Рішення № 1372959, 12.02.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2008 р.

Справа № 12/115

Розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Агропромтехніка” м. Хмельницький

до Дочірнього підприємства „Волочиськ-цукор” м. Волочиськ

про стягнення 420573грн. 86коп.

Суддя Шпак В.О.

Представники сторін

Позивача: Гандзюк В.В. –за довіреністю №1 від 01.03.2007р.

Відповідача: Федорова Г.В. –за довіреністю №2 від 11.02.2008р.

Рішення приймається 12.02.2008р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" м. Хмельницький звернулось з позовом до Дочірнього підприємства "Волочиськ-цукор" м. Волочиськ про стягнення 424827,51 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем вимог договору купівлі-продажу № С600/08 від 20.08.2007р., щодо розрахунків за продукцію. Позивач вказує, що відповідно до умов вказаного договору Дочірнє підприємство "Волочиськ-цукор" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" товар на загальну суму 359950,00 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що 06.11.2007р. направив відповідачу претензію №288 в якій повідомляє останнього про наявність заборгованості на загальну суму 359950,00 грн. Згідно відповіді на претензію № 463 від 13.11.2007р. відповідач визнав пред'явлену претензію та зобов'язання провести оплату за сівалку до кінця листопада 2007 року, однак жодних розрахунків не провів

В ході судового розгляду представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог. Просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 359950,00 грн., пеню в сумі 10129,12 грн., проценти за порушення грошового зобов'язання в сумі 17 725,96грн., проценти за користування товарним кредитом в сумі 32768,78 грн., а також витрати на оплату держмита в сумі 4248,28 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. До заяви ним долучено розрахунок суми позовних вимог.

Відповідач у відзиві повідомив, що проти позову заперечує. Посилається на те, що згідно п.2.1 Договору купівлі-продажу № С 600/08 від 20.08.2007р. ціна Товару (сівалки пневматичної) вказана у відповідних додатках до договору. Ціну договору становить загальна ціна товару, що фактично придбається за цим договором (визначається на підставі додатків до цього договору).

Єдиним додатком до вищезазначеного договору є акт прийому-передачі товару, без зазначеної дати передачі, в якому зазначена вартість товару 336350,00 грн. Позивач посилається на те, що п.2.2 договору передбачено, що оплата Покупцем, за поставлений товар, визначається шляхом множення грошового еквіваленту платежів, зазначених в п.2.3 Договору на офіційний курс гривні до валюти еквіваленту, який буде встановлений на день оплати відповідного платежу Покупцем.

Разом з тим Продавець, в порушення вимог п.2.3, щодо оплати товару частинами-двома платежами, пред’явив до оплати суму 336350,00 грн., згідно видаткової накладної № Ф-36453 від 20.08.2007р., в якій зазначений термін оплати всієї суми до 29.10.2007р., а також на цю суму виписана податкова накладна від 20.08.2007р.

Тобто вимога Позивача стягнути з відповідача суму 359950,00грн., за отриманий товар, документально не підтверджена та безпідставна.

Як вбачається із вищенаведеного, товар не передавався Покупцю (Відповідачу) в кредит і відповідно не було розстрочення чи відстрочення платежу, що є обов'язковою умовою при передачі товару в кредит (ст.ст. 694, 695 ЦК України), а тому не можуть бути застосовані відсотки за користування кредитом.

Вважає, що до Відповідача безпідставно пред'явлені штрафні санкції (подвійна ставка НБУ та 28% річних від простроченої суми), так як Відповідач не відмовляється від проведення розрахунку за отриманий товар, але на жаль із-за відсутності грошових коштів не мав можливості в зазначений термін розрахуватись з Позивачем.

Більше того, Відповідач намагався домовитись з Позивачем здійснити розрахунок за товар в інший спосіб, а саме: цукром (лист № 485 від 23.11.07р.), застава наявних посівів озимих культур з наступною реалізацією урожаю (лист № 515 від 24.12.07р.), але Позивач не погодився. Згідно ст. 631 ЦК України, строком договору є час протягом якого сторони можуть виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно п.5.1 Договір № С 600/08 від 20.08.07р. в частині оплати товару дійсний до повного розрахунку, тобто Позивач не обмежив строку дії договору в проведенні розрахунку, а Відповідач дав гарантію провести розрахунок в червні 2008 року, а може це буде і раніше.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог кодексу та вимог розумності та справедливості., але при укладенні вищезазначеного договору Позивач перейшов межу і встановив за прострочення виконання грошового зобов'язання 28% річних, в той час як відповідно до ст. 625 ЦК України цей розмір становить 3%. Просить суд позов залишити без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Між ТОВ „ПМТЗ „Агропромтехніка” та ДП "Волочиськ-цукор" був укладений договір купівлі-продажу № С 600/08 від 20.08.2007 р. згідно п. 1.1. якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу сільськогосподарську та/або тракторну техніку (далі по тексту "товар"), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість. Відповідно до п. 1.2. Договору найменування товару, його кількість, вартість (ціна), термін передачі Товару Покупцю та базис поставки, а також інші умови, визначені, крім тексту цього Договору, також і в додатках, які є невід'ємною частиною Договору. Додатком № 1 до Договору визначено об'єкт купівлі-продажу, а саме: сівалка пневматична, виробництва фірми LEMKEN, SOLITER 9/600 KA DS вартістю 336350,00 гривень (з ПДВ), що еквівалентно 49504,95 Євро по офіційному курсу Євро до гривні 6,79427грн/Євро на день укладення договору. Строк поставки товару до 20.08.2007р.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - Євро. Відповідно до п.2.2. Договору сторони домовились, що протягом строку дії Договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті в гривнях. Сума у гривнях, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту платежів, зазначених в п.2.3. цього договору, на офіційний курс гривні до валюти еквіваленту, який буде встановлений НБУ на день фактичної сплати відповідного платежу Покупцем. Покупець сплачує ціну товару шляхом перерахування суми коштів, вирахуваної у відповідності до умов, що викладені в цьому пункті, на розрахунковий рахунок Продавця.

