Рішення № 137295062, 03.06.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/213/26

провадження № 2/631/667/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Пархоменко І. О.,

при секретарі Ляшенко І. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ до ОСОБА_1 , третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В:

ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. В обґрунтування своїх вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження дитини записана матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька в свідоцтві про народження записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

На обліку Служби у справах дітей Старовірівської сільської ради неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває з 27 жовтня 2025 року як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах через неналежне виконання матір`ю батьківських обов`язків.

ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають без реєстраціїз 2000 року по цей час за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики від 20 лютого 2026 року № 12, наданої Старовірівською сільською радою, мати мешкає без реєстрації за вказаною адресою, офіційно ніде не працює, з донькою часто виникають конфлікти та непорозуміння, схильна до вживання спиртних напоїв, не здійснює контроль за навчанням доньки.

На сьогоднішній день дівчинка проживає з матір`ю ОСОБА_1 . Але мати не забезпечила гідні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення.

Відповідно до довідки Миколаївського ліцею Старовірівської сільської ради від 16 вересня 2025 року, мати ОСОБА_1 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. ОСОБА_3 часто пропускає заняття, самостійна, мати не є авторитетом для дитини.

Згідно з довідкою ЦПМСД амбулаторії загальної сімейної медицини від 29 жовтня 2025 року ОСОБА_2 перебуває на Д обліку з приводу хронічного гастродуоденіту. На прийом до лікаря дитина зверталася самостійно, без матері.

Вважають за доцільне відібрати неповнолітню дитину без позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 , оскільки мати не намагається змінитися сама, змінити свій спосіб життя та приймати активну участь у вихованні дитини.

Просили прийняти рішення про відібрання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху, надано час позивачу для усунення недоліків (а. с. 21-24).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, та постановлено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (а. с. 29-31).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні (а. с. 38).

Позивач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, через електронну пошту суду було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримують у повноному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду надала клопотання, відповідно до якого позовні вимги визнає у повному обсязі та просить розглянути справу за її відсутності.

Третя особа не направила свого представника для участі у судовому засіданні, через електронну пошту суду надала клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області складено відповідний актовий запис № 02 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . В свідоцтві про народження батьками зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а. с. 5).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00010795623 від 19 липня 2012 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00054735274 від 13 листопада 2025 року відомості про батька в свідоцтві про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (а. с. 7-9).

Отже, матір`ю малолітньої ОСОБА_2 є відповідач у справі.

Позивачем ставиться питання про відібрання дітити від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав з підстав ухилення відповідача від виконання обов`язків по вихованню дитини.

Тобто, між сторонами виникли правовідносини що регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Предметом доказування є ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Судом встановлено таке.

Відповідно до довідок ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ № 30/2 від 20 лютого 2026 року та № 66/2 від 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають без реєстраціїз 2000 року по цей час за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10, 27).

Згідно з довідкою МИКОЛАЇВСЬКОГО ЛІЦЕЮ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ № 01-36/174 від 31 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , 2009 року народження, є ученицею 11 класу за очною (денною) формою навчання зі змішаними елементами(а. с. 12).

З характеристики від 31 жовтня 2025 року на ученицю 11 класу Миколаївського ліцею Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області ОСОБА_2 , 2009 року народження, вбачається, що ОСОБА_2 навчається у Миколаївському ліцеї з 1 класу. За період навчання продемонструвала різний рівень навчальних досягнень, що має нестабільну динаміку. Відзначається систематичне пропускання навчальних занять без поважних причин, що негативно впливає на успішність та засвоєння навчального матеріалу. Домашні завдання виконує нерегулярно, потребує контролю та організації навчальної діяльності. У поведінці ОСОБА_3 спокійна, ввічлива, неконфліктна, проявляє значну самостійність у прийнятті рішень та організації дозвілля.

Має розширений рівень особистої свободи, що не завжди корелює з віковими потребами щодо контролю з боку матері. Контроль з боку матері за навчальною діяльністю та відвідуванням школи недостатній. Взаємодія родини з навчальним закладом є періодичною та непослідовною, що ускладнює здійснення належного виховного впливу.

ОСОБА_3 потребує педагогічного супроводу, емоційної підтримки та посиленої уваги з боку дорослих для формування відповідального ставлення до навчання, стабілізації мотивації та розвитку навичок самоорганізації. Доцільним є налагодження тіснішої співпраці між сім?єю, ліцеєм та відповідними соціальними службами (а. с. 13).

З довідки МИКОЛАЇВСЬКОГО ЛІЦЕЮ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ від 16 вересня 2025 року № 01-36/142 вбачається, що ОСОБА_1 , що є матір`ю учениці 11 класу ОСОБА_2 , контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. ОСОБА_3 часто пропускає заняття, самостійна, мати не є авторитетом для дитини (а. с. 11).

Відповідно до характеристики від 20 лютого 2026 року № 12, наданої СТАРОВІРІВСЬКОЮ СІЛЬСЬКОЮ РАДОЮ, ОСОБА_1 має неповнолітню доньку ОСОБА_2 , мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно ніде не працює, з донькою часто виникають конфлікти та непорозуміння, схильна до вживання спиртних напоїв, не здійснює контроль за навчанням доньки (а. с. 14).

Згідно з довідкою ЦПМСД Амбулаторія загальної сімейної медицини від 29 жовтня 2025 року ОСОБА_2 перебуває на Д обліку з приводу хронічного гастродуоденіту. На прийом до лікаря дитина самостійно зверталася, без матері, що вказує не те, що мати не приймає участі при огляді дитини (а. с. 15).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 51 Конституції України визначений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року - держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Законом передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п. 2 - 5 ч. 1 ст. 164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання (ч. 1 ст. 170 СК України).

Відповідно до п. 2 - 5 ч. 1 ст. 164 СК України, підставою для позбавлення батьківських прав можуть бути: ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною; якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами; якщо батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Отже, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною; якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами; якщо батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Із роз`яснень, викладених у п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 20 від 19 грудня 2008 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходу впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний ті духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Надані суду і досліджені у судовому засіданні докази доводять, що відповідач не забезпечує умов життя, необхідних для розвитку дитини, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню.

Стаття 8 Європейської Конвенції захисту прав людини та основних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року та набула чинності для України 11 вересня 1997 року проголошує, кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємницi кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно з законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року звернув увагу на те, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві».

Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8.

Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність підстав для відібрання дитини від відповідача без позбавлення батьківських прав, оскільки ОСОБА_1 не забезпечує необхідних умов проживання, харчування, медичного догляду, лікування доньки, тобто, свідомо нехтує своїми обов`язками.

Надані позивачем докази у сукупності є підтвердженням того, що доцільним є відібрання неповнолітньої дитини від відповідача, не позбавляючи її батьківських прав, що буде заходом впливу на ОСОБА_1 та слугуватиме інтересам дитини.

При цьому слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 170 Сімейного кодексу України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання цього обов`язку визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Як вбачається зі ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стаття 184 Сімейного кодексу України закріпила, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

За таких підстав з ОСОБА_1 необхідно стягнути аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є справедливим та обґрунтованим, таким що відповідає засадам розумності та виваженості, є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку та потреб дитини та не призведе до надмірного матеріального тягаря для відповідача.

Також, потрібно врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, аліменти потрібно стягнути з дня пред?явлення позову, тобто з 26 лютого 2026 року.

На виконання приписів п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3328,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Також, згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51, 129 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 164, 170, Сімейного кодексу України, п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 20 від 19 грудня 2008 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 3, 27 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264 - 265, 273, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ до ОСОБА_1 , третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав задовольнити.

Відібрати дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав.

Передати дитину:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВИКОНАВЧОМУ КОМІТЕТУ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, для її подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, а з моменту влаштування дитини - на користь особи (осіб), на утриманні якої буде перебувати дитина, аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398092, місцезнаходження: Харківська область, Берестинський район, с. Старовірівка, вул. Центральна, буд. 60, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять один) гривень 20 копійок на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 11 червня 2026 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, місцезнаходження: Харківська область, Берестинський район, с. Старовірівка, вул. Центральна, 60.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, місцезнаходження: Харківська область, Красноградський район, с. Старовірівка, вул. Центральна, 60, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43947221.

Суддя І. О. Пархоменко