Рішення № 137296936, 28.05.2026, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/703/26

провадження № 2/694/965/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Смовж О.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Тимошенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9086619, який підписано електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора і надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п. 10 Кредитного договору.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Кредитного договору кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачем первісному кредитору. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 2.4. п. 2 Кредитного договору.

16 січня 2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 16012026, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а TOB «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «Авентус Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до Реєстру боржників від 16.01.2026 до Договору факторингу №16012026 від 16 січня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 000,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн заборгованість за пенею, штрафами.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме: з 16 січня 2026 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №9086619 в розмірі 24 000,00 грн , з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн заборгованість за пенею, штрафами. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у зазначеному розмірі та судові витрати.

07.05.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про застосування норм п.15 ст.14 Закону України ««Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якому вказав наступне.

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»до ньогоє необґрунтованими та безпідставними в частині стягнення відсотків та пені за кредитним договором №9086619 від 25.05.2025 року, оскільки відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він звільняється від сплати відсотків за користування кредитом, а також від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту, оскільки є військовослужбовем. У зв`язку з вищевикладеним просить суд позов задовольнити частково, а саме - в частині стягнення тіла кредиту в сумі 5 000 грн.

22.05.2026 від представника позивача Сови Ю.М. надійшло заперечення на клопотання відповідача з якого вбачається, що відповідачем факт укладення Кредитного договору у відзиві не спростовується. До того ж, відповідачем безпосередньо визнається укладення ним Кредитного договору з Первісним кредитором, а відповідно, він визнає отримання за даним договором коштів та визнає свою обізнаність щодо умов Кредитного договору. Щодо посилання відповідача на статус військовослужбовця зазначає наступне, що відповідач не надав Первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитами відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.03.2026 прийнято вищевказану позовну заяву та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, однак у позовній заяві просила суд розглянути справу без її участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просив судове засідання провести без його участі, позовні вимоги просив задовольнити частково.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9086619, який підписано електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора і надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п. 10 Кредитного договору.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Кредитного договору кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачем первісному кредитору. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 2.4. п. 2 Кредитного договору.

16 січня 2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 16012026, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а TOB «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «Авентус Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до Реєстру боржників від 16.01.2026 до Договору факторингу №16012026 від 16 січня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 24 000,00 грн , з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн заборгованість за пенею, штрафами.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме: з 16 січня 2026 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №9086619 в розмірі 24 000,00 грн , з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн заборгованість за пенею, штрафами. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у зазначеному розмірі.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, укладення якого відповідачем не заперечується, а тому нарахована відповідно до умов договору заборгованість по тілу кредиту, наявність якої також визнається відповідачем, підлягає стягненню з нього на користь позивача як належного кредитора в розмірі 5 000,00 грн.

Заперечуючи проти стягнення нарахованих відсотків та пені відповідач посилається на п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

У ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Крім того, відповідно до до п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідач проходить дійсну військову службу у лавах Збройних Сил України, призваний за загальною мобілізацією 04 листопада 2022 року. Зазначений правовий статус об`єктивно підтверджується записами у військовому квитку (серія НОМЕР_1 ), довідками командування відповідних військових частин (зокрема, в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ), а також Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України № 5908 від 06.05.2025.

Крім того, відповідач брав безпосередню участь у виконанні бойових завдань у зонах ведення активних бойових дій (зокрема, поблизу населених пунктів Бахмут та Красногорівська Донецької області. Цей факт засвідчується наявністю статусу учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 ), відомчою відзнакою Міністерства оборони України «Захиснику Сходу» (наказ №1533), а також первинною документацією та висновками військово-лікарської комісії, які підтверджують отримання тяжких мінно-вибухових травм і вогнепальних поранень під час виконання конституційного обов`язку обов`язку із захисту територіальної цілісності України.

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір № 9086619 укладено 25 травня 2025 року. Відтак, на момент виникнення спірних договірних зобов`язань та протягом усього періоду їх чинності, відповідач безперервно проходив військову службу за призовом під час мобілізації в умовах дії правового режиму воєнного стану та особливого періоду.

Отже, ОСОБА_1 на час укладення кредитного договору, нарахування відсотків був і є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, а відтак на нього поширюється дія норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За наведеного суд дійшов висновку, що з врахуванням пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування цими кредитними коштами не мали нараховуватися ОСОБА_1 .

Позивач серед іншого просить стягнути пеню, але відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування пені в сумі 10 000,00 грн, є такими, що не відповідають вимогам законодавства, а відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов`язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №9086619 від 25.05.2025 в розмірі 5 000,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 5 000,00 грн., є обґрунтованими, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 554,66 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором№9086619 від 25.05.2025, яка становить 5 000,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 554,66 грн, сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014, в АТ «ТАСкомбанк»).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Суддя О.Ю.Смовж