Рішення № 137297011, 11.06.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/575/26

Номер провадження2/701/512/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Калієвського І.Д.

за участю секретаря - Байдужої Г.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Маньківка заяву по справі за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування обтяження у вигляді накладеного арешту,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулася в суд з позовом до відповідача про скасування обтяження у вигляді накладеного арешту.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ОСОБА_1 стало відомо про те, що на належне йому нерухоме майно Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження №9819259 від 13.05.2010 року на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження В-3/322 від 12.04.2010 року. З метою отримання інформації про дане обмеження, представником позивача було надіслано адвокатський запит до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У відповіді від 13.05.2025 року управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомили наступне: Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, поданого разом із запитом від 09.05.2025 року на нерухоме майно ОСОБА_1 , накладено арешт, про що внесено запис про обтяження №9819259, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №В-3/322 від 12.04.2010 Першого Приморського відділу державної реєстрації виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Перевіркою даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що інформація про виконавчі провадження в межах яких накладено вищезазначений арешт в Системі відсутня. Відповідно до положень Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5 (чинному на момент прийняття рішення) та Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1829/5, матеріали виконавчих проваджень підлягають знищенню після закінчення трирічного строку зберігання. У зв`язку з чим, встановити підстави накладення вищевказаного арешту та надати копії документів виконавчого провадження, в межах яких внесенні записи про обтяження, унеможливлено. Враховуючи вищевикладене, представник позивача звернувся із заявою про зняття обтяження №9819259 від 13.05.2010 року, накладене на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження В-3/322 від 12.04.2010 року на нерухоме майно ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в межах компетенції, повідомляє наступне: Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) здійснюється органами державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» Приписами ст. 59 Закону, визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника. За інформацією Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на теперішній час, підстави припинення обтяження №9819259 у відділі відсутні. Справи про припинення обмеження майна розглядаються за місцем знаходження такого майна, що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, але в своєму позові просили справу розглядати у їх відсутності та підтримують позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутності не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі представлених доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 06.05.2026 р., вбачається, що на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження В-3/322 від 12.04.2010 року на належне ОСОБА_1 нерухоме майно Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження №9819259 від 13.05.2010 року (а.с.9-11).

З метою отримання інформації про дане обмеження, представником позивача було надіслано адвокатський запит до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.112).

Згідно відповіді від 13.05.2025 року управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомиляє, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, поданого разом із запитом від 09.05.2025 року на нерухоме майно ОСОБА_1 , накладено арешт, про що внесено запис про обтяження №9819259, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №В-3/322 від 12.04.2010 Першого Приморського відділу державної реєстрації виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Перевіркою даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що інформація про виконавчі провадження в межах яких накладено вищезазначений арешт в Системі відсутня. Відповідно до положень Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5 (чинному на момент прийняття рішення) та Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1829/5, матеріали виконавчих проваджень підлягають знищенню після закінчення трирічного строку зберігання. У зв`язку з чим, встановити підстави накладення вищевказаного арешту та надати копії документів виконавчого провадження, в межах яких внесенні записи про обтяження, унеможливлено (а.с.13).

Враховуючи вищевикладене, представник позивача звернувся із заявою про зняття обтяження №9819259 від 13.05.2010 року, накладене на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження В-3/322 від 12.04.2010 року на нерухоме майно ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.14-15).

Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в межах компетенції, щодо розгляду заяви повідомило, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) здійснюється органами державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» Приписами ст. 59 Закону, визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника. За інформацією Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на теперішній час, підстави припинення обтяження №9819259 у відділі відсутні (а..с.16,17).

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інші правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

У відповідності до визначення, наведеного у ст. 2 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року №1255-IV, боржник - особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов`язання, або майновий поручитель за таким зобов`язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов`язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження; - обтяжувач - уповноважений орган (особа) при публічному обтяженні; кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов`язанням; власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника; будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження; особа, яка здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора.

У відповідності до ст. 3 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом.

Відповідно до ст. 43 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

Однак, в окремих випадках саме скасування такого запису в реєстрі є належним способом захисту прав та інтересів позивачів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (пункт 5.17), від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (пункт 74)).

Наявність обтяжень на належне позивачу майно не позбавлятиме його права володіння ним. Разом з тим, його наявність, порушуватиме його право власності, зокрема, право щодо розпорядження цим майном. Справи про припинення обмеження майна розглядаються за місцем знаходження такого майна. Будь-які інші відомості стосовно накладення заборони відсутні. Наявність обтяжень на належне позивачу майно не позбавлятиме його права володіння ним. Разом з тим, його наявність, порушуватиме його право власності, зокрема, право щодо розпорядження цим майном.

Ч. 4 ст. 319 ЦК України визначає, що власність зобов`язує.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих позивачами достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає змогу суду дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 14, 15, 16, 317, 319, 321, 322, 391, 609 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Скасувати обтяження №9819259 у вигляді накладеного арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) накладене Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження В-3/322 від 12.04.20110 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський