ПДР на місці події спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (євпропротокол) із фіксацією обставин, схеми пригоди, завдані пошкодження.

Як вбачається із повідомлення про повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_3 своїм особистим підписом визнав свою вину у вчиненні ДТП.

Відповідно до страхового полісу № 211762218 цивільно-правова відповідальність водія МАЗ 555102 д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ СК ВУСО. Згідно цього Полісу розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160000,00 грн., франшиза 3000, 00 грн.

Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, врегульоване Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин, який і підлягає застосуванню у цій справі.

Так, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний письмово надати страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Позивач подав до страховика повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування.

В подальшому ПрАТ СК ВУСО визнали подію страховим випадком та виплатили позивачеві страхове відшкодування, в розмірі 25 255, 64 грн.

Згідно з ч. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Частиною 1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа , якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Разом з тим, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, відповідно до ч.2 статті 78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до висновку експерта № 33 від 21.07.2024 року, що складений судовим експертом Старинець М.В.: вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_2 без урахування зносу = 50 619, 23 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_2 з урахування зносу та з ПДВ = 33 934, 84 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням зносу та без ПДВ = 31 298, 87 грн.

Суд вважає, що висновок експерта № 33 від 21.07.2024 року є належним та допустимим доказом у даній справі.

Так, експертизу проведено судовим експертом Старинцем М.В., який має вищу технічну освіту за спеціальністю інженер-механік автомобільного транспорту і кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» (Свідоцтво судового експерта-автотоварознавця №1125, видане ЦЕКК МЮУ, дійсне до 23.08.2025). Стаж експертної роботи з 1995 року

Висновок відповідає вимогам статті 102 ЦПК України та був складений на замовлення сторони по справі, право на яке передбачене статтею 106 ЦПК України. Суд й зауважує на тому, що висновок судового експерта Старинець М.В. є логічним, послідовними, він містить інформацію щодо предмета доказування, підготовлений для подання до суду, та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Також суд звертає увагу на те, що представник ПП «Надія», не погодуючись із висновком експерта не заявляв перед судом клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи.

За клопотанням відповідача ОСОБА_3 , судом, 02.10.2025 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу, але у зв`язку з відмовою відповідача здійснити оплату експертизи, справа була повернута до суду без виконання призначеної експертизи.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспортну суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової авто товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, - до таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.12.2020 року № 911/286/20.

За таких обставин, суд відхиляє заперечення ПрАТ СК ВУСО, щодо правильності виключно звіту про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 27023 від 12.09.2023 року відхиляє. Спір, щодо розміру шкоди понесеної позивачем з страховиком у даній справі судом встановлений, як і підтверджується дане фактом направлення претензій страховику під час досудового врегулювання спору. Відтак, з урахуванням сталої правової позиції Верховного Суду України, суд вважає правильним виходити саме з висновків судового експерта.

Суд також й враховує ту обставину, що звіт про оцінку № 27023 від 12.09.2023 року був виконаний оцінювачем ОСОБА_4 без особистого огляду транспортного засобу ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_2 . При цьому причину не проведення огляду у власному документі не повідомляється. Згідно з пунктом 5.1 Наказу 24.11.2003 № 142/5/2092 Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, визначення матеріального збитку без огляду КТЗ можливе лише за рішенням органу (особи), який призначив експертизу, в якому обов`язково повинне міститись обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд. Відсутність обґрунтованої причини не проведення огляду КТЗ є грубим порушенням при складанні звіту про оцінку, що призводить до сумнівів правильності виконаних оцінювачем розрахунків в цілому.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого це шкода, пов`язана: - з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; - з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; - з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; - з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; - з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У зв`язку із зазначеним суд вважає, що оскільки ПрАТ СК ВУСО вже частково сплатило позивачеві кошти у розмірі 25 255, 64 грн., а вартість ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ складає 31 298, 87 грн., то з страховика підлягає стягнення на користь позивача 5 443, 23 грн. недоплаченого страхового відшкодування, яке слід розраховувати наступним чином: 31 298, 87 грн. - 25 255, 64 грн. - 3000 (франшиза) + 2400, 00 грн. (евакуатор) = 5 443, 23 грн.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ПП НАДІЯ, то суд також приходить до рішення про їх задоволення з огляду на наступне.

Статтею 36.6. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Статтею 22 ЦК України, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За правилом передбаченим частиною 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 Цивільного Кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ч.1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Оскільки ОСОБА_3 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ПП НАДІЯ та виконував свої службові обов`язки, то відповідальною особою за відшкодування шкоди, в тому ж числі й франшизи є саме ПП НАДІЯ. Відтак суд приходить до рішення про стягнення з ПП НАДІЯ на користь ОСОБА_1 франшизи визначеної полісом страхування, в розмірі 3000, 00 грн.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення з ПП НАДІЯ на користь ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, в розмірі 16 674, 39 грн., що розраховується: 50 619, 23 грн. - 33 934, 84 грн. = 16 674, 39 грн.

При задоволені вказаної вимоги, суд відхиляє доводи представника відповідача ПП НАДІЯ, щодо неправомірності такої вимоги. Задоволення стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням не суперечить меті інституту страхування. Оскільки відповідальна особа за шкоду при застрахованій цивільно-правовій відповідальності не звільняється від обов`язку з відшкодування шкоди, проте такий обов`язок розподіляється між страховиком та страхувальником. Суд й зауважує на тому, що збитком потерпілого вважається не тільки витрати, які він зазнав у зв`язку з пошкодженням належного йому на праві власності транспортного засобу, а й ті, які він мусить зробити для його відновлення (ч. 1 ст. 22 ЦК України). При цьому стягнення судом різниці між фактичним розміром шкоди можливе за умови надання доказів на підтвердження завданих збитків (вартості відновлювального ремонту), що у даній справі позивачем було зроблено, а відповідачем не спростовано. В свою чергу стягнення шкоди здійснюється судом в тому числі й за відсутності доказів проведення ремонту транспортного засобу. Аналогічної й позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.10.2019 року у справі № 753/4696/16-ц, провадження № 61-30908св18.

З метою визначення розміру шкоду, позивач був зобов`язаний звернутись до СОД ОСОБА_5 , задля складання звіту про оцінку автомобіля № А 09-11 від 22.09.2023 року. Саме тому в розумінні п.1 ч. 2 статті 22 ЦК України такі витрати відносяться до тих, що позивач був змушений зробити для відновлення свого порушеного права. Оскільки саме на цьому доказі позивач сформував свої первинні позовні вимоги при зверненні до суду. Суд й зауважує на тому, що покладення в основу судового рішення при розрахунку розміру понесеної шкоди судового висновку експерта не спростовує необхідність у задоволенні цієї вимоги. Звернення до судового експерта в порядку ст. 106 ЦПК України було зумовлене позивачем вже під час судового розгляду та виключно з підстав заперечень заявлених вимог з боку відповідача, в тому ж числі й щодо самого звіту про оцінку.

Також суд вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з ПП НАДІЯ на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, витрати на оплату авто товарознавчого дослідження, в розмірі 4000, 00 грн.

Судом й враховано той факт, що за вимогами ч. 2 ст. 16 ЦПК України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позов.

Позивачем було надано докази звернення до ПП НАДІЯ та інших сторін в порядку досудового врегулювання спору з вимогами, щодо відшкодування шкоди, які не були виконані.

При цьому розрахунок вимог був виконаний позивачем саме на підставі вже згаданого звіту про оцінку. Отже необхідність у понесені таких витрат в повному обсязі підтверджена.

Таким чином з відповідача ПП «Надія» на користь слід стягнути 23 674, 39 грн. (4000 грн. +3000 грн.+ 16 674, 39 грн) завданої матеріальної шкоди.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на його користь моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Приписи вказаної норми закону свідчать про обов`язок з відшкодування юридичною особою шкоди завданої їхнім працівником шкоди, в тому ж числі й моральної. Відтак позовна вимога в частині моральної шкоди спрямована позивачем до неналежного відповідача, відповідальним за моральну шкоду є ПП НАДІЯ. Проте суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог чи з власної ініціативи замінювати відповідача у справі на належного. Аналогічної позиції й притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.11.2020 року у справі № 760/28302/18-ц.

Одночасно з винесення цього рішення, суд роз`яснює право позивачу на звернення до суду з іншим позовом про відшкодування моральної шкоди до належного відповідача.

Щодо стягенння суддоих витрат.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч.4-7 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, таке клопотання від відповідача до суду не надходило.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 (провадження №14-123цс23) щодо відшкодування витрат за проведення експертизи дійшла наступних висновків:

«…..Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, та те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права…..».

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №69 від 09.07.2024 року позивач сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_5 7000 грн., за проведення автотоварознавчої експертизи.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат пов`язаних із сплатою судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно квитанції від 31.10.2023 року позивачем було сплачено 2147 грн. судового збору, як за вимогу майнового характеру та моральної шкоди. Оскільки в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди було відмовлено, то судовий збір в сумі 1073,50 (2147,50:2) слід залишити за позивачем.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги до ПП «Надія» та ПрАТ СК ВУСО задоволено повністю, з відповідачів на користь позивача слід стягнути 1073,50 грн. судового збору, по 536,75 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 22-23, 1166-1167 ЦК України, керуючись ст. 12-13, 81-83, 89, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 278, 279 ЦПК України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 , Приватне підприємство «НАДІЯ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ЄДПРОУ 31650052, місце знаходження: вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 5 443, 23 грн. недоплаченого страхового відшкодування та 536,75 грн. судового збору, а всього 5979,90 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Надія» (ЄДПРОУ 21356758, місце знаходження: пров. Остафія Дашкевича, 27, м. Черкаси, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 23 674, 39 грн. моральної шкоди, 7000 грн. витрат, пов`язаних із залученням експерта та 536,75 грн. судового збору, а всього 31 211,14 грн.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р. В. Демчик