Рішення № 137292150, 10.06.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

10.06.2026

ЄУН 337/2068/26

Провадження 2/337/1818/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м.Запоріжжя

Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді -Ширіної С.А.,

за участю секретаря- Бикової С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів » звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 21245,00 грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 2662, 40 грн., витрати на правничу допомогу 4500,00 грн.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в обґрунтування позову посилається на те, що 17.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту (https://clilckcredit.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», було укладено договір про надання коштів у кредит № 6716158, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано одноразовим ідентифікатором відповідача 806034. Відповідно до умов п 2.1. Договору позики ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» надало відповідачу у власність грошові кошти в сумі 10000,00 грн., перерахувавши кошти на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 шляхом перерахування на картковий рахунок котрий надано позичальником та містяться в реквізитах договору 6716158 .

В п. 2.2.2 Договору кредиту сторони визначили, що строк кредитування становить 360 календарних днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховується щоденно залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (1725 грн.). У разі порушення строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 2342,50 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Враховуючи викладені вище умови договору кредиту №6716158 від 17.10.2025 та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту , які складають 0,00 грн. заборгованість останнього за договором кредиту складає 21245,00 грн. зокрема:

10000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу;

6745,00 грн. сума заборгованості за процентами;

4500,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Вказують, що виниклу заборгованість відповідач добровільно погашати не бажає та ухиляється від виконання своїх зобов`язань, тому позивач звернувся до суду з даним позовом, де просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути заборгованість з відповідача за вказаним кредитним договором, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити частково, зменьшити витрат на правничу допомогу у сумі 2000 гривень, оскільки має неповнолітню дитину яка має інвалідність та сама є особою з інвалідністю з дитинства , справу розглядати без її участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 17.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту (https://clilckcredit.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», було укладено договір про надання коштів у кредит № 6716158, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано одноразовим ідентифікатором відповідача 806034. Відповідно до умов п 2.1. Договору позики ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» надало відповідачу у власність грошові кошти в сумі 10000,00 грн., перерахувавши кошти на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 шляхом перерахування на картковий рахунок котрий надано позичальником та містяться в реквізитах договору 6716158 .

В п. 2.2.2 Договору кредиту сторони визначили, що строк кредитування становить 360 календарних днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховується щоденно залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (1725 грн.). У разі порушення строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 2342,50 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Відповідно до електронних платіжних інструкцій ТОВ «Европейська платіжна система» встановлено факт перерахування коштів 17.10.2025 на карту № НОМЕР_1 у розмірі 10000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 21245,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 6 745,00 гривень - заборгованість за відсотками, 45 00,00 гривень заборгованість за пенею/неустойкою.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Закону України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі яка розглядається, договір про надання коштів у кредит № 6716158 від 17.10.2025 року укладені сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено у договорі, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, за змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов`язок доказування протилежного.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитними договорами зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 21245,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 6 745,00 гривень - заборгованість за відсотками, 45 00,00 гривень заборгованість за пенею/неустойкою.

Нарахування відсотків проводилось у межах строку кредитування та на умовах визначених договором, за межі яких кредитор не вийшов.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд приходить до висновку, що згідно кредитного договору №6716158 від 17.10.2025 року сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 10000,00 гривень та сума заборгованості за процентами у розмірі 6 745,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Стосовно стягнення пені/неустойки за кредитним договором №6716158 від 17.10.2025 року суд зазначає наступне.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 758/5318/23 провадження № 61-15103св24, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Також, у наданій позивачем довідці-розрахунку зазначений лише розмір неустойки, без зазначення бази нарахування та строку нарахування, що унеможливлює перевірку правильності нарахування неустойки судом.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю.

Позивач у зв`язку із захистом своїх прав поніс судові витрати, які складаються з наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,0 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, між позивачем ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір №20-08/25 від 20.08.2025 року про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

У Розділі № 4 Договору, сторони погодили послуги та їх вартість. За послуги надані адвокатом клієнт протягом 10 календарних днів з моменту підписання Акту про приймання-передачі правничої допомоги та отримання від адвоката відповідного рахунку сплачує винагороду на підставі підписаного сторонами Акту шляхом безготівкового перерахування клієнтом на поточний рахунок адвоката, в казаний цьому Договорі (п.4.2 Договору).

Розмір винагороди адвоката не включає витрати по оплаті судового збору, авансового внеску у виконавчому провадженні та інші обов`язкові платежі, передбачені законодавство України, які клієнт сплачує самостійно (п.4.3 Договору).

Сторони погодили, що надання адвокатом правничої допомоги, згідно умов цього договору засвідчується Актом приймання-передачі надання правничої допомоги, згідно форми узгодженої сторонами у Додатку № 2 до цього договору (п.4.4. Договору).

Відповідно до Витягу з Акту № 3-МК приймання-передачі наданої правничої допомоги, вбачається, що правова допомога полягала у правовому аналізі обставин спірних правовідносин, вивчення правових позицій, збору документів та доказів, вартістю 500,0 гривень; підготовка та складення позовної заяви, вартістю 4000,0 гривень.

Суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін та клопотання відповідача про зменьшення витрат на правничу допомогу.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Представником позивача у справі подані докази понесених судових витрат у строк визначений ст.141 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 2098,46 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,0 гривень.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141,247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заборгованість за кредитним договором №6716158 від 17.10.2025 року у розмірі 16745 (шістнадцять тисяч сімсот сорок п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» судовий збір у розмірі 2098,46 гривень пропорційно розміру задоволених позовних вимог та 2000,0 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10.06.2026 року.

Суддя: С.А. Ширіна