На виконання своїх зобов'язань, передбачених п.3.2. Договору, позивач передав відповідачу товар згідно видаткової накладної № Ф-36453 від 20.08.2007р. по довіреності серії ЯНБ № 582944 від 20.08.2007р. через Сікору М.Й.. На підтвердження передачі товару, між відповідачем та позивачем складено також акт прийому-передачі товару, підписаний керівниками та завірений печатками сторін.

Відповідно до п. 2.3. Договору відповідач зобов'язався провести оплату за товар в наступному порядку:

- перший платіж сплачується в розмірі 100900,00 гривень (грошовий еквівалент - 14850,75 Євро по курсу НБУ на день підписання Договору) в строк до 20 вересня 2007 року.

- другий платіж сплачується в розмірі 235450,00 гривень (грошовий еквівалент - 34654,20 Євро по курсу НБУ на день підписання Договору) в строк до 29 жовтня 2007 року.

Позивачем було пред'явлено відповідачу претензію за № 288 від 06.11.07р. з вимогою погасити прострочену заборгованість. Згідно відповіді на претензію № 463 від 13.11.2007р. відповідач визнав пред'явлену претензію та зобов'язався провести оплату за сівалку до кінця листопада 2007 року, однак жодних розрахунків не провів.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за отриманий по Договору товар, на день подання позову, становить 359950,00 гривень ( грошовий еквівалент - 49504,95 Євро по курсу НБУ 7,27099грн/євро на день подання позову).

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що Покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

За період прострочення оплати, а саме з 21.09.2007р. по 29.10.2007р., сума нарахованої відповідачу пені становить 10129,12 гривень.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що Покупець за прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару, сплачує Продавцю відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 28 процентів річних з простроченої суми.

Відповідно позивачем нараховано 17725грн. 96коп. 28% річних за період з 21.09.2007р. по 25.12.2007р. відповідно до п.7.4 договору.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у випадку якщо Покупець порушив строк (и) оплати товару, товар вважається переданим Покупцю на умовах товарного кредиту. За користування товарним кредитом Покупець нараховує та сплачує Продавцю відсотки в розмірі 28 (двадцять вісім) процентів річних від несплаченої ціни товару. Відсотки нараховуються та сплачуються, починаючи з дня отримання товару Покупцем та закінчуючи днем його повної оплати. Відсотки сплачуються разом з остаточною оплатою ціни Товару.

Відповідно позивачем нараховано 32768грн. 78коп. за період з 21.08.2007р. по 25.12.2007р. 28% за користування товарним кредитом відповідно до п.8.2 договору.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із вищенаведеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Агропромтехніка” м. Хмельницький до Дочірнього підприємства „Волочиськ-цукор” м. Волочиськ про стягнення 420573грн. 86коп. є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що сторони не погодили ціни договору та строки виконання зобов’язань судом не приймаються, оскільки вони спростовуються договором купівлі-продажу від 20.08.2007р. та накладною.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Агропромтехніка” м. Хмельницький до Дочірнього підприємства „Волочиськ-цукор” м. Волочиськ про стягнення 420573грн. 86коп. задоволити.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Волочиськ-цукор” м. Волочиськ, вул. Заводська, 1 (р/р 26006130071001 в ВАТ КБ „Надра” Хмельницького РУ МФО 315137, код 32461570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Агропромтехніка” м. Хмельницький, вул. Толбухіна, 4 (р/р 260049066 в ХОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 315966, код 23832335) –359 950грн. (триста п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят гривень) заборгованості, 10 129грн. 12коп. (десять тисяч сто двадцять дев’ять гривень 12коп.) пені, 17 725грн. 96коп. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять п’ять гривень 96коп.) 28% річних відповідно до п.7.4 договору, 32 768грн. 78коп. (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят вісім гривень 78коп.) 28% річних за користування товарним кредитом відповідно до п.8.2 договору, 4205грн. 74коп. (чотири тисячі двісті п’ять гривень 74коп.) державного мита, 118грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя