Ухвала суду № 137296365, 10.06.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1261/25

Провадження № 2/542/41/26

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Карась В.Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари клопотання позивача про встановлення строку для надання відповідей на запитання у формі заяви свідка (в порядку статті 93 ЦПК України) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення відсутності державної реєстрації розірвання шлюбу, анулювання актового запису про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про (з урахуванням відмови позивача від частини позовних вимог):

- встановлення відсутності державної реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ;

- анулювання актового запису № 8 про розірвання шлюбу, який складений 27.01.1998 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Решетилівського районного управління юстиції у Полтавській області.

Суд своєю ухвалою від 23 жовтня 2025 року закрив підготовче судове засідання, справу призначив до судового розгляду по суті.

18 березня 2026 року позивач подала до суду клопотання позивача про встановлення строку для надання відповідей на запитання у формі заяви свідка (в порядку статті 93 ЦПК України), за змістом якого просила:

зобов`язати відповідача надати письмові відповіді на наступні запитання у формі заяви свідка:

«Запитання № 1. На підставі яких саме норм законодавства Ви ідентифікуєте документ "Решение Решетиловского районного суда Полтавской области от 11.12.1997, председательствующий ОСОБА_3 " як рішення суду (акт правосуддя) про розірвання шлюбу?

Запитання № 2. Чи існують у Вашому розпорядженні будь-які письмові чи інші докази, які підтверджують обставини, викладені Вами у відзиві, які Ви ще не подали до суду?

Запитання № 3. Чи підтверджуєте Ви ту обставину, що в актовому записі про розірвання шлюбу № 8 від 27.01.1998 зазначені мої персональні дані?

Запитання № 4. Чи підтверджуєте Ви ту обставину, що свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 27.01.1998 стосується актового запису № 8?

Запитання № 5. Чи підтверджуєте Ви ту обставину, що 20.12.2001 ОСОБА_2 отримав свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ?

Запитання № 6. Чи підтверджуєте Ви ту обставину, що 28.04.2017 я отримала повторне свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 ?

2. Встановити строк для надання заяви свідка з відповідями - до 01.04.2026.

3. Попередити особу, що надаватиме відповіді на запитання, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка (ст. 384 КК України).

4.Врахувати, що 6 запитань, які поставлені в даному клопотанні, схожі на 3 запитання, які я мала намір поставити усно у порядку ч. 5 ст. 227 ЦПК України, але для своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановленню всіх обставин справи необхідно зобов`язати відповідача надати відповідь на 6 запитань, які поставлені в даному клопотанні.»

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідач, подавши відзив, не додав до нього жодного доказу на підтвердження своїх заперечень, що суперечить вимогам частини 3 статті 83 ЦПК України. Крім того, представник відповідача не з`являється у судові засідання, чим унеможливлює, на думку позивача, реалізацію її права на усне опитування відповідача, яке передбачене частиною 5 статті 227 ЦПК України, та з`ясування обставин щодо документа "Решение Решетиловского районного суда Полтавской области от 11.12.1997, председательствующий ОСОБА_3 "; причини неподання жодного доказу на підтвердження написаного у відзиві та введення суду в оману стосовно фактичних обставин справи. Зазначаючи у відзиві, як зазначено позивачем, недостовірну інформацію відповідач лише висловлює свою правову позицію, за яку він не несе юридичної відповідальності. Натомість заява свідка відповідно до статті 93 ЦПК України повинна обов`язково містити підтвердження того, що особа, яка її склала, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Вирішення даного клопотання та надання строку для подання заяви свідка, як зазначено позивачем, дозволить завчасно отримати відповіді, що усуне необхідність чергового відкладення/перенесення справи або оголошення перерви, а у разі ненадання відповіді на запитання констатувати ухилення відповідача від обов`язку доказування та визнати його доводи необґрунтованими.

Потреба у цих запитаннях виникла після отримання відзиву, а до моменту ознайомлення з відзивом, як зазначає ОСОБА_1 , вона не могла знати, на чому саме будуватиметься правова позиція відповідача; відповідач не з`являється у судові засідання, що унеможливлює реалізацію її права на усне опитування відповідача; відповідач не надав доказів до відзиву та не подав заперечень після отримання відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 211 т.2), клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

04 травня 2026 року від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 212 т.2).

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за даної явки.

Суд, надаючи оцінку клопотанню позивача, виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

З огляду на те, що відповідна справа розглядається судом в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи, з розгляду по суті відповідної справи призначене судове засідання, на яке здійснено виклик учасників справи, відповідне клопотання підлягає вирішенню саме в такому судовому засіданні, а учасникам справи, у разі їх явки до суду, надається можливість надати свої пояснення з приводу такого клопотання.

Отже, правових підстав розглянути подане позивачем клопотання поза судовим засіданням, у суду немає.

Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина 2 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 93 ЦПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частини 1 статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.

Тому, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Згідно із статтею 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено, що позовна заява надійшла до суду 17 липня 2025 року. В позовній заяві, як першій заяві по суті справи, запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи, позивачем в порядку статті 93 ЦПК України, поставлено не було.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Таким чином, позивачем було пропущено строк для подання питань іншому учаснику справи в порядку статті 93 ЦПК України, клопотання позивача про встановлення строку для надання відповідей на запитання у формі заяви свідка (в порядку статті 93 ЦПК України) подано до суду без заяви про поновлення пропущеного строку.

Незважаючи на те, що позивач зазначав причини пропуску строку звернення до суду із таким клопотанням, прохальна частина клопотання не містить вимоги про поновлення пропущеного процесуального строку, також окремої заяви відповідного змісту позивачем до суду не подано.

Отже, клопотанняпозивача підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 13, 43, 257-260, 268, 352 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача ОСОБА_1 про встановлення строку для надання відповідей на запитання у формі заяви свідка (в порядку статті 93 ЦПК України) у справі № 542/1261/25- залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 11 червня 2026 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва