Рішення № 137293086, 11.06.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/4120/25

Провадження №2/504/1814/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря Ориник М.В.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 проти Визирської сільської ради Одеського району Одеської області код ЄДРПОУ 04378669, про визнання права на майнові права засновника Селянського (фермерського) господарства «ОЛЬВІЯ -2005», в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, яким просила суд визнати право на майнові права засновника Селянського (фермерського) господарства «ОЛЬВІЯ -2005», в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач подала заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги повністю підтримала.

Представник відповідача сповіщений про дату час та місце судового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав:

За життя ОСОБА_2 створив СФГ «ОЛЬВІЯ-2005», державна реєстрація якого здійснена 12.07.2005 року.

ОСОБА_2 єдиний засновник СФГ «ОЛЬВІЯ-2005» та його.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.

Спадкоємицею померлого є ОСОБА_1 .

Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

В роз`ясненнях, що містяться в п.9 Постанови №20 від 22.12.1995 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

В силу ст. 22 ч. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Відповідно до ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

У своєму рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Як вбачається із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до законів, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно до ст. 8 ч. 1 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»: Вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК, статтями 55, 69 ЗУ від 19.09.1991 року N 1576-ХІІ «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Згідно абз. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» на підставі частини другої статті 7 Закону про господарські товариства підвідомчими судам є також справи про зобов`язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.

Відповідно до ст. З Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14- річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Для цілей цього Закону до членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім`ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

У відповідності до ст.1 ч.4 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство діє на основі Статуту.

У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до абз. 2,3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, ОСОБА_1 має законні сподівання на отримання всіх без винятку майнових прав СФГ «ОЛЬВІЯ-2005», у порядку спадкування після смерті свого чоловіка- ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже позов слід задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13, 22 Конституції України, ст. 8 ч. 1, 191, 407, 1217-1220, 1261, 1278 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст. 3, ст.1 ч.4, 5, 22, 23 Закону України «Про фермерське господарство», абз. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», п.9, п.10, абз. 2,3 п. 23 Постанови №7 від 30.05.2008 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», п.9 Постанови №20 від 22.12.1995 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст.ст. 265-268, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 проти Визирської сільської ради Одеського району Одеської області код ЄДРПОУ 04378669, про визнання права на майнові права засновника Селянського (фермерського) господарства «ОЛЬВІЯ -2005», в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право на майнові права засновника СФГ «ОЛЬВІЯ-2005» код 23867552, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко