Ухвала суду № 137291926, 10.06.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2694/25

2-п/301/14/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., з участю прокурора Фанти А.В., представника відповідача Коцай Г.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 09 грудня 2025 року по цивільній справі за позовом керівника Хустської окружної прокуратури Лендєла Івана Васильовича в інтересах держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

Керівник Хустської окружної прокуратури Лендєл І.В. в інтересах держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області звернувся в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 09.12.2025 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Іршавської міської ради Закарпатської області безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2121910100:06:008:0072 в сумі 152861,25 грн. та судові витрати в сумі 3028 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи незгідним із вказаним рішенням суду, 27 квітня 2026 року через свого представника адвоката Коцай Г.Л. подав заяву про перегляд заочного рішення суду від 09.12.2025 року, яку мотивовано таким.

ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи та ухваленні цього рішення суду. Копію рішення суду від 09.12.2025 року не отримував. Повне рішення суду було отримано відповідачем 21.02.2026 року шляхом приєднання представника відповідача до цивільної справи №301/2694/25. До цього моменту зміст заочного рішення суду від 09.12.2025 року відповідачу по справі не вручався та ним не отримувався. З приводу ухвалення цього рішення суду відповідачу не було нічого відомо.

Представником відповідача подана апеляційна скарга на це рішення до Закарпатського апеляційного суду. Однак, своєю постановою від 07.04.2026 року Закарпатський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення.

Сторона відповідача у цій судовій справі вживала активних заходів для оскарження рішення суду у цій судовій справі і подала апеляційну скаргу, тому відповідач об`єктивно передбачав, що діє через свого представника у належний спосіб. Такі дії зі сторони відповідача обґрунтовані легітимною метою, вчинені добросовісно з об`єктивним переконанням, що таке оскарження є належним та відповідає встановленим вимогам. Відтак строки для подачі цієї заяви є пропущеними з поважних причин. У свою чергу, ця заява подається протягом 14 днів з моменту прийняття Закарпатським апеляційним судом постанови від 07.04.2026 року.

Суд необґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Подібний висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідача не повідомляли належним чином про дату та час судового засідання з розгляду справи, що мало місце 09.12.2025 року, за результатами розгляду якого винесене оскаржуване рішення суду, судові повістки про виклик до суду він не отримував. За таких обставин, він не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин. У зв`язку з відсутністю інформації про час розгляду справи, він був позбавлений права брати участь у розгляді справи, надати суду докази, якими він заперечує проти позову.

Із заочним рішенням суду від 09.12.2025 року відповідач не погоджується, вважає останнє незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому підлягає скасуванню з призначенням розгляду справи у загальному порядку, виходячи з наступного.

Суд безпідставно не врахував, що ОСОБА_1 не є тим суб`єктом, який повинен сплачувати відповідні кошти за користування відповідною земельною ділянкою, оскільки нерухомість, яка на ній розміщена, є переданою у користування іншій особі. 18 травня 2017 року по час продажу нежитлової будівлі (тобто до 16.10.2023 року) ОСОБА_1 не користувався зазначеною нежитловою будівлею та земельною ділянкою, оскільки зазначені нежитлові приміщення були передані в користування згідно договору найму (оренди) від 18.05.2027 року.

Судовий розгляд при ухваленні відповідного заочного рішення є неповним, оскільки належність та повнота розрахунку судом першої інстанції при ухваленні відповідного судового рішення залишились недослідженими. Розрахунок про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки було зроблено на підставі неналежних доказів, а саме на підставі розрахунку, зробленого Хустською окружною прокуратурою у позовній заяві, без долучення належних доказів та без з`ясування позиції Іршавської міської ради з даного питання.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просив поновити йому строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 09.12.2025 року по цивільній справі за позовом керівника Хустської окружної прокуратури Лендєла І.В. в інтересах держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, скасувати вказане заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

11 травня 2026 року Хустська окружна прокуратура подала заперечення на заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 09.12.2025 року, згідно яких просили відмовити в задоволенні цієї заяви, вважаючи аргументи такої заяви необґрунтованими.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не звертався, заочне рішення місцевим судом не переглядалося та ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення місцевим судом постановлено не було, що свідчить про недотримання відповідачем порядку оскарження заочного рішення.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Встановлений ч.2 ст.284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Крім того, відповідачу відомо про дане рішення суду ще 21.02.2026 року, водночас до Іршавського районного суду заяву про перегляд заочного рішення суду подано аж 26.04.2026 року. При цьому, пропуск строку через оскарження рішення в апеляційному порядку не може вважатися поважною причиною, а свідчить про пасивну поведінку сторони або ігнорування процесуальних обов`язків. Фактично, сам по собі факт оскарження в іншій інстанції не доводить, що особа була позбавлена можливості подати дану заяву вчасно.

Прокурором належними доказами підтверджено, що з 26.05.2017 року по 16.10.2023 року ОСОБА_1 належала на праві приватної власності нежитлова будівля, загальною площею 422,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2121910100:06:008:0072 площею 0,2571 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та належить до комунальної власності.

Також з`ясовано, що договір оренди земельної ділянки між Іршавською міською радою та ОСОБА_1 з 26.05.2017 року по 16.10.2023 року не укладався та кошти не сплачувались (листи Іршавської міської ради №01-30/1943 від 09.07.2025 року та №01-30/2400 від 08.09.2025 року).

Земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 22.05.2017 року, що підтверджується інформацією із ДЗК (витяг ДЗК про земельну ділянку № НВ-7300874332025 від 27.06.2025 року).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 09.07.2025 року за №37-7-0.4-3332/2-25, адресованого Іршавській міській раді, витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2121910100:06:008:0072 у 2020-2025 роках не формувався.

В цьому ж листі зазначено середню (базову) вартість одного метра квадратного земель населеного пункту (затвердженої рішеннями Іршавської міської ради №754 від 30.11.2012 року та №1025 від 25.06.2021 року) та зазначено коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років.

Відтак, органом місцевого самоврядування проведено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності ОСОБА_1 , що наведений в додатку до листа Іршавської міської ради №01-30/1943 від 09.07.2025 року та доданий до позовної заяви.

Відповідач за період з 01.01.2020 року по 16.10.2023 року не сплатив до місцевого бюджету грошові кошти у вигляді орендної плати в розмірі 152861,25 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильних висновків, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки. Грошові кошти, що є предметом позову у цій справі, є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності Іршавської міської ради, без укладення договору оренди.

29 травня 2026 року Хустська окружна прокуратура подала додаткові заперечення на заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 09.12.2025 року, згідно яких просили відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та відмовити у задоволенні цієї заяви.

У заяві йдеться, що з 18.05.2017 року по час продажу нежитлової будівлі (тобто до 16.10.2023 року) ОСОБА_1 не користувався нежитловою будівлею та земельною ділянкою, оскільки такі були передані в користування ОСОБА_2 .

На підтвердження цих доводів до заяви додано копію договору найму (оренди) від 18.05.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, згідно з п.1.1. Договору, наймодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти на умовах оренди/найму в строкове платне володіння і користування нежитлову будівлю загальною площею 422,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За цим правочином, орендареві на підставах та в порядку, передбачених ст.796 Цивільного кодексу України надано право на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться приміщення, кадастровий номер 2121910100:06:008:0072, загальною площею 0,2571 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п.1.2 Договору).

Також умовами Договору передбачено, що приміщення передається у найм/ оренду строком до 31 грудня 2020 року, якщо інше не визначено за погодженням сторін за Договором. Після закінчення зазначеного строку Договір вважається автоматично продовженим (пролонгованим) на кожний наступний аналогічний строк (п.2.3 Договору).

Пунктом 3.1. визначено, що приміщення передається у найм/оренду за Актом приймання-передачі. Моментом передачі приміщення Наймодавцем та прийняття його Орендарем у найм/оренду за цим Договором є дата підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі, що є додатком №1 до даного договору.

Однак, Договір найму (оренди), який укладено 18.05.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , викликає об`єктивні сумніви щодо його дійсності, чинності та виконуваності з огляду на таке.

Встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на вищевказаний об`єкт нерухомості 26.05.2017 року, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Ожеледою П.М. за №692.

Однак, за змістом правочину доданого до заяви, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у користування спірне майно 18.05.2017 року.

Тобто, незрозуміло як відповідач по справі міг розпорядитися приміщенням, якого в нього станом на дату укладення Договору не було.

Також цією ж угодою ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 право на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2121910100:06:008:0072 (п.1.2 Договору).

Однак, як встановлено прокурором, спірна земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 22.05.2017 року, що підтверджується інформацією із ДЗК.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Отже, 17.05.2017 року спірна ділянка не була належним чином сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі, не мала кадастрового номера, а, отже, не могла бути об`єктом правочину, включно з договором найму (оренди).

Крім того, власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Іршава в особі Іршавської міської ради Закарпатської області. Оскільки земля є комунальною власністю, договір оренди самої ділянки має певні особливості та вимагає участі органу місцевого самоврядування. Орендодавець будівлі не може самостійно передати комунальну землю в суборенду без рішення ради.

Правочин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 18.05.2017 року строком до 31.12.2020 року, тобто більше як на три роки. При цьому, не був посвідчений нотаріально та зареєстрований у встановленому законом порядку, що суперечить вимогам ч.2 ст. 793 ЦК України.

Як зазначено в договорі найму, на який посилається відповідач, майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» Іршавський район ліквідовано, а місто Іршава ввійшло до складу Хустського району.

Тобто, до 17.07.2020 року місто Іршава не входило до складу Хустського району, а було адміністративним центром Іршавського району Закарпатської області.

Отже, цілком очевидно, що Договір найму (оренди) від 18.05.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є фіктивним, створений виключно для введення суду в оману з метою ухилення від обов`язку плати за землю.

Щодо поновлення строку для подачі заяви, то відповідачу відомо про дане рішення суду ще 21.02.2026 року, а до Іршавського районного суду заяву про перегляд заочного рішення суду подано аж 26.04.2026 року.

Сам по собі факт оскарження в іншій інстанції не доводить, що особа була позбавлена можливості подати дану заяву вчасно.

09 червня 2026 року представник відповідача Коцай Г.Л. подала відповідь на заперечення Хустської окружної прокуратури, в якій зазначила, що ознайомившись із доводами прокурора, відповідач вважає їх абсолютно безпідставними, необґрунтованими, такими, що базуються на хибному тлумаченні норм матеріального права і не спростовують ні поважності причин неявки відповідача, ні наявності істотних доказів, які мають значення для справи.

Вважала, що відповідач жодного разу не був належним чином поінформований про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції. Судові повістки на його адресу не надходили та ним не отримувалися. У матеріалах справи повністю відсутні розписки чи відмітки поштового оператора про особисте вручення відповідачу повісток на засідання 09.12.2025 року.

Копію повного заочного рішення суду відповідач поштою також не отримував. Зміст рішення став відомий стороні захисту лише 21 лютого 2026 року, коли представник - адвокат Коцай Г.Л. - ознайомилася з матеріалами справи через систему «Електронний суд».

Резолютивна частина заочного рішення містила помилкове застереження суду про загальний 30-денний строк апеляційного оскарження без роз`яснення спеціального порядку перегляду для відповідача. Керуючись цим, адвокат в межах легітимної мети подала апеляційну скаргу. Після повернення скарги постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року (у зв`язку з необхідністю першочергового перегляду рішення судом, що його ухвалив), відповідач невідкладно, протягом 14 днів, звернувся з цією заявою до Іршавського суду.

Згідно з ч.4 ст.284 та ч.1 ст.127 ЦПК України, вказані обставини є безумовно поважними причинами для поновлення процесуального строку, оскільки відповідач діяв максимально добросовісно.

Щодо суті заперечень прокурора проти договору найму (оренди) нерухомого майна.

Стосовно укладення договору до реєстрації права власності. Відповідно до ст. 6, 627, 635, 656 ЦК України та загальних засад свободи договору, сторони цивільних правовідносин мають повне право укладати договори щодо майна, право власності на яке орендодавець або продавець набуде у майбутньому (перспективні зобов`язання). Підписання договору 18.05.2017 року фіксувало досягнення згоди щодо всіх істотних умов та реальний намір сторін, тоді як фактичне виконання зобов`язань (передача приміщення за Актом приймання-передачі) та реальне користування майном Орендарем ( ОСОБА_2 ) розпочалося виключно після остаточного юридичного оформлення відповідачем прав на нерухомість. Сама по собі дата підписання не свідчить про фіктивність, оскільки правочин реально виконувався сторонами.

Розбіжність у декілька днів між датою підписання Договору найму (18.05.2017 року) та датою нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу будівлі (26.05.2017 року) пояснюється виключно технічними особливостями підготовки та супроводження взаємопов`язаних правочинів.

ОСОБА_1 купував зазначене майно з чіткою комерційною метою - для подальшої здачі в оренду конкретному орендарю ( ОСОБА_2 ). Обговорення умов купівлі будівлі, погодження тексту договору оренди та формування земельної ділянки в ДЗК (яке завершилося 22.05.2017 року) відбувалися одночасно. Проєкт договору оренди був підготовлений та підписаний сторонами 18.05.2017 року як фіксація комерційних намірів. Проте, фактичний юридичний та економічний зміст цей договір набув лише після 26.05.2017 року, коли орендодавець отримав статус титульного власника і передав майно за Актом приймання-передачі.

Стосовно формування земельної ділянки в ДЗК. Наявність чи відсутність кадастрового номера земельної ділянки станом на 18.05.2017 року жодним чином не нівелює правомірність користування орендарем будівлею. Це право виникає в силу закону та є похідним від найму нерухомості, незалежно від стадії формування земельної ділянки органом місцевого самоврядування в ДЗК.

Відповідач ОСОБА_1 з 18.05.2017 року і до моменту продажу будівлі (16.10.2023 року) взагалі не перебував у м. Іршава, не здійснював там жодної господарської діяльності та фактично не користувався ні будівлею, ні земельною ділянкою, оскільки все майно перебувало у фактичному володінні орендаря - ОСОБА_2 .

Прокурор безпідставно намагається покласти обов`язок зі сплати коштів на ОСОБА_1 , який не отримував жодних економічних бенефітів від використання цієї землі. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.04.2018 у справі № 915/672/17 та від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17), обов`язок з утримання та оплати земельної ділянки слідує за реальним користувачем об`єкта нерухомості.

Первісно Договір оренди укладався на короткостроковий період - до 31 грудня 2020 року (п.2.3 Договору), що становить менше трьох років, а отже, він повністю відповідав вимогам закону щодо простої письмової форми.

Подальше перебування орендаря у приміщенні відбувалося шляхом автоматичної пролонгації на аналогічні короткострокові періоди. Пролонгація є послідовним продовженням чинності існуючих умов договору на аналогічний короткий строк, що не тягне за собою обов`язку нотаріального посвідчення.

Представник відповідача Коцай Г.Л. просила задовольнити заяву відповідача ОСОБА_1 , скасувати заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 09.12.2025 року у справі №301/2694/25 та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

10 червня 2026 року позивач Іршавська міська рада подали заперечення на заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09.12.2025 року, згідно яких просили відмовити у задоволенні цієї заяви.

Позивач посилається на те, що у заяві зазначено, що рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 09.12.2025, яке ухвалене за результатами розгляду судової справи №301/2694/25, передбачено подання апеляційної скарги на рішення суду позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Однак, в резолютивній частині рішення йдеться про право на апеляційне оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не звертався, заочне рішення місцевим судом не переглядалося та ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення місцевим судом постановлено не було, що свідчить про недотримання відповідачем порядку оскарження заочного рішення.

Відповідачу відомо про дане рішення суду ще 21.02.2026 року, водночас до Іршавського районного суду заяву про перегляд заочного рішення суду подано аж 26.04.2026 року.

При цьому, пропуск строку через оскарження рішення в апеляційному порядку не може вважатися поважною причиною, а свідчить про пасивну поведінку сторони або ігнорування процесуальних обов`язків. Фактично, сам по собі факт оскарження в іншій інстанції не доводить, що особа була позбавлена можливості подати дану заяву вчасно.

Належними доказами підтверджено, що з 26.05.2017 року по 16.10.2023 року ОСОБА_1 належала на праві приватної власності нежитлова будівля, загальною площею 422,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2121910100:06:008:0072 площею 0,2571 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та належить до комунальної власності.

Договір оренди земельної ділянки між Іршавською міською радою та ОСОБА_1 з 26.05.2017 року по 16.10.2023 року не укладався та кошти не сплачувались (листи Іршавської міської ради №01-30/1943 від 09.07.2025 року та №01-30/2400 від 08.09.2025 року).

Земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 22.05.2017 року, що підтверджується інформацією із ДЗК (витяг ДЗК про земельну ділянку № НВ-7300874332025 від 27.06.2025 року).

Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у ОСОБА_1 був обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходяться під вищевказаним нерухомим майном.

Як вбачається, відповідач за період з 01.01.2020 року по 16.10.2023 року не сплатив до місцевого бюджету грошові кошти у вигляді орендної плати в розмірі 152861,25 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильних висновків, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

У судовому засіданні представник відповідача Коцай Г.Л. заяву про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 09.12.2025 року підтримала з підстав, зазначених у заяві, просила поновити відповідачу строк на подачу заяви про перегляд цього заочного рішення суду, скасувати його та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Прокурор Фанта А.В. в судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви, вважала, що відповідач пропустив строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення без поважних причин і такий не підлягає поновленню. Крім того, вважала, що відповідачем з метою введення суду в оману, подано до суду фіктивний договір оренди, який укладений ОСОБА_3 до набуття ним у власність майна, формування земельної ділянки та присвоєння ділянці кадастрового номеру, у той час, як кадастровий номер вже вказано у цьому договорі. Крім того, у договорі від 17.05.2017 року зазначено, що орендоване майно знаходиться за адресою м. Іршава, Хустського району, у той час, як у 2017 році м. Іршава належала до Іршавського району, місто було включено до Хустського району тільки у 2020 році.

Представник Іршавської міської ради Куртинець Л.О. у судовому засіданні вважала, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню, оскільки в рішенні суду чітко роз`яснено порядок і строк подачі відповідачем заяви про перегляд заочного рішення. Така заява подана відповідачем з порушенням строку, доказів поважності пропуску строку відповідачем суду не подано.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши заяву про перегляд заочного рішення з доданими до неї документами та матеріали справи, суд вважає заяву про перегляд заочного рішення залишити без розгляду, виходячи з таких підстав.

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 09.12.2025 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Іршавської міської ради Закарпатської області безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2121910100:06:008:0072 в сумі 152861,25 грн. та судові витрати в сумі 3028 грн. (том 1 а.с.110-121).

27 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Коцай Г.Л. з використанням системи «Електронний суд» подав заяву про перегляд заочного рішення суду від 09.12.2025 року (документ сформований в системі «Електронний суд» 26.04.2026 року) (том 1 а.с.181).

Відповідач посилається на те, що він не був присутній при розгляді справи та ухваленні цього рішення суду. Копію рішення суду від 09.12.2025 року не отримував. Повне рішення суду було отримано відповідачем 21.02.2026 року шляхом приєднання представника відповідача до цивільної справи №301/2694/25. До цього моменту зміст заочного рішення суду від 09.12.2025 року відповідачу по справі не вручався та ним не отримувався. З приводу ухвалення цього рішення суду відповідачу не було нічого відомо.

Представником відповідача подана апеляційна скарга на це рішення до Закарпатського апеляційного суду. Однак, своєю постановою від 07.04.2026 року Закарпатський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Сторона відповідача у цій судовій справі вживала активних заходів для оскарження рішення суду у цій судовій справі і подала апеляційну скаргу, тому відповідач об`єктивно передбачав, що діє через свого представника у належний спосіб. Відтак строки для подачі цієї заяви є пропущеними з поважних причин. У свою чергу, ця заява подається протягом 14 днів з моменту прийняття Закарпатським апеляційним судом постанови від 07.04.2026 року.

Відповідача не повідомляли належним чином про дату та час судового засідання з розгляду справи, що мало місце 09.12.2025 року, за результатами розгляду якого винесене оскаржуване рішення суду, судові повістки про виклик до суду він не отримував. За таких обставин, він не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин. У зв`язку з відсутністю інформації про час розгляду справи, він був позбавлений права брати участь у розгляді справи, надати суду докази, якими він заперечує проти позову.

З огляду на наведені обставини, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 09.12.2025 року.

Згідно з п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У позовній заяві зазначено адресу проживання відповідача ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 (том 1 а.с.1а).

Згідно отриманої судом відповіді №1881939 від 13.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 (том 1 а.с.71-72).

Відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Копія ухвали Іршавського районного суду від 13.10.2025 року про відкриття провадження у справі з супровідним листом, судова повістка про виклик в судове засідання на 13.11.2025 року на 09:30 годин, а також позовна заява з додатками направлялися судом відповідачу на його зареєстровану адресу проживання: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.73-75,78).

03 листопада 2025 року вказане поштове відправлення повернулося до суду без вручення відповідачу (том 1 а.с.84-85).

Розгляд справи було відкладено на 09 грудня 2025 року на 09:30 годин. Судова повістка про виклик у вказане судове засідання також направлялася відповідачу на його зареєстровану адресу проживання: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.90).

02 грудня 2025 року вказане поштове відправлення повернулося до суду без вручення відповідачу (том 1 а.с.100-102).

Згідно з п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Заочне рішення суду від 09.12.2025 року, яке направлялося на зареєстровану адресу проживання відповідача, також повернулося до суду 02.01.2026 року без вручення відповідачу (том 1 а.с.128-129).

Відповідно до п.4 та п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Попри те, що у заяві про перегляд заочного рішення відповідач вказує, що не отримував ні судових повісток, ні заочного рішення, однак і надалі у всі поданих до суду документах зазначає лише відому суду зареєстровану адресу проживання.

Повістки про виклик відповідача в Іршавський районний суд на 18.05.2026 року на 10:30 годин та на 10.06.2026 року на 10:00 годин для участі у розгляді заяви про перегляд заочного рішення так само повернулася до суду без вручення відповідачу (том 1 а.с.240-241, том 2 а.с.38-39).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи неможливо однозначно встановити, яким чином та коли саме відповідач та його представник дізналися про відповідну судову справу та заочне рішення суду від 09.12.2025 року.

Так, у поданому 18.02.2026 року клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи, представник відповідача вказує, що про наявність відповідної справи ОСОБА_1 дізнався випадково від сусідів, при цьому представник відповідача зазначає конкретний номер судової справи (том 1 а.с.135). У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача вже посилається на те, що повне заочне рішення суду відповідач отримав 21.02.2026 року шляхом приєднання представника відповідача до матеріалів електронної судової справи (том 1 а.с.182).

В абзаці 4 резолютивної частини заочного рішення Іршавського районного суду від 09.12.2025 року відповідно до вимог ч.2 ст. 284 ЦПК України зазначено: «Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення».

В абзаці 5 резолютивної частини заочного рішення Іршавського районного суду від 09.12.2025 року відповідно до ч.3 ст.284 ЦПК України зазначено: «Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду».

Тобто, у резолютивній частині заочного рішення Іршавського районного суд від 09.12.2025 року судом зазначено порядок і строк подачі відповідачем заяви про перегляд заочного рішення відповідно до ст.284 ЦПК України.

Вказаним спростовуються доводи сторони відповідача про те, що резолютивна частина заочного рішення містила помилкове застереження суду про загальний 30-денний строк апеляційного оскарження без роз`яснення спеціального порядку перегляду для відповідача.

В абзаці 6 резолютивної частини заочного рішення Іршавського районного суду від 09.12.2025 року зазначено про те, що саме позивачем, а не відповідачем може бути подано апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 07.04.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коцай Г.Л. на заочне рішення Іршавського районного суду від 09.12.2025 року повернуто апелянту (том 1 а.с.174). Закарпатський апеляційний суд у даній ухвалі також зазначив, зокрема, положення ст.284 ЦПК України щодо порядку та строку подачі відповідачем заяви про перегляд заочного рішення.

Попри це, 21 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через свого представника Коцай Г.Л. повторно подав до Закарпатського апеляційного суду через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу на заочне рішення Іршавського районного суду від 09.12.2025 року, що підтверджується копією ухвали Закарпатського апеляційного суду від 24.04.2026 року про витребування справи (том 1 а.с.179).

І лише після цього, 27 квітня 2026 року, до Іршавського районного суду стороною відповідача було поданого заяву про перегляд заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.4 ст.284 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду по справі №756/11081/20 у постанові від 12 червня 2024 року зробила такий висновок.

«Законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення. Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними».

Так, встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених ЦПК України.

Суд звертає увагу, що всі документи до суду подавав не особисто відповідач, а він скористався професійною правничою допомогою і такі документи в його інтересах подавала представник адвокат Коцай Г.Л., яка з 2019 року має право на здійснення адвокатської діяльності, і, безперечно, є добре обізнаною із положеннями ЦПК України, в тому числі щодо порядку та строку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач не надав доказів на підтвердження поважності пропуску строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду.

Суд вважає, що представником відповідача Коцай Г.Л. не зазначено та не приєднано доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення.

Твердження ж представника відповідача про неповідомлення ОСОБА_1 належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а також про не отримання ним копії заочного рішення спростовуються матеріалами цивільної справи в сукупності.

Згідно з ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд вважає, що відповідачем не зазначено та не приєднано доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що заяву відповідача ОСОБА_1 , подану адвокатом Коцай Г.Л., про перегляд заочного рішення, відповідно до ч.2 ст.126 ЦПК України, слід залишити без розгляду, як таку, що подана з пропуском процесуального строку, встановленого ст.284 ЦПК України.

Керуючись ст. 126, 127, 284 ЦПК України,

у х в а л и в :

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 09 грудня 2025 року по цивільній справі за позовом керівника Хустської окружної прокуратури Лендєла Івана Васильовича в інтересах держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 11 червня 2026 року.

Головуюча: М. О. Пітерських